Рішення

від 07.07.2020 по справі 363/3611/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.07.2020 Справа № 363/3611/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Скотаренко В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсним рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство звернулося до Вишгородського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсним рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення на підставі державного акту серії ІІ-КВ№003308 на право постійного користування землею від 24.09.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3. За даними Публічної кадастрової карти України із земель ДП Вищедубечанський лісгосп було надано у власність земельні ділянки без відома та погодження лісгоспу з кадастровими номерами: 3221886400:36:111:0603, площею 0,12 га; 3221886400:36:111:0604, площею 0,12 га; 3221886400:36:111:6001, площею 0,12 га; 3221886400:36:118:6070, площею 0,0902 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, урочище Старе село . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221886400:36:111:0603 належить ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. за № 3465, придбана у ОСОБА_5 , який набув дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26.02.2016 року; 3221886400:36:111:0604 належить ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В. за №910, придбана у ОСОБА_2 , який набув дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26.02.2016 року; 3221886400:36:111:6001 належить ОСОБА_4 на підставі рішення Новосілківської сільської ради № 142-12-VII від 23.12.2016 року; 3221886400:36:118:6070 належить ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.10.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. за №1219, придбана у ОСОБА_8 , яка набула дану земельну ділянку у власність за рішенням Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26.02.2016 року. Вказані земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, відносять до земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп . Будь-яких рішень щодо вилучення та/або погодження зміни цільового призначення відведених у приватну власність спірних лісових ділянок не приймалися. ДП Вищедубечанське лісове господарство згоди на вилучення зазначених земельних ділянок не надавало, проте Новосілківська сільська рада незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками та фактично змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень. Згідно листа ВО Укрдержліспроект №104 від 27.02.2019 зазначені земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство . Представник позивача зазначив, що спірні земельні ділянки набуті відповідачами у власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, всупереч ст.ст. 46, 84 Земельного кодексу України, ст.7,8 Лісового кодексу України, внаслідок чого підлягають витребуванню відповідно до ст. 387, ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України на користь держави в особі Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство . На підставі викладеного просив суд визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 26-04-VII від 26.02.2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0603, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:0604; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0902 га кадастровий номер 3221886400:36:118:6070; визнати недійсним рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 142-12-VII від 23.12.2016 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3221886400:36:111:6001; витребувати з незаконного володіння на користь держави, в особі Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство у: - ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га, - ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га, - ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:6001 площею 0,12 га, - ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6070 площею 0,0902 га, які розташовані на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, урочище Старе село . Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору. В подальшому представником позивача змінено предмет позову, виключено вимогу про витребування земельної ділянки 3221886400:36:111:0604 у ОСОБА_1 , додано вимогу про витребування земельної ділянки 3221886400:36:111:0604 у ОСОБА_7 , у зв`язку з переходом права власності до останньої.

30.09.2019 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

06.02.2020 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_7 залучено до участі в справі у якості співвідповідача.

03.03.2020 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просила судове засідання в частині проведення судових дебатів провести у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Будучі присутньою у судовому засіданні надала аналогічні пояснення викладеним у позові та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просили судове засідання в частині проведення судових дебатів провести у їх відсутність, проти позову заперечують, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, за яким останній вважає позовні вимоги необґрунтованими, не підтвердженими належними і допустимими доказами, внаслідок чого позов не підлягає задоволенню. Зазначив, що відповідно до п. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Таким чином, після отримання державного акту, право користування підтверджується виключно цим документом, що зумовлює застосування до правовідносин відповідних норм земельного законодавства України та неможливість використання матеріалів лісовпорядкування на підтвердження права користування сформованою земельною ділянкою. Надані позивачем картографічні матеріали з начебто нанесеними межами та накладанням земельних ділянок не містять масштабу, будь-яких розмірів та одиниць вимірювання, кадастрового номеру ділянки лісогосподарського призначення, координат поворотних точок земельних ділянок, дати складання, підпису та печатки сертифікованого інженера-геодезиста, землевпорядника або іншої особи, яка має право складати та посвідчувати достовірність таких документів, внаслідок чого вони складені в порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність , Закону України Про землеустрій та не мають доказового значення. За відкритими даними Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відомості про суб`єкта господарювання ВО Укрдержліспроект та сертифікованого інженера-геодезиста, який перебуває з ним у трудових відносинах, відсутні.

За відомостями Відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2020 №31-10-0.25-3/357-20, наданою на запит представника ОСОБА_6 , у відділі не зареєстровано вхідної кореспонденції за 2017-2019 роки щодо отримання каталогу координат поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6011 та 3221886400:36:118:6070, які належать ОСОБА_6 .

За даними як актуального, так і архівного шарів Публічної кадастрової карти України накладання спірних ділянок відсутні. Відсутність накладань ділянки ОСОБА_6 на землі лісогосподарського призначення підтверджується відповіддю відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2020 №31-10-0.25-5/357-20; копією реєстру земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство в межах Новосілківської сільської ради та с. Новосілки Вишгородського району; копією листа (клопотання) від 05.09.2018 №09-22/386 ДП Вищедубечанське лісове господарство до Відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області в якому містилось прохання перенести ділянку в архівний шар у зв`язку з тим, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 не відповідають реальним межам, визначеним технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області; листом ДП Вищедубечанське лісове господарство від 05.12.2016 №10-01/545-1.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні, достатні, належні та допустимі докази, які підтверджують факт накладання (перетину меж) земельних ділянок, тоді як відповідачем ОСОБА_6 надані належні докази відсутності такого накладання.

На земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості - садовий будинок площею 151,1 кв.м., право власності на який зареєстровано за ОСОБА_6 згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відсутність накладання окремо підтверджується схемою розташування земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарства в адміністративних межах Новосілківської сільської ради станом на 27.01.2020, виготовленою сертифікованим інженером землевпорядної організації ТОВ Алідада на підставі реєстру землекористування, наданого ДП Вищедубечанський лісгосп , з використанням офіційних відомостей Державного земельного кадастру каталогу - координат поворотних точок нанесених земельних ділянок. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Від представника відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвоката Колодія О.М. 05.02.2020 р. надійшов відзив, в якому він заперечує проти позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, яку не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Так, згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Крім того, відповідно до ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Крім того, відповідно до ст.49 ЛК України державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів; Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах (ст.52 ЛК України).

Відповідно до п.п. 4-7 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №848 від 20.06.2007 року, документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України. Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами земельних ресурсів. Інформація про зміни у лісовому фонді вноситься власниками лісів і постійними лісокористувачами у матеріали первинного обліку лісів станом на 1 січня поточного року. На основі такої інформації уточнюється до 1 лютого документація кадастру. Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства Автономної Республіки Крим, територіальні органи Держлісагентства щороку подають територіальним органам земельних ресурсів інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.

Позивачем до матеріалів справи взагалі не додано жодних матеріалів лісовпорядкування, які б відповідали вимогам чинного законодавства та підтверджували відношення оспорюваних земельних ділянок до земель лісового фонду.

В свою чергу лист ВО Укрдержліспроект від 27.02.2019 року №1804 не відповідає вимогам галузевих нормативних документів, а також положенням Лісового кодексу України, а саме: в порушення зазначених норм не містять в додатках проекту організації та розвитку лісового господарства, планшетів лісовпорядкування погоджених у встановленому порядку з органами землевпорядкування Вишгородського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому, з врахуванням Прикінцевих положень ЛК України, не мають братися судом до уваги як доказ права постійного користування позивачем спірними земельними ділянками.

У відповідності до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового Кодексу України (що діяв в редакції чинній на момент відведення спірної земельної ділянки у власність) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В той же час, позивачем додано до матеріалів справи, акт на право постійного користування серії НОМЕР_1 №003308, що зареєстрований 24 вересня 1998 року в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3, у відповідності до якого в постійному користування Вищедубечанського держлісгоспу перебувають земельні ділянки для ведення лісового господарства на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області загальною площею 2398,4 га.

Таким чином, посилання позивача в даній справі на матеріали лісовпорядкування є безпідставними у зв`язку з наявністю у останнього належним чином виготовленого державного акту на право постійного користування земельними ділянками.

При цьому, листом Головного управління Держгеокадастру в Київській області №29-10-0.221-66/2-20 від 02.01.2020 року було повідомлено, що 05.09.2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 була перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, у відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003308 (вказана земельна ділянка зазначена у вищезазначеному акті за №7 та становить площу 128,0 га.).

Згідно з роздруківкою з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка площею 128,0 га, з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001, що перебуває в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га, для індивідуального садівництва на території урочища Старе село в селі Новосілки Вишгородського району Київської області, яка перебуває у власності ОСОБА_3 .

Позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували час, спосіб, вид системи координат, кваліфікацію виконавця, яким було проведено топографо-геодезичні та картографічні роботи, кадастрові зйомки (комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів), за наслідками яких було визначено координати поворотних точок, зокрема, й кварталів на які начебто встановлено накладення, з подальшим їх нанесенням на Публічну кадастрову карту України.

Відповідачем замовлено виготовлення зведеного плану земельних ділянок на топографічній основі. Вказаний план був виготовлений сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_9 (кваліфікаційний сертифікат інженера - геодезиста №010929 від 13.09.2013 року) та підтвердив відсутність будь-яких накладень земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га для індивідуального садівництва на території урочища Старе село в селі Новосілки Вишгородського району Київської області, яка перебуває у власності ОСОБА_3 . Заявлено про сплив позовної давності.

Представником відповідача ОСОБА_7 також подано до суду відзив на позовну заяву, в кому відповідач не погоджується з доводами позовної заяви, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. Позовні вимоги обґрунтовані лише копією державного акту на право постійного користування від 24.09.1998 р. та листом ВО Укрдежрліспроект №104 від 27.02.2019 р. з картографічним додатком, який начебто підтверджує накладання земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення згідно матеріалів лісовпорядкування 2014р., що не є допустимими та належними доказами. За даними Публічної кадастрової карти земельна ділянка, що належить ОСОБА_7 накладань, чи навіть суміжних меж з землями ДП Вищедубечанський лісгосп не мають.

Позивачем до матеріалів справи не додано жодних матеріалів лісовпорядкування, які б відповідали вимогам законодавства та підтверджували відношення оспорюваних ділянок до земель лісового фонду. Відповідно до п.5 розділу VIII прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Посилання на матеріали лісовпорядкування після виготовлення державного акту на право постійного користування земельними ділянками безпідставне. Доказів порушення принципу законності відповідачами при передачі і набутті у власність спірної земельної ділянки позивачем не надано. Заявлено про сплив позовної давності.

Представник Новосілківської сільської рада в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнає, повідомляє, що земельні ділянки, про які йдеться у позові, розташовані на території села Новосілки, раніше перебували в комунальній власності та обліковувались, як землі сільськогосподарського призначення, ніколи не відносились до лісогосподарських земель та не перебували в користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп . Під час прийняття рішень сільська рада керується вимогами законодавства та розробленою і погодженою відповідно до закону документацією із землеустрою. В позовній заяві відсутній кадастровий номер земельної ділянки лісогосподарського призначення, на яку начебто існує накладання, відсутні жодні відомості про співставлення координат поворотних точок меж спірних ділянок, тобто позов обґрунтовано припущеннями позивача, вимоги не підтверджені належними доказами, тому відсутні підстави для їх задоволення. Просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Представник третьої особи - Кабінет Міністрів України в судове засідання не з`явилася, направила до суду пояснення, в яких позовні вимоги підтримала та просила розгляд справи провести за відсутності їх представника та задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що з позовної заяви вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях Вищедубечанського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення, внаслідок чого розпорядником є Кабінет Міністрів України, а в матеріалах справи відсутні відомості про дозволи Кабінету Міністрів України та ДП Вищедубечанське лісове господарство на передачу у власність земельних ділянок або погодження таких дозволів.

