Рішення

від 03.06.2020 по справі 152/648/18

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/9/2020

152/648/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

при секретарі - Яковець К.В.,

із участю: - представника позивача ОСОБА_1 ,

- представника відповідача ОСОБА_2 ,

- відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , із участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмили Вікторівни, приватного нотаріуса Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюка Івана Миколайовича, про визнання правочинів недійсним та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Країло С.В. в інтересах ОСОБА_5 04.05.2018 року звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до Івашковецької сільської ради Шаргородського району та ОСОБА_6 , треті особи - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюк І.М., із позовними вимогами щодо визнання недійсним доручення від ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Паденко Л.Ф., від 15.07.2005 року за реєстром №75; визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.08.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Рудик Л.В.; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВО 134784 від 19.01.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І.М.; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВО 134785 від 19.01.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І.М.; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВО 134786 від 19.01.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І.М.; визначення ОСОБА_7 додаткового строку терміном два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_7 .

У позовній заяві представником позивача викладено наступну позицію. Позивач ОСОБА_5 є сином ОСОБА_7 , який 03.03.2003 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно. За життя батько ОСОБА_7 у 2001 році заповідав позивачу свій будинок по АДРЕСА_1 , про що він сам повідомив позивача, зазначивши, що зробтв заповіт, який посвідчив в Івашковецькій сільській раді Шаргородського району. Після смерті батька позивач вважав, що вступив у права спадкоємця, ставши власником зазначеного будинку. Натомість від свого брата ОСОБА_5 позивачу стало відомо, що власником вказаного будинку та земельних ділянок поруч із ним є дочка їх покійного брата ОСОБА_8 - ОСОБА_6 . Як пояснив позивачу його брат ОСОБА_5 , під час розгляду цивільної справи №152/186/17 за його позовом до Івашковецької сільської ради про визнання правочину недійсним та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини йому стало відомо, що 04.08.2005 року їх батько через ніби то свою довірену особу ОСОБА_3 подарував свій будинок їхньому покійному брату ОСОБА_8 , який згодом через Івашковецьку сільську раду Шаргородського району оформив право власності на дві земельні ділянки біля будинку, а після його смерті будинок та земельні ділянки успадкувала його прийомна дочка ОСОБА_6 . Доручення від ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчене секретарем Івашковецької сільської ради, від 15.07.2005 року та договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.08.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Рудик Л.В., вважає недійними, оскільки вказаний договір дарування підписаний особою, яка не мала на це права, тому що позивач стверджує, що його батько ОСОБА_7 не давав зазначеного доручення ОСОБА_3 від 15.07.2005 року на вчинення застереженого у договорі правочину, а його підпис у ньому є підробленим. З урахуванням цього, дарування вказаного будинку від імені ОСОБА_7 обдарованому ОСОБА_8 не відповідало волі ОСОБА_7 і не спрямовано на реальне настання наслідків, що обумовлені договором. Окрім цього, всупереч вимогам закону та нормативно-правовим актам щодо вчинення нотаріальних дій ОСОБА_9 , яка станом на липень 2005 року була секретарем Івашковецької сільської ради, на дорученні від ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 посвідчила несправжній його підпис, про що стверджує позивач. За таких обставин оскаржені свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134784 від 19.01.2017 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134785 від 19.01.2017 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134786 від 19.01.2017 року також є недійсними, оскільки являються похідними від вказаного оспорюваного договору дарування. Вважає, що найвірогідніше підробку вказаних вище доручення і заповіту ОСОБА_7 міг організувати ОСОБА_8 , який був особисто заінтересований у цьому та мав таку можливість, будучи впродовж періоду 2001-2013 років Івашковецьким сільським головою. Також, крім власної юридичної необізнаності та особистого переконання у фактичному вступі в права спадкоємця, позивач ОСОБА_5 , який тривалий час хворіє на складну форму цукрового діабету, що позбавляє його можливості у повній мірі користуватись своїми правами, через свою хворобу не міг самостійно подати заяву до нотаріальної контори або нотаріусу Шаргородського районного нотаріального округу, обставини чого вважає поважними причинами пропущення ним строку для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_7 (т.1 а.с.3-5).

Згідно розпорядження голови Шаргородського районного суду від 11.05.2018 року №2 дану цивільну справу передано на розгляд Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 31.05.2018 року відкрито провадження в даній справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

25.06.2018 року до суду надійшов відзив на позов представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Філатова А.В. із викладенням заперечень проти заявлених позовних вимог. Зазначив, що позивачем ОСОБА_5 не представлено жодних доказів на підтвердження заявлених ним підстав щодо недійсності доручення ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 від 15.07.2005 року. Сам позивач ОСОБА_5 у спірному житловому будинку по АДРЕСА_1 мешкав лише до свого одруження та на день смерті ОСОБА_7 він разом з ним не проживав. З цих підстав зауважує, що позивач не міг вважатися таким, що вступив у права спадкоємця та став власником вказаного житлового будинку. З часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 позивач ОСОБА_10 жодного разу не пред`являв вимог щодо свого права власності на цей будинок. При зверненні до суду за захистом оспорюваних прав позивач ОСОБА_5 не подав заяви про прийняття спадщини та не представив суду обгрунтованої відмови нотаріуса в оформленні спадщини. Також вважає безпідставними позовні вимоги в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії НВО 134785 та серії НВО 134786 від 19.01.2017 року, оскільки успадковані ОСОБА_6 згідно даних правовстановлюючих документів після смерті ОСОБА_8 земельні ділянки площею 0,25 га та 0,139 га, розташовані по АДРЕСА_1 , передані відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, не належали заздалегідь ОСОБА_7 та їх розмір у договорі дарування від 04.2005 року не визначений. Право власності на ці земельні ділянки ОСОБА_8 отримав у встановленому законом порядку шляхом їх приватизації. (т.1 а.с.77-79).

Того ж дня судом отримано відзив на позов, поданий представником відповідача Івашковецької сільської ради - Кримчук Н.П., якою заперечено проти задоволення позовних вимог з підстав недоведення позивачем ОСОБА_5 жодними доказами того, що був підроблений підпис ОСОБА_7 у дорученні останнього на її ім`я від 15.07.2005 року та що даний правочин не відповідав волі ОСОБА_7 . Ніяких порушень при посвідченні цього доручення від 15.07.2005 року секретарем Івашковецької сільської ради Паденко Л.Ф. не було. Зауважила, що стверджувані у позовній заяві обставини стосовно посвідчення у 2001 році в Івашковецькій сільській раді Шаргородського району ОСОБА_7 свого заповіту на користь позивача ОСОБА_5 не відповідають дійсності за відсутності в архівних документах даного органу місцевого самоврядування зареєстрованого такого правочину. Натомість є зареєстрований 07.11.2005 року заповіт ОСОБА_7 , яким він усе своє майно заповів своєму синові ОСОБА_8 (т.1 а.с.88-89).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 12.10.2018 року за клопотанням сторони позивача до участі в справі у якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 , а також витребувано додаткові письмові докази.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 14.05.2019 року в даній справі призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалами Жмеринського міськрайонного суду від 08.07.2019 року та від 09.09.2019 року поновлювалось провадження у справі з підстав потреби вирішення клопотань експерта про роз`яснення судового рішення та представлення додаткових зразків для експертного дослідження, які були вирішені відповідно ухвалами Жмеринського міськрайонного суду від 29.07.2019 року та від 27.09.2019 року.

За наслідком отримання судом 01.11.2019 року повідомлення експерта про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 06.11.2019 року поновлено провадження в справі.

18.12.2019 року представником позивача - адвокатом Кучером В.М. подано до суду заяву про уточнення позовних вимог та підстав позову. Залишаючи незмінним перелік первісно заявлених позовних вимог, стороною позивача було збільшено до трьох місяців оспорюваний додатковий строк, який просили визначити позивачу для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , як пропущений з поважних причин, а також вимогу щодо визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 04.08.2005 року уточнено в частині сторони дарувальника із вказівкою укладення даного оспорюваного правочину між ОСОБА_7 (представник ОСОБА_3 ) і ОСОБА_7 . Додатковими підставами позову в частині визнання недійсним договору дарування від 04.08.2005 року зазначено обставини того, що доручення від 17.07.2005 року за реєстром №75, видане ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 є дійсним лише один день 15.07.2005 року, відтак оспорюваний договір дарування будинку, укладений 04.08.2005 року підписаний неповноважною особою. Також згідно матеріалів нотаріальної справи співвласник будинку (на підставі ст.60 СК України) дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_8 не видавала ОСОБА_3 доручення, яким би уповноважувала її подарувати свою частку ОСОБА_8 , а тому ОСОБА_3 під час укладання договору дарування перевищила свої представницькі повноваження, уклавши угоду від імені обох співвласників. Окрім того, з договору дарування не вбачається, щоб під час його посвідчення нотаріусом Рудик Л.В. було перевірено родинні відносини між дарувателем і обдаровуваним (доручення видано від імені ОСОБА_7 на право дарування будинку лише його синові ОСОБА_8 , а не будь-якому ОСОБА_8 ), що є обов`язковою умовою даного правочину, тому вважає, що сторонами під час укладення договору не дотримано його істотних умов. Зауважив, що рішенням Шаргородського районного суду в справі №2-о/22-06 ОСОБА_11 лише 10.07.2006 року був визнаний сином ОСОБА_7 , а зміни до актового запису про народження ОСОБА_12 щодо по батькові " ОСОБА_13 " внесені взагалі ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.115).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 18.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

08.02.2002 року судом отримано заперечення представника відповідача ОСОБА_6 - адвокат Філатов А.В. щодо заяви сторони позивача про уточнення позовних вимог та підстав позову, із вказівками, що за текстовим змістом оспорюваного доручення від 15.07.2005 року, виданого ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 , достеменно вбачається, що вказаного дня його видано строком на один рік, відтак воно не могло бути дійсним лише до 15.07.2015 року, бо у вказівці року, до якого дійсне дане доручення, допущена описка. Тому з цих підстав договір дарування від 04.08.2005 року не може визнаватись недійсним лише через описку однієї цифри. Також зауважив, що згідно свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_7 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 26.06.1990 року. Шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_14 уклали 03.03.2003 року і лише тоді вони стали подружжям, а тому дружина ОСОБА_8 не була співвласником вказаного житлового будинку на підставі положень ст.60 СК України у праві спільної власності подружжя. Набуття права спільної сумісної власності на майно, набуте за час проживання однією сім`єю жінкою та чоловіком, які не перебували у шлюбі між собою, положенням КпШС України не передбачалось. Крім того, в матеріалах нотаріальної справи наявна заява ОСОБА_8 про надання згоди на дарування ОСОБА_7 будинковолодіння їх синові ОСОБА_8 . Також стосовно доводів сторони позивача щодо нездійнення нотаріусом під час посвідчення договору дарування будинку перевірки родинних відносин між дарувателем та обдарованим вказав, що за відомостями погосподарських книг Івашковецької сільської ради Шаргородського району за 1958-2015 роки ОСОБА_7 проживав разом з ОСОБА_8 до народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , який постійно з ними проживав та якого вони утримували та виховували спільно. Тобто волевиявлення ОСОБА_7 полягало у даруванні належного йому будинку ОСОБА_8 , якого він визнавав своїм сином. Стороною позивача не зазначено про будь-якого іншого ОСОБА_8 , якого ОСОБА_7 міг визнавати своїм сином, та доказів наявності цього не надано (т.2 а.с.152-153).

18.02.2020 року представник позивача - адвокат Кучер В.М. подав до суду відповідь на вказані заперечення представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Філатова А.В. Зазначив, що приватний нотаріус Рудик Л.В. при посвідченні договору дарування за наявності двозначності у написанні строку дії доручення не відклала вчинення нотаріальної дії та не витребувала додаткові відомості з метою перевірки повноважень представника, що, вважає, посприяло укладенню правочину за відсутності відповідного волевиявлення дарувателя. Якби нотаріус звернулась безпосередньо до дарувателя, протиправні наміри ОСОБА_8 та причетних осіб були б одразу викриті та майнові права інших спадкоємців ОСОБА_7 , у тому числі позивача, не зазнали б порушень. Наполіг на тому, що сторонами під час укладення договору дарування будинку не дотримано істотних умов правочину в частині визначення особи обдарованого, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення дарувателя на вчинення правочину та визначає його недійсність. Ця обставина має важливе значення з огляду на наявність у дарувателя на момент договору двох інших синів - позивача ОСОБА_15 та його брата ОСОБА_16 , які з незрозумілих причин були позбавлені такої уваги батька, яка виявлена до ОСОБА_8 . Тому у нотаріуса була ще одна вагома підстава для відкладення нотаріальної дії та витребування додаткових відомостей, що могло б упередити даний спір (т.2 а.с.174).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кучер В.М. заявлені позовні вимоги в редакції їх остаточного уточнення підтримав у повному обсязі з викладених у позові та додатковій заяві обґрунтувань. Пояснив, що будинок АДРЕСА_1 було подаровано ОСОБА_8 всупереч волі його власника - ОСОБА_7 , оскільки правочини щодо відчуження відповідного майна ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 були оформлені шляхом зловживання останнім своїм службовим становищем та з порушенням норм чинного законодавства. Посилався на те, що секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Паденко Л.Ф. було підроблено доручення від 15.07.2005 року, яким ОСОБА_7 ніби то уповноважив бухгалтера Івашковецької сільської ради ОСОБА_17 подарувати належний йому будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , на користь його сина ОСОБА_8 . Позивач переконаний, що ОСОБА_7 не підписував оформлене від його імені доручення від 15.07.2005 року доручення, оскільки за хворобливим станом його здоров`я у нього трусилися руки, він був прикутий до ліжка та не міг на той час прибути до приміщення сільської ради. Додому до ОСОБА_7 секретар Івашковецької сільської ради ОСОБА_9 того дня також не прибувала. Звернув увагу суду на те, що доручення від 15.07.2005 року було дійсне протягом одного дня, а саме 15.07.2005 року, тоді як ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_7 на підставі даного доручення уклала договір дарування з ОСОБА_8 від 04.08.2005 року, будучи неповноважною особою. Приватний нотаріус Рудик Л.В. за наявності вказаних розбіжностей у дорученні ОСОБА_7 від 15.07.2005 року не відклала проведення нотаріальних дій, а також при посвідченні нею договору дарування житлового будинку від 04.08.2005 року належно не перевірила ступінь споріднення сторін правочину стосовно того, чи є обдарований ОСОБА_8 сином дарувателя ОСОБА_7 відповідно до визначених у дорученні від 15.07.2005 року умов. Також зауважив, що працівниками Івашковецької сільської ради було підроблено заповіт ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_8 , посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 07.11.2001 року, за яким надалі ОСОБА_8 набув права на земельні ділянки, що наразі перейшли у власність ОСОБА_6 . Наголосив на тому, що під час укладення договору дарування нотаріусом не було дотримано істотних умов договору, оскільки на момент укладення договору ОСОБА_8 в юридичному значенні не був сином ОСОБА_7 , тому не мав права на отримання будинку в дар, так як ОСОБА_8 був визнаний сином ОСОБА_7 за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області лише 10.07.2006 року (цивільна справа 2-22/06). Заявив, що з цих же підстав є недійсними видані на ім`я ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, отримані нею після смерті ОСОБА_8 за заповітом останнього. Просив задоволити позов.

Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Філатов А.В. не визнав заявлений позов, оскільки обставини, на які посилається позивач, та позовні вимоги є необґрунтованими та надуманими. ОСОБА_7 перебував у свідомому стані та міг підписувати необхідні документи. Доказів пропущення з поважних причин строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 позивач суду не надав та не представив відмови нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину з підстав саме пропущення оспорюваного строку. Зауважив, що в межах оспорюваних свідоцтв про право на спадщину від 19.01.2017 року два з них стосуються права власності на земельні ділянки, незаконність набуття якого спадкодавцем ОСОБА_8 належно не обґрунтована стороною позивача. Заперечив недійсність оспорюваного доручення від 15.07.2005 року щодо вказівки його дійсності до 15.07.2005 року, оскільки у тексті доручення зазначено про його видачу строком на один рік, а тому наявна рукописна вказівка 2005 року у кінцевій даті дійсності доручення є опискою. Ненадання дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_8 доручення щодо уповноваження ОСОБА_3 подарувати власну частку ОСОБА_8 вважає підставним, оскільки право власності на житловий будинок, який був предметом дарування, ОСОБА_7 набув задовго до одруження із ОСОБА_8 . Натомість остання із наданням нотаріусу згоди на укладення договору дарування її чоловіком ОСОБА_7 відповідного житлового будинку синові ОСОБА_8 була обізнана із правочином, що вчиняється стосовно даного майна. Також заперечив щодо недодержання істотних умов сторонами при укладенні оспорюваного договору дарування від 04.08.2005 року із заявлених підстав нездійснення нотаріусом перевірки ступеня спорідненості дарувальника та обдарованого, оскільки визначення фізичної особи здійснюється за її прізвищем, власним іменем та по батькові. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 заявлений позов ОСОБА_5 не визнала повністю та просила відмовити у його задоволенні. Вказала, що посилання позивача щодо підроблення доручення від імені ОСОБА_7 , посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Паденко Л.Ф. 15.07.2005 року, під тиском сільського голови ОСОБА_8 є надуманими. ЇЇ батьки проживали неподалік будинку ОСОБА_7 , який на початку липня 2005 року покликав її до себе на подвір`я, де сидів на лавці, та у присутності своєї дружини ОСОБА_8 , синів ОСОБА_15 та ОСОБА_8 попросив допомогти оформити договір дарування будинку на користь останнього. На той час позивач ОСОБА_5 також працював в Івашковецькій сільській раді та особисто з 2005 року був обізнаний з обставинами дарування будинку ОСОБА_7 . Зауважила, що до 2000 року її батько разом з ОСОБА_7 працювали будівельниками та останній не скаржився на власну праву руку, повноцінно виконуючи будівельні роботи. У липні 2005 року вона працювала бухгалтером Івашковецької сільської ради, де постійно працювала з 1983 року, на роботу її ОСОБА_8 не приймав і останній не чинив на неї ніякого тиску. Станом на липень 2005 року до складу виконкому Івашковецької сільської ради вона не входила, із секретарем Івашковецької сільської ради ОСОБА_9 мала суто службові стосунки. Уклала договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 на підставі доручення, яким ОСОБА_7 уповноважив її, бо вони були у добрих відносинах, а він не міг самостійно поїхати в райцентр до нотаріуса. При укладанні даного договору дарування вона діяла безкоштовно. При оформленні доручення ОСОБА_7 на її ім`я не була присутньою, сам документ отримала у сільській раді від секретаря ОСОБА_9 до укладення договору дарування, точної дати не пам`ятає. Договір дарування 04.08.2005 року підписувала разом із ОСОБА_8 спільно прибувши до нотаріуса. Вважає, що позивач ОСОБА_5 без поважних причин пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Треті особи - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюк І.М. за їх належним викликом в судове засідання не з`явились, попередньо подавши заяви щодо розгляду справи у їх відсутність. ОСОБА_18 повідомила про припинення у 2006 році її діяльності приватного нотаріуса по Шаргородському міському нотаріальному округу. Приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюк І.М. зауважив, що свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року за реєстровими номерами 27, 28, 29 на нотаріальних бланках НВО 134784, НВО 134785, НВО 134786, видані відповідачу ОСОБА_6 в межах спадкової справи №6/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 , яке належало спадкодавцю на праві особистої приватної власності та не було отримано ним у спадок будь від кого (договір дарування, використання свого права на приватизацію землі відповідно до вимог ст.121 ЗК України) (т.1 а.с.184).

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що його дід по батьковій лінії - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . У останній рік свого життя ОСОБА_7 мав хворобливий стан здоров`я: не міг самостійно ходити, майже не розмовляв, не міг належно доглядати за собою, оскільки мав ваду правої руки внаслідок поранення на фронті, тому міг робити нею лише найлегші дії з підтримкою лівою рукою. Його доглядом займались його сини - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , хоча вони мешкали окремо від нього, тоді як з ОСОБА_7 проживали його дружина ОСОБА_8 , її син ОСОБА_8 та співмешканка останнього - ОСОБА_22 . Поміж ОСОБА_7 та ОСОБА_8 часто виникали конфлікти через те, що ОСОБА_7 постійно тікав з дому. Востаннє бачив ОСОБА_7 упродовж тижня, починаючи з 13.07.2005 року, на святкуванні 77-річчя баби ОСОБА_8 і на той час його дід вже майже не піднімався з ліжка. Тоді він, свідок, проживав у будинку своїх батьків, та до діда навідувався щодня. 15.07.2005 року за час свого перебування у будинку діда ОСОБА_7 бачив лише родичів останнього.

Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що ОСОБА_7 доводівся їй дідом по лінії батька. Починаючи з 2002 року дід постійно хворів, в результаті чого не міг самостійно ходити та будь-що робити своєю робочою правою рукою через поранення на війні. До 2007 року вона проживала в с.Івашківці Шаргородського району і тоді кілька раз на тиждень відвідувала ОСОБА_7 , якого внаслідок його неспроможності самостійно піклуватись про себе доглядали його сини - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , допомагаючи матері його підняти, помити і побрити, тоді як з ОСОБА_8 ОСОБА_7 був у поганих відносинах, вони постійно сварилися. 14 та 15 липня 2005 разом з іншими родичами приймала участь у святкуванні Дня народження своєї баби ОСОБА_8 . Тоді ОСОБА_7 постійно лежав у ліжку, будучи нездатним сидіти за столом, його годував її батько з ложки.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що його дід ОСОБА_7 помер в листопаді 2005 року та востаннє він його бачив у другій половині дня 15.07.2005 року, відвідавши разом з бабою ОСОБА_8 у зв`язку з її Днем народження. На той час ОСОБА_7 через поранення руки не міг самостійно приймати їжу, не піднімався з ліжка і не розмовляв внятно, але був при свідомості та розумів все, що відбувається. У його присутності до будинку діда не приходив ніхто з працівників місцевої сільської ради. Повідомив, що з ОСОБА_7 проживали його дружина ОСОБА_8 та син ОСОБА_8 із своєю співмешканкою ОСОБА_22 . Вказав, що станом на 2005 рік його батько ОСОБА_5 , який є позивачем у даній справі, мав задовільний стан здоров`я.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що ОСОБА_7 доводився йому батьком. Стан здоров`я ОСОБА_7 упродовж 2005 року був важкий. У його батька сильно тремтіли руки, до червня 2005 року ОСОБА_7 для виходу з будинку на вулицю потребував сторонньої допомоги, а згодом взагалі перестав виходити на вулицю, став мовчазним, хоча міг самостійно підводитися. Доглядом ОСОБА_7 займався він та його брат ОСОБА_20 . Знав про бажання батька, щоб будинок, у якому той жив, успадкував після його смерті позивач ОСОБА_5 . Також зазначив, що рішенням суду йому, свідку, та його брату ОСОБА_5 був визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті брата - ОСОБА_8 , але жоден з них не скористався цим строком і заяви до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини не подав, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_8 на той час вже прийняла дочка останнього - ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що покійний ОСОБА_7 був її свекром. Станом на липень 2005 року ОСОБА_7 самостійно виходив на вулицю. Знає про складні стосунки ОСОБА_7 з ОСОБА_8 , хоча подробиці таких відносин та їх причини їй не відомі. Її чоловік - позивач у справі ОСОБА_5 знав про те, що власником будинку АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_7 вже був ОСОБА_8 , проте, заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_7 ОСОБА_5 до нотаріальної контори не подавав, причини чого їй також невідомі.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що у 2005 році вона працювала секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Від сільського голови Люльчака М.С. дізналась про бажання його батька - ОСОБА_7 оформити доручення щодо відчуження належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 на користь його сина ОСОБА_8 15.07.2005 року вийшла за місцем проживання ОСОБА_7 із заздалегідь заготовленим проектом доручення та журналом реєстрації вчинення нотаріальних дій. Зауважила, що підпис в оспорюваному дорученні ОСОБА_7 поставив власноруч без сторонньої допомоги. Також останній чітко висловив свій намір подарувати належний йому будинок своєму сину ОСОБА_8 , уповноваживши на це головного бухгалтера Івашковецької сільської ради Кримчук Н.І. Додатково пояснила, що при оформленні даного доручення була допущена описка в частині цифрового зазначення кінцевої дати строку дії доручення, а саме "15.07.2005 року", тоді як прописом у дорученні було зазначено, що строк його дії визначено в один рік.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона є вдовою покійного ОСОБА_8 , із яким вона з січня 2003 року проживала в будинку свекра ОСОБА_7 . ОСОБА_7 міг самостійно ходити до кінця жовтня 2005 року та знаходився у адекватному стані, тобто розумів значення своїх дій та міг ними керувати. Додатково повідомила, що сварок між її свекром ОСОБА_7 та його сином ОСОБА_8 не було. На випадок своєї смерті ОСОБА_8 вчинив заповідальне розпорядження щодо належного йому майна на користь її дочки ОСОБА_6 , яка в подальшому отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 . Будь-хто інший не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка.

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що вона проживала неподалік від будинку ОСОБА_7 , стан здоров`я якого у 2005 році охарактеризувала, як задовільний. Вказала, що ОСОБА_7 міг самостійно ходити, був у ясній свідомості та міг спілкуватися майже до кінця жовтня 2005 року.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що він перебував у товариських стосунках з покійним ОСОБА_7 , який був його сусідом. Останній упродовж 2005 року міг ходити, усвідомлював все, що відбувалося з ним, та міг спілкуватися, а потім наприкінці жовтня 2005 року раптово захворів і невдовзі помер. Про ваду правої руки ОСОБА_7 йому нічого невідомо.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_5 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_28 (т.1 а.с.7).

З копій витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 02.11.2016 року №00017275965 та актового запису про шлюб №3 вбачається, що 03.03.2003 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб із ОСОБА_29 (т.1 а.с.8,9).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області (т.1 а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області (.1 а.с.11).

Відповідно до копії договору дарування від 04.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В., за реєстровим №1342, ОСОБА_7 , за дорученням якого від 15.05.2005 року, посвідченого серетарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Паденко Л.Ф. за реєстровим №75, діяла ОСОБА_3 , подарував ОСОБА_8 , а останній прийняв в дар житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12,187,195,222).

Згідно копій реєстраційного посвідчення від 10.08.2005 року витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.08.2005 року №8016956 на підставі договору дарування від 04.08.2005 року право власності в цілому щодо домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8 (т.1 а.с.13).

У відповідності до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М., за реєстровим №2285, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 07.11.2001 року, за реєстровим №106, спадкоємцем майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП ім. І.Франка с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області, розміром 1,1 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж в натурі (на місцевості) та права на пайовий фонд майна КСП ім. І.Франка с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області, частка якого визначена в розмірі 3955 грн. або 0,19 відсотка загальної вартості майна пайового фонду підприємства, належних спадкодавцю на підставі сертифікату серії ВН №0408658 та свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнового сертифікату) серії ВІ XXVI №013471 відповідно, є його син ОСОБА_8 (т.1 а.с.17).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року серії НВО 134785, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком І.М., за реєстровим №28, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 02.11.2009 року, за реєстровим №72, спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0021, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №658085, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі 19.10.2010 року, є його дочка ОСОБА_6 (т.1 а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року серії НВО 134786, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком І.М., за реєстровим №29, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 02.11.2009 року, за реєстровим №72, спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо земельної ділянки площею 0,1309 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , переданої для ведення особистого селянського господарства, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №658086, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі 19.10.2010 року, є його дочка ОСОБА_6 (т.1 а.с.16).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року серії НВО 134784, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком І.М., за реєстровим №27, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 02.11.2009 року, за реєстровим №72, спадкоємцем майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 , належних спадкодавцю на підставі договору дарування від 04.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В., за реєстровим №1342, зареєстрованого в КП "Могилів-Подільське БТІ" 10.08.2005 року, є його дочка ОСОБА_6 (т.1 а.с.16).

З копій довідок Шаргородської центральної районної лікарні від 29.01.2017 року №28 та від 29.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_5 , 1951 року народження, перебував на диспансерному обліку з 2011 року у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет 2 типу важкої форми, отримував інсулін; в період з 19.02.2018 року до 02.03.2018 року перебував на лікуванні у хірургічному відділенні (т.1 а.с.18).

Згідно довідки виконкому Івашковецької сільської ради Шаргородського району від 20.06.2018 року №461 станом на 2006 рік відповідач ОСОБА_6 проживала в АДРЕСА_1 , разом із її батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , а також із бабою ОСОБА_8 ; ОСОБА_5 згідно погосподарської книги №6 особовий рахунок № НОМЕР_4 (1974-1976 роки) вибув з погосподарського номера ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 у 1976 році (т.1 а.с.83).

Згідно копії рішення Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 03.11.2015 року визнано повноваження обраного під час голосування голови Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_3 , а також персональний склад депутатів вказаної сільської ради (т.1 а.с.90).

Відповідно до копії заповіту від 07.11.2001 року, також оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, ОСОБА_7 заповів усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належить або буде належати на день його смерті, і на що він за законом матиме право, своєму сину ОСОБА_8 . У посвідчувальному написі даного заповіту вказано, що його посвідчено секретарем виконкому Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Тимошенко Г.М., підписано у її присутності заповідачем ОСОБА_7 , особу якого встановлено та перевірено його дієздатність; заповіт зареєстровано в книзі реєстрації нотаріальних дій за №106 (т.1 а.с.91).

Згідно повідомлення Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 18.06.2018 року №154 у архівних документах вказаної сільської ради за 2001 рік заповіту ОСОБА_7 на користь свого сина ОСОБА_5 не зареєстровано (т.1 а.с.92).

З копії рішення Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 25.12.2013 року №166 вбачається, що головою Івашковецької сільської ради 6 скликання обрано ОСОБА_3 (т.1 а.с.166).

Згідно копій витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2005 року №7965690 за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 20.06.1990 року (т.1 а.с.197,224) було зареєстровано право приватної власності в цілому на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 , вказані як об`єкт, що відчужується, з визначенням загальної та житлової площі; при цьому площа земельної ділянки не була виокремлена (т.1 а.с.196,223).

З копії заяви від 15.07.2005 року, посвідченої серетарем виконкому Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Паденко Л.Ф. за реєстровим №77 встановлено, що ОСОБА_8 надала особисту згоду на дарування її чоловіком ОСОБА_7 житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.202,229).

З копії заяви від 15.07.2005 року, посвідченої серетарем виконкому Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Паденко Л.Ф. за реєстровим №76, встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили, що з 1956 року проживають однією сім`єю та перебувають у зареєстрованому шлюбі, їм на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.203,230).

Згідно копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 ОСОБА_8 , який є сином ОСОБА_8 , 15.02.2003 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_30 (т.1 а.с.204,231).

Відповідно до копії доручення від 15.07.2005 року, посвідченого серетарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Паденко Л.Ф. за реєстровим №76, ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_3 подарувати належний йому, довірителю, житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , його синові ОСОБА_8 (т.1 а.с.206,233, т.2 а.с.116).

Згідно повідомлення Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.10.2019 року №3884/3885/3886/19-21 визначено неможливим надання висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 14.05.2019 року в даній справі (т.2 а.с.96-98).

Рішенням Шаргородського районного суду від 10.06.2006 року, що набуло законної сили 21.07.2006 року) встановлено факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.2 а.с.117).

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 02.11.2016 року №00017276084 у актовому записі про народження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 , 09.08.2011 року внесено зміни із вказівкою відомостей про батька (прізвище, власне ім`я та по батькові - ОСОБА_7 (т.2 а.с.118-119).

Відповідно до відомостей погосподарської книги №5-6-7 за 1958-1960 роки особовий рахунок № НОМЕР_7 , погосподарської книги №6 за 1961-1963, 1964-1966, 1967-1969, 1971-1973, 1974-1976 роки особовий рахунок № НОМЕР_8 відповідно головою колгоспного двору вказана ОСОБА_31 , 1885 року народження, стосовно якої зазначені інші члени сім`ї: син ОСОБА_7 , 1919 року народження, невістка ОСОБА_8 , 1929 року народження, та онуки ОСОБА_5 , 1951 року народження, ОСОБА_5 , 1957 року народження, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.2 а.с.154,155,156,157,158,159).

Відповідно до відомостей погосподарської книги №6 за 1977-1979 роки особовий рахунок № НОМЕР_9 в переліку членів сім`ї вказані: голова ОСОБА_7 , 1919 року народження, його дружина ОСОБА_8 , 1929 року народження, та сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.2 а.с.160).

Відповідно до відомостей погосподарської книги №6 за 1980-1982, 1983-1985 роки особовий рахунок № НОМЕР_10 , погосподарської книги №5 за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки особовий рахунок № НОМЕР_11 в переліку членів сім`ї вказані: голова ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , його дружина ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.2 а.с.161,162,163,164,165).

Відповідно до відомостей погосподарської книги №4 за 2001-2005 роки особовий рахунок № НОМЕР_12 в переліку членів домогосподарства вказані: голова ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , невістка ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , онука ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (т.2 а.с.166).

Відповідно до відомостей погосподарської книги №2 за 2006-2010 роки особовий рахунок № НОМЕР_13 в переліку членів домогосподарства вказані: голова ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , його матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , дружина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , дочка ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (т.2 а.с.166).

Відповідно до відомостей погосподарської книги №4 за 2011-2015 роки в переліку членів домогосподарства вказані: голова ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , його дружина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.168).

Оглядом в судовому засіданні оригіналів заповіту ОСОБА_7 від 07.11.2001 року та матеріалів нотаріальної справи щодо укладення договору дарування житлового будинку від 04.08.2005 року включно із дорученням ОСОБА_7 від 15.07.2005 року, недійсність яких є предметом оскарження, встановлено відповідність змісту та кількості цих документів наявних в матеріалах справи копій даних письмових доказів. Вказаний заповіт від 07.11.2001 року також наявний в обсязі заповітів, посвідчених Івашковецькою сільською радою Шаргородського району за період з 14 січня до 21 грудня 2001 року, та заеєстрований за реєстровим №106 у журналі реєстрації нотаріальних дій Івашковецької сільської ради Шаргородського району за вказаний період часу.

Оглядом журналу реєстрації нотаріальних дій Івашковецької сільської ради Шаргородського району за 2004-2005 року судом встановлено реєстрацію 15.07.2005 року доручення ОСОБА_7 за реєстровим №75, посвідчення спільної заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за реєстровим №76, заяви ОСОБА_8 за реєстровим №77, відповідні номерам яких документи містяться в матеріалах нотаріальної справи щодо укладення договору дарування житлового будинку від 04.08.2005 року. Серед іншого наявні відомості про паспорт ОСОБА_7 , на підставі якого встановлено його особу. При цьому вказані відомості про реєстрацію цих нотаріальних дій у хронологічній послідовності та за їх нумерацією повністю узгоджуються з рештою записів до та після їх реєстрації.

У відповідності до положень ч.1,3,4 ст.202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Отже, доручення (довіреність) від 15.07.2005 року та договір дарування від 04.08.2005 року, недійсність яких заявлена предметом даного цивільного спору, є відповідно одностороннім та двостороннім правочинами.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до п.4 ч.1 ст.208 ЦК України серед іншого у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до положень ч.1-3 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.211 ЦК України, якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони.

Відповідно до вимог ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до положень ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати, вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

У відповідності до положень ч.1 ст.245 ЦК України (в редакції даної норми цивільного закону на час виникнення спірних правовідносин щодо оспорюваного доручення) форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Частиною другою ст.719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1,4 ст.720 ЦК України сторонами у договорі дарування можуть бути, зокрема, фізичні особи.

Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

У відповідності до вимог ч.1 ст.723 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно положень ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до змісту пунктів 11,13,14,16 глави ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 83/6662 (чинної на час виникнення спірних правовідносин щодо оспорюваних правочинів доручення і договору дарування), нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори чи визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, та ін.). При посвідченні правочинів з`ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладання правочинів представником перевіряються його повноваження. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

У відповідності до вимог ч.2,3 ст.60 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Так, суд вважає недоведеними твердження сторони позивача стосовно підроблення підпису ОСОБА_7 в оспорюваному дорученні останнього від 15.07.2005 року на ім`я ОСОБА_3 , та посвідчення в ньому секретарем Івашковецької сільської ради Паденко Л.Ф. несправжнього підпису ОСОБА_7 оскільки таке недодержання письмової форми правочину не доведено наразі жодними письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису чи іншими доказами, зокрема, висновком експертів. Натомість пояснення свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_5 стосовно хворобливого стану здоров`я та обмеженої функціональності робочої правої руки довірителя ОСОБА_7 суд визнає недопустимими доказами згідно наведених вище вимог ч.2 ст.218 ЦК України.

Безпідставними на думку суду є доводи сторони позивача щодо посвідчення оспорюваного доручення від 15.07.2005 року секретарем Івашковецької сільської ради ОСОБА_9 поза приміщенням органу місцевого самоврядування, оскільки наведеними вище чинними на відповідний період часу положеннями п.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачалось в окремих випадках вчинення нотаріальних дій поза межами приміщення органу нотаріату за не можливості фізичної особа з`явитися до такого приміщення, за умови їх проведення в межах територіальних повноважень відповідного органу. При цьому відсутність у посвідчувальному написі відомостей щодо адреси житлового будинку за місцем проживання довірителя ОСОБА_7 не визначає недійсності даного правочину в цілому, оскільки без такої вказівки згідно наведеним вимог п.1 ч.1 ст.211 ЦК України місцем вчинення даного одностороннього правочину є місце волевиявлення ОСОБА_7 невідповідність якого щодо його місця проживання стосовно даного правочину не доведена ні в який спосіб.

При цьому суд враховує правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.18 року в справі №564/1226/16-ц стосовно того, що виготовлення секретарем сільської ради тексту правочину заздалегідь не є підставою для визнання його недійсним, оскільки сторона не могла прибути у сільську раду, а її волевиявлення здійснено в усному порядку.

Також суд визнає неаргументованими доводи сторони позивача щодо можливості організації підробки доручення ОСОБА_7 від 15.07.2005 року та заповіту ОСОБА_7 від 07.11.2001 року ОСОБА_8 із його особистої заінтересованості та при наявної можливості, обіймаючи посаду Івашковецького сільського голови, оскільки вони викладені позивачем у формі припущення. При цьому заявлений факт зловмисної змови ОСОБА_8 із іншим учасником оспорюваного правочину доручення - ОСОБА_3 за її повноваженнми представництва довірителя ОСОБА_7 , або з іншими певними працівниками Івашковецької сілької ради, якими було нотаріально посвідчено вказані правочину, існування умислу в діях представника ОСОБА_3 щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідки для особи, яку представляють, та існування причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють, всупереч власного обов`язку доказування не підтверджено позивачем чи його представником жодним доказом, що не становить підстав визнання у зв`язку з цим недійсним доручення від 15.07.2005 року.

Тобто, укладення договору дарування житлового будинку від 04.08.2005 року в ситуації, коли від імені дарувателя ОСОБА_7 діяла представник ОСОБА_3 , саме по собі не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника з іншою стороною - обдарованим ОСОБА_8 .

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року в справі №554/10202/13-ц.

Натомість недійсність заповіту від 07.11.2001 року не є безпосереднім предметом даного цивільного позову, спір про що з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства уповноважений вирішувати суд при розгляді справи.

Суд визначає безпідставними твердження сторони позивача стосовно відсутності повноважень ОСОБА_3 на здійснення представництва ОСОБА_7 при укладанні оспорюваного договору дарування від 04.08.2005 року внаслідок здійснення даного правочину поза межами визначеного до 15.07.2005 року строку дії доручення ОСОБА_7 від 15.07.2005 року, оскільки судовому засіданні встановлено, що дане доручення містить вказівку прописом щодо його видачі строком на один рік, обставини чого є очевидними відносно описки у вказівці цифрового значення 2005 року в кінцевій даті строку дії даного доручення, яка з урахуванням вказаної дати нотаріального посвідчення даного доручення підлягає визначенню строком до 15.07.2006 року.

Необґрунтованими суд визнає доводи представника позивача стосовно невидачі дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_8 власного доручення ОСОБА_3 на відчуження шляхом дарування її частки у спільному сумісному майні ОСОБА_8 , оскільки окрім того, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який є предметом відчуження за договором дарування від 04.08.2005 року, зареєстровано за ОСОБА_7 до часу реєстрації його шлюбу із ОСОБА_8 , у відповідності до наведених вище положень ст.65 СК України, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, вважається, що при укладенні даного договору дарування від імені ОСОБА_7 його представник ОСОБА_3 діяла в інтересах другого з подружжя - ОСОБА_8 , при тому що матеріали нотаріальної справі стосовно даного правочину у встановленому законом порядку містять нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_8 на укладення відповідного договору.

Також неарґументованими суд визначає твердження представника позивача стосовно нездійснення приватним нотаріусом Рудик Л.В. перевірки ступеню родинних відносин між дарувателем ОСОБА_7 та обдарованим ОСОБА_8 у відповідності до виданого доручення на право дарування будинку саме синові ОСОБА_8 , оскільки ідентифікації фізичної особи здійснюється за її ім`ям (прізвищем, власним іменем та по батькові), а з огляду на наведені вимоги п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлення особи учасників цивільних відносин нотаріусом було передбачено для осіб, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій, не підставі паспорту або іншого документа, що унеможливлює будь-які сумніви щодо особи громадянина, заздалегідь не передбачаючи потреби підтвердження батьківства, окрім посвідчення нотаріальних дій за участі неповнолітніх осіб. При цьому суд враховує, що ухвалене в подальшому судове рішення суду про встановлення відповідного факту родинних стосунків між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не суперечить відповідним положенням оспорюваних правочинів, надто з огляду на відсутність будь-яких заперечень цих же обставин ОСОБА_7 за вказівок того, що ОСОБА_8 є його сином згідно послідовних відомостей погосподарських книг та за змістом попередньо посвідченого заповіту від 07.11.2001 року.

З урахуванням сукупності наведеного, судом не встановлено об`єктивних відомостей, що оспорюваний договір дарування від 04.08.2005 року не відповідав внутрішній волі дарувальника ОСОБА_7 і відсутність його вільного волевиявлення, чи що сторонами при його укладенні не дотримано його істотних умов, у зв`язку з чим позов в частині визнання недійсним спірних правочинів довіреності від 15.07.2005 року та договору дарування від 04.08.2005 року задоволенню судом не підлягають.

За таких обставин в межах заявлених позовних вимог суд визнає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо визнання недійсними оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Цимбалюком І.М., за реєстровими №27, №28, №29 які стороною позивача визначено похідними від права власності згідно оскарженого договору дарування від 04.08.2005 року. При цьому судом додатково враховується недоведення стороною позивача жодними доказами обставин виникнення саме у такий спосіб, а не в порядку добровільної приватизації права власності ОСОБА_8 на земельні ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0021, та площею 0,1309 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0022, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що не є очевидним з огляду на відсутність у договорі дарування від 04.08.2020 року вказівок про вказані земельні ділянки, а за змістом оспорюваних свідоцтв про право власності за заповітом щодо них належність їх спадкодавцю ОСОБА_8 визначена на підставі Державних актів на право власності на землю, виданих виконкомом Івашковецьої сільської ради 01.06.2010 року, тобто вочевидь після вказаного договору дарування.

Згідно ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є, зокрема, день смерті особи.

Згідно ч.1,2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК України Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу, якими врегульовано право на відмову від прийняття спадщини.

Згідно вимог ч.1,2 ст.1269 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України суд може за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Так, суд визнає безпідставними обґрунтування за змістом позовної заяви та пояснення представника позивача - адвоката Кучера В.М. стосовно власної правової необізнаності позивача ОСОБА_5 , до невиправданого прояву якої також слід віднести доводи сторони позивача стосовно того, що він вважав прийнятою ним шляхом фактичного вступу в права спадкодавця спадщину, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , надто з огляду на дію у відповідний період часу вже понад рік положень Цивільного кодексу України, належне оприлюднення якого визначало ознаки їх загальновідомості. Відтак вказані обставини, на які посилається сторона позивача, не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28.10.2019 року в справі №761/42165/17-ц, від 12.11.2018 року в справі №136/200/17.

Також судом не приймаються до уваги твердження сторони позивача в частині доводів щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини внаслідок його хвороби, а саме, тривалого захворювання на цукровий діабет, що позбавляє його можливості у повній мірі користуватися своїми правами, оскільки в ході судового розгляду з представлених позивачем ОСОБА_5 копій письмових доказів встановлено, що з приводу захворювання на цукровий діабет він перебуває на диспансерному обліку з 2011 року, а також знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні у першому кварталі 2018 року, події чого вочевидь мали місце за значним спливом часу вже після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спірної спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Більш того, позивачем не доведено ні в який спосіб, що його власний хворобливий стан здоров`я у вказаний обмежений законом період часу унеможливлював подання ним самостійно заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_7 , у спосіб направлення такої заяви поштою у відповідності до положень п.207 затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2005 року №20/5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12, ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.77,78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тким чином, оцінивши надані та здобуті докази, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що в межах заявлених позовних вимог та обґрунтування підстав позову стороною позивача не надано належних та допустимих доказів недійсності оспорюваних доручення від 15.07.2005 року, договору дарування від 04.08.2005 року, та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року, а також не доведено поважності причин пропуску позивачем ОСОБА_5 встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише за умов чого суд може продовжити пропущений строк. Враховуючи також, що при складанні та нотаріальному посвідченні оспорюваних доручення, договору дарування та свідоцтв про право на спадщину було дотримано усі вимоги чинного законодавства щодо їх форми та змісту, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог про визнання вказаних правочинів недійсним та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Пропорційно відхиленої частини позовних вимог при постановленні даного рішення суду відповідно до положень ст.141 ЦПК України стягненню з позивача ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_6 підлягають 2750 гривень в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, сума якої документально доведені представленими копією квитанції від 27.09.2019 року та переліком послуг, наданих адвокатом Філатовим А.В., обумовлених договором про здійснення правової допомоги від 12.06.2018 року. При цьому суд визнає неналежним доказом додатково представлену квитанцію №9 про здійснення поштовий переказу отримувачу ОСОБА_2 за відсутності відомостей щодо дати його вчинення, що унеможливлює безсумнівне визначення цих витрат як таких, що пов`язаних із розглядом даної справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.15, 16, 202-204, 207-209, 211, 213, 215, 216, 218, 232, 237, 244, 245, 247, 626, 717-720, 723, 1216, 1217, 1220, 1223, 1241, 1268-1270, 1272, 1301 ЦК України, ст.65 СК України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 274, 275, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсним доручення ОСОБА_7 від 15.07.2005 року на ім`я ОСОБА_3 ; визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 14.08.2005 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВО 134784 від 19.01.2017 року; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВО 134785 від 19.01.2017 року; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВО 134786 від 19.01.2017 року; визначення ОСОБА_5 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_7 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2750 гривень судових витрат за витратами на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановленх Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а також включно під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Повне судове рішення складено 31.07.2020 року.

Суддя Вернік В.М.