Постанова

від 20.08.2020 по справі 2-6178/10

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-6178/10

Провадження № 22-ц/801/1267/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Матохнюк Д.Б.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 рокуСправа № 2-6178/10м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства БМ Банк до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства Агза Ліс про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пунько І. В. на заочне рішення Ленінського районного суду Вінницької області у складі судді Матохнюка Д. Б. від 20 жовтня 2010 року, -

встановив:

У квітня 2010 року Публічне акціонерне товариство БМ Банк (далі ПАТ БМ Банк , банк) звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 та Приватного підприємства Агза Ліс (далі ПП Агза Ліс ) на його користь 488922 грн 83 к. боргу за договором кредиту, з яких:

- 338879 грн 90 к. строкова заборгованість по кредиту;

- 75000 грн 00 к. прострочена заборгованість по кредиту;

- 8232 грн 22 к. строкова заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 37168 грн 66 к. прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 418 грн 88 к. строкова заборгованість по комісії;

- 2094 грн 40 к. прострочена заборгованість по комісії;

- 27129 грн 77 к. пеня.

На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 04 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БМ Банк (далі ТОВ БМ Банк ), правонаступником якого стало ПАТ БМ Банк та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 01/22/040708 на суму 500000 грн 00 к. зі сплатою 20 процентів річних на строк до 01 липня 2010 року. Того ж дня до цього договору сторони уклали додаткову угоду № 1, якою процентну ставку за кредитом збільшили до 22 процентів річних. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 липня 2008 року банк уклав договір поруки № 01/22/040708 з ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а 30 листопада 2009 року - договори поруки № 01/22/040708-2 з ФОП ОСОБА_2 і ПП Агза Ліс та № 01/22/040708-3 з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за якими ОСОБА_1 , ПП Агаз Ліс та ОСОБА_3 , кожен окремо, у разі порушення ФОП ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором зобов`язались відповідати перед банком як солідарні з нею боржники.

ФОП ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором виконувала не належним чином, у зв`язку з чим станом на 29 липня 2010 року утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Агза Ліс на користь ПАТ БМ Банк 488922 грн 83 к. боргу за договором кредиту № 01/22/040708 від 04 липня 2008 року. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішення мотивовано тим, що оскільки ФОП ОСОБА_2 допустила заборгованість зі сплати кредиту, процентів за користування ним, а також комісії, то сума нарахованих банком коштів за цим кредитом та пені підлягає стягненню з неї та поручителів як солідарних боржників.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а саму заяву залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пунько І. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати це рішення та постановити нове - про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що банк не надав розрахунку заборгованості за кредитним договором, у справі міститься лише розрахунок пені, яка стягнута поза межами строку позовної давності, умови кредитного договору не установлювали обов`язку позичальника сплачувати банку комісію, установлення якої суперечить також пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168, не перевірив чи було звернуто стягнення на предмет застави згідно з пунктом 3.1. кредитного договору. Звертала увагу на те, що нарахування пені на суму комісії та процентів за користування кредитом, які, на її думку, не є збитками в розумінні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), не відповідає змісту частини третьої статті 549 цього Кодексу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частинами першою - четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Згідно зі статтею 213 ЦПК України, у чинній на час розгляду справи судом першої інстанції редакції, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення. Яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю з огляду на таке.

Суд установив, що 04 липня 2008 року між ТОВ БМ Банк , правонаступником якого стало ПАТ БМ Банк , яке у свою чергу станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції змінило назву на Акціонерне товариство БМ-2018 та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 01/22/040708 на суму 500000 грн 00 к. зі сплатою 20 процентів річних на строк до 01 липня 2010 року. Того ж дня до цього договору сторони уклали додаткову угоду № 1, якою процентну ставку за кредитом збільшили до 22 процентів річних. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 липня 2008 року банк уклав договір поруки № 01/22/040708 з ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а 30 листопада 2009 року - договори поруки № 01/22/040708-2 з ФОП ОСОБА_2 і ПП Агза Ліс та № 01/22/040708-3 з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за якими ОСОБА_1 , ПП Агаз Ліс та ОСОБА_3 , кожен окремо, у разі порушення ФОП ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором зобов`язались відповідати перед банком як солідарні з нею боржники.

Відповідно до наданого ПАБ БМ Банк розрахунку заборгованість ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 29 липня 2010 року становила 488922 грн 83 к., з яких:

- 338879 грн 90 к. строкова заборгованість по кредиту;

- 75000 грн 00 к. прострочена заборгованість по кредиту;

- 8232 грн 22 к. строкова заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 37168 грн 66 к. прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 418 грн 88 к. строкова заборгованість по комісії;

- 2094 грн 40 к. прострочена заборгованість по комісії;

- 27129 грн 77 к. пеня.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054, частини другої статті 1048 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати процентів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у визначений у ньому строк.

Установивши, зокрема на підставі наданого банком розрахунку, що станом на 29 липня 2010 року ФОП ОСОБА_2 допустила заборгованість по сплаті тіла кредиту і процентів суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для їх стягнення з боржника та поручителів.

При цьому, у випадку, якщо відповідач не погоджується із сумою боргу, відповідно до наданого позивачем розрахунку, то в силу приписів частини третьої статті 10, частини першої статті 60 чинного на час розгляду судом першої інстанції ЦПК України та частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, чинного на час подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, саме на нього покладається обов`язок спростувати такий розрахунок відповідними доказами, зокрема навести, принаймні, власний розрахунок.

Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи, зокрема через не дослідження судом обставин щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором заставою обладнання згідно з пунктом 3.1. кредитного договору на увагу не заслуговують.

Стаття 572 ЦК України визначає заставу як вид забезпечення зобов`язання, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Тобто законом установлено право заставодержателя у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, звернути стягнення на предмет застави, що не позбавляє його права вимагати виконання відповідного зобов`язання, зокрема шляхом стягнення суми боргу.

Отже, виходячи із принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, заперечуючи розмір боргу, визначений позивачем, саме відповідачі повинні доводити обставини, яким такий розмір спростовується, зокрема й щодо задоволення вимог кредитора за рахунок предмету застави.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності за вимогою про стягнення пені з огляду на таке.

Позовна давність як загальна, так і спеціальна застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Апеляційний суд може застосувати наслідки спливу позовної давності, лише за умов, якщо сторона, яка про таке застосування заявляє, об`єктивно була позбавлена можливості подати відповідну заяву до суду першої інстанції, зокрема через її неналежне повідомлення про розгляд справи (до такого по суті висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 14-59цс18 від 17 квітня 2018 року, справа № 200/11343/14-ц).

Однак, доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Пунько І. В. про неналежне його повідомлення про час і місце розгляду справи спростовуються власноручною розпискою ОСОБА_1 про отримання судової повістки про виклик в судове засідання 20 жовтня 2010 року (Т. 1 а. с. 61).

Разом з тим, не можна погодитись із висновком суду щодо стягнення з відповідачів на користь ПАТ БМ Банк комісії та нарахованої на неї суми пені з таких міркувань.

Згідно з частиною першою статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Проте, при укладенні кредитного договору жодних доручень за плату вчиняти будь-які правочини від імені банку та за рахунок споживача ФОП ОСОБА_2 не надавала, договір комісії між сторонами не укладався.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Не містить умов про сплату комісії і сам кредитний договір, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 418 грн 88 к. строкової заборгованості по комісії та 2094 грн 40 к. простроченої заборгованості по комісії, а також, відповідно, і нарахованої на неї суми пені в розмірі 41 грн 65 к.

Крім того, суд першої інстанції помилково стягнув суму заборгованості солідарно з боржника та поручителів.

Стаття 554 ЦК)України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми права, що регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого.

З матеріалів справи видно, що позивач уклав окремі договори поруки з фізичним та юридичною особами - поручителями окремо з кожним, а тому й солідарний обов`язок щодо погашення заборгованості виник у кожного з поручителів з ФОП ОСОБА_2 , але не між собою.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пунько І. В. задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2010 року змінити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , солідарно з ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , солідарно з ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , солідарно з Приватним підприємством Агаз Ліс , 22300, Вінницька область, смт Літин, вул. Лесі Українки, 51, ЄДРПОУ 32263070, на корить Акціонерного товариства БМ-2018 , ЄДРПОУ 33881201, 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкіна, 8/26 заборгованість за договором № 01/22/040708 відновлювальної кредитної лінії від 04 липня 2008 року, що утворилась станом на 29 липня 2010 року у розмірі 486367 (чотириста вісімдесят шість тисяч триста шістдесят сім) грн 90 к., з яких 413879 (чотириста тринадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 90 к. сума кредиту, 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн 88 к. процентів за користування кредитом, 27088 грн (двадцять сім тисяч вісімдесят вісім) грн 12 к. пені.

У решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета