Рішення

від 04.08.2020 по справі 485/1356/19

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1356/19

Провадження № 2/485/23/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м.СнігурівкаСнігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Фермерське господарство Гармонія , та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,

встановив

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що з 28.06.1980 року до 04.01.2019 року перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області. За час шлюбу подружжя придбало майно, яке вона просила поділити, визнавши за нею та ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину зазначеного нею майна за кожним.

Під час розгляду справи позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги щодо обсягу майна, яке підлягає поділу і в остаточній редакції позовних вимог просила поділити:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

житловий будинок АДРЕСА_2 ;

земельні ділянки під вказаними житловими будинками площею по 0,1 га кожна;

земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0499га, для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0402га, для ведення особистого селянського господарства;

стягнути з відповідача Ѕ частину грошових коштів сплачених ним за виготовлення технічної документації на земельні ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва, розташовані в межах Червонодолинської сільради Снігурівського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4825785000:15:000:0058 площею 0,1га., 4825785000:15:000:0057 площею 0,1 га., 482578000:15:000:0059 площею 0,1га., 482578000:15:000:0060 площею 2,9714га; 482578000:15:000:0054 площею 0,1га, 482578000:15:000:0053 площею 0,1га., 482578000:15:000:0055 площею 0,1га, а також Ѕ частину грошових коштів, сплачених за реєстрацію вказаних ділянок.

16 січня 2020 року ОСОБА_3 надав відзив на позов, у якому заперечень щодо порядку поділу будинків за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також земельних ділянок для обслуговування вказаних будинків й для ведення особистого селянського господарства за зазначеними адресами не мав.

09.06.2020 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , будівництво-реконструкцію якого сторонами було здійснено у 1997 році, тобто у період шлюбу.

22.06.2020 року ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, мотивуючи тим, що зазначений магазин є її особистою приватною власністю та використовується нею для підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця (Т.2 а.с.218).

Ухвалою суду від 14 лютого 2020 року до участі у справі залучено Фермерське господарство Гармонія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з викладених у позові підстав просила про їх задоволення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

З 28.06.1980 року до 04.01.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області.

Сторони не заперечили, що за час шлюбу ними у спільну сумісну власність придбано:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

житловий будинок АДРЕСА_2 ;

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статями 69,70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 не заперечив щодо порядку поділу вказаних житлових будинків позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині обгрунтовані.

Щодо поділу земельних ділянок слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що право власності на:

земельну ділянку площею 0,1га.для будівництва та обслуговування будинку, розташовану по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4825710100:37:031:0004, ОСОБА_3 набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.06 року, що посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №597952, виданого 07 лютого 2007 року Снігурівською міською радою Миколаївської області (Т.1 а.с.115);

земельну ділянку площею 0,0499 для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4825710100:37:031:0005, ОСОБА_3 набув на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.06р., що посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого 07 лютого 2007 року Снігурівським районним відділом земельних ресурсів (Т.1 а.с.9).;

земельну ділянку площею 0,1000га.для будівництва та обслуговування будинку, розташовану по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 4825710100:37:061:0017, ОСОБА_3 набув на підставі рішення виконкому Снігурівської міської ради від 18.12.1996 року №368, що посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК №940445, виданого 07 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області (Т.1 а.с.114).;

земельну ділянку площею 0,0402 га. для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4825710100:37:061:0018, ОСОБА_3 набув на підставі рішення виконкому Снігурівської міської ради від 18.12.1996 року №368, що посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК №910446, виданого 07 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області (Т.1 а.с.113).

Як вбачається з вказаних державних актів право власності на вищезазначені земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_2 відповідач набув у порядку приватизації.

Згідно п.5 ч.1 ст.57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, земельні ділянки є особистою приватною власністю ОСОБА_3 .

Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, враховуючи цілісність об`єкта нерухомого майна з земельною ділянкою на якій він розміщений, до позивача за визнання права власності на Ѕ частину житлових будинків в порядку поділу, переходить у власність і відповідна частина земельних ділянок, наданих для їх обслуговування без зміни цільового призначення, оскільки таке право мав і попередній власник.

Враховуючи наведене, суд вважає наявними підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину земельних ділянок наданих для обслуговування житлових будинків, розташованих у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , оскільки така набута ОСОБА_3 під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу.

Однак, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до закону не є спільним майном подружжя, не переходить у власність іншої особи у порядку ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, а тому не може бути відчужена відповідачем у порядку поділу між сторонами, оскільки таке суперечитиме вимогам закону.

Відтак, вимога позивача ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки площею 0,0402 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягає.

Також, не підлягає задоволенню вимога позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача Ѕ частину грошових коштів сплачених ним за виготовлення технічної документації на належні останньому на праві успадкування земельні ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва, розташовані в межах Червонодолинської сільради Снігурівського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4825785000:15:000:0058 площею 0,1га., 4825785000:15:000:0057 площею 0,1 га., 482578000:15:000:0059 площею 0,1га., 482578000:15:000:0060 площею 2,9714га; 482578000:15:000:0054 площею 0,1га, 482578000:15:000:0053 площею 0,1га., 482578000:15:000:0055 площею 0,1га, а також Ѕ частину грошових коштів, сплачених за реєстрацію вказаних ділянок.

Так, згідно листа від 01.07.2020 року відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Снігурівської райдержадміністрації Косєй В.О. за державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки у 2018 році сплатив адміністративний збір у сумі по 180 грн. за кожну, що підтверджено відповідними квитанціями.

Крім того, згідно довідки ФОП ОСОБА_4 від 30.07.2020 року за виготовлення технічної документації щодо поділу земельних ділянок, замовником яких виступав ОСОБА_3 сплачено 14 400 грн.

Як слідує з вказаних доказів, замовником виготовлення технічної документації виступив та сплатив адміністративний збір за проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, сам ОСОБА_3 . Доказів того, що позивач ОСОБА_2 понесла будь-які затрати на оформлення вказаного майна відповідачем, нею суду не надано, а тому позовні вимоги у частині стягнення половини таких витрат недоведені й задоволенню не підлягають.

Вирішуючи зустрічний позов суд приходить до наступного.

Магазин за адресою АДРЕСА_4 , зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 у державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.03.2018 року, на підставі акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, виданого 20.01.1997 року Державною технічною комісією (Т.2 а.с.186).

Таким чином, набуття вказаного об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 у власність відбулось у період шлюбу з ОСОБА_3 , тому на вказане майно поширюється презумпція права власності подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Будь-яких доказів у підтвердження набуття права особистої приватної власності на магазин, що придбаний у період шлюбу, відповідач ОСОБА_2 суду не надала, так само, як і належних доказів використання зазначеного об`єкту у підприємницькій діяльності. Договір оренди приміщення магазину №2 від 10.04.2018 року, згідно якого Орендодавець ОСОБА_2 передала ФОП ОСОБА_3 в оренду частину приміщення магазину загальною площею 20кв.м. не змінює правого режиму даного об`єкту як набутого у шлюбі.

Отже, вказаний магазин є спільним майном подружжя й підлягає поділу між сторонами за визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ його частини.

Враховуючи наведене та виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову у частині визнання права власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину обох будинків, земельних ділянок для їх обслуговування, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0402, а також задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

За правилами ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За наведеного з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 9989,2 грн., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1225 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову та заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 30 000 грн. витрат на правову допомогу, суд прийшов до наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо вречулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Постанова Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, справа № 756/10781/16-ц , провадження № 61-11957 св 19).

Відповідно до акту надання правової допомоги адвокатом Мурлигіною Т.Я. на підставі договору від 17.09.2018 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 та додаткового договору №1 від 15.08.2019 року, вартість наданої їй допомоги складає 25000грн., з яких сплачено 10 000 грн. авансу.

На підтвердження понесених судових витрат в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 17.09.2018 року, додатковий договір про надання правової допомоги від 15.08.2019 року, акт надання правової допомоги від 04.08.2020 року, акти прийому-передачі коштів від 01.09.2019 року та від 04.08.2020 року.

Разом з тим, враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, їх необхідність, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 20 000 грн., який буде відповідати засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд

Ухвалив

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовільнити частково.

Виділити ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , з будівлями і спорудами, визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , з будівлями і спорудами, визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказане майно.

Виділити ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , з будівлями і спорудами, визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , з будівлями і спорудами, визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказане майно.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га., кадастровий номер 4825710100:37:031:0004, розташовану по АДРЕСА_1 , під належною їй Ѕ часткою житлового будинку за вказаною адресою.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1 га., кадастровий номер 4825710100:37:061:0017, розташовану по АДРЕСА_2 , під належною їй Ѕ часткою житлового будинку за вказаною адресою.

Виділити ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0499 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4825710100:37:031:0005, розташовану по АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0499 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4825710100:37:031:0005, розташовану по АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказане майно.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9989,20 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 20 коп.) судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовільнити.

Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину нежитлового приміщення - магазин по АДРЕСА_4 , визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказане майно.

Виділити ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину нежитлового приміщення - магазин по АДРЕСА_4 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1225 грн. (тисяча двісті двадцять п`ять грн..) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Повне судове рішення складено 05.08.2020 р.