Постанова

від 29.10.2020 по справі 152/648/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/648/18

Провадження № 22-ц/801/1829/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 рокуСправа № 152/648/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого :Копаничук С.Г.

суддів: Якименко М.М., Оніщука В.В.,

при секретарі: Богацькій О.М.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Івашковецька сільська рада Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмила Вікторівна, приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюк Іван Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кучера В`ячеслава Миколайовича на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року, постановлене у приміщенні цього ж суду під головуванням судді Верніка В.М., повний текст якого виготовлено 31.07.2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмили Вікторівни, приватного нотаріуса Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюка Івана Миколайовича, про визнання правочинів недійсними та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до Івашковецької сільської ради Шаргородського району та ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та приватного нотаріуса Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюка І.М. про визнання правочинів недійсним та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказав, що його батько - ОСОБА_4 за життя повідомив йому, що у 2001 році зробив заповіт, який посвідчив в Івашковецькій сільській раді Шаргородського району та на підставі якого він заповідає йому свій будинок по АДРЕСА_1 . 03.03.2003 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . Зазначив, що він вважав, що вступив у права спадкоємця після смерті батька та ставши власником зазначеного будинку. Пізніше, від брата ОСОБА_1 йому стало відомо, що 04.08.2005 року довірена особа їх батька - ОСОБА_3 подарувала будинок їхньому покійному брату ОСОБА_5 , який згодом через Івашковецьку сільську раду Шаргородського району оформив право власності на дві земельні ділянки біля будинку, а після його смерті будинок та земельні ділянки успадкувала його прийомна дочка ОСОБА_2 . Зазначив, що про вказані обставини його брат дізнався під час розгляду цивільної справи №152/186/17 за його позовом до Івашковецької сільської ради про визнання правочину недійсним та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказав, що доручення від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчене секретарем Івашковецької сільської ради від 15.07.2005 року та договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.08.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Рудик Л.В., є нікчемними, оскільки вказаний договір дарування підписаний особою, яка не мала на це права. Вказав, що ОСОБА_4 не давав зазначеного доручення ОСОБА_3 на вчинення правочину, а його підпис у ньому є підробленим. Як наслідок вважає, що дарування вказаного будинку від імені ОСОБА_4 сину ОСОБА_5 не відповідало волі батька і не спрямоване на реальне настання наслідків, що обумовлені договором. Вказав, що на дорученні від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , секретар Івашковецької сільської ради ОСОБА_6 посвідчила несправжній підпису його батька, а тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134784 від 19.01.2017 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134785 від 19.01.2017 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134786 від 19.01.2017 року є недійсними, оскільки являються похідними від вказаного оспорюваного договору дарування. Посилаючись на власну юридичну необізнаність та особисте переконання у фактичному вступі в права спадкоємця, а також на тривалу хворобу - складну форму цукрового діабету, зазначив, що він був позбавлений можливості у повній мірі користуватись своїми правами та не міг самостійно подати заяву до нотаріальної контори або нотаріусу Шаргородського районного нотаріального округу, обставини чого вважає поважними причинами пропущення ним строку для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 . Просив суд визнати недійсним доручення від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Паденко Л.Ф., від 15.07.2005 року за реєстром №75; визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.08.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Рудик Л.В.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134784 від 19.01.2017 року, посвідчене приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І.М.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134785 від 19.01.2017 року, посвідчене приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І.М.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВО 134786 від 19.01.2017 року, посвідчене приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І.М.; визнати строк для прийняття ним спадщини пропущеним з поважних причин і визначити йому додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 .

Згідно розпорядження голови Шаргородського районного суду від 11.05.2018 року №2 після задоволення відводів суддям Шаргородського районного суду дану цивільну справу передано на розгляд Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 12.10.2018 року за клопотанням позивача у якості співвідповідача по справі залучена ОСОБА_3 .

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 14.05.2019 року в даній справі призначена посмертна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої не відбулось, у зв`язку з повідомленням експерта про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи.

18.12.2019 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та підстави позову, просив збільшити додатковий строк для прийняття спадщини до трьох місяців, а також уточнив вимоги в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 04.08.2005 року щодо сторони дарувальника із вказівкою укладення даного оспорюваного правочину між ОСОБА_4 (представник ОСОБА_3 ) і ОСОБА_5 . В якості додаткових підстав позову про визнання договору дарування від 04.08.2005 року недійсним зазначив те, що доручення від 15.07.2005 року видане ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , було дійсним лише один день - 15.07.2005 року, відтак оспорюваний договір дарування будинку, укладений 04.08.2005 року, підписаний неповноважною особою; дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , як співвласниця будинку, не видавала ОСОБА_3 доручення, яким би уповноважувала її подарувати свою частку ОСОБА_5 , в зв`язку з чим ОСОБА_3 не була уповноважена укладати угоду від імені обох співвласників. З договору дарування не вбачається, щоб під час його посвідчення нотаріусом Рудик Л.В., останній перевірив родинні відносини між дарувателем і обдаровуваним, що є обов`язковою умовою даного правочину. Вважає, що сторони під час укладення договору не дотримались його істотних умов. Зауважив, що рішенням Шаргородського районного суду в справі №2-о/22-06 ОСОБА_7 лише 10.07.2006 року був визнаний сином ОСОБА_4 , а зміни до актового запису про народження ОСОБА_8 щодо по батькові " ОСОБА_9 " внесені взагалі 09.08.2011 року.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просив рішення суду першої інстанції скасувати через порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказав, що він, внаслідок важкої хвороби, був позбавлений можливості у повній мірі користуватись своїми правами та не міг самостійно прийняти участь при розгляді справи. Зазначив, що суд не з`ясовав питання видачі та належного оформлення реєстрації заповіту його батька, не встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , а обставини, зазначені в рішенні суду не відповідають дійсності. Вказав, що оскаржуваним рішенням порушено його право, як спадкоємця першої черги за законом, оскільки він є особою з інвалідністю 2 групи. Вказав, що заповіт не відображений в книзі вчинення нотаріальних дій за 2001 рік, не містить відомостей про те, що його прочитано вголос. Зазначив, що він не проживав зі спадкодавцем за заповітом, а нотаріус не вчиняв дій щодо його розшуку і повідомлення його як спадкоємця за законом, про існування заповіту він дізнався після спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини. Посилаючись на захворювання на цукровий документ, вказав, що строк для прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, що залишилось поза увагою суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер В.М. просив рішення суду скасувати через порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказав, що суд не дослідив належним чином пояснення свідків, що спростовують надання доручення від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради, від 15.07.2005 року та договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.08.2005 року, оскільки ОСОБА_4 самостійно до сільської ради звернутися не міг, а секретар ОСОБА_6 , яка посвідчила доручення, до нього додому не приїздила. Вказав, що заповіт ОСОБА_4 є підробленим і відчуження будинку відбулось проти його волі. Зазначив, що висновок суду про відсутність необхідності перевіряти родинні відносини ОСОБА_10 і Дарувальника, не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_11 03.03.2003 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_5 15.05.2005 року ОСОБА_4 , підписав доручення, посвідчене секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Паденко Л.Ф. за реєстровим №75, яким уповноважив ОСОБА_3 подарувати ОСОБА_5 його будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., який на підставі свідоцтва про право власності від 20.06.1990 року, належав ОСОБА_4 ОСОБА_5 надала особисту згоду на дарування її чоловіком ОСОБА_4 житлового будинку по АДРЕСА_1

07.11.2001 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належить або буде належати на день його смерті, і на що він за законом матиме право, своєму сину ОСОБА_5 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Тимошенко Г.М., підписаний у її присутності заповідачем ОСОБА_4 , особу якого встановлено та перевірено його дієздатність; заповіт зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій за №106.

При цьому, докази складення заповіту на користь іншого сина - позивача ОСОБА_1 , в архівних документах Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області за 2001 рік відсутні.

На підставі договору дарування від 04.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Рудик Л.В., зареєстрованого за №1342, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 , а останній прийняв в дар вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями. Право власності в цілому щодо домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Станом на 2006 рік відповідач ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_1 , разом із її батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , а також із бабою ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 згідно погосподарської книги №6 особовий рахунок № НОМЕР_1 (1974-1976 роки) вибув з погосподарського номера ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 у 1976 році.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року, виданого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком І.М., зареєстрованим за №28, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 02.11.2009 року, ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0021, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року, виданого приватним нотаріусом Цимбалюком І.М., зареєстрованим за №29, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради 02.11.2009 року, ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 0,1309 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0022, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року, виданого приватним нотаріусом Цимбалюком І.М., зареєстрованим за №27, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 02.11.2009 року, ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі договору дарування від 04.08.2005 року.

ОСОБА_1 перебував на диспансерному обліку з 2011 року у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет 2 типу важкої форми, отримував інсулін; в період з 19.02.2018 року до 02.03.2018 року перебував на лікуванні у хірургічному відділенні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів обставину прийняття ним спадщини і поважності причин пропуску ним встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не надав належних та допустимих доказів недійсності виданого ним на ім`я ОСОБА_3 доручення від 15.07.2005 року, договору дарування ним будинку ОСОБА_5 від 04.08.2005 року та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.01.2017 року, виданих на ім`я ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком ,оскільки суд вірно встановив обставини справи, які перевірив оціненими в порядку ст.89 ЦПК України доказами, правильно визначив спірні правовідносини та правову норму, що їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у визначенні особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд вірно оцінив недоведеність ОСОБА_14 поважності причин пропуску такого строку і відсутність підстав вважати його пропущеним з поважних причин, а тому і не довів наявності порушення його прав, свобод або інтересів на момент звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

З матеріалів справи не вбачається і не доведено порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220 , 1222 , 1270 ЦК України ).

Згідно ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України ).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, яким є як факт смерті, так і оголошення особи померлою і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України; вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі 6-85цс12, від 04листопада 2015 року у справі 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 234/9890/16ц та від 13 травня 2019 року у справі 639/2082/17.

Зі змісту ч.3 ст . 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску, встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини покладено на заявника, оскільки відповідно до положень статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів порушення оспорюваними правочинами його прав, оскільки не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, як прийняття ним спадщини в установленому законом порядку та строк, так і поважності причин пропуску такого строку і наявності підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини через 12 років.

Так, ОСОБА_1 не надав доказів наявності заповіту ОСОБА_4 на його користь, доказів прийняття ним спадщини, шляхом проживання з батьком на день смерті останнього, та/або подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку.

Посилання позивача на цукровий діабет 2 типу важкої форми та отримування інсуліну, як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини, не заслуговує на увагу, оскільки в матеріалах справи відомості про це є лише станом на 2011 рік. Дані про те, що захворювання існувало під час прийняття спадщини в такій формі і воно перешкоджало б її прийняттю, відсутні. Крім того, самі по собі юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність про наявність спадкового майна також не можуть являтися поважними причинами пропуску строку, як роз`яснює п. 24 вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Враховуючи дані про наявність у позивача хвороби у вигляді цукрового діабету 2 типу важкої форми, починаючи з 2011 року, що на данний час погіршилась, позивач та його представник не наводять також причин не звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом після пропуску ним строку прийняття спадщини до часу фактичного звернення до суду, тобто 13 років.

Враховуючи встановлені обставини, відсутність доказів прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 і доводи позивача не свідчать про порушення його прав та необхідності їх захисту та не доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, підстав вважати спадкові права порушеними оспорюваними правочинами не вбачається, тому доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості висновків суду щодо їх недійсності правового значення не мають.

Відтак , колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанцій про не доведеність позивачем існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини і про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини є законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права ,а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кучера В`ячеслава Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий : С. Г. Копаничук

Судді : М. М. Якименко

В. В. Оніщук