Постанова

від 29.07.2020 по справі 910/21945/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Справа№ 910/21945/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від третьої особи/заявника: Щербань О.М. - ліквідатор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року про заміну сторони виконавчого провадження

у справі № 910/21945/15 (суддя Карабань Я.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт"

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі №910/21945/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна"

до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт"

про стягнення 16 293 597,08 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (далі по тексту - позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі по тексту - відповідач, боржник) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 8 631 866, 51 грн основного боргу, 611 084, 62 грн пені, 6 442 154, 25 грн інфляційних втрат та 616 245,88 грн 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до угоди про відступлення права вимоги від 16.05.2014 № 16/05, укладеної з ТОВ "Укрбудконтракт", набув право вимоги до відповідача по договору № ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва № від 31.07.2012 у сумі 8 631 866,51 грн, а також за прострочення сплати борну позивач заявляє до стягнення 606 595,55 грн пені, 6 442 154,25 грн інфляційних втрат, 612 980,77 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" на користь ТОВ "БПФ "Україна" 8 631 866, 51 грн - заборгованості, 596 028, 38 грн пені, 607 505, 40 грн 3% річних, 6 442 154, 25 грн збитків від інфляції та 72 973, 32 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

09.11.2015 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

26.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" про заміну стягувача - " Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна"на правонаступника - ТОВ "УкрБудКонтракт" у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/21945/15.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 у межах справи № 910/13006/14 про банкрутство, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.03.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, укладений між ТОВ "УкрБудКонтракт" та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна". Таким чином заявник вказує, що кредитором ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" в зобов`язанні за договором № ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва (договір підряду), укладеним 31.07.2012 між ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" (замовник) та ТОВ "УкрБудКонтракт" (генпідрядник) є заявник, а тому і стягувачем у виконавчому провадженні також має бути він.

Крім того, разом з заявою було подано клопотання про об`єднання провадження в справі №910/21946/15 з провадженням по справі №910/13006/14 про банкрутство ТОВ "УкрБудКонтракт", оскільки, на думку останнього, розгляд усіх майнових спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав, що у даному випадку правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів статті 52 ГПК України не відбулося, оскільки після визнання договору про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, на підставі якого рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 стягнуто заборгованість, до заявника, як правопопередника, повернулося право вимоги за договором № ДП/12-13 від 31.07.2012, а тому заявник не позбавлений права в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором підряду.

Також, судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про об`єднання провадження в справі №910/21946/15 з провадженням у справі №910/13006/14 про банкрутство ТОВ "УкрБудКонтракт", оскільки в межах розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження не вирішується майновий спір по суті, а лише розглядається процесуальне питання пов`язане з виконанням судового рішення, яке відповідно до положень ст. 338 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року у справі № 910/21945/15 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно не передав дану справу в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 в межах справи № 910/13006/14 було визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудконтракт та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна", а тому заявник повторно набув право кредиторської вимоги до відповідача у даній справі за договором № ДП/12-13 від 31.07.2012.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/21945/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" у справі № 910/21945/15 та призначено справу до розгляду на 29.07.2020.

Явка представників сторін

Представники стягувача та боржника у судове засідання 29.07.2020 не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи вказані особи повідомлялись належним чином.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 повернулась без вручення боржнику, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Колегія суддів відзначає, що дана ухвала направлялась адресу державної реєстрації місцезнаходження боржника - м. Київ, вул. Грушевського, 7.

Крім того, як вбачається з відомостей з веб-сайту Укрпошти, відправлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 не було вручено стягувачу. Колегія суддів відзначає, що дана ухвала направлялась адресу державної реєстрації місцезнаходження стягувача -Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова, будинок 42/2, офіс 1.

В матеріалах справи відсутні відомості, що стягувач та боржник змінили своє офіційне місцезнаходження.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

А тому, ухвала суду апеляційної інстанції від 13.07.2020 вважається врученою стягувачу та боржнику.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки стягувач та боржник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників стягувача та боржника у судовому засіданні 29.07.2020.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 8 631 866, 51 грн основного боргу, 611 084, 62 грн пені, 6 442 154, 25 грн інфляційних втрат та 616 245, 88 грн 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до угоди про відступлення права вимоги від 16.05.2014 № 16/05, укладеної з ТОВ "Укрбудконтракт", набув право вимоги до відповідача по договору № ДП/12-13 від 31.07.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" на користь ТОВ "БПФ "Україна" 8 631 866, 51 грн - заборгованості, 596 028, 38 грн пені, 607 505, 40 грн 3% річних, 6 442 154, 25 грн збитків від інфляції та 72 973, 32 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

09.11.2015 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

20.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49426420 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/21945/15.

В той же час, в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/13006/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" арбітражного керуючого Щербаня О.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" в межах справи № 910/13006/14, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрБудКонтракт та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна фірма Україна .

Подаючи заяву про заміну стягувача правонаступником, заявник посилався на те, що кредитором ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" в зобов`язанні за договором № ДП/12-13 від 31.07.2012 є заявник, а тому і стягувачем у виконавчому провадженні також має бути він.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником суд першої інстанції вказав, що у даному випадку правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів статті 52 ГПК України не відбулося, оскільки після визнання договору про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014 на підставі якого рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15 стягнуто заборгованість, до заявника, як правопопередника, повернулося право вимоги за договором № ДП/12-13 від 31.07.2012, а тому заявник не позбавлений права в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором підряду.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин першої і другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, вказаними нормами Господарського процесуального кодексу України було передбачено процесуальне правонаступництво у зв`язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших випадках заміни (вибуття) особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Тобто, процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21945/15, право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості за договором № ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва № від 31.07.2012 виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.05.2014 № 16/05, укладеного останнім з ТОВ "Укрбудконтракт".

В той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" арбітражного керуючого Щербаня О.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" в межах справи № 910/13006/14, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УкрБудКонтракт та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна фірма Україна .

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів відзначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania).

Відповідно до вимог ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна фірма Україна вважається таким, що вибуло (як кредитор) із матеріальних правовідносин по договору № ДП/12-13 від 31.07.2012, а до Товариства з обмеженою відповідальністю УкрБудКонтракт , відповідно, повернулось право вимоги кредитора у матеріальних правовідносинах по даному договору.

Твердження суду першої інстанції, що у даному випадку правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів статті 52 ГПК України не відбулося, є необґрунтованими, оскільки ст. 52 ГПК України передбачає можливість процесуального правонаступництва і в інших випадках, які пов`язані з вибуттям особи у правовідносинах, щодо яких виник спір.

Оскільки у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна фірма Україна є таким, що вибув як кредитор із правовідносин по договору № ДП/12-13 від 31.07.2012 у зв`язку із визнанням недійсним договору про відступлення права вимоги № 16/05 від 16.05.2014, а Товариство з обмеженою відповідальністю УкрБудКонтракт повторно набуло право кредиторської вимоги до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України", як боржника у даному спорі, а тому наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника (тобто до особи, до якої перейшли права та обов`язки в матеріальному правовідношені з боржником).

Такий спосіб є найбільш ефективним способом судового захисту у даному випадку, виходячи із обставин даної справи, тоді як спосіб, вказаний судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі (в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором підряду) призведе до подвійного стягнення з боржника заборгованості у зобов`язанні за договором № ДП/12-13 від 31.07.2012 в разі задоволення позову.

Твердження апелянта, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" знаходиться в процедурі банкрутства, а тому даний спір повинен був бути переданий для розгляду в межах справи про банкрутство останнього, колегією суддів відхиляються, оскільки в межах розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження не вирішується майновий спір по суті, а лише розглядається процесуальне питання пов`язане з виконанням судового рішення, яке відповідно до положень ст. 338 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДКОНТРАКТ" про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/21945/15.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/21945/15 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року у справі № 910/21945/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року у справі № 910/21945/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

3. Замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні № 49426420, відкритого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 по справі № 910/21945/15 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВОЛОШКОВА , будинок 42/2, офіс 1, код 33776341) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт" (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ РИБАЛЬСЬКА, будинок 13, код 30859744).

4. Матеріали справи № 910/21945/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 31.07.2020

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко