Ухвала

від 27.08.2020 по справі 759/3487/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/3487/16 Головуючий 1 інстанція- Мазур І.В.

Проваження № 88-ц/824/6/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

У Х В А Л А

іменем України

27 серпня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів: Верланова С.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва про поновлення на роботі, стягнення заробітку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року Спеціалізована школа ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва звернулася до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 06 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва про поновлення на роботі, стягнення заробітку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване і ухвалене нове, яким позов задоволено частково. Поновлено позивачці строк звернення до суду для вирішення спору про поновлення на роботі та поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача бібліотекою Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 із 11 грудня 2015 року. Стягнуто із Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 153325,28 грн без урахування податків та обов`язкових платежів, та моральну шкоду в розмірі 4287 грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Зазначав, що приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про поважність причин відсутності позивачки на робочому місці 09 грудня 2015 року із 14 години 03 хв. до 17 години 58 хв. з огляду на її перебування в цей час на прийомі у лікаря-хірурга. Вказував, що 04 березня 2019 року при ознайомленні представника відповідача адвоката Мороза В.П. у Святошинському ГУНП у м.Києві з

- 2 -

матеріалами кримінального провадження № 12018100090009335 від 15 серпня 2018 року, останнім виявлено наказ КНП Консультативно-діагностичний центр № 442-к від 20 листопада 2015 року, з якого вбачається, що на час звернення позивачки до даної медичної установи, а саме 09 грудня 2015 року лікар-хірург ОСОБА_2 перебувала у відпустці і не могла здійснювати прийом. Посилаючись на дану обставину як на нововиявлену згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, просив переглянути рішення Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції представник спеціалізованої школи адвокат Мороз В.П. подану заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Позивачка ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належно, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток 10 липня 2020 року представникам позивачки. Напередодні, тобто 26 серпня 2020 року електронною поштою подали до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) до закінчення карантину.

Відповідно до ч.2 ст.429, ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними.

Суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки позивачки та її представників з таких міркувань.

По-перше, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року, встановлені законом процесуальні строки щодо розгляду справи продовжено на строк дії такого карантину. Водночас Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року, встановлені попереднім законом строки закінчуються через 20 днів після набарання чинності цим законом, який набрав чинності 17 липня 2020 року. Тобто, 06 серпня 2020 року строк продовження розгляду справи закінчив перебіг.

По-друге, встановлений постановою КМ України від 11 березня 2020 року карантин, у зв`язку із поширенням хвороби COVID-19, на даний час є адаптивним і не перешкоджає явці до суду учасника справи. Так постановою КМУ від 04 травня 2020 року № 343 дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів, а постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п.3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м.Києві). Зокрема, дозволено із 22 травня 2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

По-третє, посилаючись на неможливість явки до суду щоб не наражати себе, суддів та оточуючих на небезпеку пандемії, позивачка і її представники не надали суду належних, допустимих та достатніх доказів про те, що на даний час вони хворіють на коронавірусну

- 3 -

хворобу, чи, що в даний час за відповідним приписом лікарів перебувають на самоізоляції або лікарняному, що у свою чергу могло б свідчити про перешкоди у явці до суду. Колегія суддів враховує, що це вже друге клопотання позивачки та її представників, які раніше вже подавали клопотання аналогічного змісту, яке судом задоволене. При цьому, подаючи клопотання 07 липня 2020 року, представник позивачки ОСОБА_4 особисто з`явився в Київський апеляційний суд до приміщення прийому громадян (відповідні відмітки на клопотанні), де завжди людно, як і двічі знайомився в приміщенні Київського апеляційного суду із матеріалами справи 06 та 08 липня 2020 року (т.3 а.с.153,171), що у свою чергу свідчить про нещирість його доводів про перешкоди у явці до суду, де дотримуються усі притиепідемічні заходи.

По-четверте, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

І по-п`яте, відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що позивачка у поданому клопотанні грунтовно і змістовно виклала свою позицію щодо необгрунтованості заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення та відсутності підстав для її задоволення (4-й аркуш клопотання).

З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивачки та її представників, а вказані у їх заяві про відкладення розгляду причини неявки визнати неповажними.

Заслухавши доводи заявника, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява відповідача Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 06 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва про поновлення на роботі, стягнення заробітку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване і ухвалене нове, яким позов задоволено частково. Поновлено позивачці строк звернення до суду для вирішення спору про поновлення на роботі та поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача бібліотекою Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 із 11 грудня 2015 року. Стягнуто із Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів

- 4 -

№ 159 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 153325,28 грн без урахування податків та обов`язкових платежів, та моральну шкоду в розмірі 4287 грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційна скарга Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 задоволена частково, з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року виключено посилання на звернення позивачки до органів МОН України і правоохоронних органів як одну з підстав визнання поважними причин пропуску позивачкою строків звернення до суду.

Згідно ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом вказаних норм нововиявленими обставинами є правові факти, які мають наступні ознаки: 1) вони мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи; 2) вони не були і не могли бути відомі заявнику; 3) вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Обставини, які відповідно до п.1 ч.2 ст.423 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним , і вирішується судом укожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладенів основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами ).

Аналогічні роз`яснення містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами , згідно якого нововиявлені обставини - це юридичні факти , які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили тавіднесені законом до нововиявлених обставин (ч.2 ст.361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п.1,2 ч.2 ст.361 ЦПК , є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними(доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для перегляду рішення апеляційного суду

- 5 -

з мотивів наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки наведені відповідачем обставини не є нововиявленими у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачка була відсутня на роботі 9 грудня 2015 року з 14 години до 18 години з поважних причин, а саме у зв`язку із зверненням до лікаря, що у свою чергу свідчить про відсутність прогулу без поважних причин з її боку. При цьому суд взяв до уваги довідку лікаря КНП Консультативно-діагностичного центру Святошинського району м. Києва від 9 грудня 2015 року про те, що ОСОБА_1 в цей день перебувала на прийомі у лікаря-хірурга та копію медичної карти амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_1 , яка містить запис лікаря ОСОБА_6 від 9 грудня 2015 року про огляд позивачки та встановлення їй діагнозу захворювання.

Відповідач стверджує у заяві, що 04 березня 2019 року при ознайомленні його представника адвоката Мороза В.П. у Святошинському ГУНП у м.Києві з матеріалами кримінального провадження № 12018100090009335 від 15 серпня 2018 року, останнім виявлено наказ КНП Консультативно-діагностичний центр № 442-к від 20 листопада 2015 року, з якого вбачається, що на час звернення позивачки до даної медичної установи, а саме 09 грудня 2015 року лікар-хірург ОСОБА_2 перебувала у відпустці і не могла здійснювати прийом, що є нововиявленою обставиною.

Проте, колегія суддів прийшла до висновку, що наявність наказу КНП Консультативно-діагностичний центр № 442-к від 20 листопада 2015 року про надання лікарю ОСОБА_6 відпустки з 30 листопада по 09 грудня 2015 року не є нововиявленою обставиною, бо беззаперечно не спростовує факту звернення позивачки ОСОБА_1 до вказаного лікаря 09 грудня 2015 року.

При цьому колегія враховує наявність в матеріалах справи листа КНП Консультативно-діагностичний центр № 2506 від 23 листопада 2018 року, наданого на запит відповідача, яким підтверджено факт звернення 09 грудня 2015 року позивачки до лікаря ОСОБА_2 за консультативною допомогою про що була видана довідка, яка як зазначено у листі видана з прушенням наказу МОЗ України від 13 листопада 2001 року № 455 і не є документом, який засвідчує тимчасову непраездатність (т.2 а.с.95).

Окрім того, у справі є копія амбулаторної карти позивачки, яка врахована апеляційним судом при ухваленні рішення і в якій є запис лікаря про звернення позивачки 09 грудня 2015 року, її огляд і встановлення діагнозу (т.1 а.с.41-42).

Отже, наказ, на який посилається відповідач, беззаперечно не спростовує факт звернення позивачки до лікаря.

Це по-перше.

По-друге, відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України однією з ознак істотних для справи обставин є те, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В даному випадку заперечуючи проти позову ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач посилався на те, що довідка про перебування ОСОБА_1 09 грудня 2015 року на прийомі у лікаря-хірурга не відповідає дійсності і не може бути доказом.

Зокрема у запереченнях проти позову, поданих до суду першої інстанції 31 березня 2016 року, відповідач вказав, що він звернувся до КНП Консультативно-діагностичний центр , де повідомили, що лікар-хірург ОСОБА_6 не працює в цій установі, що вказує на намагання позивачки увести суд в оману (т.1 а.с.20-23).

- 6 -

Отже, відповідач з самого початку розгляду справи ставив під сумнів відповідність дійсності та правдивість даної довідки. Підтвердженням чого в тому числі є факт звернення його до Святошинського ГУНП у м.Києві із відповідною заявою щодо незаконності довідки та відкриття кримінального провадження № 12018100090009335 від 15 серпня 2018 року.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Також, не відносяться до нововиявлених обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, доводах чи запереченнях, апеляційній чи касаційній скарзі (правова позиція Верховного Суду у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 910/10366/17 та від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16).

І по-третє, посилання відповідача на фальшування довідки може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі п.2 ч.2 ст.423 ЦПК України, яка передбачає можливість перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення у зв`язку із фальшивістю письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Однак фальшивість таких доказів має бути встановлена вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.

Чого в даній справі не встановлено і на що відповідач не посилається.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

Відмовляючи у задоволенні заяви, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відхиляючи доводи заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, апеляційний суд керується в тому числі принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі Рябих проти Росії , від 09 листопада 2004 року у справі Науменко проти України , від 18 листопада 2004 року у справі Праведная проти Росії , від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України , від 03 квтіня 2008 року у справі Понамарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі відповідачем не зазначено й не обґрунтовано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.259, 260, 423, 429 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви Спеціалізованої школи ІІ-ІІІ ступенів № 159 з поглибленим вивченням англійської мови м.Києва про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року.

- 7 -

Залишити постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в силі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: