Постанова

від 12.08.2020 по справі 725/3303/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 725/3303/16-ц

провадження № 61-1318 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - мале приватне підприємство Боріс ,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Савосюк Наталії Палладіївни, яка діє в інтересах малого приватного підприємства Боріс , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в складі колегії суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року МПП Боріс звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило застосувати наслідки нікчемності правочину стосовно передачі у власність нежитлових приміщень (магазин) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ. А , загальною площею 181,4 м 2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07 жовтня 2014 року, та скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог МПП Боріс указувало, що підприємство створене в 1998 році, його єдиним засновником та учасником є ОСОБА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 17 грудня 2004 року, МПП Боріс придбало нежитлові приміщення підвалу та першого поверху в житловому будинку літ. А , загальною площею 181,4 м 2 , які розташовані по АДРЕСА_1 .

У жовтні 2014 року до складу учасників підприємства прийнято ОСОБА_2 .

Під час державної реєстрації право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстроване як спільна сумісна власність фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що видане свідоцтво від 07 жовтня 2014 року та Витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Договори щодо переходу права власності від юридичної особи вказаним фізичним особам не укладалися та нотаріально не посвідчувалися, а тому позивач уважав, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 07 жовтня 2014 року, не відповідає вимогам статей 220, 657, 719 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний перехід права власності приватного підприємства до фізичних осіб не суперечить вимогам цивільного законодавства, відповідає справжньому волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Справа розглядалася в апеляційному та касаційному порядку неодноразово.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу МПП Боріс , ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 грудня 2016 року змінено та вказано, що позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Апеляційний суд виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним і не відповідає змісту порушеного права, оскількиакт прийму-передачі спірного нерухомого майна від 01 жовтня 2014 року за своїм змістом не є правочином, а тому до нього не можуть бути застосовані наслідки нікчемності правочину.

Чинним законодавством передбачене право оспорити в суді рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, пред`явивши позов до органу державної реєстрації. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року є чинним, і позивач вказане рішення в судовому порядку не оспорював.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 січня 2019 року адвокат Савосюк Н. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначає, що реєстраційна служба, яка прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2014 року, ліквідована, а тому позивач позбавлений можливості оскаржити таке рішення в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом до органу державної реєстрації, що позбавляє його права на справедливий суд.

У травні 2019 року представник позивача подала до Верховного Суду пояснення на дану касаційну скаргу, в яких указує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 07 травня 1998 року створено МПП Боріс , яке є юридичною особою та зареєстровано виконавчим комітетом Чернівецької міської ради в реєстрі № 376-р, ЄДРПОУ № 22846594. Єдиним власником вказаного підприємства відповідно до пункту 1.3. Статуту є ОСОБА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу приміщень від 17 грудня 2004 року, укладеного між МПП Боріс та департаментом економіки Чернівецької міської ради, МПП Боріс набуло у власність нежилі приміщення (магазин) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ. А , загальною площею 181,40 м 2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2014 року збори в складі власника МПП Боріс прийняли рішення про прийняття до складу учасників нового власника ОСОБА_2 з 01 жовтня 2014 року та про рівність часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2

01 жовтня 2014 року власник МПП Боріс ОСОБА_1 за актом прийому-передачі передав новим власникам цього підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежиле приміщення (магазин) підвалу та першого поверху в житловому будинку літ. А , загальною площею 181,4 м 2 , які знаходяться АДРЕСА_1 (далі - акт). Указаний акт підписаний сторонами та посвідчений печаткою МПП Боріс .

07 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_1 та на підставі акта державним реєстратором було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, що розташовані по АДРЕСА_1 за суб`єктами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

До заяви додані: ліквідаційний баланс, виданий 01 жовтня 2014 року МПП Боріс , акт приймання передачі нерухомого майна, виданий 01 жовтня 2014 року МПП Боріс , рішення зборів МПП Боріс від 01 жовтня 2014 року, договір купівлі-продажу приміщень від 17 грудня 2004 року.

На підставі зазначеного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року за індексним номером 2775065, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать на праві приватної спільної сумісної власності нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першої статті 1 ГПК України в редакції від 11 червня 2016 року підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у встановленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 4 частини першої статті 12 ГПК України в указаній редакції господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу ). Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форм власності.

За змістом частин третьої та п`ятої статті 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, зокрема приватного підприємства.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 11 червня 2019 року в справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19).

Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 3.2 статуту МПП Боріс підприємство є юридичною особою, створене на власності ОСОБА_1 , якому належить майно підприємства.

01 жовтня 2014 року збори в складі власника МПП Боріс прийняли рішення про прийняття до складу учасників нового власника ОСОБА_2 з 01 жовтня 2014 року та про рівність часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За актом прийому-передачі від 01 жовтня 2014 року власник майна МПП Боріс ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлове приміщення (магазин).

Оскільки в даній справі спір виник між підприємством і його власниками (учасниками) щодо права власності на майно підприємства, такий спір є корпоративним і відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України в редакції від 11 червня 2016 року належить до юрисдикції господарських судів.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 414 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у cправі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити позивачеві, до юрисдикції якого суду належить розгляд таких справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі . Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції .

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 750/2669/17 (провадження № 61-25195св18).

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Савосюк Наталії Палладіївни, яка діє в інтересах малого приватного підприємства Боріс , задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати.

Провадження в справі № 725/3303/16-ц закрити.

Повідомити малому приватному підприємству Боріс , що розгляд даної справи належить до господарської юрисдикції.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2016 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук