Вирок

від 13.04.2010 по справі 1-31-10

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    14 квітня 2010 року                                                     справа № 1- 31/10

ВИРОК

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді

ОСОБА_1

секретаря

ОСОБА_2

за участю прокурора

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в  залі  суду  м.Борзни кримінальну справу  по  обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,   уродженця радгоспу «Тихоокеанського» Чкаловського району Кокчетавської області Республіки Казахстан, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, працюючого в ТОВ «Українська молочна компанія» у с.Ховми, росіянина, громадянина України, раніше  судимого вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21.05.2009 року, з призначенням покарання у вигляді 180 годин громадських робіт,-

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.1,122 ч.1 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4, будучи раніше засудженим і під час відбування покарання у вигляді 180 год. громадських робіт, призначеного за попереднім вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21.05.2009 року,  на шлях виправлення не став вчинивши такі злочини.

11 лютого 2010 року , близько 18 год. ОСОБА_4, знаходячись в громадському місці біля магазину «Людмила» у с.Ховми Борзнянського району, в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок, спокій та відпочинок громадян, ігноруючи елементарними правилами поведінки та моралі, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно з хуліганських спонукань наніс ОСОБА_5 удар рукою по обличчю, після чого той, втративши рівновагу, впав на землю. Продовжуючи протиправні дії проти ОСОБА_5 він наніс ще декілька ударів ногою у ліву частину тулубу, коли той лежав на землі, заподіявши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця лівої очно – вилицевої ділянки голови, саден лівої привушної ділянки обличчя та закритого перелому 8-го лівого ребра по задньо – пахвовій лінії, які згідно з висновком судово – медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Своїми навмисними діями, що виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилось  у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.296 ч.1 КК України.

Крім вказаних протиправних дій, ОСОБА_4 11.02.2010 року близько 18 год., знаходячись біля магазину «Людмила» у с.Ховми Борзнянського району, в стані алкогольного сп`яніння, умисно наніс ОСОБА_5 удар рукою по обличчю після чого той, втративши рівновагу, впав на землю. Продовжуючи діяти протиправно, він наніс ОСОБА_5 ще декілька ударів ногою у ліву частину тулубу, коли той лежав на землі, заподіявши тому тілесні ушкодження у вигляді синця лівої очно – вилицевої ділянки голови, саден лівої привушної ділянки обличчя та закритого перелому 8-го лівого ребра по задньо – пахвовій лінії, які відповідно до висновку судово – медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Своїми навмисними діями, що виразились у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст.122 ч.1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні обох вказаних злочинів визнав. В пояснення він повідомив, що 11 лютого 2010 року, близько 18 год. він знаходився біля магазину «Людмила» у с. Ховми. Того дня він вживав алкогольні напої. До нього підійшов його сусід ОСОБА_5 з яким вони спільно працюють на «УМК» і повідомив що треба йти на територію комплексу молочної компанії звантажувати телят. Погодившись з цим він запропонував сусіду купити цигарок та пляшку горілки. Той відповів що не має грошей. Він став шукати по своїх кишенях купюру 20 грн., але не знайшовши її, запідозрив що ОСОБА_5 приховує її у себе. Тому сказав останньому, щоб він повернув йому гроші хоча й мав сумнів чи передавав йому ці гроші. Він несподівано розлютився на ОСОБА_5 і вдарив останнього кулаком у обличчя. Від його удару ОСОБА_5, втративши рівновагу, впав на землю. Після цього він продовжив побиття останнього, який лежав на землі. Всього він наніс ОСОБА_5 3-4 удари правою ногою по лівій частині тулуба. Потім до них підійшов знайомий ОСОБА_6 і припинив бійку. ОСОБА_5 самостійно пішов додому. Однак потім йому стало відомо що він лежав лікарні з приводу зламаного ребра. Вони примирились і він обіцяв відшкодувати потерпілому 200 грн. У вчиненому злочині розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 в показаннях зазначив, що 11 лютого 2010 року, близько 18 год. він пішов до свого сусіда щоб разом із ним йти на виробничий комплекс «УМК». Коли побачив що він невдома пішов до магазину де й побачив його. По зовнішньому вигляду зрозумів що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Він йому сказав, що треба йти на комплекс вивантажувати телят. ОСОБА_4 погодившись сказав йому, що треба з собою взяти пляшку горілки. Він сказав йому, що в нього є тільки 5 гривень. ОСОБА_4 почав його сварити ствердуючи що той має 20 грн. Він намагався роз`яснити тому, що не брав ніяких грошей, але він несподівано вдарив його кулаком правої руки в ліве око. Від даного удару він послизнувшись впав на землю. Після цього ОСОБА_4 почав його бити ногами в ліву частину тулубу. Він наніс йому приблизно 4-5 ударів правою ногою. В цей момент до останнього підбіг ОСОБА_6 і відтягнув ОСОБА_4 Він піднявся із землі. Сильно боліли ребра з лівої сторони. Наступні три дні біль не вщухала, а тільки посилювалась. 14 лютого 2010 року він звернувся до Борзнянської ЦРЛ. Йому зробили рентген і виявивши перелом ребра шпиталізували. Лікування він проходив близько одного місяця.

Попередньо з`ясувавши думку підсудного ОСОБА_4 щодо можливості скорочення обсягу доказів, які підлягають дослідженню у справі, оскільки вони не оспорюються підсудним і ним добровільно визнається правильність їх встановлення, а також виходячи з того, що підсудним усвідомлюються наслідки, пов`язані з відмовою від дослідження судом зазначених доказів і унеможливлюється, як  зазначено у ст.299 КПК України, оспорювання ним фактичних обставин в апеляційному порядку, суд, з урахуванням думок потерпілого та прокурора визнав за можливе не досліджувати докази з фактичних обставин зібраних у справі.

З урахуванням зазначеного, суд обмежився дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного.

Заслухавши показання підсудного та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали у справі які характеризують підсудного, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України і правильність кваліфікації його дій - як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і виразилось у заподіянні потерпілій особі тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Одночасно, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України і правильність кваліфікації його дій як нанесення потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я понад 21 день.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_4, суд виходив враховуючи такі дані:

- що відповідно до ст.12 КК України за характером та ступінем суспільної небезпеки обидва скоєні ним злочини є злочинами середньої тяжкості;

- що підсудний за місцем проживання характеризується негативно, одночасно має позитивну характеристику з місця роботи;

- що обставини, вказані в ст.66 КК України, які слід розцінювати такими що пом`якшують покарання – не встановлені;

- що ОСОБА_4 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, а це з огляду на ст.67 КК України, є обставиною, яка обтяжує покарання.

Також суд вважає за необхідне врахувати те, що підсудний, в суді повністю визнав свою вину  у вчинених ним обох злочинах і розкаявся. З показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що вони з ОСОБА_4 примирились і він просив суд не застосовувати до підсудного суворого покарання.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення підсудного можливе з призначенням йому покарання у виді обмеження волі.

Покарання підсудному слід призначати з урахуванням вимог ст.70 КК України, згідно з якими при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Оскільки ОСОБА_4 на момент вчинення злочину не відбув 130 год. громадських робіт за покаранням призначеним йому за попереднім вироком, то остаточне покарання за даним вироком підлягає визначенню у відповідності до правил переведення покарань в більш суворі, що передбачені ст.72 КК України.

Проте, враховуючи те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчимнених злочинах, з потерпілим примирився і останнім заявлено прохання не застосовувати суворого покарання до підсудного, що він має позитивну характеристику з місця роботи,  суд вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, якою передбачається звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, якщо він упродовж іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У справі прокурором Борзнянського району заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Борзнянської районної лікарні до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5 в сумі 3251,66 грн.

Відповідно до положень ст.1166 та ст.1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдані фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала за наявності вини.

Оскільки, встановлено, що шкода потерпілому була обумовлена протизаконними діями підсудного ОСОБА_4, то на нього покладається обов`язок відповідати за її заподіяння.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.296 ч.1, 122 ч.1 КК України, ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

засудив:

ОСОБА_4 - визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік та 6 місяців.

ОСОБА_4 - визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із призначених судом покарань, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.71 КК України приєднати до даного покарання невідбуту ОСОБА_4 частину покарання за попереднім вироком у вигляді 130 год. громадських робіт, що відповідно до правил ст.72 ч.1 п.4 КК України  дорівнює 16 дням обмеження волі. Тому, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 2 років 16 днів обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два )роки.

Згідно з ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 таки обов`язки: не виїжджати за межі України з постійного місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи протягом іспитового строку; повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Цивільний позов, заявлений прокурором Борзнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Борзнянської районної лікарні, про стягнення з ОСОБА_4 на користь лікарні витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5 в сумі 3251,66 грн.- задовольнити у повному обсязі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4   до вступу вироку в законну силу залишити без зміни – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.    

              Суддя

    Борзнянського районного суду                                        ОСОБА_1