Рішення

від 20.07.2020 по справі 922/1137/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1137/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області, 61001, м. Харків, м-н Небесної Сотні, 4, за участю Прокуратури Харківської області, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108 доперший відповідач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243 , другий відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код 14095412 , третій відповідач - Фірма "Сніжинка" у формі Товариство з обмеженою відповідальністю, 61050, м. Харків, пр. Московський, 32, код 19467918 про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу; зобов`язання повернути майно за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В. за посвідченням

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

третього відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшов позов Харківської місцевої прокуратури №5 (позивач) до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та ТОВ Фірми "Сніжинка" (третій відповідач) в якому прокурор просить суд:

Визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 № 1008/18.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 № 5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна

та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фірмою СНІЖИНКА у формі товариства з обмеженою відповідальністю, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1156 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27439411 від 08.08.2018.

3обов`язати фірму СНІЖИНКА у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61050, м. Харків, проспект Московський, 32 код: 19467918) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Судові витрати по справі покласти на відповідачів. Судовий збір у розмірі 8 408 грн. стягнути за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2020 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1137/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Перший відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №10264 від 05.05.2020) в якому проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність вимог прокурора, дотримання відповідачем порядку приватизації нежитлових приміщень, відсутність підстав для визнання договору недійсним та недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з чим просить суд відмовити в позові прокурора.

Другий відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №10340 від 06.05.2020) в якому проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність вимог прокурора, дотримання відповідачем порядку приватизації нежитлових приміщень, відсутність підстав для визнання договору недійсним та недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з чим просить суд відмовити в позові прокурора.

Прокурором надано відповідь на відзив першого відповідача (вх. №10815 від 13.05.2020) та відповідь на відзив другого відповідача (вх. №11278 від 19.05.2020).

Третій відповідач правом на участь представника у судовому засіданні та на надання відзиву на позовну заяву не скористався. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвал суду про призначення справи, на адресу, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходив з наступного.

Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом, прокурор виходив з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування про відчуження комунального майна та визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу.

Про наявність суспільної потреби свідчить той факт, що відчуження комунального майна здійснено не за відповідною процедурою, яка направлена на максимальну вартість продажу, а також за ціною значно нижчою за ринкову.

Звернення до суду спрямовано на задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами і необхідністю дотримання прав власників.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна Формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл,селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона, як зазначає прокурор, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурором обгрунтовано подано вказаний позов.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування п. 4 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фірмою Сніжинка у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що приймаючи рішення від 21.02.2018 № 1008/18 про відчуження ТОВ фірма «Сніжинка» спірних нежитлових приміщень, Рада порушила вимоги Закону України «Про приватизацію державного майна» , Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» , Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Ради від 21.06.2017 №691/17 «Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 рр.» , оскільки незаконно обрала спосіб приватизації товариством цих нежитлових приміщень шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або за конкурсом, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.

Договір купівлі-продажу від 27.07.2018 № 5616-В-С не відповідає вимогам законодавства, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а спірні приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на підставі договору оренди № 1783 від 13.08.2008, укладеного між Управлінням комунального майна та фірмою Сніжинка у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 33, 1 кв.м. в будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32. Відповідно до п. 3.1. договору оренди, вартість об`єкту оренди складала 133 350 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар зобов`язаний здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності відповідного рішення Харківської міської ради чи її виконкому.

Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість.

Згідно п. 10.1 Договору строк дії договору становить до 13.07.2011.

Так, 13.08.2008 складено Акт приймання - передачі спірних приміщень, відповідно до якого Фірма Сніжинка у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийняла в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,1 кв.м. по просп. Московському, 32 літ. Г-1 у м. Харкові.

Додатковою угодою №7 від 04.08.2017 до Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1783 від 13.08.2008 продовжено дію останнього до 13.07.2019.

Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди №7, вартість об`єкту оренди складала 139 720 грн. без ПДВ.

У подальшому, 16.12.2015 директор товариства звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 21065 від 16.12.2015), у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень.

При цьому, як вказує прокурор та, що не було спростовано відповідачами під час розгляду справи, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

За результатами розгляду вказаного листа Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п.4 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18, міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.

На виконання вказаного рішення Фірма Сніжинка у формі ТОВ до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подала заяву про приватизацію № 3611 від 28.02.2018.

У подальшому фірма Сніжинка у формі ТОВ звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 3432 від 28.02.2018), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем СОД ФОП Бєлих Б.М.

На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звертається до суб`єкта оціночної діяльності СОД ФОП Бєлих Б.М. (лист від 28.02.2018 № 2583) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з Фірма Сніжинка у формі ТОВ.

На підставі вказаного листа СОД ФОП Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 28.02.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 складає 134 500 грн. без ПДВ.

Слід зауважити, що у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.

У подальшому, 27.07.2018 між Фірмою Сніжинка у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу № 5616-В-С, відповідно до якого товариство приватизувало вказані нежитлові приміщення за 134500 грн. без ПДВ (161400 грн. з ПДВ).

06.08.2018 складено Акт прийому - передачі № 5616-В-С щодо передачі за вищевказаним договором купівлі - продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованій за адресою: м. Харків, проспект. Московський, 32 та сплати коштів у повному обсязі за цим договором.

На підставі вищевикладеного, рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42488289 від 10.08.2018 зареєстровано право власності ч за фірмою Сніжинка у формі товариства з обмеженою відповідальністю на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. Т-Г, розташованій за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32 (номер запису про право власності 27439411 від 08.08.2018).

При цьому, у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1008/18 від 21.02.2018 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова .

Разом з цим, рішення Харківської міської ради № 1008/18 від 21.02.2018 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню в частині з наступних підстав.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 (далі - Програма).

Відповідно до п. 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з п.п. 1.2 - 1.7 Програма визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017 - 2022 роки.

Пунктом 2.2 визначено основні принципи приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017 - 2022 роки.

Так, метою приватизації є реалізація права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи; підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету; підтримання та подальший розвиток м. Харкова за рахунок коштів, що надходять від приватизації.

До пріоритетів проведення приватизації у 2017 - 2022 роки належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 3.3 Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Відповідно до 3.4 Програми приватизація об`єктів здійснюється шляхом:

-викупу;

-продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);

-продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс);

-іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна (чинного на той час) (далі - Закон), приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно з ч. 4 ст. З Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. З Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 цього Закону передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з п. 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).

Відповідно до п. 69 Методики, вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до «Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» , у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Згідно з п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Такого висновку дійшов й Верховний Суд у своїй постанові від 17.06.2020 по справі №922/2593/19.

З огляду на наведене помилковим є думка відповідачів у справі, про те, що Рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що Фірмою Сніжинка у формі ТОВ жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, не здійснено.

Відповідачами не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини.

Крім того, слід зауважити, що станом на момент укладення додаткової угоди №7 від 04.08.2017 щодо передання об`єкта нерухомого майна в оренду ринкова вартість без ПДВ складала 139720 грн., а станом на момент приватизації (дата оцінки станом на 28.02.2018) - 134500 грн. без ПДВ, тобто вартість майна зменшилась на 5220 грн. Вказане свідчить про те, що жодних поліпшень, тим більше на 25 відсотків, не проводилось. Більш того, вартість майна зменшилась.

У звіті про оцінку майна, договорі оренди, додаткових угодах, договорі купівлі-продажу, заяві товариства з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

Доказів того, що Фірма СНІЖИНКА у формі ТОВ до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради подавала документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшеннь, здійснених за час оренди, під час приватизації, до матеріалів справи не подано.

Таким чином, Харківська міська рада Харківської області незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв`язку з чим, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, що суперечить вимогам законодавства, має бути визнаним недійсним.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п`ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада Харківської області.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Враховуючи викладене, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. Т-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32 право власності на які на підставі договору купівлі - продажу, перейшло до фірми Сніжинка у формі ТОВ, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених

ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність змісту договорів вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку як вище зазначено порушено.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1265/16 від 22.08.2018, № 915/127/18 від 04.09.2018, № 367/2022/15 від 29.05.2019, № 755/9555/18 від 16.01.2019 судам під час розгляду справ необхідно враховувати, наступне відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) .

У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір купівлі - продажу об`єкту нерухомого майна від 27.07.2018 № 5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фірмою Сніжинка у формі ТОВ, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №1156 підлягає визнанню недійсним, а запис про проведену державну реєстрацію права власності (користування) за ТОВ Сніжинка у формі товариства з обмеженою відповідальністю, скасуванню, в свою чергу третій відповідач повинен повернути відчужений в порушення вимог чинного законодавства об`єкт нерухомого майна на користь теритріальній громаді міста Харкова.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 № 1008/18.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 № 5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фірмою СНІЖИНКА у формі товариства з обмеженою відповідальністю, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1156 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27439411 від 08.08.2018.

3обов`язати фірму СНІЖИНКА у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61050, м. Харків, проспект Московський, 32 код: 19467918) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, 32, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2102,00 грн. судового збору.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код 14095412) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2102,00 грн. судового збору.

Стягнути з Фірми "Сніжинка" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61050, м. Харків, пр. Московський, 32, код 19467918) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 4204,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області, 61001, м. Харків, м-н Небесної Сотні, 4.

Перший відповідач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243.

Другий відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код 14095412.

Третій відповідач - Фірма "Сніжинка" у формі Товариство з обмеженою відповідальністю, 61050, м. Харків, пр. Московський, 32, код 19467918.

За участю Прокуратури Харківської області, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108.

Повне рішення складено "27" липня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров