Постанова

від 09.11.2020 по справі 910/21945/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/21945/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Зуєв В.А., Кролевець О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020

(головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Кропивна Л.В., Руденко М.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт"

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі №910/21945/15 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна"

до Державного підприємства "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудконтракт"

про стягнення 16 293 597,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні

1.1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (далі - ТОВ "УкрБудКонтракт") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (далі - ТОВ "БПФ "Україна") на його правонаступника - ТОВ "УкрБудКонтракт" у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі №910/21945/15.

1.2. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/7976/17 у межах справи №910/13006/14 про банкрутство, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.03.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014, укладений між ТОВ "УкрБудКонтракт" та ТОВ "БПФ "Україна". Таким чином, заявник вказує, що кредитором ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" в зобов`язанні за договором №ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва (договір підряду), укладеним 31.07.2012 між ДП "Інженерно-технічний центр МОЗ України" (замовник) та ТОВ "УкрБудКонтракт" (генпідрядник) є заявник, а тому і стягувачем у виконавчому провадженні також має бути він.

2. Стислий виклад судових рішень у справі

2.1. 10 червня 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав, що у даному випадку правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів ст. 52 ГПК України не відбулося, оскільки після визнання договору про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014 недійсним, на підставі якого рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №910/21945/15 стягнуто заборгованість, до заявника, як правопопередника, повернулося право вимоги за договором №ДП/12-13 від 31.07.2012, а тому заявник не позбавлений права в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором підряду.

2.2. 29 липня 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "Укрбудконтракт" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні №49426420, відкритого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 по справі №910/21945/15 - ТОВ "БПФ "Україна" на ТОВ "Укрбудконтракт".

2.3. Зазначена постанова мотивована тим, що право вимоги ТОВ "БПФ "Україна" до ДП "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості за договором підряду №ДП/12-13 від 31.07.2012 виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.05.2014 №16/05, укладеного останнім з ТОВ "Укрбудконтракт".

В той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/7976/17 за позовом ліквідатора ТОВ "УкрБудКонтракт" до ТОВ "БПФ Україна" в межах справи №910/13006/14 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014.

Зазначена ухвала залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020.

Отже, ТОВ "БПФ "Україна" вважається таким, що вибуло (як кредитор) із матеріальних правовідносин по договору №ДП/12-13 від 31.07.2012, а до ТОВ "УкрБудКонтракт", відповідно, повернулось право вимоги кредитора у матеріальних правовідносинах по даному договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника (тобто до особи, до якої перейшли права та обов`язки в матеріальному правовідношені з боржником).

Такий спосіб є найбільш ефективним способом судового захисту у даному випадку, виходячи із обставин даної справи, тоді як спосіб, вказаний судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі (в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором підряду) призведе до подвійного стягнення з боржника заборгованості за договором №ДП/12-13 від 31.07.2012 в разі задоволення позову.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. ТОВ "БПФ "Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 залишити без змін.

3.2. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не розглянув докази та обставини в сукупності з чинними нормами законодавства, та прийняв рішення на довільному міркуванню без застосування процесуальних норм права. Апеляційним господарським судом не було надано належної правової оцінки сукупному аналізу норм процесуального права щодо поняття правонаступництва.

3.3. Скаржник вважає, що заявник не набув право правонаступника ні по закону, ні по договору. До заявника повернулося право вимоги до боржника тільки на суму основного зобов`язання за договором підряду №ДП/12-13 від 31.07.2012.

3.4. ТОВ "БПФ "Україна" зазначає, що рішенням у справі №910/7976/17 було стягнуто в тому числі пеню, індекс інфляції, 3% річних, судовий збір, які не могли бути предметом відступлення, оскільки сплата вказаних сум не є зобов`язанням в розумінні положень ст. 509 ЦК України.

На думку скаржника, до заявника відповідно до закону перейшло право вимоги звернутися до суду про стягнення з боржника основного боргу за договором №ДП/12-13 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 у Голосіївському районі м. Києва.

3.5. Також ТОВ "БПФ "Україна" зауважило на тому, що відповідно до відомостей з веб-сайту Укрпошти, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 не було вручена стягувачу на час винесення рішення, що відбулося 29.07.2020. В матеріалах справи відсутній належний доказ про належне повідомлення скаржника (стягувача) про судове засідання. Тому скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи, не забезпечив можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за його відсутності, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. А тому, розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності сторони належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі №906/142/18.

3.3. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

4.2.2. Згідно з частинами 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

4.2.3. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Тобто, процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах.

4.2.4. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.2.5. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

4.2.6. Суди встановили, що відповідно до змісту рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №910/21945/15 право вимоги ТОВ "БПФ "Україна" до ДП "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення заборгованості за договором підряду №ДП/12-13 від 31.07.2012 виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.05.2014 №16/05, укладеного останнім з ТОВ "Укрбудконтракт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/7976/17 за позовом ліквідатора ТОВ "УкрБудКонтракт" арбітражного керуючого Щербаня О.М. до ТОВ "БПФ "Україна" в межах справи №910/13006/14, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014, укладений між ТОВ "УкрБудКонтракт" та ТОВ "БПФ "Україна".

4.2.7. Отже, як правильно зауважено господарським судом першої інстанції, у даному випадку правонаступництва у розумінні приписів ст. 52 ГПК України, ст.ст. 512-514 ЦК України не відбулося, оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Таким чином, внаслідок визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014 не відбувається автоматична заміна первісного кредитора у зобов`язанні під час виконання судового рішення, яке ухвалено на користь ТОВ "БПФ "Україна".

4.2.8. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що після визнання недійним договору про відступлення права вимоги №16/05 від 16.05.2014, на підставі якого рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №910/21945/15 стягнуто заборгованість, до ТОВ "УкрБудКонтракт" як правопопередника за договором підряду №ДП/12-13 від 31.07.2012 повернулося саме право вимоги за договором підряду №ДП/12-13 від 31.07.2012, а тому заявник не позбавлений права в установленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим договором.

4.2.9. У цьому зв`язку Верховний Суд вважає помилковими твердження суду апеляційної інстанції про те, що звернення в установленому законом порядку до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором підряду призведе до подвійного стягнення з боржника заборгованості у зобов`язанні за договором №ДП/12-13 від 31.07.2012 в разі задоволення позову, оскільки в такому випадку у боржника наявна можливість подати заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №910/21945/15 за нововиявленими обставинами в порядку глави 3 ГПК України.

4.2.10. Відтак, висновок апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження, зокрема стягувача у виконавчому провадженні №49426420, є помилковим та прийнятим з порушенням ст. 52 ГПК України, ст.ст. 509, 512-514 ЦК України.

4.2.11. Водночас Верховний Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ "УкрБудКонтракт" належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки відповідно до наявних матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 про призначення судового засідання на 29.07.2020 було відправлено судом апеляційної інстанції саме на ту адресу, яка зазначена ТОВ "УкрБудКонтракт" у його апеляційній скарзі як адреса для листування.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про для заміну сторони виконавчого провадження обґрунтованим.

6.2. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду зі справи та залишення в силі ухвали суду першої інстанції як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7. Судові витрати

7.1. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (ст. 129 ГПК України) покладаються на ТОВ "УкрБудКонтракт".

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі №910/21945/15 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/21945/15 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ЄДРПОУ 308597440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма "Україна" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова, 42/2, офіс 1, ЄДРПОУ 33776341) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді В. Зуєв

О. Кролевець