Рішення

від 23.07.2020 по справі 120/3557/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 липня 2020 р. Справа № 120/3557/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Поліщук І.М.,

суддів: Дончика В.В.

Слободонюка М.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача: Никонюка О.В.

третіх осіб: ОСОБА_3 , Лошак ОСОБА_4 С ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_25 , як представника неповнолітніх ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та опікуна ОСОБА_28 , ОСОБА_1 , як представника (опікуна) дітей з інвалідністю ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 як представника та опікуна людини з інвалідністю ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_36 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_51 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_52 , ОСОБА_51 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_21 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_10 , ОСОБА_61 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_21 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_9 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_9 , ОСОБА_71 , ОСОБА_73 , ОСОБА_75 , ОСОБА_24 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_20 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_7 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_84 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_85 , ОСОБА_86 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_87 , ОСОБА_84 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_88 , ОСОБА_84 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_89 , ОСОБА_86 , ОСОБА_86 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_90 , ОСОБА_86 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_91 , ОСОБА_15 , ОСОБА_92 , ОСОБА_23 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_3 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_114

до: Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Вінницякартсервіс", Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія"

про: визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_25 , як представник неповнолітніх ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та опікун ОСОБА_28 , ОСОБА_1 , як представник (опікун) дітей з інвалідністю ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 як представник та опікун людини з інвалідністю ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Вінницької міської ради (далі - відповідач), в якому просили суд:

- визнати дії Вінницької міської ради та КП "Вінницякартсервіс" щодо вимоги обов`язкової реєстрації в АСООП; щодо скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці; щодо обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян; щодо пропозиції викупати у КП "Вінницякартсервіс" персональні смарт-картки головами ОТГ та компенсувати витрати; щодо примусу пільговиків купувати за свій кошт білет та відшкодування оплати пільговикам за куплений білет відповідним місцевим бюджетом; щодо погрози накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка; щодо плану введення тільки безготівкового розрахунку; щодо підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм - протиправними та заборонити вчиняти такі дії;

- скасувати рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 №1254, яким запроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниці та Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати за проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниця та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів та уповноважено КП "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду (смарт - карт), оформлення персоналізованих карток (муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення;

- зобов`язати Вінницьку міську раду забезпечити громадянам, що мають право на пільговий проїзд, здійснювати це право за раніше встановленою формою - по пред`явленню паперового посвідчення чи купівлі безпосередньо у перевізника КП "Вінницька транспортна компанія" учнівського чи студентського квитка, без реєстрації в АСООП, без отримання смарт - карти та незалежно від місця проживання та/або реєстрації;

- визнати, що громадяни мають право користуватися пільгами, встановленими державою, зокрема пільгою на безоплатний проїзд без делегування права органам місцевого самоврядування, за державний кошт на всій території України;

- визнати, що право позивача, що не має права на пільги, самому обирати спосіб оплати за транспортну послугу, - готівкою чи безготівково, - належить виключно споживачу;

- зобов`язати Вінницьку міську раду забезпечити громадянам, які через свої релігійні чи інші переконання (зокрема через відмову надати згоду на обробку персональних даних в АСООП) відмовляються від користування АСООП та електронним квитком і не мають права на пільги, - можливість готівкового розрахунку за транспортні послуги безпосередньо з водієм без застосування автоматизованої системи обліку оплати проїзду незалежно від місця проживання та/або реєстрації.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачі зазначили, що рішенням Вінницької міської ради від 27.06.2018 №1254, яким, окрім іншого, запроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниці, обмежено їх права та свободи, визначені Конституцією України, а також скасовано їх беззаперечне право на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування за посвідченням державного зразка. Також вказали, що їх неодноразові звернення до Вінницької міської ради та до КП "Вінницякартсервіс" не дали жодного результату, а тому за захистом своїх конституційних прав вони звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 05.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 19.11.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 11.12.2019. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, натомість 11.02.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення Вінницької міської ради щодо заявлених позовних вимог. Разом із тим, суд не приймає до уваги відповідні пояснення, адже Глава І Розділу ІІ КАС України такого виду письмових заяв не передбачає.

Ухвалою від 11.12.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Вінницької міської ради про визнання поважними причин пропуску строку подання відзиву на позовну заяву та встановлення додаткового строку для підготовки відзиву.

Іншою ухвалою від 11.12.2019 розгляд даної справи вирішено здійснювати колегією у складі трьох суддів.

Крім того, з огляду на необхідність визначення складу колегії у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 03.01.2020.

03.01.2020 до суду надійшло додаткове обґрунтування позову, яким ОСОБА_2 доповнила мотиви позову. Зокрема зазначила, що право обліку по раніше існуючий формі кожен з позивачів має ще з 2003-2005 років. Особисто вона таке право має згідно рішення Староміського районного суду м. Вінниці по справі №2-1810-03 від 01.12.2003. Дане рішення суду винесено згідно діючого на той час Закону України №1003-14 від 16.07.1999, який передбачав ведення обліку платників податків та інших обов`язкових платежів по раніше існуючий формі, без занесення даних в електронну систему, тобто на паперових носіях. Також зазначила, що Вінницька міська рада не є законодавчим органом, щоб самовільно встановлювати норми та правила, а також змушувати реєструватися в АСООП всупереч ст. 32 Конституції України.

Ухвалою від 03.01.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Вінницякартсервіс" та Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія".

Крім того, в підготовчому судовому засіданні 03.01.2020 судом встановлено, що оскаржуване в даній справі рішення має ознаки нормативно - правового акту, в зв`язку з чим, ухвалою від 03.01.2020 зобов`язано Вінницьку міську раду не пізніше ніж за сім днів до наступного підготовчого засідання опублікувати оголошення про розгляд даної справи на веб-сайті Вінницької міської ради та у друкованому виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Даною ухвалою також вирішено відкласти судовий розгляд справи до 23.01.2020.

17.01.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення КП "Вінницякартсервіс" з приводу заявлених позовних вимог. В поданих поясненнях представник третьої особи заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову.

В підготовчому судовому засіданні 23.01.2020 судом прийнято заяву позивачів про виправлення описок в прохальній частині позовної заяви, а саме: виключено з пункту 1 прохальної частини позову слова "КП "Вінницякартсервіс" та "щодо плану", а в пункті 5 слова "споживачів" замінено словами "позивачів".

Крім того, ухвалою від 23.01.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_36 та інших (всього 79 осіб), а також надано їм строк для подання письмових пояснень.

Даною ухвалою від 23.01.2020 також продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів.

З огляду на наведені вище обставини, в судовому засіданні 23.01.2020 оголошено перерву до 13.02.2020 з метою повідомлення залучених третіх осіб про розгляд даної адміністративної справи.

30.01.2020 позивачами подано відповідь на пояснення третьої особи. В даній відповіді позивачами викладено свою позицію з приводу пояснень, наданих представником КП "Вінницякартсервіс". Зокрема зазначили, що дії Вінницької міської ради та твердження КП "Вінницякартсервіс", викладені в поясненнях, не відповідають ст. 3, 8, 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 46, 64 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про захист персональних даних". Також звернули увагу на те, що згідно змін, внесених Законом України №1812-VIII, органи місцевого самоврядування визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за проїзд, а не особу, уповноважену оформлювати та видавати пільгові е-квитки. Крім того, зазначили, що Вінницька міська рада не мала повноважень на прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, адже такі повноваження покладено на її виконавчий комітет.

03.02.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення від 80-ти третіх осіб на стороні позивачів, в яких вони підтримали заявлені позивачами позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

13.02.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , які за своїм змістом є аналогічними тим, що були подані нею 03.01.2020.

Ухвалою від 13.02.2020 залучено до участі у справ в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ще 13 осіб та надано їм строк для подання письмових пояснень.

Крім того, з метою повідомлення залучених третіх осіб про розгляд даної адміністративної справи, в судовому засіданні 13.02.2020 оголошено перерву до 05.03.2020.

20.02.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення від 13-ти третіх осіб на стороні позивачів, в яких вони підтримали заявлені позивачами позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

05.03.2020 позивачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подано письмові пояснення до заявлених позовних вимог. Дані пояснення за своїм змістом фактично дублюють мотиви позивачів, наведені у відповіді на пояснення третьої особи, яка подана 30.01.2020.

Ухвалою від 05.03.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ще 3 особи.

Іншою ухвалою від 05.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання КП "Вінницька транспортна компанія" про залишення позовної заяви без розгляду.

Ще однією ухвалою від 05.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2020.

Судове засідання 19.03.2020 не відбулося в зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному. Наступне судове засідання у справі призначено на 23.04.2020.

Судове засідання 23.04.2020 відкладено на 21.05.2020 з підстав, визначених п. 2 ч. 2 ст. 205 КАС України.

Крім того, 23.04.2020 до суду надійшла заява позивачів про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою від 24.04.2020.

Судове засідання 21.05.2020 не відбулося в зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці одного із членів колегії. Наступне судове засідання призначено на 25.06.2020, яке не відбулося з аналогічних підстав. З огляду на викладене, наступне судове засідання у справі призначено на 23.07.2020.

Присутні в судовому засіданні 23.07.2020 позивачі - Таран М.Д. та Кучерук О.Д., а також терті особи на стороні позивачів - ОСОБА_115 М ОСОБА_116 , Лошак Є.С., Щербань П.П., ОСОБА_117 М ОСОБА_118 , ОСОБА_119 М.М ОСОБА_5 , ОСОБА_120 А ОСОБА_121 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини, що викладені у позовній заяві, а також поданих додаткових поясненнях та додаткових обґрунтуваннях позову. Додатково позивачі звернули увагу суду на відсутність у Вінницької міської ради повноважень на прийняття рішення про запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниці, в силу того, що такі повноваження делеговані саме виконавчому комітету Вінницької міської ради. Також зазначили, що Вінницька міська рада не мала законних підстав уповноважувати КП "Вінницякартсервіс" видавати пільгові е-квитки. Крім того, вказали, що положення Закону №1812-VIII-VIII є неконституційними, а тому просили суд застосувати в даному випадку положення ч. 4 ст. 7 КАС України. Позивачі також зазначили, що КП "Вінницякартсервіс" пропонує пільговикам всього 30 безкоштовних поїздок на місяць, а сама картка (е-квиток) буде мати термін дії - 5 років, що свідчить про те, що після спливу даного терміну, для того щоб подовжити можливість користуватися пільговим проїздом пільговик за свій кошт змушений буде придбати таке право. Крім того, звернули увагу на те, що багато віруючих людей, які в свій час відмовились від ідентифікаційного номеру особи і мають відмітку в паспорті, не бажають реєструватися в АСООП через ненадання згоди на обробку персональних даних та відмову користуватися картками з штирхкодовим та к`юар-кодовим ідентифікаторами.

Інші треті особи на стороні позивача в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, в матеріалах справи також наявні клопотання від цих третіх осіб про розгляд справи без їх участі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що приймаючи рішення від 27.06.2018 №1254 Вінницька міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також звернув увагу на те, що як саме рішення, так і затверджений ним Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці, прийняті відповідачем на виконання вимог Закону №1812-VIII-VIII та в повній мірі відповідають його положенням.

Представник КП "Вінницька транспортна компанія" в судове засідання 23.07.2020 не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а тому його неявка згідно положень ст. 205 КАС України не є перешкодою для проведення судового засідання у його відсутність.

Представник КП "Вінницякартсервіс" в судове засідання також не прибув, натомість 23.07.2020 надійшло клопотання за підписом ОСОБА_122 про відкладення судового розгляду даної справи. Дане клопотання мотивоване тим, що директор КП "Вінницякартсервіс" - Бабіна ОСОБА_123 перебуває у відпустці до 26.07.2020. Також зазначено, що інтереси КП "Вінницякартсервіс" уповноважений представляти юрисконсульт Черненко С.В., яка теж знаходиться у відпустці. При цьому, інші працівники КП "Вінницякартсервіс" не мають повноважень на представництво інтересів підприємства. На підтвердження даних обставин надано копію розпорядження №748-о від 03.07.2020, наказу №47-в від 08.07.2020, а також наказу №50-в від 13.07.2020.

Надаючи оцінку поданому клопотанню, суд виходив із наступного.

Так, положеннями ч. 3 ст. 55 КАС України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

В даному ж випадку, як слідує із долучених до клопотання копій розпорядження від 03.07.2020 №748-о та наказу від 08.07.2020 №47-в, директор КП "Вінницякартсервіс" дійсно в період з 11.07.2020 по 26.07.2020 перебуває у відпустці.

Разом із тим, пунктом 2 розпорядження від 03.07.2020 №748-о, виконання обов`язків директора КП "Вінницякартсервіс" покладено на директора технічного Іванова Олега Олексійовича, який і підписав подане від імені третьої особи клопотання про відкладення судового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд критично оцінює наведені у клопотання твердження про відсутність в КП "Вінницякартсервіс" інших працівників, уповноважених представляти інтереси підприємства, адже на період перебування директора - Бабіної К.В. у відпустці, виконання її обов`язків покладено на ОСОБА_122 .

При цьому, положеннями п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також беручи до уваги те, що представник КП "Вінницякартсервіс" повторно не прибув у судове засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи у його відсутність.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 55, 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи за даної явки учасників справи.

Крім того, в судовому засіданні 23.07.2020 були допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_2 зазначила, що вона є позивачем по даній справі, яка стосується захисту її конституційних прав. Вказала, що вона мала право безоплатно та без жодних перешкод користуватись міським транспортом на підставі наявного у неї пільгового посвідчення державного зразка. Однак, на даний момент, їй потрібно платити за е-квиток та давати згоду на обробку її персональних даних. Дізнавшись про дані обставини, вона разом з іншими позивачами звернулись до відповідача, однак їм відмовили в задоволенні їх вимог. З огляду на це, вони звернулись до КП "Вінницякартсервіс" та мали особисту зустріч із директором даного підприємства - ОСОБА_124 . Разом із тим, директор виявила до них не повагу та не хотіла проводити конструктивну розмову. Таким чином, не досягнувши жодних результатів, позивачі вирішили звернутись за захистом своїх прав до суду.

