Постанова

від 17.06.2021 по справі 152/648/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 152/648/18

провадження № 61-17853св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Івашковецька сільська рада Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи : приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмила Вікторівна, приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюк Іван Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Рудик Людмила Вікторівна, приватний нотаріус Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюк Іван Миколайович, про визнання правочинів недійсними та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року у складі судді Верніка В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Якименко М. М., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом, в якому просив визнати недійсним доручення від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчене секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Паденко Л. Ф. 15 липня 2005 року за реєстровим номером 75; визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Рудик Л. В.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року серії НВО № 134784, посвідчене приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І. М.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року серії НВО № 134785, посвідчене приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І. М.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року серії НВО № 134786, посвідчене приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Цимбалюком І. М.; визнати строк для прийняття ним спадщини пропущеним з поважних причин і визначити йому додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_4 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що його батько за життя повідомив йому, що у 2001 році зробив заповіт, яким заповів йому свій будинок на АДРЕСА_1 .

03 березня 2003 року батько ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

Позивач вважав, що він вступив у права спадкоємця після смерті батька і став власником спірного будинку, однак від брата, ОСОБА_1 , йому стало відомо, що 04 серпня 2005 року довірена особа батька - ОСОБА_3 подарувала будинок їх брату, ОСОБА_5 , який оформив право власності на дві земельні ділянки біля будинку, а після його смерті будинок та земельні ділянки успадкувала його прийомна дочка ОСОБА_2 .

Доручення від ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчене секретарем Івашковецької сільської ради 15 липня 2005 року, та договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04 серпня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Рудик Л. В., є нікчемними, оскільки договір дарування підписаний особою, яка не мала на це права.

ОСОБА_4 не уповноважував ОСОБА_3 на вчинення правочину, а його підпис у ньому є підробленим, тому дарування спірного будинку від імені ОСОБА_4 сину ОСОБА_5 не відповідало волі батька і не було спрямоване на реальне настання наслідків, що обумовлені договором.

Посилаючись на власну юридичну необізнаність та переконання у фактичному вступі в права спадкоємця, а також на тривалу хворобу - складну форму цукрового діабету, зазначив, що він був позбавлений можливості у повній мірі користуватись своїми правами та не міг самостійно подати заяву до нотаріальної контори або нотаріусу Шаргородського районного нотаріального округу, що вважає поважними причинами пропущення ним строку для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 .

Згідно з розпорядженням голови Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 травня 2018 року № 2 після задоволення відводів суддям Шаргородського районного суду дану цивільну справу передано на розгляд Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив збільшити додатковий строк для прийняття спадщини до трьох місяців, а також уточнив вимоги в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 04 серпня 2005 року щодо сторони дарувальника із зазначенням укладення оспорюваного правочину між ОСОБА_4 (представник ОСОБА_3 ) і ОСОБА_5 .

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 31 травня 2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 03 червня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів як обставину прийняття ним спадщини, так і поважність причин пропуску ним встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька ІНФОРМАЦІЯ_1 . Належних і допустимих доказів недійсності виданого на ім`я ОСОБА_3 доручення від 15 липня 2005 року, договору дарування будинку ОСОБА_5 від 04 серпня 2005 року та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року, виданих на ім`я ОСОБА_2 , позивач не надав.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 29 жовтня 2020 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанцій про недоведеність заявлених позивачем вимог є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 листопада 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних рішень.

Висновки судів є помилковими, адже свідки підтвердили факт вади здоров`я правої руки ОСОБА_4 , що зумовлювало неможливість ним самостійно власноручно підписувати документи. Свідки стверджували, що вада правої руки не давала можливості здійснити підпис на будь-якому паперовому документі, включаючи довіреність. Ці обставини узгоджуються з іншими доказами у справі, про що зазначено в рішенні суду. І тільки як наслідок хвороби правої руки можна стверджувати про відсутність на документі підпису, що належить ОСОБА_4 . Тобто між показаннями свідків і відсутністю підпису на довіреності саме ОСОБА_4 є причино-наслідковий зв`язок.

ОСОБА_5 давала згоду своєму чоловіку на відчуження майна, однак вона не давала згоди на оформлення довіреності та здійснення представництва їх з чоловіком інтересів іншою особою, так само як і не видавала окремої довіреності на представника.

Станом на час відкриття спадщини (листопад 2005 рік) ЦК України діяв лише 2,5 роки, його зміст не було опубліковано ні в сільській раді, ні в будь-якому іншому доступному для селян публічному місці для ознайомлення. Після смерті ОСОБА_4 ні голова села, ні будь-хто інший з компетентних працівників сільської ради не роз`яснили позивачу про необхідність звернутись із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим він не подавав відповідної заяви, оскільки вважав, що його родинного зв`язку з батьком достатньо для прийняття спадщини.

10 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Філатова А. В. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і надуманою, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій ухвалили рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6

07 листопада 2001 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належить або буде належати на день його смерті, і на що він за законом матиме право, своєму сину ОСОБА_5 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Тимошенко Г. М., підписаний у її присутності заповідачем ОСОБА_4 , особу якого встановлено та перевірено його дієздатність; заповіт зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій за № 106.

03 березня 2003 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5

15 травня 2005 року ОСОБА_4 підписав доручення, посвідчене секретарем Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області Паденко Л. Ф. за реєстровим номером 75, яким уповноважив ОСОБА_3 подарувати ОСОБА_5 належний йому на підставі свідоцтва про право власності від 20 червня 1990 року будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 надала свою згоду ОСОБА_4 на дарування будинку АДРЕСА_1 .

Доказів складення заповіту на користь позивача в архівних документах Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області

за 2001 рік немає.

На підставі договору дарування від 04 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Рудик Л. В. та зареєстрованого за № 1342, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 спірний будинок.

Станом на 2006 рік ОСОБА_2 разом зі своїми батьками ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , проживала в будинку АДРЕСА_1 , з ними проживала і баба ОСОБА_5 ..

Згідно із погосподарською книгою № 6, особовий рахунок № НОМЕР_1 (1974-1976 роки), ОСОБА_1 вибув з погосподарського номера ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 у 1976 році.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року, виданим приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком І. М., зареєстрованим за № 28, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 02 листопада 2009 року, ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0021, розташовану на АДРЕСА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Цимбалюком І. М., зареєстрованим за № 29, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради 02 листопада 2009 року, ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 0,1309 га, кадастровий номер 0525382200:04:004:0022, розташовану на АДРЕСА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 січня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Цимбалюком І. М., зареєстрованим за № 27, на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Івашковецької сільської ради 02 листопада 2009 року, ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок на АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі договору дарування від 04 серпня 2005 року.

ОСОБА_1 перебував на диспансерному обліку з 2011 року у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет 2 типу важкої форми, отримував інсулін; в період з 19 лютого до 02 березня 2018 року перебував на лікуванні у хірургічному відділенні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Як поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначав про юридичну необізнаність щодо порядку вступу у спадщину та наявність тяжкого захворювання.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Разом з тим, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81

ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суди встановили, що з приводу захворювання на цукровий діабет позивач перебуває на диспансерному обліку з 2011 року, а також знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні у І кварталі 2018 року, тобто ці події мали місце зі значним спливом часу після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Доказів того, що хворобливий стан здоров`я позивача у встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті батька, унеможливлював подати ним відповідну заяву позивач не надав.

Оскільки позивач не навів об`єктивних, непереборних, істотних обставин, які перешкоджали йому у вчиненні дій щодо прийняття спадщини після смерті батька протягом більше ніж 13 років, а сама по собі юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону, висновок судів про відсутність правових підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька є правильним.

Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності у ОСОБА_1 права на спадкове майно у зв`язку із пропуском без поважних причин строку на прийняття спадщини, законними та обґрунтованими є також висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення його вимог про визнання недійсними довіреності та договору дарування спірного спадкового майна, які також є недоведеними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів надана як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко