Ухвала

від 23.07.2020 по справі 759/320/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 759/320/17

провадження №61-10181ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Теплиці України на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Агрофірма Теплиці України , Департаменту комунальної власності м. Києва, треті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві, про визнання права користування жилим приміщенням, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс, зобов`язання виключення будинку із статутного фонду,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2020 року ПрАТ Агрофірма Теплиці України звернулося із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, тому, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником порушено вимоги частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав) .

Заявник як на підстави оскарження посилається на пункти 1, 2 частини другої 389 ЦПК України.

Разом із тим посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України не обґрунтовані та не мотивовані належним чином (відсутні обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

Вказані недоліки касаційної скарги підлягають виправленню.

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, викладену з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393, пунктом 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Теплиці України на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Агрофірма Теплиці України , Департаменту комунальної власності м. Києва, треті особи: Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві, про визнання права користування жилим приміщенням, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс, зобов`язання виключення будинку із статутного фонду залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк для виконання вимог ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров