Рішення

від 11.08.2020 по справі 367/1037/17

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1037/17

Провадження №2/367/130/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Бабаковій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харкавої Оксани Віталіївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харкавої Оксани Віталіївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Український будівельно-інвестиційний банк (далі - ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк , ПАТ УБІБ , Позивач) та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти , що є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Народна (далі - ТОВ Нафтова компанія Народна ) укладено іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання Основного зобов`язання ТОВ Нафтова компанія Народна , іпотекодавець передав в іпотеку автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - Автозаправна станція). Договір посвідчено 01.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №10919. Також, накладено та зареєстровано заборону на відчуження зазначеного майна за реєстровим № 10920.

Право власності ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти на автозаправну станцію зареєстровано 29.03.2013 (номер запису про право власності 489502, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30503232109) на підставі рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2013 по справі №21/162-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білорусь нафтопродукти (далі - ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт (далі - ТОВ Ірпіньнафтопродукт ) про звернення стягнення на заставлене майно, а саме про визнання права власності на предмети іпотеки за іпотечними договорами від 15.07.2010, від 31.03.2011 та предмет застави за договором застави від 15.07.2010 для задоволення вимог позивача за кредитні договором №10К-Н від 15.07.2010, яким визнано за ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти (03680, м. Київ, вул. Димитрова, 5Б, ідентифікаційний код 37509076) право власності на належне ТОВ Ірпіньнафтопродукт (Київська обл., смт. Гостомель, вул. Калова, 31 А, ідентифікаційний код 30366747) майно: автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

31.10.2014 між ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти , що є майновим поручителем ТОВ Нафтова компанія Народна укладено договір № 5761 про внесення змін до іпотечного договору № 10919, укладеного 1.11.2013, згідно з яким Позивач набув право власності на нерухоме майно, а саме автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 грудня 2015 року, в порядку досудового звернення стягнення на предмет іпотеки Позивачем зареєстровано право власності на Автозаправну станцію в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 12694549, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №50590544 від 23.12.2015.

Однак тривалий час після реєстрації права власності на Автозаправну станцію, Позивач не міг отримати фактичний доступ до Автозаправної станції, і нещодавно при виїзді на місце, з`ясувалося, що Автозаправна станція експлуатується Відповідачами, які посилаються на наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно.

При перевірці вказаних посилань, Позивачем була виявлена наявність одразу двох записів про реєстрацію права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна, а саме на автозаправну станцію, площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з єдиною різницею: в першому випадку в адресі вказано будинок б/н, а в другому об`єкту присвоєно НОМЕР_3

Пізніше виявилося, що за заявою ТОВ Ірпіньнафтопродукт Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 211/43 від 12.10.2010 вказаній автозаправній станції присвоєний АДРЕСА_1 10.02.2011 ТОВ Ірпіньнафтопродукт було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10.02.2011.

Отже фактично автозаправна станція, на яку зареєстровано право власності Позивачем, та автозаправна станція, по АДРЕСА_2 , на яку зареєструвало право власності ТОВ Ірпіньнафтопродукт , яку потім продано ОСОБА_1 , фактично є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Крім того, Автозаправна станція перебувала в іпотеці ПАТ Сведбанк в період з 15.07.2010 по 29.03.2013 (тобто по дату реєстрації права власності за ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки), факт перебування об`єкта в іпотеці встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2013 по справі №21/162-12, яке набрало законної сили та не підлягає окремому доведенню.

Зокрема, 15.07.2010 між ПАТ Сведбанк (далі-банк) та ТОВ Ірпіньнафтопродукт (далі - позичальник) укладено кредитний договір №10К-Н (далі- Кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

15.07.2010 між ПАТ Сведбанк (далі - іпотекодержатель) та

70В Ірпіньнафтопродукт (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання Основного зобов`язання (Кредитного договору), іпотекодавець передав в іпотеку автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір досвідчено 15.07.2010 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим №1527.

13.12.2012 між ПАТ Сведбанк (далі-клієнт) та ТОВ Фінансова компанія Центі факторингових послуг (далі-фактор) укладено договір факторингу №40Ф-Н (далі-Договір факторингу), відповідно до якого( клієнт передав (відступив) на користь фактора, а фактор набув право вимоги до боржника за кредитним договором №10 К-Н від 15.07.2010.

13.12.2012 між ТОВ Фінансова компанія Центр факторингових послуг (далі-кредитор) та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти (далі-новий кредитор) укладено договір №7/2012, відповідно до якого кредитор передав на користь нового кредитора, а новий кредитор набув право вимоги до боржника за Кредитним договором.

Відповідно до ч.1ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зокрема відчужувати предмет іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 10 України Про іпотеку , іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути за права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав), затвердженого наказом міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, не відноситься рішення про присвоєння нової поштової адреси.

Відповідно до розділу 4 Наказу Міністерства Юстиції України від 25.03.2011 № 912/5 Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно внесення записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно, не пов`язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав на нерухоме майна адреса нерухомого майна є його ідентифікатором. Документом, що підтверджує зміну адресних даних об`єкта нерухомого майна, та є підставою для внесення відповідних змін до Реєстру прав, є рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), чинна до 07.03.2012, тобто на дату вчинення реєстраційних дій Відповідачами, передбачено, що у разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до закінчення терміну дії іпотечного договору, за договором сторін вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження.

Проте ТОВ Ірпіньнафтопродукт не повідомив іпотеко держателя про зміну адреси об`єкта нерухомого майна та не уклав договору про внесення змін до договору іпотеки, що призвело до того, що ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти при зверненні стягнення на предмет іпотеки на наступній передачі об`єкту в іпотеку Позивачу, не вказав номер будинку АДРЕСА_2 в якості ідентифікатора об`єкта нерухомого майна, незважаючи на те, що фактично це один і той самий об`єкт.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 4 та ст. 23 Закону України Про іпотеку , у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, Законом передбачений обов`язок іпотекодавця повідомляти іпотекодержателя про будь-які зміни, що виникли з предметом іпотеки, зокрема зміна адреси предмета іпотеки є обставиною, що можуть негативно вплинути на права ілотекодержателя за іпотечним договором.

З урахуванням того, що Автозаправна станція за адресою по АДРЕСА_2 , фактично є тим самим об`єктом нерухомого майна, що і Автозаправна станція за адресою по АДРЕСА_2 , то вона фактично є предметом іпотеки в обох вказаних іпотечних договорах, а саме укладеному з ПАТ СВЕДБАНК та з Позивачем.

При цьому, вказівка ідентифікатора об`єкта нерухомого майна в номері будинку б/н не суперечить чинному законодавству, а отже Позивач просить скасувати запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, який фактично є дублюючим.

Отже, ТОВ Ірпіньнафтопродукт здійснив реєстрацію права власності фактично існуючої АЗС як новоствореного об`єкта без його фактичного створення у зв`язку із присвоєнням нової адреси об`єкту, не повідомивши про це іпотекодержателя, замість внесення змін до відомостей про існуючий об`єкт нерухомого майна під час перебування об`єкту в іпотеці та дії заборони його відчуження, отже таке набуття права власності є безпідставним та незаконним.

Пізніше, 02.04.2014 між ТОВ Ірпіньнафтопродукт та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) було укладено договір купівлі- продажу № 147 автозаправної станції, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 5219407 02.04.2014, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71378807 від 25.10.2016.

Враховуючи те, що ТОВ Ірпіньнафтопродукт незаконно набуло право власності на автозаправну станцію за адресою АДРЕСА_2 , без створення нового об`єкту нерухомого майна під час перебування його в іпотеці, без повідомлення про це іпотеко держателя та наступного іпотеко держателя, ТОВ Ірпіньнафтопродукт не мало право на укладання зазначеного вище договору купівлі-продажу.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , поточний власник зазначеної автозаправної станції, був призначений генеральним директором ТОВ Ірпіньнафтопродукт ще в 2010 році. Тобто станом на момент реєстрації права власності на автозаправну станцію із присвоєнням нової адреси під час перебування об`єкту в іпотеці банка Відповідач, будучи підписантом усіх згаданих документів від імені ТОВ Ірпіньнафтопродукт знав та повинен був усвідомлювати незаконність набуття права власності на Автозаправну станцію під час дії заборони на її відчуження, а тому і неправомірність укладання договору купівлі-продажу № 147.

За таких обставин можна вочевидь стверджувати про недобросовісність набувача Відповідача-2 через його обізнаність щодо безпідставності та незаконності заволодіння нерухомим майном, а саме автозаправною станцією, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що є приватною власністю Позивача, зареєстрованою в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №12694549, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50590544 від 23.12.2015.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у газі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; і вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу автозаправної станції, укладений 02.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харкавою О.В. 02.04.2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 147.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 64090232109, індексний номер рішення про державну реєстрацію права власності 12154029 від 03.04.2014 року, номер запису про право власності 5219407.

Витребувати від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк (ідентифікаційний код юридичної особи - 26547581, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-В) нерухоме майно, а саме автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт (Ідентифікаційний код юридичної особи - 30366747, 08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Чкалова, будинок 31 - А) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) солідарно на користь ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк (ідентифікаційний код юридичної особи - 26547581, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-В) судові витрати в розмірі 41 315, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Ірпіньнафтопродукт в підготовче судове засідання з`являвся, надалі перестав з`являтися в судові засідання, не повідомивши причини неявки, судом повідомлявся належним чином, в тому числі і через офіційний сайт Судова влада .

Представник відповідача ОСОБА_1. в підготовче судове засідання з`являвся, подавав клопотання, надалі без поважним причин в судове засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, подавав до суду клопотання через електронну пошту, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому Законом порядку, в тому числі і через офіційний сайт Судова влада .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харкава О.В. в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечувала.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55 , 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Український будівельно-інвестиційний банк та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти , що є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтова компанія Народна укладено іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання Основного зобов`язання ТОВ Нафтова компанія Народна , іпотекодавець передав в іпотеку автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено 01.11.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №10919. Також, накладено та зареєстровано заборону на відчуження зазначеного майна за реєстровим № 10920.

Право власності ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти на автозаправну станцію зареєстровано 29.03.2013 (номер запису про право власності 489502, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30503232109) на підставі рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2013 по справі №21/162-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білорусь нафтопродукти до Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт про звернення стягнення на заставлене майно, а саме про визнання права власності на предмети іпотеки за іпотечними договорами від 15.07.2010, від 31.03.2011 та предмет застави за договором застави від 15.07.2010 для задоволення вимог позивача за кредитні договором №10К-Н від 15.07.2010, яким визнано за ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти (03680, м. Київ, вул. Димитрова, 5Б, ідентифікаційний код 37509076) право власності на належне ТОВ Ірпіньнафтопродукт (Київська обл., смт. Гостомель, вул. Калова, 31 А, ідентифікаційний код 30366747) майно: автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

31.10.2014 між ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти , що є майновим поручителем ТОВ Нафтова компанія Народна укладено договір № 5761 про внесення змін до іпотечного договору № 10919, укладеного 1.11.2013, згідно з яким Позивач набув право власності на нерухоме майно, а саме автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 грудня 2015 року, в порядку досудового звернення стягнення на предмет іпотеки Позивачем зареєстровано право власності на Автозаправну станцію в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 12694549, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №50590544 від 23.12.2015.

Однак тривалий час після реєстрації права власності на Автозаправну станцію, Позивач не міг отримати фактичний доступ до Автозаправної станції, і нещодавно при виїзді на місце, з`ясувалося, що Автозаправна станція експлуатується Відповідачами, які посилаються на наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно.

При перевірці вказаних посилань, Позивачем була виявлена наявність одразу двох записів про реєстрацію права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна, а саме на автозаправну станцію, площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з єдиною різницею: в першому випадку в адресі вказано будинок б/н, а в другому об`єкту присвоєно НОМЕР_3

Пізніше виявилося, що за заявою ТОВ Ірпіньнафтопродукт Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 211/43 від 12.10.2010 вказаній автозаправній станції присвоєний АДРЕСА_1 10.02.2011 ТОВ Ірпіньнафтопродукт було видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10.02.2011.

Отже фактично автозаправна станція, на яку зареєстровано право власності Позивачем, та автозаправна станція, по АДРЕСА_2 , на яку зареєструвало право власності ТОВ Ірпіньнафтопродукт , яку потім продано ОСОБА_1 , фактично є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Крім того, Автозаправна станція перебувала в іпотеці ПАТ Сведбанк в період з 15.07.2010 по 29.03.2013 (тобто по дату реєстрації права власності за ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки), факт перебування об`єкта в іпотеці встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2013 по справі №21/162-12, яке набрало законної сили та не підлягає окремому доведенню.

Зокрема, 15.07.2010 між ПАТ Сведбанк та ТОВ Ірпіньнафтопродукт укладено кредитний договір №10К-Н, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

15.07.2010 між ПАТ Сведбанк та Т0В Ірпіньнафтопродукт укладено іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання Основного зобов`язання (Кредитного договору), іпотекодавець передав в іпотеку автозаправну станцію, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір досвідчено 15.07.2010 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим №1527.

13.12.2012 між ПАТ Сведбанк та ТОВ Фінансова компанія Центі факторингових послуг укладено договір факторингу №40Ф-Н (далі-Договір факторингу), відповідно до якого( клієнт передав (відступив) на користь фактора, а фактор набув право вимоги до боржника за кредитним договором №10 К-Н від 15.07.2010.

13.12.2012 між ТОВ Фінансова компанія Центр факторингових послуг та ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти укладено договір №7/2012, відповідно до якого кредитор передав на користь нового кредитора, а новий кредитор набув право вимоги до боржника за Кредитним договором.

Відповідно до ч.1ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зокрема відчужувати предмет іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 10 України Про іпотеку , іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути за права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав), затвердженого наказом міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, не відноситься рішення про присвоєння нової поштової адреси.

Відповідно до розділу 4 Наказу Міністерства Юстиції України від 25.03.2011 № 912/5 Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно внесення записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно, не пов`язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав на нерухоме майна адреса нерухомого майна є його ідентифікатором. Документом, що підтверджує зміну адресних даних об`єкта нерухомого майна, та є підставою для внесення відповідних змін до Реєстру прав, є рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до усталеної судової практики при розгляді судами аналогічних спорів, викладеної в ухвалі Верховного суду України у справі № 61213цс16 від 6 липня 2016 року спірна квартира не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, тому висновок судів про те, що спірна квартира не є іпотечним майном, а іншим об`єктом нерухомості, передчасний. , а також в ухвалах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013 р. по справі № 6-51828св12, від 25.12.2013 р. по справі № 6-47128св13, від 08.10.2014 р. по справі № 6-19140св14 новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, та п. п. 3.10., 6.1. Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 (далі - Тимчасове положення), в редакції, яка діяла на момент державної реєстрації права власності ТОВ Ірпіньнавтопродукт на автозаправну станцію, у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора БТІ відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об`єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об`єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін. У разі переходу права власності та інших речових прав на об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або зміни в його описі реєстраційний номер такого об`єкта залишається незмінним.

Отже аналіз чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства дозволяє стверджувати, що реєстраційні дії щодо існуючих об`єктів нерухомого майна, в тому числі із внесення змін до реєстру здійснюються виключно в межах розділу, який було відкрито при первинній реєстрації нерухомого майна.

Враховуючи зазначене, автозаправна станція, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не є новоствореним майном, а являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості, якому було присвоєно нову адресу, а саме НОМЕР_4 замість АДРЕСА_4 , також цей об`єкт не є об`єктом щодо якого заявлено вперше реєстрацію право власності, адже щодо цього ж об`єкту вже було зареєстровано право власності із ідентифікатором №б/н .

На момент реєстрації права власності на автозаправну станцію із ідентифікатором номеру будинку НОМЕР_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно вже містилась інформація про автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої реєстраційний номер нерухомого майна був визначений як 1783366, в зазначеному розділі Реєстру містився також запис про обтяження, а саме іпотеку. Незважаючи на зазначене, реєстратором БТІ незаконно було відкрито новий розділ в Реєстрі та присвоєно об`єкту новий реєстраційний номер нерухомого майна, а саме номер 3863878 для того самого об`єкта нерухомості, який вже існував в Державному реєстрі за іншим номером нерухомого майна, чим фактично просто оминув запис про реєстрацію заборони.

Отже щодо цього об`єкту не могло бути відкрито новий розділ, а реєстрація права власності мала відбуватися у вже існуючому розділі, в якому існувала реєстрація заборони відчуження, що виключало можливість проведення реєстрації права власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2013 по справі №21/162-1 встановлений факт перебування автозаправної станції, загальною площею 44,4 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в іпотеці, яка була належним чином зареєстрована. Зазначене рішення набрало законної сили, відповідно факти встановлені таким рішенням не підлягають окремому доведенню, про що зазначено в ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Відомості про зареєстровану заборону були зареєстровані в розділі Державного реєстру, який було відкрито за фактом первинної реєстрації об`єкта нерухомого майна із ідентифікатором № б/н , однак державний реєстратор штучно створивши новий розділ із порушенням чинного законодавства, про що йшла мова раніше, оминув запис про заборону, що виключає можливість реєстрації права власності, та реєстрував право власності, чим знову допустив грубе порушення вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Згідно з п. 3.5. Тимчасового положення, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не даютьзмоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; відчуження або інше визначення юридичної долі об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-357а14 та постанові 19.05.2015 року у справі № 21-121а15 дійшов висновку, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 3.4. зазначеного положення, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав.

Відповідно до п. 2.5. Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, які виникли відповідно до правочинів, що не підлягають нотаріальному посвідченню, заявником (заявниками) подаються витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об`єкт нерухомого майна.

Згідно з п. 3.1. Тимчасового положення, реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність відомостей про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.12 Тимчасового положення, прямий доступ до Реєстру прав мають БТІ, зокрема КП Київської обласної ради Ірпінське бюро технічної інвентаризації , створені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключені до Реєстру прав у межах визначених територій адміністративно- територіальних одиниць на підставі укладених договорів з Адміністратором Реєстру прав.

Відповідно до п. 1.7. Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об`єкт.

Отже КП Київської обласної ради Ірпінське бюро технічної інвентаризації мало прямий доступ до Реєстру прав та їх обтяжень, а також матеріалів технічної інвентаризації, і не тільки було зобов`язане перевірити відомості, наявні в зазначеному реєстрі, зокрема щодо наявності заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна, щодо якого здійснюються реєстраційні дії щодо зміни адреси об`єкту нерухомого майна, але фактично знало про те, що відповідне майно не є новоствореним і щодо нього існує заборона. Під час державної реєстрації зміни адреси майна, реєстраційний номер об`єкта мав залишитись незмінним, відповідно до зазначених приписів законодавства, та відповідні зміни мали проводитися в раніше створеному розділі, в якому існував запис про реєстрацію заборони.

Отже, КП Київської обласної ради Ірпінське бюро технічної інвентаризації при належному виконанні власних зобов`язань мало виявити те, що об`єкт не є новоствореним, і прийняття рішення стосовно реєстрації права власності на нього повинно здійснюватися в порядку внесення змін ідентифікаторів об`єкту, зокрема адреси в розділі реєстру, що відповідає об`єкту із номером б/н , а не реєстрації нового об`єкту нерухомого майна із відкриттям нового розділу. Також при належному виконанні КП Київської обласної ради Ірпінське бюро технічної інвентаризації своїх обов`язків, ним мало бути виявлено наявність реєстрації заборони (іпотеки), що унеможливлює реєстрацію права власності.

Відповідно, реєстратор БТІ з зазначених підстав був зобов`язаний відмовити Відповідачу 1 у проведенні державної реєстрації права власності, проте, КП Київської обласної ради Ірпінське бюро технічної інвентаризації грубо порушило зазначені приписи законодавства України, що призвело до подальшого тривалого порушення прав іпотекодержателів, які не були повідомлені іпотекодавцем про вчинення зазначених реєстраційних дій.

Зазначені порушення законодавства призвели до порушення прав іпотекодержателя та є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ Ірпіньнафтопродукт на автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 3863878, від 10.02.2011, номер запису 664 в книзі: 3-46, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 10.02.2011, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №272/44 від 28.12.2010 та визнання недійсним свідоцтва, що було видано ТОВ Ірпіньнавтопродукт на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №272/44 від 28.12.2010.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, правомірним є відновлення становища, яке інувало до незаконного оформлення ТОВ Ірпіньнафтопродукт Свідоцтва про право власності та незаконної державної реєстрації права власності, внаслідок чого має відбутися усунення відповідних наслідків такого порушення.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, чинна до 07.03.2012, тобто на дату вчинення реєстраційних дій Відповідачами, передбачено, що у разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до закінчення терміну дії іпотечного договору, за договором сторін вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження.

Проте ТОВ Ірпіньнафтопродукт не повідомив іпотеко держателя про зміну адреси об`єкта нерухомого майна та не уклав договору про внесення змін до договору іпотеки, що призвело до того, що ТОВ Торговий дім Білоруські нафтопродукти при зверненні стягнення на предмет іпотеки на наступній передачі об`єкту в іпотеку Позивачу, не вказав номер будинку АДРЕСА_2 в якості ідентифікатора об`єкта нерухомого майна, незважаючи на те, що фактично це один і той самий об`єкт.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 4 та ст. 23 Закону України Про іпотеку , у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, Законом передбачений обов`язок іпотекодавця повідомляти іпотекодержателя про будь-які зміни, що виникли з предметом іпотеки, зокрема зміна адреси предмета іпотеки є обставиною, що можуть негативно вплинути на права ілотекодержателя за іпотечним договором.

З урахуванням того, що Автозаправна станція за адресою по АДРЕСА_2 , фактично є тим самим об`єктом нерухомого майна, що і Автозаправна станція за адресою по АДРЕСА_2 , то вона фактично є предметом іпотеки в обох вказаних іпотечних договорах, а саме укладеному з ПАТ СВЕДБАНК та з Позивачем.

При цьому, вказівка ідентифікатора об`єкта нерухомого майна в номері будинку б/н не суперечить чинному законодавству, а отже Позивач просить скасувати запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, який фактично є дублюючим.

Отже, ТОВ Ірпіньнафтопродукт здійснив реєстрацію права власності фактично існуючої АЗС як новоствореного об`єкта без його фактичного створення у зв`язку із присвоєнням нової адреси об`єкту, не повідомивши про це іпотекодержателя, замість внесення змін до відомостей про існуючий об`єкт нерухомого майна під час перебування об`єкту в іпотеці та дії заборони його відчуження, отже таке набуття права власності є безпідставним та незаконним.

Пізніше, 02.04.2014 між ТОВ Ірпіньнафтопродукт та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі- продажу № 147 автозаправної станції, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 5219407 02.04.2014, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71378807 від 25.10.2016.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2017 позов задоволено повністю. Визнано недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 10.02.2011 на автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що було видано Товариству з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 272/44 від 28.12.2010. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт на автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 3863878, від 10.02.2011, номер запису 664 в книзі: 3-46, на підставі свідоцтва право власності НОМЕР_1 від 10.02.2011, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 272/44 від 28.12.2010.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року рішення господарського суду Київської області від 0906.2017 року у справі № 911/1132/17 залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Оспорюваний договір купівлі-продажу № 147 автозаправної станції, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , укладено 02.04.2014 між ТОВ Ірпіньнафтопродукт та ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючих документів які на даний момент судом скасовані.

Враховуючи те, що ТОВ Ірпіньнафтопродукт незаконно набуло право власності на автозаправну станцію за адресою АДРЕСА_2 , без створення нового об`єкту нерухомого майна під час перебування його в іпотеці, без повідомлення про це іпотеко держателя та наступного іпотеко держателя, ТОВ Ірпіньнафтопродукт не мало право на укладання зазначеного вище договору купівлі-продажу.

ОСОБА_1 , поточний власник зазначеної автозаправної станції, був призначений генеральним директором ТОВ Ірпіньнафтопродукт ще в 2010 році. Тобто станом на момент реєстрації права власності на автозаправну станцію із присвоєнням нової адреси під час перебування об`єкту в іпотеці банка Відповідач, будучи підписантом усіх згаданих документів від імені ТОВ Ірпіньнафтопродукт знав та повинен був усвідомлювати незаконність набуття права власності на Автозаправну станцію під час дії заборони на її відчуження, а тому і неправомірність укладання договору купівлі-продажу № 147.

За таких обставин можна вочевидь стверджувати про недобросовісність набувача Відповідача-2 через його обізнаність щодо безпідставності та незаконності заволодіння нерухомим майном, а саме автозаправною станцією, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що є приватною власністю Позивача, зареєстрованою в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №12694549, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50590544 від 23.12.2015.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у газі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; і вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження заперечення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харкавої Оксани Віталіївни щодо правомірності посвідчення нею 02.04.2014 Договору купівлі-продажу автозаправної станції, оскільки з 01.11.2013 спірна автозаправна станція вже була під іпотекою ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк".

Крім того, п.п. 5.3-5.8. Постанови Верховного суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19 визначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" , з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

5.4. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

5.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови , на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

5.6. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

5.7. В той же час судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України , статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

5.8. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України ).

На підставі вищевикладеного суд вважає позовну заяву такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст.ст. 3, 10, 23 Закону України Про іпотеку , ст.ст. 11, 20, 24, 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , розділом 4 Наказу Міністерства Юстиції України від 25.03.2011 № 912/5 Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно внесення записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно, не пов`язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав на нерухоме майна , п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 , ст.ст. 15, 16, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 12 , 81 , 141 , 263-265 ЦПК України , суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу автозаправної станції, укладений 02.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харкавою О.В. 02.04.2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 147.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 64090232109, індексний номер рішення про державну реєстрацію права власності 12154029 від 03.04.2014 року, номер запису про право власності 5219407.

Витребувати від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк (ідентифікаційний код юридичної особи - 26547581, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-В) нерухоме майно, а саме автозаправну станцію, загальною площею 44,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпіньнафтопродукт (Ідентифікаційний код юридичної особи - 30366747, 08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Чкалова, будинок 31 - А) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) солідарно на користь ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк (ідентифікаційний код юридичної особи - 26547581, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-В) судові витрати в розмірі 41 315, 00 грн.

Повний текст рішення буде виготовлено 11.08.2020 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк