Постанова

від 15.07.2020 по справі п/320/341/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/341/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Мельничука В.П., Пилипенко О.Є.,

секретаря Суркової Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Васильківської міської ради Київської області, Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний кадастр , на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Приватного підприємства Актив Інвест про визнання незаконним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись у суд з позовом до Васильківської міської ради Київської області, Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення п`ятдесятої сесії VІІ скликання Васильківської міської ради Київської області від 26 лютого 2019 року про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 по АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний кадастр , на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Приватного підприємства Актив Інвест .

Ухвалою суду від 20 лютого 2020 року закрито провадження у справі на підставі частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України та роз`яснено позивачам їх право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

04 березня 2020 року до суду від третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_4 надійшла заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до місцевого суду для вирішення питання розподілу судових витрат.

Позивачем подано письмові пояснення, в яких він наголошує на законності та обґрунтованості оскаржуваної хвали.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви третьої особи про винесення додаткової ухвали про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що положення частин 1 - 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не визначають права на компенсацію судових витрат третьої особи, а саме витрат на правничу допомогу адвоката у разі закриття судом провадження в адміністративній справі.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до положень частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Зі змісту статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 10, 11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що третя особа має право на відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, за наслідками якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається зі змісту положень частини 10 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, третя особа має право на компенсацію судових витрат у випадку, коли позов залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, під час розгляду питання про відшкодування судових витрат, суд має надати оцінку діям позивача щодо звернення 14 січня 2020 року з цим позовом до адміністративного суду, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, яку висловлено у часі раніше (23 травня 2018 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №810/5133/18.

За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до положень пункта 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при розгляді справи судом не вирішено питання про судові витрати, суд постановляє додаткове судове рішення.

Разом з тим, положеннями наведеної правової норми закріплено виключну підсудність питання про ухвалення додаткового рішення, а саме суду, який ухвалив таке рішення.

Оскільки основне рішення ухвалено Київським окружним адміністративним судом, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про ухвалення додаткового судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року скасувати , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді В.П. Мельничук

О.Є. Пилипенко