Постанова

від 05.08.2020 по справі 766/46/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 766/46/19

провадження № 61-21292св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - прокурор в інтересах держави в особі Херсонської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Влади-Мир Плюс , державний реєстратор Херсонської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради Гріцина Ольга Євгенівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року в складі судді Дорошинської В. Е. та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в складі колегії судді: Бездрабко В. О., Вейтас І. В., Кузнєцова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року прокурор, діючи в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Влади-Мир Плюс (далі - ТОВ Влади-Мир Плюс ), державного реєстратора Херсонської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області Гріцини О. Є., та просив визнати недійсним рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Гріцини О. Є. від 31 липня 2017 року № 36388783 про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення, будинок охорони, розташований на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , і рішення від 10 серпня 2017 року № 36555305 про державну реєстрацію права власності на зазначене нежиле приміщення за ТОВ Влади-Мир Плюс ; скасувати державну реєстрацію права власності на зазначене нежиле приміщення за ТОВ Влади-Мир Плюс .

Позов мотивований тим, що Херсонською міською прокуратурою під час вивчення законності рішень Херсонської міської ради, прийнятих на ХХІ сесії міської ради VІІ скликання встановлено, що пунктом 2 рішення Херсонської міської ради від 05 червня 2018 року № 1486 передано ТОВ Влади-Мир Плюс в оренду строком на 5 років, земельну ділянку площею 0,9236га із земель комунальної власності на АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення, кадастровий номер 6510100000:01:001:1205.

23 липня 2018 року між Херсонською міською радою та ТОВ Влади-Мир Плюс укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки. Того ж дня право оренди земельної ділянки ТОВ Влади-Мир Плюс зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З отриманих прокуратурою документів встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садівської сільської ради (далі - КП Центр державної реєстрації ) Гріцини О. Є. від 31 липня 2017 року № 36388783 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежиле приміщення - будинок охорони на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності стало рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2010 року в цивільній справі №2-1574/10 та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, виданий Херсонським державним бюро технічної інвентаризації від 10 липня 2017 року.

У подальшому згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 04 серпня 2017 року, протоколом загальних зборів ТОВ Влади-Мир Плюс від 12 липня 2017 року вищевказане нежиле приміщення передано ОСОБА_1 до статутного капіталу зазначеного товариства. Право власності ТОВ Влади-Мир Плюс на це нерухоме майно зареєстроване 10 серпня 2017 року на підставі рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії КП Центр державної реєстрації Гріцини О. Є. від 10 серпня 2017 року № 36555305.

Однак, відповідно до інформації Херсонського міського суду у 2010 році Дніпровським районним судом м. Херсона цивільна справа №2-1574/10 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності не розглядалася, рішення від 02 квітня 2010 року не приймалося. 27 квітня 2010 року судом ухвалено рішення в цивільній справі № 2-1574/10 за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Фонду комунального майна м. Херсона, Відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма Херсонбуд про визнання права власності на квартиру.

Отже, право власності на об`єкт нерухомого майна - будинок охорони, розташований на АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі підробленого судового рішення. Відповідно незаконним є набуття у подальшому ТОВ Влади-Мир Плюс права власності на даний об`єкт нерухомого майна на підставі акта приймання-передачі майна від 04 серпня 2017 року.

За фактом здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі підробленого судового рішення та внесення недостовірних даних до реєстраційної справи на земельну ділянку щодо наявності документації із землеустрою, 26 жовтня 2018 року відкрито кримінальне провадження № 42018231010000055 за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

ОСОБА_1 не отримував у користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва нерухомого майна та інші дозвільні документи для здійснення такого будівництва, а відтак не набув право власності на нерухоме майно, розташоване за зазначеною адресою у порядку, встановленому законодавством, і не мав законного права на відчуження майна на користь ТОВ Влади-Мир Плюс .

Оскільки реєстрація права власності за ОСОБА_1 на нежиле приміщення - будинок охорони на АДРЕСА_1 проведена за рішенням державного реєстратора КП Центр державної реєстрації Гріцини О. Є. від 31 липня 2017 року № 36388783, яке прийнято на підставі підробленого судового рішення, то таке рішення підлягає визнанню недійсним і скасуванню, з подальшим визнанням недійсними наступних рішень щодо реєстрації права власності за іншими особами.

Прокурор зазначив, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у справі є бездіяльність посадових осіб Херсонської міської ради, які у визначений законом спосіб не перевірили факт порушення законодавства під час набуття ОСОБА_1 і у подальшому ТОВ Влади-Мир Плюс права власності на нерухоме майно, розташоване на землях комунальної власності, і, як наслідок, отримання в порушення статей 120, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) права користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування об`єкта нерухомого майна без проведення конкурсу; самостійно не вчинили дій щодо усунення виявлених порушень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року позов задоволено, визнано недійсним рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії КП Центр державної реєстрації Гріцини О. Є. від 31 липня 2017 року № 36388783 про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення, будинок охорони, розташований на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , визнано недійсним рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії КП Центр державної реєстрації Гріцини О. Є. від 10 серпня 2017 року № 36555305 про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення, будинок охорони, розташований на АДРЕСА_1 , за ТОВ Влади-Мир Плюс , скасовано державну реєстрацію права власності на зазначене нежиле приміщення за цим товариством.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Дніпровським районним судом м. Херсона не приймалося рішення від 02 квітня 2010 року в справі № 2-1574/10 про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежиле приміщення, будинок охорони на АДРЕСА_1 , тому за ним у порушення законодавства зареєстровано право власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора та за відсутності правовстановлюючого документа .

Оскільки ОСОБА_1 не набув права власності на спірний об`єкт нерухомого майна у порядку, встановленому законодавством, він не мав права ним розпоряджатися, а ТОВ Влади-Мир Плюс незаконно набуло право власності на нерухоме майно від особи, яка не мала права його відчужувати.

Захист права держави в особі Херсонської міської ради на земельну ділянку комунальної власності у даному випадку можливий шляхом визнання недійсними рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності суб`єкта господарювання на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, та скасування державної реєстрації права власності на нього.

Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави є факт порушення законодавства під час набуття ОСОБА_1 і у подальшому ТОВ Влади-Мир Плюс права власності на нерухоме майно, і, як наслідок, отримання у порушення статей 120, 134 ЗК України права на користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування об`єкта нерухомого майна.

У разі скасування судом рішень про державну реєстрацію права, скасування записів про проведену державну реєстрацію права, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року залишено без змін. апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що фіктивне рішення не створює юридичних наслідків та не породжує виникнення у особи права на майно, а отже, і подальша реєстрація цього права не може вважатися законною.

Реєстрація за відповідачем ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно проведена державним реєстратором в порушення закону за відсутності у особи правовстановлюючого документа.

Оскільки ОСОБА_1 не набував права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , то він не мав права ним розпоряджатися, а ТОВ Влади-Мир Плюс відповідно незаконно набуло право власності на майно від особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки предметом розгляду справи є не оскарження дій державного реєстратора, а правомірність прийняття рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 і в подальшому за ТОВ Влади-Мир Плюс , то визнання цих рішень недійсними є відповідним способом захисту порушених прав позивача, а скасування державної реєстрації права власності за товариством на нежиле приміщення, будинок охорони, розташований на АДРЕСА_1 , є наслідком визнання такого рішення недійсним. Враховуючи, що спірні правовідносини пов`язані з виникненням (скасуванням) в осіб прав власності на майно, такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 не зміг пояснити спосіб придбання подружжям нежилого приміщення, будинку охорони, розташованого на АДРЕСА_1 , вказавши, що сам факт державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_1 створив для апелянта режим спільної сумісної власності подружжя. Тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, посилаючись на утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року задоволено, зупинено дію зазначених судових рішень до закінчення касаційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що не була залучена до участі у справі дружина відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , хоча справа стосується і її прав та інтересів, а саме, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне нежиле приміщення від 31 липня 2017 року за ОСОБА_1 . Тобто справа стосувалася майна, набутого одним з подружжя під час шлюбу, а отже, таке майно було спільною сумісною власністю подружжя. Тому апеляційний суд неправомірно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

У суді першої інстанції судовий збір сплачений прокуратурою Херсонської області, а не Херсонською місцевою прокуратурою.

Заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури - Чемерис І. не надав доказів того, що він обіймає зазначену посаду, а також доказів утворення Херсонської місцевої прокуратури.

Підстави для звернення прокурора у цій справі відсутні, оскільки сам факт відсутності звернення Херсонської міської ради з позовом до суду не може свідчити про свідоме зволікання Херсонської міської ради щодо захисту своїх прав та інтересів. Херсонська міська рада листом від 27 грудня 2018 року № 84/7479вих-18 була повідомлена про намір прокуратури подавати позов про визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності без зазначення наміру подавати позов про скасування права власності.

Херсонська міська рада, передаючи земельну ділянку в користування ТОВ Влади-Мир Плюс , не повинна була перевіряти законність набуття останнім права власності на будівлю, що розташована на цій земельній ділянці. Крім того, позовна заява стосується законності реєстрації прав на будівлю, а не земельну ділянку. Отже, позовна заява не відповідала статті 23 Закону України Про прокуратуру та частині четвертій статті 56 ЦПК України.

Позов підпадає під адміністративну юрисдикцію, оскільки оскаржуються реєстраційні дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно. Позивач не оспорює акт приймання-передачі нерухомого майна від 04 серпня 2017 року № 1 та протокол загальних зборів від 12 липня 2017 року № 2, що стали підставою для виникнення права власності на спірне майно у ТОВ Влади-Мир Плюс . Отже, цей спір не належить до цивільної юрисдикції, що відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, а саме, що розгляд позовних вимог особи, яка не була заявником щодо реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації, а тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

Отже, справа виникла не з приводу права власності на нерухоме майно, а з приводу реєстраційних дій і рішень про державну реєстрацію права власності, тому позов мав бути поданий до іншого суду.

Вимоги до ТОВ Влади-Мир Плюс належали до господарської юрисдикції.

Спосіб захисту є неналежним. Закон передбачає скасування рішення державного реєстратора та записів про державну реєстрацію, а не визнання їх недійсними. Крім того, зазначені записи не можна скасувати, оскільки вони вичерпують свою дію після їх внесення, про що зазначено у пункті 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року № 915/127/18 Великої Палати Верховного Суду. Належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння, на підставі якого вносяться зміни до державного реєстру речових прав (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Державна реєстрація права власності на будівлю за ОСОБА_1 проведена не лише на підставі рішення суду, але й технічного паспорту, який мав бути досліджений судами для встановлення всіх обставин справи.

Дніпровський районний суд м. Херсона не припинив свого існування, а перебуває у стадії припинення, тому саме він мав надавати інформацію про наявність рішення, що було підставою для державної реєстрації права власності на спірну будівлю за відповідачем. Оскільки таке рішення містить усі реквізити судового рішення, то є офіційним документом, а отже, державна реєстрація речового права на його підставі була законною.

Відповідач вважає, що спірне нерухоме майно до того, як права на нього були зареєстровані за ним, було безхазяйним майном, тому ним мало займатися Управління комунальної власності Херсонської міської ради, яке є окремою юридичною особою. Отже, позивач у справі був неналежним, а позов мав бути залишений без розгляду.

Апеляційний суд розглянув справу до виправлення описок у рішенні суду першої інстанції, про що відповідач подавав відповідну заяву.

Апеляційний суд з порушенням норм процесуального права відхилив клопотання про призначення експертизи, витребування доказів, залучення третьої особи, виклик свідка, зупинення провадження у справі.

Всі докази, які подавав прокурор, засвідчені неналежною особою та не були ним заздалегідь надіслані відповідачам.

У суді першої інстанції відповідач не повідомлявся про судове засідання належним чином, проте суд розглянув справу без нього та ухвалив звичайне, а не заочне рішення.

Справа мала розглядатися в звичайному, а не спрощеному порядку.

Учасники справи не мали можливості подати відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , оскільки на час судового засідання відповідний строк не закінчився.

Позиції інших учасників

17 січні 2020 року заступник прокурора Херсонської області засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін .

Відзив мотивований тим, що позовну заяву підписав заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури Чемерис І. М. в межах наданих законом повноважень.

На офіційному сайті прокуратури Харківської області зазначено інформацію про всіх керівників місцевих прокуратур Херсонської області та їх заступників. Одним із заступників керівника Херсонської місцевої прокуратури є Чемерис І. М., наказ про призначення якого міститься в матеріалах справи.

Предметна юрисдикція прокурором не порушена, оскільки позовні вимоги стосувалися державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - нежиле приміщення. Предметну юрисдикцію визначає суть спору. Якщо у спірних правовідносинах суб`єкт публічного права не виконує управлінських функцій, то справа не належить до адміністративної юрисдикції. Відносини щодо державної реєстрації виникають між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційної дії та державним реєстратором. Якщо ж внаслідок вчинення реєстраційної дії порушується приватне право, то мова вже йде про приватні правовідносини. Оскільки спір стосується захисту приватного права територіальної громади у сфері земельних правовідносин, то спір належить до цивільної юрисдикції, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.

ТОВ Влади-Мир Плюс , набувши незаконно у власність будівлю, отримало у користування земельну ділянку, що розташована під нею відповідно до статті 134 ЗК України. Проте кошти від відчуження такої земельної ділянки на земельних торгах мали надійти до місцевого бюджету.

Обраний спосіб правового захисту відповідає частині першій статті 393 ЦК України та частині другій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що визначає підставу для внесення запису до відповідного державного реєстру, а не спосіб правового захисту. Тому відповідач помилково посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц і № 915/127/18.

Відповідач не стверджує, що судове рішення, на підставі якого була вчинена оспорювана реєстраційна дія, приймалося судом. Прокуратурою надана офіційна інформація з Херсонського міського суду про те, що цивільна справа Дніпровського районного суду м. Херсона за 2010 рік за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності в архіві не значиться.

За № 2-1574/10 наявна інша справа, розглянута цим судом. Якщо відповідач вважав, що ця інформація є хибною, то він мав надати оригінал або засвідчену копію такого рішення. Оскільки відповідач був позивачем у тій справі, він не може вказувати, що йому невідомо, чи приймалося судом те рішення, на підставі якого він зареєстрував право власності на нерухоме майно.

Всі документи надавалися прокуратурою у встановленому законом порядку.

Представники відповідачів і ОСОБА_3 приймали участь у судовому засіданні в апеляційному суді.

ОСОБА_1 , отримавши ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження, не скористався правом подати заперечення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Посилання відповідача на порушення прав ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки провадження за її апеляційною скаргою було закрите, оскільки її права не є порушеними. Фіктивне рішення суду не породжує будь-яких прав, у тому числі у дружини відповідача. Крім того, вона не оскаржує судові рішення у справі в касаційному порядку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Херсонською місцевою прокуратурою під час вивчення законності рішень Херсонської міської ради, прийнятих на XXI сесії міської ради VII скликання, встановлено, що пунктом 2 рішення Херсонської міської ради №1486 від 05 червня 2018 року передано ТОВ Влади-Мир Плюс в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,9236 га із земель комунальної власності на АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, охорони та іншого призначення.

23 липня 2018 року Херсонською міською радою укладено з ТОВ Влади-Мир Плюс договір оренди вказаної земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки ТОВ Влади-Мир Плюс зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 липня 2018 року.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії КП Центр державної реєстрації Гріциної О.Є. від 31 липня 2017 року № 36388783 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежиле приміщення - будинок охорони на АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації права власності стало подання заявником рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2010 року в справі № 2-1574/10 та технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, виданий Херсонським державним бюро технічної інвентаризації від 10 липня 2017 року.

Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 04 серпня 2017 року та протоколу загальних зборів ТОВ Влади-Мир Плюс від 12 липня 2017 року зазначене нежиле приміщення передано до статутного капіталу ТОВ Влади-Мир Плюс . Право власності ТОВ Влади-Мир Плюс зареєстроване 10 серпня 2017 року на підставі рішення державного реєстратора Херсонської обласної філії КП Центр державної реєстрації Гріциної О. Є. від 10 серпня 2017 року.

Відповідно до листа Херсонського міського суду від 12 грудня 2018 року № 13399/18-вих перевіркою алфавітних покажчиків цивільних справ Дніпровського районного суду м. Херсона за 2010 рік цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності - не значиться.

Під № 2-1574/10 Дніпровським районним судом м. Херсона 27 квітня 2010 року розглянута справа за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Фонду комунального майна м. Херсона, Відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма Херсонбуд про визнання права власності.

26 жовтня 2018 року за фактом здійснення посадовими особами ТОВ Влади-Мир Плюс і Херсонської обласної філії КП Центр державної реєстрації державної реєстрації права власності на нежиле приміщення, будинок охорони, на АДРЕСА_1 на підставі підробленого судового рішення, а також внесення недостовірних даних до реєстраційної справи на земельну ділянку щодо наявності документації із землеустрою, на підставі якої здійснено її державну реєстрацію у державному земельному кадастрі, порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, слідство за яким триває.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про порушення судами предметної і територіальної юрисдикції є безпідставними.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта (постанова від 23 травня 2018 року в справі № 914/2006/17, провадження № 12-58гс18).

У постановах від 04 квітня 2018 року в справі № 817/1048/17, від 18 квітня 2018 року в справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, а також чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Зазначене свідчить про приватноправовий характер спору.

У даному ж випадку, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач - державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення та вносячи спірні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на спірну будівлю), не мав публічно-правових відносин з позивачем. Прийняті цим відповідачем оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувалися реєстрації права іншої особи, а не позивача.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор мотивував його подання порушенням прав на земельну ділянку, на якій розташована спірна будівля, оформлення права власності на яку надало відповідачу - ТОВ Влади-Мир Плюс право користування на земельну ділянку поза процедурою торгів.

Визнання протиправним рішень і записів щодо державної реєстрації права суборенди на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачами є захистом прав позивача на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що оскаржувана державна реєстрація права власності на будівлю відбулася внаслідок надання ОСОБА_1 судового рішення, яке не приймалося судом. Отже, позов обґрунтований відсутністю у відповідача права власності на будівлю, що обумовлює незаконність проведеної державної реєстрації прав на неї за відповідачами, відповідно вирішення цієї справи пов`язане із з`ясуванням питання наявності у ОСОБА_1 і ТОВ Влади-Мир Плюс речового права, державна реєстрація якого оскаржується, отже, цей спір є спором про право, що не належить до адміністративної юрисдикції.

Вирішення такого спору впливає на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справ за подібних спірних правовідносин Великою Палатою Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та з огляду на суб`єктний склад має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор не повідомив міську раду про заявлення вимог скасування права власності не відповідають змісту позовної заяви, в якій відсутні вимоги про скасування права власності. Навпаки, позовна заява мотивована відсутністю у відповідачів, за якими було зареєстроване право власності на будівлю, цього права.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про поширення на позовні вимоги загальної територіальної юрисдикції, оскільки відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у особи, яка підписувала позов, і у особи, яка засвідчувала копії письмових доказів, належних повноважень на це, а також щодо неналежної сплати судового збору, спростовуються матеріалами справи.

Суперечать обставинам справи, встановленим судами попередніх інстанцій доводи касаційної скарги про відсутність у прокурора підстав для звернення з цим позовом.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Державні інтереси, зокрема, полягають в охороні землі як національного багатства.

Звертаючись із зазначеним позовом, прокурор обґрунтував наявність підстав щодо захисту інтересів держави саме порушенням порядку передання земельної ділянки (на якій розміщена незаконно набута будівля) щодо захисту прав на яку органом місцевого самоврядування не вчинялися дії.

Доводи касаційної скарги про те, що заочне рішення, на підставі якого вчинялася державна реєстрація прав власності на будинок охорони має всі необхідні реквізити та є належним доказом наявності у відповідача ОСОБА_1 прав на неї, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановлено, що відповідне рішення судом не ухвалювалося.

Указом Президента України від 19 січня 2016 року № 15 Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів ліквідовано три районні суди в місті Херсоні: Дніпровський, Комсомольський і Суворовський та утворено Херсонський міський суд Херсонської області. 24 березня 2016 року проведено державну реєстрацію Херсонського міського суду Херсонської області, як юридичної особи.

Херсонський міський суд Херсонської області відповідно до наказу в. о. голови зазначеного суду від 30 березня 2016 року № 03-03/01 Про початок діяльності Херсонського міського суду Херсонської області розпочав свою діяльність. З 04 квітня 2016 року Дніпровський районний суд міста Херсона, припинив свою роботу як судова установа. Також останнім були передані справи до Херсонський міського суду Херсонської області.

Зазначені обставини спростовують доводи касаційної скарги про недопустимість як доказу довідки Херсонського міського суду Херсонської області про те, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності не значиться в архіві суду за покажчиками цивільних справ Дніпровського районного суду м. Херсона за 2010 рік.

Той факт, що відповідне рішення не приймалося, підтверджується також тим, що номер справи, зазначений на копії заочного рішення від 02 квітня 2010 року, наданого ОСОБА_1 для реєстрації право власності на будівлю, відповідає іншій справі, розглянутій Дніпровським районним судом м. Херсона у 2010 рік, в якій 27 квітня 2010 року судом ухвалено рішення за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Фонду комунального майна м. Херсона, ВАТ Проектно-будівельна фірма Херсонбуд про визнання права власності на квартиру .

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

З огляду на обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, з урахуванням оцінки наявних у справі доказів, а також позиції сторін і обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, колегія суддів погоджується з висновком про незаконність державної реєстрації за ТОВ Влади-Мир Плюс права власності на нежиле приміщення. При цьому Верховний Суд виходить зі загальних принципів права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).

Доводи касаційної скарги про те, що суди мали дослідити технічний паспорт, наданий для реєстрації права власності ОСОБА_1 , є безпідставними.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 під час державної реєстрації права власності на будівлю наданий технічний паспорт, виданий 10 липня 2017 року.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, технічна інвентаризація - це комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру). Технічний паспорт є документом, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна.

Даний спір виник з приводу відсутності у ОСОБА_1 права власності на будівлю та не стосувався технічної характеристики останньої, що не обумовлювало необхідність дослідження відповідного технічного паспорту.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування судових рішень з огляду на незалучення до участі у справі ОСОБА_3 .

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки доводи її апеляційної скарги про те, що судом прийняте рішення про її права та обов`язки не знайшли підтвердження, оскільки представник ОСОБА_3 не зміг пояснити спосіб придбання подружжям нежилого приміщення - будинку охорони, вказавши, що сам факт державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_1 створив для апелянта режим спільної сумісної власності подружжя. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на будівлю, судом не приймалося, то зазначена будівля не є об`єктом спільної сумісної власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а лише фіксує факт його наявності.

Щодо доводів касаційної скарги про неналежність обраних прокурором способів судового захисту слід зазначити, що позов мотивований не відновленням права користування будівлею, що виключає ефективність такого способу судового захисту як витребування зазначеної будівлі, про який зазначено в касаційній скарзі.

Слід зауважити, що ефективність способу судового захисту визначається відповідно до характеру порушеного права, змісту порушення та його наслідків.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право на доступ до правосуддя, а у статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, тобто право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України .

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц і від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17.

За обставин справи позивачем обраний ефективний спосіб захисту, а задоволення позову надає можливість відновлення порушеного права на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності вимог з приводу безпосереднього захисту права власності на земельну ділянку суперечать нормам цивільного процесуального права щодо цивільної юрисдикції, зокрема, статті 20 ЦПК України, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аргументи касаційної скарги про те, що належним позивачем у цій справі є не міська рада, а Управління комунальної власності Херсонської міської ради, оскільки саме воно є органом, уповноваженим займатися безхазяйним нерухомим майном, суперечать обставинам справи, оскільки позов заявлений позивачем для захисту прав та законних інтересів на земельну ділянку, на якій розташована будівля, а не прав на будівлю.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив порядок вирішення клопотань відповідачів щодо витребування доказів, проведення експертизи, виклику свідка, не свідчать про наявність порушень норм процесуального права, що вплинули на правильність оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Інші доводи касаційної скарги не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 зупинено дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження, то у зв`язку з залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити дію зазначених судових рішень.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов