Рішення

від 24.10.2008 по справі 2-324/08

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 2-324/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2008 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Прасолова В.М.

при секретарі - Горбуновій Л.С., Масової В.Л.

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю представника відповідача відділення виконавчої дирекції ФССВНВНВПЗ України в м. Кривому Розі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

за участю представників співвідповідача ВАТ "Дніпроспецбуд - ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецбуд" та відділення виконавчої дирекції ОСОБА_8 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості, встановлення розміру виплат, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_7 3вернувся в суд з позовом до відповідачів ВАТ "Дніпрорспецбуд"(далі за текстом "ВАТ") та відділення виконавчої дирекції ОСОБА_8 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі(далі за текстом "Фонд"), в якому просить стягнути на свою користь: з ВАТ 6332 грн. 52 коп. щомісячного відшкодування шкоди та 2656 грн. 69 коп. компенсації за несвоєчасну сплату відшкодування шкоди; з ОСОБА_8 1885 грн. 76 коп. 3аборгованості по відшкодуванню шкоди; зобов'язати ОСОБА_8 сплачувати щомісячно з 1 травня 2004 року щомісячно по 233 грн. 00 коп.

В обгрунтування позову вказав, що з відповідачем перебував у трудових відносинах з 16 травня 1957 p., працював трактористом 7 розряду в Управлінні механізації; у 23 жовтня 1959 р. зарахований машиністом крана 7 розряду в Криворізьке Управління механізації "Дніпроспецбуд"; 1 жовтня 1960 р. йому був змінений розряд в зв'язку з пере тарифікацією; з 12 січня 1961 р. був переведений машиністом екскаватора 6 розряду, з 10 травня 1972 p.- машиністом екскаватора 4 розряду. 15 червня 1974 р. підприємство було перейменовано в КБМУ "Пдроспецбуд - 12" тресту "Дніпроспецбуд", з 18 серпня 1975 р. був переведений машиністом гусеничного крану 6 розряду; 29 липня 1981 р. трудові відносини припинив. Після його звільнення найменування підприємства було змінено на ВАТ "Дніпроспецбуд" в зв'язку з реорганізацією виробництва. У відповідності з наказом від 30 серпня 2002р.№ 69 КБУ "Пдроспецбуд-12" ВАТ "Дніпроспецбуд" ліквідовано з 1 листопада 2002 р. В період роботи у відповідача 30 листопада 1970р. отримав виробничу травму, виконуючи обов'язки машиніста екскаватора 6 розряду. По даному факту був складений акт форми Н-1. 24 лютого 1971р. в зв'язку з отриманням травми (розрив селезінки, забиття лівої нирки) йому встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 70% та загальної працездатності у розмірі 55%, а також визначена 3 група інвалідності з наступними переосвідуванням. 15 лютого 1982р. йому безстроково була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30%. Відповідач у добровільному порядку проводив позивачу виплату сум, які відшкодовують втрату заробітку, який, як з'ясувалося пізніше нараховувався невірно. У зв'язку з наданим ним останнім висновком ЛТЄК відповідач видав наказ від 15 березня 1982 року № 40 про виплату сум відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, виходячи з середнього заробітку 230 крб. 00 коп. 29 жовтня 1992 року був виданий наказ № 102, в якому середня заробітна плата для нарахування відшкодування шкоди визначена з середніх заробітків машиністів екскаватору 6 розряду за період х 1 січня 1992 року по 1 травня 1992 року і склала 4066 крб. 86 коп. В цьому наказі первісно невірно визначений середній заробіток, так як до уваги не було прийняти суми заробітку машиністів, так як до уваги були прийняти суми заробітку машиністів, які пропрацювали не повні місяці. Згідно даних, узятих з довідки - розрахунку, від 13 травня 2002 року, середній заробіток за період з 1 січня по 1 травня 1992 року машиніста 6 розряду в дійсності складає 4808 грн. 38 коп. крім того, згідно довідки від 20 травня 2002 року № 383 на підприємстві збільшення тарифних ставок проводилося 16 разів за період з 1 січня 1992 року по 1 січня 2001 року. Однак відповідач застосував у відшкодування шкоди тільки 14 коефіцієнтів, пропустивши коефіцієнт 1, 2 з 1 березня 1993 року і 2, 5 з 1 квітня 1994 року. Таким чином відповідач невірно проводив розрахунки сум відшкодування шкоди. Так, в наказі № 102 від 29 жовтня 1992 року у зв'язку з невірно нарахованим середнім заробітком 4066 грн. 86 коп. та застосуванням коефіцієнта 2, 25 сума відшкодування шкоди з 1 травня 1992 року складає 2745 грн. 13 коп., фактично повинна бути 3245 грн. 65 коп., тобто недонараховано 500 крб. 52 коп. щомісячно, а за період з 1 травня 1992 року по 1 серпня 1992 року - 1501 крб. 56 коп. В наказі № 146 від 2 серпня 1992 року застосований коефіцієнт 2, 0 з 1 серпня 1992 року, сума відшкодування визначена у розмірі 5490 крб. 26 коп., а належало 6491 крб. 30коп, недоплата складає щомісячно 1001 крб. 04 коп., недоплата за період з 1 серпня

1.   1992     року по 1 жовтня 1992 року - 2002 крб. 56 коп. В наказі № 158 від 12 жовтня 1992 року застосований коефіцієнт 1, 278 з 1 жовтня 1992 року, сума відшкодування визначена у розмірі 7016 крб. 55 коп., а належало 8295 крб. 88 коп., недоплата складає щомісячно 1279 крб. 33 коп., недоплата за період з 1 жовтня 1992 року по 1 січня 1993 року - 3837 крб. 99 коп. В наказі № 8 від 31 січня 1993 року застосований коефіцієнт 2, 0 з 1 січня 1993 року, сума відшкодування визначена у розмірі 14033 крб. 10 коп., а належало 16591 крб. 76 коп., недоплата складає щомісячно 2558 крб. 66 коп., недоплата за період з 1 січня

2.   1993     року по 1 березня 1993 року - 5117 крб. 32 коп. 3 1 березня 1993 року відповідач повинен був застосувати коефіцієнт 1, 2 і сплачувати по 19910 крб. 11 коп. щомісячно по 1 червня 1993 року, але не застосував його и продовжував сплачувати по 14033крб. 10 коп., недоплативши 47661 крб. 39 коп. В наказі № 36 від 1 червня 1993 року застосований коефіцієнт 2, 5, з 1 червня 1993 року сума відшкодування визначена у розмірі 35082 крб.75 коп., а належало 50969 крб. 88 коп., недоплата складає щомісячно 15887 крб. 13 коп., недоплата за період з 1 червня 1993 року по 1 вересня 1993 року - 47661 крб. 39 коп. В наказі № 56 від 1 вересня 1993 року застосований коефіцієнт 2, 9 з 1 вересня 1993 року, сума відшкодування визначена у розмірі 101738 крб. 00 коп., а належало 147812 крб. 65 коп., недоплата складає щомісячно 46074 крб. 65 коп., недоплата за період з 1 вересня 1993 року по 1 грудня 1993 року - 138223 крб. 95 коп. В наказі № 81 від 6 грудня 1993 року застосований коефіцієнт 3, 0 з 1 грудня 1993 року, сума відшкодування визначена у розмірі 305214 крб. 00 коп., а належало 443437 крб. 96 коп., недоплата складає щомісячно 138223 крб. 96 коп., по 1 січня 1994 року, з 1 січня 1994 року по 1 квітня 1994 року виплачувалося по 305200 крб. 00 коп., недонараховано по 138227 крб. 96 коп. недоплата за період з 1 січня 1994 року по 1 квітня 1994 року - 414713 крб. 88 коп. 3 1 квітня 1994 року відповідач повинен був застосувати коефіцієнт 2, 5 і сплачувати по 1108594 крб. 90 коп. щомісячно по 1 жовтня 1994 року, але не застосував його и продовжував сплачувати по 305200 крб. 00 коп., недоплативши щомісячно по 803394 крб. 90 коп., а усього з 1 квітня 1994 року по 1 жовтня 1994 року - 4820369 крб. 40 коп. В наказі № 93 від 6 жовтня 1994 року застосований коефіцієнт 2, 0 з 1 жовтня 1994 року, сума відшкодування визначена у розмірі 610428 крб. 00 коп.(в довідці визначено 610400 крб.00 коп.), а належало 2217189 крб. 80 коп., недоплата складає щомісячно 16060789 крб. 80 коп., недоплата за період з 1 жовтня 1994 року по 1 січня 1995 року - 4820369 крб. 40 коп. В наказі № 9 від 11 січня 1995 року застосований коефіцієнт 1, 6 з 1 січня 1995 року, сума відшкодування визначена у розмірі 976685 крб. 00 коп.(в довідці визначено 976400 крб.00 коп.), а належало 3547503 крб. 68 коп., недоплата складає щомісячно 2871103 крб. 68 коп. по 1 лютого 1995 року. В наказі № 18 від 9 лютого 1995 року застосований коефіцієнт 3, 0 з 1 лютого 1995 року, сума відшкодування визначена у розмірі 2930055 крб. 00 коп.(в довідці визначено 2930000 крб.00 коп.), а належало 7662607 крб. 95 коп., недоплата складає щомісячно 4732607 крб. 95 коп., недоплата за період з 1 лютого 1995 року по 1 вересня 1996 року - 33128255 крб. 65 коп. В наказі № 164 від 9 вересня 1996 року застосований коефіцієнт 2, 16 з 1 вересня 1996 року, сума відшкодування визначена у розмірі 42 грн. 74 коп.(в довідці визначено 63 грн. 29 коп.), а належало 165 грн. 52 коп., недоплата складає щомісячно 102 грн. 22 коп., недоплата за період з 1 вересня 1996 року по 1 травня 2000 року - 4497 грн. 68 коп. В наказі № 115 від 12 травня 2000 року застосований коефіцієнт 1, 13 з 1 травня 2000 року, сума відшкодування визначена у розмірі 48 грн. 28 коп.(в довідці визначено 63 грн. 29 коп.), а належало 187 грн. 03 коп. Однак середня заробітна плата машиністів екскаватора 6 розряду складала з 1 травня 2000 року 431 грн. 42 коп., а сума відшкодування у перерахунку на 100% склала б 623 грн. 43 коп., що вище фактичного розміру заробітної плати, то сума відшкодування не змінюється, залишається в розмірі 165 грн. 51 коп. Недоплата складає щомісячно 102 грн. 22 коп., недоплата за період з 1 травня 2000 року по 1 липня 2000 року складає 204 грн. 44 коп. В наказі № 151 від 14 липня 2000 року застосований коефіцієнт 1, 31 з 1 липня 2000 року, сума відшкодування визначена у розмірі 63 грн. 50 коп.(в довідці визначено 63 грн. 29 коп.), а належало 245 грн. 01 коп. Однак середня заробітна плата машиністів екскаватора 6 розряду складала з 1 липня 2000 року склала 315 грн. 25 коп., а сума відшкодування у перерахунку на 100% склала б 816 грн. 70 коп., що вище фактичного розміру заробітної плати, то сума відшкодування не змінюється, залишається в розмірі 165 грн. 51 коп. Недоплата складає щомісячно 102 грн. 22 коп., недоплата за період з 1 липня 2000 року по 1 січня 2001 року складає 613 грн. 32 коп. В наказі № 14 від 15 січня 2001 року застосований коефіцієнт 1, 09 з 1 січня 2001 року, сума відшкодування визначена у розмірі 69 грн. 55 коп.(в довідці визначено 63 грн. 29 коп.), а належало 276 грн. 06 коп. Однак середня заробітна плата машиністів екскаватора 6 розряду складала з 1 січня 2001 року 359 грн. 88 коп., а сума відшкодування у перерахунку на 100% склала б 920 грн. 20 коп., що вище фактичного розміру заробітної плати, то сума відшкодування не змінюється, залишається в розмірі 165 грн. 51 коп. Недоплата складає щомісячно 102 грн. 22 коп., недоплата за період з 1 січня 2001 року по 1 червня 2002 року складає 1737 грн. 74 коп. Відповідач провів перерахунок відшкодування і йому, позивачу і червні 2001 року виплачено 1181 грн. 75 коп., але тільки за період з 1 вересня 1996 року по 30 травня 2002 року, при цьому невірно взяті суми середнього заробітку, тому з даним перерахунком не згоден. Відповідно до проведених ним, позивачем, розрахунків ВАТ за період з 1 травня 1992 року по 1 червня 2002 року недонарахувало 6332грн. 52 коп. У зв'язку з тим, що ВАТ недоплатило суми відшкодування, воно зобов'язано виплатити компенсацію за затримку виплати цих сум, яка дорівнює 2565 грн. 69 коп. 3 1 червня 2002 року відшкодування втраченого заробітку йому виплачує ОСОБА_8: з 1 червня 2002 року по 1 березня 2003 року в сумі 128 грн. 80 коп.; з 1 березня 2003 року по 1 лютого 2004 року в сумі 152 грн. 24 коп. В зв'язку з неправильними відомостями про розмір відшкодування, наданих до ОСОБА_8 підприємством, не доплачено: за період з 1 січня 2002 року по 1 березня 2003 року 549 грн. 23 коп.(165 грн. 51 коп. х 1, 193 - 128 грн. 80 коп.)х 8 міс; за період з 1 березня 2003 року по 1 травня 2004 року 1130 грн. 64 коп.(165 грн. 51 коп. х 1, 193 х 1, 18 - 152 грн. 24 коп.) х 14 міс. Усього ОСОБА_8 недоплатив 1679 грн. 87 коп. Крім того, ОСОБА_8 проведена доплата з 1 березня 2002 року по 1 січня 2002 року по 20 грн. 84 коп. щомісячно в зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати на коефіцієнт 1, 193 до суми відшкодування 107 грн. 96 коп. Тому за цій період також мається заборгованість у сумі 205 грн. 96 коп.(165 грн. 521 коп. х 1, 193 - 128 грн. 80 коп.) х 3 міс. Всього заборгованість ОСОБА_8 складає 1885 грн. 76 коп.

Ухвалою від 28 березня 2006 року позов до ВАТ залишений без розгляду, ВАТ притягнуто до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Уточнивши під час судового засідання позов, просить стягнути на свою користь з ОСОБА_8 17725 грн. 00 коп. не сплачених страхових сум за період з 1 квітня 2001 року по 1 лютого 2006 року, зобов'язати ОСОБА_8 сплачувати щомісячні страхові суми відшкодування шкоди здоров'ю починаючи з виплати за лютий 2006 року у розмірі 652 грн. 66 коп., до зміни обставин, що ваблять перерахунок. Також просить стягнути з відповідача судові витрати на роботу адвоката та витрати, пов'язані з явкою до суду.

В обгрунтування уточненого позову навів наступне. Він працював з 1957 року на різних посадах в Криворізькому спеціалізованому управлінні "Пдроспецбуд - 12", ВАТ "Дніпроспецбуд" (далі за текстом "ВАТ"). В період роботи 30 листопада 1970р. отримав виробничу травму, виконуючи обов'язки машиніста екскаватора 6 розряду. По даному факту був складений акт форми Н-1. 15 лютого 1982р. йому безстроково була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30%. ВАТ наказом від 15 березня 1982 року № 140 подовжило виплату сум відшкодування. Наказом "102 від 29 жовтня 21992 року розмір виплат перерахований виходячи з заробітної плати машиніста екскаватора 6 розряду за перші 4 місяці 1992 року, який склав 4066 крб. 86коп. У подальшому розмір виплат коректувався. 18 червня 2002 року облікову справу було передано до ОСОБА_8. На момент передачі справи ВАТ сплачував відшкодування в сумі 107 грн. 96 коп. До даного часу одержує страхові виплати від ОСОБА_8. Станом на січень 2006 року одержував щомісячну суму 217 грн. 12 коп. Вважає, що страхові суми виплачувалися і продовжують виплачуватися не в повному розмірі. Так, згідно наданої ВАТ довідки тарифні ставки на підприємстві збільшувалися на наступні коефіцієнти:2, 25 з 4 травня 1992 року; 2, 0 з 1 серпня 1992 року; 1, 278 з 1 листопада 1992 року; 2, 0 з 1 січня 1993 року; 1, 2 с 1 березня 1993 року; 2, 56 з 1 червня 1993 року; 3 з 1 вересня 1993 року; 3 з 1 грудня 1993 року; 2, 5 з 1 квітня 1994 року; 2 з 1 жовтня 1994 року; 1, 6 з 1 січня 1995 року; 3, 0 з 1 вересня 1995 року; 2, 16 з 1 вересня 1996 року; 1, 13 з 1 травня 2000 року; 1, 31 з 1 липня 2000 року; 1, 09 з 1 січня 2001 року. Всього за вказаний період тарифні ставки виросли на коефіцієнт 26599, 79649, який рахується шляхом множення всіх 16-ти вказаних вище коефіцієнтів. З 1 квітня 1992 року відшкодування шкоди повинно виплачуватися із заробітку за перші 4 місяці 1992 року, який згідно наказу по підприємству від 29 жовтня 1992 року № 102 складає 4066 грн. 86 коп. Ступень втрати ним працездатності складає 30%. Тому з 1 квітня 2001 року слід було сплачувати щомісячну страхову суму у розмірі 324 грн. 53 коп. 3 такого розрахунку(4066, 86 х 26599, 79649 х 0, 3)/100000, де 100000 - перевідний курс рубль - гривня. Проте фактично виплачувалося з 1 квітня 2001 року по 63 грн. 29 коп., але пізніше ці сплати були перераховані та сплачено додатково за кожний місяць 44 грн. 67 коп., а разом сплатили 107 грн. 96 коп. 3аниження виплат виникло тому, що спочатку підприємство не коректувало заробіток на всі коефіцієнти зростання тарифних ставок. У подальшому підприємство нараховувало суми виходячи з тарифної ставки екскаваторника 6 розряду, помножені на 8 робочих годин/день і на кількість робочих днів в місяці. Згодом підприємство перерахувало суми відшкодування виходячи з заробітної плати екскаваторника 6 розряду без урахування кількості робочих днів, що пропрацювали в конкретному місяці. Таким чином допущене системне порушення порядку коректування сум відшкодування шкоди здоров'ю, тому що замість коректуванню на ріст тарифної ставки, коректування здійснювалося по іншим методикам. Загальна сума недооплат за період з 1 квітня 2001 року по січень 2006 року складає 17725 грн. В обгрунтування вказаної суми вказує, що його заробіток складав у квітні 2001 року - лютому 2002 року 1081 грн. 78 jcon., йому належало сплачувати по 324 грн. 53 коп., а сплачувалося по 216 грн. 57 коп. Його заробіток складав у березні 2002 року - лютому 2003 року 1290 грн. 56 коп., йому належало сплачувати по 387 грн. 17 коп., а сплачувалося по 258 грн. 37 коп. Його заробіток складав у березні 2003 року - лютому 2004 року 1525 грн. 44 коп., йому належало сплачувати по 457 грн. 63 коп., а сплачувалося по 305 грн. 39 коп. Його заробіток складав у березні 2004 року - лютому 2005 року 1757 грн. 31 коп., йому належало сплачувати по 527 грн. 19 коп., а сплачувалося по 351 грн. 81 коп. Його заробіток складав у березні 2005 року - грудні 2005 року 2175 грн. 55 коп., йому належало сплачувати по 652 грн. 66 коп., а сплачувалося по 435 грн. 54 коп.

Знов уточнивши позов, позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_8 13066 грн. 42 коп., не нарахованих сум з 1 січня 2002 року по 28 лютого 2008 року, виплачувати щомісячну суму відшкодування у розмірі 576 грн. 66 коп., починаючи з лютого 2008 року. В обгрунтування змін до позову навів наступне. В період з 1 квітня 1992 року по 1 січня 1998 року тарифні ставки на підприємстві збільшувалися на наступні коефіцієнти: 2, 25 з 4 травня 1992 року; 2, 0 з 1 серпня 1992 року; 1, 278 з 1 листопада 1992 року; 2, 0 з 1 січня 1993 року; 1, 2 с 1 березня 1993 року; 2, 56 з 1 червня 1993 року; 3 з 1 вересня 1993 року; 3 з 1 грудня 1993 року; 2, 5 з 1 квітня 1994 року; 2 з 1 жовтня 1994 року; 1, 6 з 1 січня 1995 року; 3, 0 з 1 вересня 1995 року; 2, 16 з 1 вересня 1996 року. Таким чином йому станом на 1 січня 1998 року необхідно було сплачувати щомісячно по 201 грн. 13 коп., виходячи з заробітку машиніста екскаватора 6 розряду за перші 4 місяці 1992 року(4066 крб. 86 коп.) помноженого на вказані у коефіцієнти. У 1998 - 2002 роках розмір відшкодування не повинен був змінюватися, оскільки його умовний заробіток(розрахований на 100% втрати працездатності дорівнював 670 грн. 44 коп.) перевищував середній заробіток по відповідній професії. Тобто не повинні застосовуватися такі коефіцієнти: 1, 13 з 1 травня 2000 року; 1, 31 з 1 липня 2000 року; 1, 09 з 1 січня 2001 року. ОСОБА_8 сплачував щомісячні страхові виплати з січня 2002 року у розмірі 107 грн. 96 коп. У подальшому ОСОБА_8 корегував щорічно з 1 березня ці виплати на коефіцієнт зростання заробітної плати, а саме:1, 182 з 1 березня 2003 року; 1, 152 з 1 березня 2004 року; 1, 238 з 1 березня 2005 року; 1, 183 з 1 березня 2007 року. Але ці коефіцієнти застосовані до виплати у сумі 107 грн. 96 коп., замість 201 грн. 13 коп. Тому виплати нараховувалися та сплачувалися у неповному розмірі. Так, у період з січня 2002 року по лютий 2002 року сплачувалося по 107 грн. 96 коп., а потрібно було по 201 грн. 13 коп., тому не сплачено 186 грн. 34 коп.(201 грн. 13 коп. - 107 грн. 96 коп. х 2). У період з березня 2002 року по лютий 2003 року сплачувалося по 128 грн. 80 коп., а потрібно було по 239 грн. 95 коп., тому не сплачено 1333 грн. 80 коп.(239 грн. 95 коп. - 128 грн. 80 коп. х 12). У період з березня 2003 року по лютий 2004 року сплачувалося по 152 грн. 24 коп., а потрібно було по 283 грн. 62 коп., тому не сплачено 1576 грн. 56 коп.(283 грн. 62 коп. - 152 грн. 24 коп. х 12). У період з березня 2004 року по лютий 2005 року сплачувалося по 175 грн. 38 коп., а потрібно було по 326 грн. 73 коп., тому не сплачено 1816 грн. 20 коп.(326 грн. 73 коп. - 175 грн. 38 коп. х 12). У період з березня 2005 року по лютий 2006 року сплачувалося по 217 грн. 12 коп., а потрібно було по 404 грн. 49 коп., тому не сплачено 2248 грн. 44 коп.(404 грн. 49 коп. -217 грн. 12 коп. х 12). У період з березня 2006 року по лютий 2007 року сплачувалося по 261 грн. 19 коп., а потрібно було по 486 грн. 61 коп., тому не сплачено 2705 грн. 04 коп.(486 грн. 61 коп. - 261 грн. 19 коп. х 12). У період з березня 2007 року по лютий 2008 року сплачувалося по 308 грн. 99 коп., а потрібно було по 575 грн. 66 коп., тому не сплачено 3200 грн. 04 коп.(575 грн. 66 коп. - 308 грн. 99 коп. х 12). Усього фонд не доплатив 13066 грн. 42 коп.

Знов уточнивши позов, просить стягнути на свою користь з ОСОБА_8 12168 грн. 86 коп., не нарахованих сум з 1 січня 2002 року по 31 січня 2008 року, виплачувати щомісячну суму відшкодування у розмірі 575 грн. 66 коп., починаючи з лютого 2008 року. В обгрунтування змін до позову навів наступне. Згідно постанови ОСОБА_8 від 18 червня 2006 року справа передана до ОСОБА_8 18 червня 2006 року, а виплати почалися з 1 липня 2002 року у розмірі 128 грн. 80 коп. Таким чином виплату сум відшкодування шкоди на підставі довідки - розрахунку у розмірі 1851 грн. 75 коп. 3а період з 1 січня 1996 року по 31 травня 2002 року виведені за межі позовних вимог. Стосовно доводів про виплати, здійснені ВАТ, змін до позову не вніс. Стосовно виплат, які здійснювалися ОСОБА_8 навів наступне.

У період з липня 2002 року по лютий 2003 року ОСОБА_8 сплачував по 128 грн. 80 коп., а повинен був сплачувати по 239 грн. 95 коп., тому недоплата складає 889 грн. 20 коп. У період з березня 2003 року по лютий 2004 року сплачувалося по 152 грн. 24 коп., а потрібно було по 283 грн. 62 коп., тому не сплачено 1576 грн. 56 коп.(283 грн. 62 коп. -152 грн. 24 коп. х 12). У період з березня 2004 року по лютий 2005 року сплачувалося по 175 грн. 38 коп., а потрібно було по 326 грн. 73 коп., тому не сплачено 1816 грн. 20 коп.(326 грн. 73 коп. - 175 грн. 38 коп. х 12). У період з березня 2005 року по лютий 2006 року сплачувалося по 217 грн. 12 коп., а потрібно було по 404 грн. 49 коп., тому не сплачено 2248 грн. 44 коп.(404 грн. 49 коп. - 217 грн. 12 коп. х 12). У період з березня 2006 року по лютий 2007 року сплачувалося по 261 грн. 19 коп., а потрібно було по 486 грн. 61 коп., тому не сплачено 2705 грн. 04 коп.(486 грн. 61 коп. - 261 грн. 19 коп. х 12). У період з березня 2007 року по січень 2008 року сплачувалося по 308 грн. 99 коп., а потрібно було по 575 грн. 66 коп., тому не сплачено 2933 грн. 37 коп.(575 грн. 66 коп. -308 грн. 99 коп. х 11).

Під час розгляду справи ВАТ "Дніпросбецбуд" залучено до участі в справі в якості співвідповідача.

В судовому засіданні позивач позов повністю підтримав та довірив надати пояснення своєму представнику.

Представник позивача у судовому засіданні позов повністю підтримав та надав пояснення, в яких підтвердив зміст уточнених позовів. Крім того пояснив, що "базовий" заробіток на час передачі справи до ОСОБА_8 повинен бути іншим. Базовий заробіток в розмірі 4066 грн. 86 коп. не оспорює. В обгрунтування позовних вимог розраховували підвищення заробітної плати, при цьому використана методика, яку використовує ОСОБА_8. Уточнювати, доповнювати, змінювати позов, представляти додаткові докази не бажає.

Представник співвідповідача ВАТ позов визнала повністю. Пояснити яким чином застосовувалися коефіцієнти не може. Вважає, що підприємство діяло правильно. Які саме документи передало Криворізьке управління до ВАТ не може. Представляти додаткові докази не бажає.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги на визнав, пояснюючи, що ОСОБА_8 продовжував виплату щомісячних страхових виплат у розмірі, встановленому раніше підприємством - 107 грн. 96 коп. Сума щомісячних страхових платежів позивачу сплачується своєчасно, в правильному розмірі. Стосовно застосування коефіцієнтів, вказаних в позову не заперечує. Просить суд звернути увагу на те, що позовні вимоги не можуть бути задоволеними більш, чим за три роки. Довідки, які надавалися суду відрізняються, так як в різні часи застосовувалися різні методики. Просить вірити змісту останньої представленої довідки. Представляти додаткові докази не бажає. Аналогічне вбачається з відгуку(т.31, а.с. 81).

У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: том № 1: трудова книжка (а.с. 10-13), акт про нещасний випадок(а.с. 14-15), виписки з актів освідування (а.с. 16-17), накази (а.с. 18-31), довідка(а.с. 32), довідка коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (а.с. ЗЗ), довідка-розрахунок середнього заробітку(а.с. 34), довідки про суми регресних виплат (а.с. 35, 36), відомості про середню заробітну плату за січень 2001 року(а.с. 37), відомості про заробітну плату за травень 2002 року(а.с. 38), відомості про заробітну плату за липень 2000року (а.с. 39), довідка-перерахунок(а.с. 40-42), повідомлення(а.с. 43), постанова ОСОБА_8 від 18 червня 2002 року(а.с. 44), довідка ОСОБА_8 від 25 лютого 2004 року(а.с. 45), наказ про ліквідацію управління (9а.с. 49-50), довідка про сплачених сумах з 1 січня 1998 року по 31 липня 2003 року (а.с. 51-55), довідка ОСОБА_8 від 1 лютого 2006 року(а.с. 115, 116, 122), повідомлення(а.с. 117), довідка з реєстру(а.с. 211-217), повідомлення(а.с. 241); том № 2: довідка про середню заробітну плату за 1998-2006 р.р.(а.с. 21, 27, 31), довідка ОСОБА_8(а.с. 69), повідомлення(а.с. 84, 97).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов'язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

Позивач працював в Криворізькому спеціалізованому управлінні "Гідроспецбуд -12" відкритого акціонерного товариства "Дніпрорспцбуд" на різних посадах з 16 травня 1957 року по 29 липня 1981 року, починаючи з 12 січня 1961 року по 10 травня 1972 року на посаді машиніста екскаватора 6 розряду, що встановлено трудовою книжкою(т.№ 1, а.с. 1-13).

30 листопада 1970 року позивач отримав виробничу травму, 24 лютого 1971 року у зв'язку з отриманою травмою йому встановлена втрата працездатності в розмірі 70%, а 15 лютого 1982 року в розмірі 30% безстроково. Вказані обставини встановлені актом, виписками (т.№ 1, а.с. 14-17).

Позивачу у відшкодування шкоди, завданої здоров'ю призначена щомісячна виплата з 1 січня 1982 року безстроково у розмірі 69 крб. 00 коп., що встановлено наказом(т.№ 1, а.с. 18).

Починаючи з 1 травня 1992 року позивачу призначена щомісячна сума відшкодування шкоди у розмірі 2745 крб. 13 коп., виходячи з середнього заробітку машиніста екскаватора 6 розряду за січень-квітень 1992 року, який складав 4066 крб. 86 коп. Вказані обставини встановлені наказом, довідкою(т.№ 1, а.с. 19, 34).

Наказом № 146 від 2 серпня 1992 року застосований коефіцієнт 2, 0 з 1 серпня 1992 року, сума відшкодування позивачу визначена у розмірі 5490 крб. 26 коп. Наказом № 158 від 12 жовтня 1992 року застосований коефіцієнт 1, 278 з 1 жовтня 1992 року, сума відшкодування визначена у розмірі 7016 крб. 55 коп. Наказом № 8 від 31 січня 1993 року застосований коефіцієнт 2, 0 з 1 січня 1993 року, сума відшкодування визначена у розмірі 14033 крб. 10 коп. Наказом № 36 від 1 червня 1993 року застосований коефіцієнт 2, 5, з 1 червня 1993 року сума відшкодування визначена у розмірі 35082 крб.75 коп. Наказом № 56 від 1 вересня 1993 року застосований коефіцієнт 2, 9 з 1 вересня 1993 року, сума відшкодування визначена у розмірі 101738 крб. 00 коп. Наказом № 81 від 6 грудня 1993 року застосований коефіцієнт 3, 0 з 1 грудня 1993 року, сума відшкодування визначена у розмірі 305214 крб. 00 коп. Наказом № 93 від 6 жовтня 1994 року застосований коефіцієнт 2, 0 з 1 жовтня 1994 року, сума відшкодування визначена у розмірі 610428 крб. 00 коп. Наказом № 9 від 11 січня 1995 року застосований коефіцієнт 1, 6 з 1 січня 1995 року, сума відшкодування визначена у розмірі 976685 крб. 00 коп. Наказом № 18 від 9 лютого 1995 року застосований коефіцієнт 3, 0 з 1 лютого 1995 року, сума відшкодування визначена у розмірі 2930055 крб. 00 коп. Наказом № 164 від 9 вересня 1996 року застосований коефіцієнт 2, 16 з 1 вересня 1996 року, сума відшкодування визначена у розмірі 42 грн. 74 коп. Наказом № 115 від 12 травня 2000 року застосований коефіцієнт 1, 13 з Ітравня 2000 року, сума відшкодування визначена у розмірі 48 грн. 28 коп. Наказом № 151 від 14 липня 2000 року застосований коефіцієнт 1, 31 з 1 липня 2000 року, сума відшкодування визначена у розмірі 63 грн. 50 коп. Наказом № 14 від 15 січня 2001 року застосований коефіцієнт 1, 09 з 1 січня 2001 року, сума відшкодування визначена у розмірі 69 грн. 55 коп. Вказані обставини встановлені наказами(т.№ 1, а.с. 20-31).

В період з 1 квітня 1992 року по 1 січня 1998 року тарифні ставки на підприємстві збільшувалися на наступні коефіцієнти: 2, 25 з 4 травня 1992 року; 2, 0 з 1 серпня 1992 року; 1, 278 з 1 листопада 1992 року; 2, 0 з 1 січня 1993 року; 1, 2 с 1 березня 1993 року; 2, 56 з 1 червня 1993 року; 3 з 1 вересня 1993 року; 3 з 1 грудня 1993 року; 2, 5 з 1 квітня 1994 року; 2 з 1 жовтня 1994 року; 1, 6 з 1 січня 1995 року; 3, 0 з 1 вересня 1995 року; 2, 16 з 1 вересня 1996 року, 1, 13 з 1 травня 2000 року;, 1, 31 з 1 липня 2000 року, 1, 09 з 1 січня 2001 року. Вказані обставини вбачаються з довідок(т.№ 1, а.с. 32, 33).

Таким чином 1 березня 1993 року підприємство не підвищувало виплату на коефіцієнт 1, 2, а з 1 квітня 1994 року не підвищувало виплату на коефіцієнт 2, 5, що вбачається з наведених довідок та наказів.

Позивачу підприємство у відшкодування шкоди сплачувало наступні суми: з травня по липень 1992 року по 2745 крб. 13 коп.; серпня по грудень 1992 року по 7016 крб. 55 коп.; з січня по травень 1993 року по 13033 крб. 10 коп.; з червня по липень 1993 року по 101214 крб. 00 коп.; у грудні 1994 року 305214 крб.00 коп.; з січня по вересень 1994 року по 305200 крб. 00 коп.; з жовтня по грудень 1994 року по 610400 крб. 00 коп.; у січні 1995 року 976400 крб.00коп.; з лютого 1995 року по серпень 1996 року по 2930000 крб. 00 коп.; з вересня 1996 року по травень 2002 року по 63 грн. 29 коп. Вказані обставини встановлені довідками(т.№ 1, а.с. 35, 36).

Середня заробітна плата екскаваторника 6 розряду по підприємству ВАТ складала: у 1998 році 264 грн. 77 коп.; у 1999 році 215 грн. 94 коп.; у 2000 році 245 грн. 32 коп.; у 2001 році 292 грн. 09 коп., що встановлено довідкою(Т.№ 2, а.с. 21, 27).

Підприємство зроблений перерахунок сум, які сплачувалися позивачу. При цьому визначено, що належало до сплати: у вересні 1996 року - квітні 2000 року по 81 грн. 24 коп.; у травні - червні 2000 року по 120 грн. 70 коп.; в липні - грудні 2000 року по 94 грн. 58 коп.; в січні 2001 року - травні 2002 року по 107 грн. 96 коп. В червні 2002 року на підставі проведеного перерахунку позивачу виплачено 1851 грн. 75 коп. Вказані обставини встановлені довідкою(т.№ 1, а.с. 36), перерахунком(т.№ 1, а.с. 41).

В червні 2002 року особова справа ОСОБА_7 передана до ОСОБА_8, яким вирішено продовжувати виплати у сумі 107 грн. 96 коп. щомісячно, що встановлено повідомленням та постановою(т.№ 1, а.с. 43, 44).

ОСОБА_8 позивачу сплачені наступні суми: за квітень 21001 року - травень 2002 року по 107 грн. 96 коп.; у липні 2002 року 320 грн. 12 коп.; у серпні 2002 року - лютому 2003 року по 128 грн. 80 коп.; у березні 2003 року - лютому 2004 року по 152 грн. 24 коп.; у березні 2004 року - лютому 2005 року по 175 грн. 38 коп.; у березні 2005 року - лютому 2006 року по 217 грн. 12 коп. у березні 2006 року - лютому 2007 року по 261 грн. 19 коп.; у березні 2007 року - лютому 2008 року по 308 грн. 99 коп.; у березні 2008 року - травні 2008 року по 347 грн. 62 коп. ОСОБА_8 відшкодовано підприємству виплати за квітень 2001 року - травень 2002 року. В липні 2002 року позивачу ОСОБА_8 нараховані страхові виплати у сумі 320 грн. 12 коп., з них страхова виплата за липень 2002 року в розмірі 128 грн. 28 коп., страхова виплата за червень 2002 року в сумі 128 грн. 80 коп. та доплата за березень 2002 року - травень 2002 року в зв'язку з застосуванням коефіцієнта 1.193 в сумі 62 грн. 52 коп.(по 20 грн. 84 коп. щомісячно). Вказані обставини встановлені поясненнями відповідача, вбачаються з довідки(т.№ 2, а.с. 69).

Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності".

У відповідності до ст. 41 Конституції України, громадяни України мають право на матеріальне забезпечення в разі часткової втрати працездатності. Це право гарантується соціальним страхуванням робітників.

Відповідно до п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472(далі за текстом "Правила"), перерахування розміру відшкодування шкоди(втраченого заробітку) проводиться у разі підвищення тарифних ставок працівників підприємств. Відповідно до "Змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків", затверджених постановою КМУ від 3 березня 1997р. № 1100 п.28 "Правил" доповнений новим абзацом 6 такого змісту: "Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахуванні на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або в перерахуванні на повний календарний місяць роботи". Вимоги п.28 абзацу 6 "Правил" у частині перерахунку повинні здійснюватися тільки у випадку підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників підприємства. При цьому перерахований розмір заробітку в перерахуванні на 100% втрати працездатності необхідно порівнювати із середньомісячним заробітком відповідного працівника, у який включається заробітна плата за той місяць у якому відбувалось підвищення тарифних ставок (посадових окладів) по відповідній професії (за підсумками роботи за рік, вислугу років та ін.) за попередній календарний рік. Відповідно до п. 9 "Правил" визначений розмір втраченого заробітку коригуванню убік зменшення не підлягає тобто підприємство не має права зменшувати розмір втраченого заробітку, що склався на момент підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Судом встановлено, що підприємство з 1 травня 1992 року позивачу призначена щомісячна сума відшкодування шкоди у розмірі 2745 крб. 13 коп., виходячи з середнього заробітку машиніста екскаватора 6 розряду за січень-квітень 1992 року, який складав 4066 крб. 86 коп. Позивачем ця сума не оспорюється, тому суд вважає її вірною.

У судовому засіданні встановлено, що в подальшому, при здійснені цих виплат до передачі особової справи ОСОБА_8, ВАТ здійснювало підвищення щомісячних виплат позивачу на відповідні, наведені вище коефіцієнти. Також судом встановлено, що 1 березня 1993 року підприємство не підвищувало виплату на коефіцієнт 1, 2, а з 1 квітня 1994 року не підвищувало виплату на коефіцієнт 2, 5, які визначені у довідках. Крім того, підприємством з власної ініціативі проведений перерахунок сум, належних відповідачу і ці суми сплачені. Але позивачем не надані суду постанови, накази по підприємству про те, в який період на підприємстві, яким саме чином підвищувалися тарифні ставки та оклади, а представлені довідки(т.№ 1, а.с. 32, 33) не містять відомостей, про такі постанови, накази. Таким чином позивачем не представлено суду доказів, про те, що на підприємстві невірно визначався розмір належних йому сум у відшкодування шкоди, завданої здоров'ю.

Судом встановлено, що всупереч вимогам п. 9 "Правил", сума яка визначена при проведенні перерахунку до сплати позивачу за травень - червень 2000 року в розмірі по 120 грн. 70 коп.; була при проведенні того ж перерахунку знижена за липень - грудень 2000 року до 94 грн. 58 коп.; за січень 2001 року - травень 2002 року до 107 грн. 96 коп. Але позивачем ці дії ВАТ не оспорюються.

Наведений в обгрунтування неправильності величини сум, сплачених підприємством арифметичний розрахунок множення коефіцієнтів, не грунтується на закону, а тому не може бути взятий судом до уваги.

Твердження позивача про те, що заниження виплат виникло тому, що спочатку підприємство не коректувало заробіток на всі коефіцієнти зростання тарифних ставок не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Твердження позивача про те, що ВАТ допустив системне порушення порядку коректування сум відшкодування шкоди здоров'ю, так як замість коректування на ріст тарифної ставки, здійснював коректування по іншим методикам, також є не обгрунтованим.

Позивачем не заявлено вимог про визнання незаконними будь яких дій ВАТ з виплати або визначення величини належних йому сум.

Таким чином в судовому засіданні не встановлено обставин, з яких вбачається, що суми виплат визначені та сплачувалися підприємством позивачу невірно, всупереч вимогам закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", одним з завдань страхування є відшкодування матеріальної шкоди. Згідно ст. 3 цього ж Закону, держава гарантує усім застрахованим забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку. У відповідності до ст. 5 того ж Закону, одним із принципів страхування від нещасного випадку є повне відшкодування шкоди страховиком. У відповідності до ст. 21 вказаного Закону, ОСОБА_8 зобов'язаний в повному обсязі відшкодовувати шкоду, завдану працівнику. Тому відповідач ОСОБА_8 зобов'язаний відшкодовувати цю шкоду в повному обсязі, сплачувати суми у відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вимогам законодавства.

ОСОБА_8 виплачував позивачу страхові суми які були визначені підприємством вірно. До такого висновку суд приходить на підставі того, що в судовому засіданні не встановлено обставин, з яких вбачається, що ці суми визначені підприємством невірно, всупереч вимогам закону.

З урахуванням того, що позивач свої позовні вимоги до ОСОБА_8 обгрунтовує неправильністю величини суми, визначеної до сплати підприємством, а суд прийшов до висновку, що ці суми визначені підприємством вірно, суд приходить до переконання, що ОСОБА_8 свої зобов'язання відшкодування шкоди позивачу виконав в повному обсязі, сплачував суми у відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вимогам законодавства. Тому позовні вимоги не грунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю. При цьому суд бере до уваги, що позивачу та його представникам суд, виконуючи свій обов'язок, неодноразово роз'яснював вказані вимоги ЦПК України а також попереджував, на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України, про необхідність подання додаткових доказів.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 5, 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_9 до відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецбуд" та відділення виконавчої дирекції ОСОБА_8 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.