В свою чергу представником позивача, було подано відповідь на відзив, поданий відповідачем ОСОБА_6 та пояснення Новосілківської сільської ради, в якому позивач заперечує проти відзиву та пояснень за обставин, вказаних у позові. 15.04.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, наданий відповідачем ОСОБА_7 за яким позивач проти відзиву заперечує з мотивів, викладених у позові.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що згідно державного акту серії ІІ-КВ№003308 на право постійного користування землею від 24.09.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3, Вище-Дубечанський держлісгосп є постійним землекористувачем земель у розмірі 2398,4 га на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області. Державний акт видано на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 20.02.1998 року №11.Межі земельної ділянки встановлено в натурі (на місцевості) згідно з Актом про встановлення на місцевості та погодження меж землекористування Вище-Дубечанського лісгоспу в межах території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.01.1998 року.

Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0603 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі Старе село с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу № 3465 від 06.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б. Земельна ділянка була набута в ОСОБА_5 , якому передана у власність рішенням Новосілківської сільської ради від 26.02.2016 №26-04-VII.

Відповідач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0604 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі Старе село с. Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі договору купівлі-продажу №815 від 19.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубановою І.Р. Земельна ділянка була придбана в ОСОБА_1 , якій належала на підставі договору купівлі-продажу № 910 від 04.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Семенюк Т.В. та була набута у ОСОБА_2 , якому передана у власність рішенням Новосілківської сільської ради від 26.02.2016 №26-04-VII.

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:111:0601 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі Старе село с.Новосілки Вишгородського району Київської області на підставі рішення Новосілківської сільської ради від 23.12.2016 №142-12-VII.

Відповідач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:6070 площею 0,0902 га для індивідуального садівництва та садового будинку загальною площею 151,1 кв.м, розташованих в урочищі АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2012 від 13.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіною А.М. Земельна ділянка набута в ОСОБА_8 , якій належала на праві приватної власності, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2017 номер запису 21535692.

Листом № 104 від 27.02.2019 року ВО Укдержліспроект надало ДП Вищедубечанський лісгосп фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 846, 887 і меж їх таксаційний виділів Хотянівського лісництва, кварталу 909 і меж його виділів Лівобережного лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.

Як пояснила представник позивача адвокат Кілічава Т.М. в судовому засіданні, співставлення меж спірних земельних ділянок за координатами поворотних точок, які містяться в документації із землеустрою, позивачем не здійснювалось.

За відомостями Відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2020 №31-10-0.25-3/357-20, наданою на запит представника ОСОБА_6 , у відділі не зареєстровано вхідної кореспонденції за 2017-2019 роки щодо отримання каталогу координат поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6011 та 3221886400:36:118:6070.

Згідно з відповіддю від 14.01.2020р. №06-42/21 наданою ДП Вищедубечанський лісгосп на запит представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Терентьєва О.Ю., в постійному користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп в межах Новосілківської сільської ради перебувають наступні земельні ділянки згідно реєстру: 1) 3221886400:36:052:9001 площею 3,8734 га; 2) 3221886400:36:060:9001 площею 6,3886 га; 3) 3221886400:36:069:9005 площею 13,6067 га; 4) 3221886400:36:069:9004 площею 6,4818 га; 5) 3221886400:36:117:9001 площею 27,0857 га; 6) 3221886400:36:118:0001 площею 1,4556 га; 7) 3221886400:35:119:9002 площею 28,8896 га; 8) 3221886400:35:119:9001 площею 6,0415 га; 9) 3221886400:35:119:9003 площею 11,6099 га; 10) 3221886400:36:065:6001 площею 50,7131 га; 11) 3221886400:36:073:6002 площею 1,874 га; 12) 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га; 13) 3221886400:34:293:6003 площею 1657,3409 га; 14) 3221886400:34:234:6002 площею 3,4222 га; 15) 3221886400:35:002:9001 площею 1,2206 га; 16) 3221886400:35:012:6001 площею 504,2609 га; 17) 3221886400:35:056:9001 площею 0,6817 га; 18) 3221886400:35:068:6001 площею 1,2507 га.

Згідно з відповіддю відділу у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2020 №31-10-0.25-5/357-20, наданою на запит представника ОСОБА_6 повідомив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:118:6011 та 3221886400:36:118:6070 не перетинаються з іншими земельними ділянками, тобто відсутній факт розташування в межах земельних ділянок 3221886400:36:118:6011, 3221886400:36:118:6070 інших земельних ділянок або їх частин.

У відповідь на запит представника ОСОБА_6 відділ у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області листом від 23.01.2020 №31-10-0.25-4/357-20 повідомив, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр та листа Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство від 18.05.2016 р. № 10-01/239, інформація про земельні ділянки, що перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на території Новосілківської сільської ради, згідно державного акта на право постійного користування серія ІІ НОМЕР_2 КВ № 003308, що зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №3/1 від 24.09.1998 р., була внесена до Державного земельного кадастру, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:35:012:6001, площа 515,1047 га, 3221886400:34:293:6001, площа 1659,2931 га, 3221886400:36:065:6001, площа 90,6096 га, 3221886400:36:073:6002, площа 1,8740 га, 3221886400:36:073:6001, площа 1,2427 га, 3221886400:37:305:6001, площа 2,1752 га, 3221886400:36:069:9001, площа 128,0177 га, цільове призначення вказаних земельних ділянок 01.09. для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:34:293:6001 була розподілена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" на дві ділянки з кадастровими номерами 3221886400:34:293:6003 площею 1655,8709 га та 3221886400:34:234:6002 площею 3,4222 га. Після внесення виправлених відомостей до ДЗК про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:34:293:6003, площа становить 1657,3409 га.

Після внесення виправлених відомостей до ДЗК про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:35:012:6001 на підставі технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площа земельної ділянки становить 504,2609 га.

Після внесення виправлених відомостей до ДЗК про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площа земельної ділянки становить 50,7131 та.

Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 була перенесена до архівного шару на підставі листа від 05.09.2018 №09-22/386 ДП "Вищедубечанське лісове господарство", в якому зазначалось, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 не відповідають реальним межам, визначеним технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, розробленої ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" до Державного земельного кадастру були внесенні відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:052:9001 площею 3,8734 га. 3221886400:36:060:9001 площею 6,3886 га, 3221886400:36:069:9005 площею 13,6067 га, 3221886400:36:069:9004 площею 6,4818 га, 3221886400:36:117:9001 площею 27,0857га, 3221886400:36:118:9001 площею 1,4556га, 3221886400:35:119:9002 площею 28.8896 га, 3221886400:35:119:9001 площею 6,0415 га, 3221886400:35:119:9003 площею 11,6099 га, 3221886400:35:002:9001 площею 1,2206 га, 3221886400:35:056:9001 площею 0,6817 га. 3221886400:35:068:6001 площею 1,2507 га. Зазначена технічна документація із землеустрою до Відділу на зберігання не надходила.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області від 02.01.2020 №29-10-0.221-66/2-20, наданої на запит адвоката Колодія О., вбачається, що за інформацією, наданою відділом у Вишгородському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001 перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку у відповідності до п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003308.

Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство листом №09-22/386 від 05.09.2018 року повідомило відділ про виявлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:069:9001, а саме -межі земельної ділянки не відповідають межам, визначених технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

За результатами розгляду цього листа земельну ділянку 3221886400:36:069:9001 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, враховуючи висновок Конституційного Суду України рішення Новосілківської сільської ради № 26-04-VII від 26.02.2016 року та № 142-12 - VII є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, предметом якого є визнання недійсним рішення Новосілківської сільської ради, яким вирішено питання про передачу у власність земельної ділянки, тобто є ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання.

Викладене узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі № 3-514гс16.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 3 ЗК України , земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 13 ЗК України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів державної влади в сфері земельних відносин, які реалізуються державою, визначаються ст.122, ст.149 Земельного кодексу України.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, що визначено ст.27 ЛК України.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 статті 149 ЗК України , встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 10 га, для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, виключно Кабінет Міністрів України в повному обсязі може реалізовувати права власника (держави), пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням земельними ділянками лісогосподарського призначення, тобто саме він наділений повноваженнями власника звертатися до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння і є належним позивачем.

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду віл 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц).

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У частині першій статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз змісту статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений даною нормою спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, придбаного за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин і не потребує визнання недійсним як цивільно-правової угоди, так і виданого на підставі цієї угоди державного акта.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 125 , частини другої статті 126 ЗК України у редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, який установлений законом.

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК ( Недійсність правочину ) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 90 ЗК , порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 5 ЗК України , одними з принципів земельного законодавства є принцип невтручання держави в здійснення громадянами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом та принцип забезпечення гарантій прав на землю.

Згідно ст. 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 140 ЗК України може бути припинено за підставами: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України , чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно ст. 330 ЦК України , якщо майно відчужено особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього. Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублено власником, або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип Належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а ц потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовував рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Крім того, слід врахувати, що відповідачі по справі набули права власності на земельну ділянку у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, який визнаний державними органами, а тому є належними набувачами. В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу.

Тому, вимога позивача про витребування на підставі ст.ст. 387-388 ЦК України, на користь держави в особі ДП Вищедубечанське лісове господарство земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів по справі не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованим і не підкріплене належними доказами.

Відповідачі у встановленому законом порядку зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому, вимога позивача про витребування земельних ділянок на користь держави в особі ДП Вищедубечанське лісове господарство , не ґрунтується на вимогах закону.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, надані позивачем на підтвердження заявлених ним вимог документи, а саме державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ№003308 від 24.09.1998 року та лист ВО Укрдержліспроект №104 від 27.02.2019 не доводять факту, що спірні земельні ділянки накладаються (перетинаються межами) із землями лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство та факт порушення прав позивача може підтверджуватися лише співставленням каталогів координат меж відповідних земельних ділянок, які до суду позивачем не надані.

Належних і допустимих доказів, щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство до суду не надано.

Рішення про передачу земельних ділянок у власність є ненормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання, скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства та у таких осіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Рішення про передачу спірних земельних ділянок у власність вичерпали свою дію фактом його виконання, тому вони не можуть бути скасовані після її виконання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 21-405а14 від 11.11.2014 року.

Обставини відсутності накладань (перетину меж) спірних земельних ділянок з землями лісового фонду окремо підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: відомостями (роздруківками) з публічної кадастрової карти; схемою розташування земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство в адміністративних межах Новосілківської сільської ради, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ТОВ Алідада ОСОБА_10 ; зведеним планом на топографічній основі, виготовленим сертифікованим інженером-геодезистом ТОВ Інтелектуальний геодезичний альянс 2010 ОСОБА_9 .

Таким чином, доводи позивача про належність спірних земельних ділянок до території земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп позивачем під час розгляду даної справи у суді не доведена та об`єктивно спростовується наявними у справі фактичними даними.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналізуючи викладене, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог без застосування вимог ст. 267 ЦК України , а у зв`язку з недоведеністю позовних вимог Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння, оскільки факт порушення прав не був доведений під час судового розгляду належними, допустимими та достатніми доказами.

За таких обставин, оскільки позов не доведено суд з цих підстав відмовляє у позові, не застосовуючи як підставу для відмови у позові, як пропуску строку позовної давності.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи приписи змагальності та диспозитивності судового розгляду, вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання недійсним рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00992094, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Київська, 1).

Відповідачі: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , АДРЕСА_8 ), Новосілківська сільська рада (Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50).

Третя особа: Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Суддя І.Ю. Котлярова