ОСОБА_1 зазначила, що минулого року вона дізналась про запровадження у м. Вінниця автоматизованої системи обліку оплати проїзду. При цьому, із засобів масової інформації їй стало відомо про те, що пільговим категоріям громадян буде відмовлено в проїзді у міському транспорті без е-квитка. Як наслідок, вона разом із іншими позивачами, неодноразово звертались до Вінницької міської ради. Крім того, зазначила, що вони мали особисту зустріч із директором КП "Вінницякартсервіс", в ході якої піднімали питання щодо незаконності примусу осіб надавати згоду на обробку персональних даних та реєстрації в АСООП. Вказала, що директор КП "Вінницякартсервіс" їм повідомила, що запровадження АСООП здійснюється для подальшого виключення готівки, а тому щоб в подальшому їм користуватись пільговим проїздом потрібно буде звернутись до КП "Вінницякартсервіс" та делегувати своє право на пільговий проїзд. При цьому, таке право буде обмежене 30 поїздками на місяць. ОСОБА_1 також зазначила, що директор КП "Вінницякартсервіс" пропонувала отримання не персоніфікованих карток, однак свідок не користується картками взагалі, а тому від отримання вказаної карти відмовляється.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, а також показання свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, 27.06.2018 Вінницькою міською радою прийнято рішення №1254 "Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці" (далі - рішення №1254).

Відповідно до змісту даного рішення, воно прийняте з метою підвищення ефективної роботи міського електричного та автомобільного транспорту загального користування у м. Вінниці, а також з огляду на положення частини 9 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", частини 4 статті 8 Закону України "Про міський електричний транспорт" та в зв`язку з прийняттям Закону України від 17.01.2017 року №1812-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті".

Згідно із пунктом 1 рішення №1254, Вінницька міська рада вирішила впровадити автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці незалежно від форм власності в рамках реалізації проекту "Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті в м. Вінниця".

Пунктом 2 рішення №1254 затверджено Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів відповідно до додатку.

Крім того, пунктом 3 оскаржуваного рішення уповноважено комунальне підприємство "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги (безпосередньо, а також із залученням агентів та суб-агентів) шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення через центри обслуговування користувачів, третіх осіб агентів, веб-портали та мобільні додатки.

Разом із тим, як зазначають позивачі у позовній заяві, прийнявши рішення №1254 Вінницька міська рада фактично обмежила їх право на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті за пільговим посвідченням державного зразка, а їх неодноразові звернення до відповідача та до КП "Вінницякартсервіс" щодо збереження раніше встановленої форми оплати проїзду не дали жодного результату.

З огляду на вищевикладене, а також вважаючи рішення Вінницької міської ради №1254 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

07.05.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті" №1812-VIII (далі - Закон №1812-VIII).

Відповідно до п. 2 та п. 3 Розділу І Закону №1812-VIII внесено зміни до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також статті 1 Закону України "Про міський електричний транспорт" доповнивши їх з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

- "автоматизована система обліку оплати проїзду - програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка";

- "електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг";

- "квиток - проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг".

У відповідності до ч. 9 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (тут і надалі - в редакції Закону №1812-VIII), органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Аналогічні за змістом положення також відображені в ч. 4 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт" (тут і надалі - в редакції Закону №1812-VIII), якими визначено, що органи місцевого самоврядування запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду, встановлюють порядок її функціонування, а також форми носіїв, види, порядок обігу та реєстрації проїзних документів, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

При цьому, положеннями ч. 17 ст. 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Положення аналогічного змісту також відображені в ч. 8 ст. 4 Закону України "Про міський електричний транспорт".

Із аналізу наведених вище положень слідує, що прийняттям Закону №1812-VIII, органам місцевого самоврядування фактично делеговано повноваження щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування, а також форми носіїв, видів, порядку обігу та реєстрації проїзних документів, визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Крім того, зміни, внесені Законом №1812-VIII уповноважують органи місцевого самоврядування визначати порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, керуючись положеннями ч. 9 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт", Вінницькою міською радою прийнято рішення №1254 від 27.06.2018 "Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці".

Пунктом 1 даного рішення №1254, Вінницька міська рада вирішила впровадити автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці незалежно від форм власності в рамках реалізації проекту "Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті в м. Вінниця".

Даним рішенням №1254 також затверджено Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів відповідно до додатку.

Крім того, пунктом 3 оскаржуваного рішення уповноважено комунальне підприємство "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги (безпосередньо, а також із залученням агентів та суб-агентів) шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення через центри обслуговування користувачів, третіх осіб агентів, веб-портали та мобільні додатки.

У відповідності до Розділу І Порядку функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів (далі - Порядок), автоматизована система обліку оплати проїзду або АСООП це програмнотехнічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка.

В Розділі 4 Порядку, визначено наступні види проїзних документів:

- Електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, запис у базі даних АСООП інформації щодо типу транспортного засобу, маршруту, номеру пристрою АСООП, дати, часу та вартості наданої транспортної послуги, який після його реєстрації в АСООП дає право пасажиру на одержання транспортних послуг (п. 4.1);

- Квиток - проїзний документ у паперовій формі, який може бути придбаний лише у транспортному засобі, і надає пасажиру право на користування транспортною послугою у цьому транспортному засобі з моменту його придбання, але за умови руху в одному напрямку (п. 4.2).

При цьому, у відповідності до п. 5.1 та п. 5.2 Розділу 5 Порядку, носієм електронного квитка може бути:

- Неперсоналізована картка у формі безконтактної смарткартки, яка відповідає стандарту ISO 14443, яка є носієм електронного квитка та яка не містить жодної інформації про пасажира. Можлива візуальна інформація: номер картки, зона дії картки, QR-код штрихкод, телефон центру підтримки, адреса Веб-порталу, інше;

- Персоналізована картка (Муніципальна карта вінничанина) у формі безконтактної смарткартки, яка відповідає стандарту ISO 14443, яка містить персональні дані пасажира (в тому числі нанесені на неї у графічному вигляді), і може використовуватися як носій електронного квитка та для інших послуг муніципалітету. Можлива візуальна інформація: назва категорії користувача для якої призначена карта, ПІБ особи, яка отримала картку, фото, номер картки, зона дії картки, QR-код, штрих-код, телефон центру підтримки, адреса Веб-порталу, інше.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи протиправність рішення Вінницького міської ради №1254 від 27.06.2018, позивачі зазначають, що відповідач не мав повноважень на прийняття такого рішення, адже у відповідності до п. п. 10-1, 10-2 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" такі повноваження делеговані виконавчим комітетам відповідної міської чи/або селищної ради.

Надаючи оцінку даним твердженням позивачів, суд зазначає наступне.

Так, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; органи самоорганізації населення.

Із наведеного слідує, що в розумінні Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада та виконавчі органи сільської, селищної, міської ради є окремими суб`єктами системи місцевого самоврядування.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В той же час, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад визначені Розділом ІІ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, дійсно у відповідності до п. п. 10-1 та 10-2 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів.

В той же час, як уже зазначалось судом вище, відповідно до положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт" повноваження щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування, делеговано саме органами місцевого самоврядування.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, органом місцевого самоврядування в даному випадку є саме Вінницька міська рада, натомість виконавчий комітет Вінницької міської ради є лише її виконавчим органом.

При цьому, з огляду на положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Вінницька міська рада та її виконавчий комітет є окремими суб`єктами системи місцевого самоврядування.

Із наведеного слідує, що в даному випадку має місце колізія між положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначено, що запровадження АСООП відноситься до повноважень виконавчого комітету ради та положеннями Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про міський електричний транспорт", якими делеговано такі повноваження саме органу місцевого самоврядування, яким є Вінницька міська рада.

Разом із тим, суд акцентує увагу на те, що згідно преамбул Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про міський електричний транспорт", вони визначають правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування автомобільного та міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг, тобто є спеціальними нормативно-правовими актами по відношенню до спірних правовідносин, які пов`язанні із запровадженням автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці.

В той же час, як слідує із преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому, суд зауважує, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Таким чином, у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №807/257/14.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03, п. 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії" № 10519/03 тощо).

Із наведеного вище слідує, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, якими в даному випадку є Закон України "Про автомобільний транспорт" та Закон України "Про міський електричний транспорт".

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт", якими делеговано повноваження щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування саме органами місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Вінницька міська рада.

При цьому, положеннями ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Крім того, слід також враховувати, що виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, враховуючи усі наведені вище обставини, суд критично оцінює посилання позивачів та третіх осіб на стороні позивачів на ту обставину, що відповідач при прийняті оскаржуваного рішення вийшов за межі своїх повноважень, адже такі повноваження делеговані Вінницькій міській раді положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт", які є спеціальними нормативно-правовими актами для даних правовідносин.

Разом із тим, обґрунтовуючи протиправність рішення №1254 від 27.06.2018 позивачі, окрім іншого, зазначають, що запровадження АСООП фактично скасовує їх право на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті та, як наслідок, порушує їх права, визначені статтями 3, 8, 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 46, 64 Конституції України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також зазначають, що Закон №1812-VIII є неякісним та неконституційним.

З приводу наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції Закону №1812-VIII), особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Таким чином, необхідність отримання електронного квитка громадянам, які мають право на пільговий проїзд (в даному випадку особам з інвалідністю), прямо визначена положеннями Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а не встановлюється оскаржуваним у даній справі рішенням.

При цьому, відповідні положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.

Суд також звертає увагу на те, що оскаржуване у даній справі рішення жодним чином не обмежує прав пільгових категорій населення на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування, адже передбачає можливість отримання електронного квитка на безоплатній основі.

До того ж, ані оскаржуване у даній справі рішення, ані затвердженим ним Порядок не містять жодних обмежень щодо кількості поїздок за електронним квитком для пільгових категорій населення, а тому твердження позивачів щодо даної обставини, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Крім того, з приводу тверджень позивачів про те, що багато віруючих людей, які в свій час відмовились від ідентифікаційного номеру особи і мають відмітку в паспорті, не бажають реєструватися в АСООП, то суд вважає за необхідне зазначити, що затверджений оскаржуваним рішенням Порядок, передбачає можливість оформлення неперсоналізованої картки у формі безконтактної смарткартки, яка є носієм електронного квитка, та яка не містить жодної інформації про пасажира.

Що ж до посилань позивачів на те, що у відповідача були відсутні законні підстави уповноважувати на КП "Вінницякартсервіс" на видачу та оформлення пільгових електронних квитків, в силу того, що положення ч. 9 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" делегують органам місцевого самоврядування визначати особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно положеннями ч. 9 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що органи місцевого самоврядування, окрім іншого, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Аналогічні за змістом положення також відображені в ч. 4 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт".

В той же час, суд звертає увагу на те, що пунктом 3 оскаржуваного рішення відповідач уповноважив КП "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення.

В даному випадку слід враховувати, що із запровадженням АСООП, порядок справляння плати за проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування включає в себе наступні етапи:

- придбання одного із видів проїзного документа (електронного квитка), крім пільгових категорій громадян, які мають право на отримання такого документа на безоплатній основі;

- реєстрацію електронного квитка на картці методом піднесення картки до валідатора під час посадки в транспортний засіб.

Наведений алгоритм дій фактично свідчить про те, що справляння плати за проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування фактично відбувається в момент оформлення та придбання проїзного документа (електронного квитка).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване в даній справі рішення, в частині уповноваження КП "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення, в повній мірі відповідає вимогам Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт".

При цьому, суд критично оцінює посилання позивачів на те, що оформлення та видачу електронних квитків для пільгових категорій населення мають здійснювати органи соціального захисту населення, адже підпунктом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №1812-VIII, Кабінету Міністрів України доручено лише розробити та затвердити порядок взаємодії органів місцевого самоврядування та органів соціального захисту населення щодо обов`язковості забезпечення осіб, яким законом надано право пільгового проїзду, електронними квитками на безоплатній основі.

В той же час, надаючи оцінку посиланням позивачів на те, що Закон №1812-VIII є не якісним та не конституційним, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як уже було встановлено судом вище, оскаржуване у даній справі рішення №1254 від 27.06.2018 прийняте Вінницькою міською раду на виконання положень ч. 9 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт" та з огляду на зміни, внесенні до даних нормативно-правових актів, Законом №1812-VIII.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, віднесено до повноважень Конституційного Суду України (п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Конституційний Суд України").

В даному ж випадку, зміст оскаржуваного у даній справі рішення №1254 від 27.06.2018 та затверджений ним Порядок, в повній мірі відповідає положенням Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт", з урахуванням змін, внесених Законом №1812-VIII, який станом на дату розгляду даної адміністративної справи є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.

Крім того, надаючи пояснення по суті заявлених позовних вимог, позивачі та третя особа вказували на необхідність застосування положень ч. 3 та 4 ст. 7 КАС України.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України, в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Разом із тим, в ході судового розгляду даної справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 7 КАС України.

Враховуючи усі наведені вище обставини, а також беручи до уваги відповідність рішення Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018 вимогам Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт", суд приходить до висновку, що підстави для його скасування відсутні, а тому заявлені позивачами вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивачів щодо визнання протиправними дій Вінницької міської ради та КП "Вінницякартсервіс" щодо вимоги обов`язкової реєстрації в АСООП; щодо скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці; щодо обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян; щодо пропозиції викупати у КП "Вінницякартсервіс" персональні смарт-картки головами ОТГ та компенсувати витрати; щодо примусу пільговиків купувати за свій кошт білет та відшкодування оплати пільговикам за куплений білет відповідним місцевим бюджетом; щодо погрози накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка; щодо плану введення тільки безготівкового розрахунку; щодо підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в першу чергу слід зазначити, що усі послідуючі дії Вінницької міської ради, спрямовані на запровадження АСООП, є такими, що вчинені на виконання рішення №1254 від 27.06.2018, а тому заявлені позивачами вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача фактично є похідними від вимог щодо скасування самого рішення №1254 від 27.06.2018.

При цьому, твердження позивачів про протиправність дій відповідача щодо скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці; щодо обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян; щодо примусу пільговиків купувати за свій кошт білет та відшкодування оплати пільговикам за куплений білет відповідним місцевим бюджетом; щодо погрози накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка; щодо плану введення тільки безготівкового розрахунку; щодо підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм, в даному випадку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, адже як уже було встановлено судом вище, жодних положень, які б свідчили про скасування пільгового проїзду, обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян, примусу пільговиків купувати за свій кошт білет, ані оскаржуване рішення, ані затверджений ним Порядок не містять.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вчинення Вінницькою міською радою дій щодо накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка, введення тільки безготівкового розрахунку чи/або підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм.

Також, слід зазначити, що саме лише звернення відповідача із пропозицією викупати у КП "Вінницякартсервіс" персональні смарт-картки головами ОТГ, на переконання суду, не може свідчити про вчинення ним будь-яких протиправних дій, адже такий порядок жодним чином не знайшов свою реалізацію ані в оскаржуваному, ані в будь-якому іншому рішенні відповідача.

Окрім того, право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

При цьому, судове рішення не може бути спрямоване на врегулювання будь-яких правовідносин в майбутньому.

Враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позивачами вимоги, в частині визнання протиправними дій Вінницької міської ради задоволенню також не підлягають, адже обставини, якими позивачі їх обґрунтовують, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

В межах даного адміністративного позову позивачі також просять суд визнати, що громадяни мають право користуватися пільгами, встановленими державою, зокрема пільгою на безоплатний проїзд без делегування права органам місцевого самоврядування, за державний кошт на всій території України, а також визнати, що право позивача, що не має права на пільги, самому обирати спосіб оплати за транспортну послугу, - готівкою чи безготівково, - належить виключно споживачу.

Надаючи оцінку даним вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як уже зазначалось судом вище, у відповідності до положень ч. 2 ст. 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції Закону №1812-VIII), особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Із наведених положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" слідує, що в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Крім того, відповідні зміни щодо необхідності отримання електронного квитка в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, також були внесені в інші нормативно-правові акти, що визначають правовий статус інших соціальних груп населення, які мають пільги щодо проїзду в пасажирському міському транспорті.

Таким чином, необхідність оформлення пільговим категоріям громадян електронного квитка, який видається на безоплатній основі, прямо визначена Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При цьому, як уже зазначалось судом вище, відповідні положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.

Крім того, Порядком, затвердженим рішенням Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018, зокрема пунктом 4.2 Розділу 4 Порядку, визначено такий вид проїзного документа як квиток у паперовій формі, який може бути придбаний лише у транспортному засобі, і надає пасажиру право на користування транспортною послугою у цьому транспортному засобі з моменту його придбання, але за умови руху в одному напрямку.

Таким чином, із прийняттям Вінницькою міською радою рішення №1254 від 27.06.2018, в осіб, які не мають право на пільговий проїзд, не виникло жодних перешкод в придбані проїзного документа у паперовій формі безпосередньо у транспортному засобі.

В той же час, слід враховувати, що пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 (із змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 291, від 20.05.2020 №392) встановлено з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року на усій території України карантин.

При цьому, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, наявне на сьогоднішній день обмеження щодо придбання проїзних документів в міському електричному та автомобільному транспорті за готівку, пов`язане саме із карантином, запровадженим на усій території України.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що рішення, яким станом на дату розгляду даної справи, обмежено придбання проїзних документів в міському електричному та автомобільному транспорті за готівку, у зв`язку із карантином, запровадженим на усій території України, не є предметом оскарження в межах даної справи.

З урахуванням наведених вище обставин, беручи до уваги те, що необхідність оформлення пільговим категоріям громадян електронного квитка, який видається на безоплатній основі, прямо визначена Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також враховуючи те, що оскаржуваним у даній справі рішенням збережено можливість придбання проїзних документів за готівку, суд приходить до висновку, що заявлені позивачами вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

За наведених вище обставин також не підлягають задоволенню вимоги позивачів щодо зобов`язання відповідача забезпечити громадянам, які через свої релігійні чи інші переконання відмовляються від користування АСООП та електронним квитком і не мають права на пільги, можливість готівкового розрахунку за транспортні послуги безпосередньо з водієм без застосування автоматизованої системи обліку оплати проїзду незалежно від місця проживання та/або реєстрації, адже таке право осіб збережено Порядком, затвердженим рішенням Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018, та може бути реалізоване шляхом придбання квитка у паперовій формі.

Крім того, Порядок, затверджений рішенням Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018, передбачає можливість оформлення неперсоналізованої картки у формі безконтактної смарткартки, яка є носієм електронного квитка, та яка не містить жодної інформації про пасажира.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90,94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

ОСОБА_25 ,як представник неповнолітніх ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та опікун ОСОБА_28 ( АДРЕСА_2 );

ОСОБА_1 , як представник (опікуна) дітей з інвалідністю ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ( АДРЕСА_3 );

ОСОБА_32 , як представник та опікун людини з інвалідністю ОСОБА_33 ( АДРЕСА_4 );

ОСОБА_34 ( АДРЕСА_5 );

ОСОБА_35 ( АДРЕСА_5 );

Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 25512617);

Комунальне підприємство "Вінницякартсервіс" (вул. Соборна, 36, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39547113);

Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03327925);

ОСОБА_36 ( АДРЕСА_6 );

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 );

ОСОБА_17 ( АДРЕСА_8 );

ОСОБА_37 ( АДРЕСА_9 );

ОСОБА_38 ( АДРЕСА_10 );

ОСОБА_39 ( АДРЕСА_11 );

ОСОБА_40 ( АДРЕСА_12 );

ОСОБА_41 ( АДРЕСА_13 );

ОСОБА_42 ( АДРЕСА_14 );

ОСОБА_43 ( АДРЕСА_15 );

ОСОБА_44 ( АДРЕСА_16 );

ОСОБА_45 ( АДРЕСА_17 );

ОСОБА_46 ( АДРЕСА_18 );

ОСОБА_47 ( АДРЕСА_19 );

ОСОБА_48 ( АДРЕСА_20 );

ОСОБА_49 ( АДРЕСА_21 );

ОСОБА_50 ( АДРЕСА_22 );

ОСОБА_51 ( АДРЕСА_23 );

Стратійчук Валентина Борисівна в інтересах неповнолітнього ОСОБА_52 ( АДРЕСА_23 );

ОСОБА_51 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_53 ( АДРЕСА_23 );

ОСОБА_54 ( АДРЕСА_24 );

ОСОБА_21 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_55 ( АДРЕСА_25 );

ОСОБА_56 ( АДРЕСА_26 );

ОСОБА_57 ( АДРЕСА_27 );

ОСОБА_22 ( АДРЕСА_28 );

ОСОБА_18 ( АДРЕСА_29 );

ОСОБА_58 ( АДРЕСА_30 );

ОСОБА_59 ( АДРЕСА_31 );

ОСОБА_60 ( АДРЕСА_32 );

ОСОБА_10 ( АДРЕСА_33 );

ОСОБА_61 ( АДРЕСА_34 );

ОСОБА_12 ( АДРЕСА_35 );

ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 );

ОСОБА_62 ( АДРЕСА_36 );

ОСОБА_63 ( АДРЕСА_37 );

ОСОБА_21 ( АДРЕСА_25 );

ОСОБА_64 ( АДРЕСА_26 );

ОСОБА_65 ( АДРЕСА_38 );

ОСОБА_66 ( АДРЕСА_39 );

ОСОБА_67 ( АДРЕСА_40 );

ОСОБА_68 ( АДРЕСА_41 );

ОСОБА_69 ( АДРЕСА_42 );

ОСОБА_70 ( АДРЕСА_13 );

ОСОБА_9 ( АДРЕСА_43 );

ОСОБА_71 ( АДРЕСА_44 );

ОСОБА_73 ( АДРЕСА_45 );

ОСОБА_75 ( АДРЕСА_46 );

ОСОБА_24 ( АДРЕСА_47 );

ОСОБА_76 ( АДРЕСА_48 );

ОСОБА_77 ( АДРЕСА_49 );

ОСОБА_20 ( АДРЕСА_50 );

ОСОБА_78 ( АДРЕСА_30 );

ОСОБА_79 ( АДРЕСА_10 );

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_51 );

ОСОБА_80 ( АДРЕСА_52 );

ОСОБА_81 ( АДРЕСА_53 );

ОСОБА_82 ( АДРЕСА_54 );

ОСОБА_83 ( АДРЕСА_55 );

ОСОБА_72 ( АДРЕСА_56 );

ОСОБА_84 ( АДРЕСА_57 );

ОСОБА_84 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_85 ( АДРЕСА_57 );

ОСОБА_86 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_87 ( АДРЕСА_58 );

ОСОБА_84 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_88 ( АДРЕСА_57 );

ОСОБА_84 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_89 ( АДРЕСА_57 );

ОСОБА_86 ( АДРЕСА_58 );

ОСОБА_86 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_90 ( АДРЕСА_58 );

ОСОБА_86 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_91 ( АДРЕСА_58 );

ОСОБА_15 ( АДРЕСА_59 )

ОСОБА_92 ( АДРЕСА_60 );

ОСОБА_23 ( АДРЕСА_61 );

ОСОБА_93 ( АДРЕСА_62 );

ОСОБА_94 ( АДРЕСА_63 );

ОСОБА_95 ( АДРЕСА_64 );

ОСОБА_96 ( АДРЕСА_65 );

ОСОБА_97 ( АДРЕСА_66 );

ОСОБА_98 ( АДРЕСА_67 );

ОСОБА_99 ( АДРЕСА_68 );

ОСОБА_100 ( АДРЕСА_69 );

ОСОБА_101 ( АДРЕСА_55 );

ОСОБА_102 ( АДРЕСА_70 );

ОСОБА_103 ( АДРЕСА_71 );

ОСОБА_104 ( АДРЕСА_71 );

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_71 );

ОСОБА_105 ( АДРЕСА_72 );

ОСОБА_106 ( АДРЕСА_73 );

ОСОБА_107 ( АДРЕСА_70 );

ОСОБА_108 ( АДРЕСА_70 );

ОСОБА_109 ( АДРЕСА_74 );

ОСОБА_110 ( АДРЕСА_75 );

ОСОБА_111 ( АДРЕСА_76 );

ОСОБА_112 ( АДРЕСА_77 );

ОСОБА_113 ( АДРЕСА_78 );

ОСОБА_19 ( АДРЕСА_79 );

ОСОБА_11 ( АДРЕСА_80 );

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_81 );

ОСОБА_114 ( АДРЕСА_82 ).

Повний текст рішення складено 31.07.2020.

Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна

Судді Дончик Віталій Володимирович

Слободонюк Михайло Васильович