Постанова

від 07.07.2020 по справі 2-9454/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4264/20 Справа № 2-9454/11 Головуючий у першій інстанції: Мазниця А. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 26.08.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач допомоги на утримання дитини та позивача не надає. Тому, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00 грн. щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення донькою повноліття; стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 960,00 грн. щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду й до 2013 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року частково задоволено позовні вимоги, вирішено стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею повноліття, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_3 , починаючи стягнення з дня подання позову, а саме з 12 вересня 2011 року; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, стягуючи аліменти з дня подання позову, а саме з 12 вересня 2011 року, до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку; стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в розмірі 171,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_5 було зареєстровано 26 серпня 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що складено відповідний актовий запис №654 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 20 липня 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року по справі №2-9051/11, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 28 серпня 2008 року за актовим записом №654 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.16).

Судом встановлено, що, станом на час подання позову та ухвалення оскаржуваного рішення, дитина проживає з матір"ю, батько не надає допомоги на утримання дитини; позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку; дитина та позивачка потребують матеріальної допомоги.

При вирішенні даного спору місцевий суд правильно застосував норми матеріального закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так, за змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України, який був чинним на час ухвалення судом першої інстанції рішення, передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі .

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 2 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Зазначені вище правові норми приведені в редакції, що діяла на час звернення позивача з даним позовом до суду та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення від 17.11.2011 року.

З урахуванням викладеного вище, встановивши, що, станом на час подання позову та ухвалення оскаржуваного рішення, дитина проживає з матір"ю, батько не надає допомоги на утримання дитини; позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку; встановивши, що дитина та позивачка потребують матеріальної допомоги; враховуючи, що доказів одержання відповідачем нерегулярного, мінливого доходу суду не надано, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання дитини аліментів у розмірі 1\4 частини доходів відповідача, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, а також аліментів на утримання позивачки у розмірі 1\5 частина доходів відповідача до досягнення дитиною трирічного віку.

Апелянтом не надано доказів його стійкої непрацездатності, станом на 2010 - 2011 роки; наявності у нього на утриманні, станом на вказаний вище період часу, інших осіб, окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та позивачки або існування інших суттєвих обставин (у вищезазначений період часу), що можуть вплинути на визначення розміру аліментів.

Посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення ухвалене без врахування наявності у нього (відповідача) на утриманні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та наявності нової дружини ОСОБА_8 , шлюб з якою зареєстрований 14.02.2012 року, - є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення ухвалено 17 листопада 2011 року, тобто до укладення відповідачем нового шлюбу та народження молодшої дитини.

Доказів сплати аліментів на утримання будь-яких осіб у 2010 - 2011 роках апелянтом апеляційному суду не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на наявність суттєвої заборгованості перед позивачкою за аліментами на утримання дитини - не спростовують правильність висновків місцевого суду, що викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Твердження апелянта щодо виходу місцевого суду за межі позовних вимог, оскільки позов було заявлено про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, - є безпідставними, враховуючи зміст наведених вище вимог сімейного законодавства, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Колегія звертає увагу, що апелянт, на захист своїх прав та законних інтересів, не позбавлений можливості, за наявності підстав, звернутись до суду з позовом до позивачки щодо зміни розміру аліментів.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді