Постанова

від 08.09.2020 по справі 702/340/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1421/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 702/340/20 Категорія: на ухвалу Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року :

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Анкудінов О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року у складі судді Мазай Н.В.,

в с т а н о в и в :

23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви вказував, що 28 вересня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено два договори позики, за якими відповідач отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3 220 000 грн. ( що було еквівалентно 115 000 доларів США) і 2805 000 грн. (що було еквівалентно 85 000 євро), на загальну суму 6 025 000 грн. та зобов`язалася повернути зазначену суму у строк до 28 вересня 2019 року.

Однак, ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконала.

Просив накласти заборону відчуження на майно ОСОБА_2 , а саме на:

-земельну ділянку, кадастровий номер 1225080500:02:199:1004, площею 2.884 га;

-трикімнатну квартиру, загальною площею 92,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/4 будинку загальною площею 52,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відсутні належні докази на підтвердження того, що відповідач має намір здійснити відчуження належного йому майна та відсутні докази того, що ініційований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і не суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, просив її скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що посилання суду першої інстанції на висновки викладені в рішенні ЄСПЛ не підлягають застосуванню та не стосуються розгляду конкретно цієї заяви про забезпечення позову, оскільки ні про яке позбавлення власності у заяві не йдеться, а лише вказується про необхідність застосування заборони відчуження на майна. Також, вказує, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підтвердження того, що ініційований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами є необґрунтованим.

17 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення боргу за договором позики, що підтверджується копією позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованою за вх. № 2031/20-Вх. 23 червня 2020 року.

Звертаючись до суду 23 червня 2020 року із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просив накласти заборону відчуження на майно ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 10 червня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2.884 га, кадастровий номер 1741319512250, яка перебуває в оренді у ОСОБА_3 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,6 кв.м.;

- 1/4 частини будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,4 кв.м.

Також, зареєстровано право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 5322482800:02:000:0167, площею 3.1242, (Полтавська область, кременчуцький район, Недогарківська сільська рада) де орендарем є СК Іскра , а орендодавцями вказано: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.6-10).

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області 23 червня 2020 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с.19-21).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, відповідно до якої позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову застосовуються для того щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження на майно ОСОБА_2 , прийшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку, що позивачем не надано у відповідності до ст. 81 ЦПК України доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Крім того, відсутні докази які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Також, в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що ОСОБА_2 має намір здійснити відчуження належного їй майна.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може прийняти доводи скаржника, як на підставу для скасування ухвали суду стосовно того, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу безпідставно послався на висновки викладені в рішенні ЄСПЛ, оскільки дані доводи не спростовують висновків суду щодо прийняття оскаржуваної ухвали та не дають підстав для її скасування.

Також, не можуть бути прийняті доводи скаржника стосовно того, що висновки суду є необґрунтованими щодо відсутності підтвердження того, що ініційований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки дані доводи не підтверджені належним та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прийнята у справі ухвала є законною та обгрунтованою і підстав для її зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Н. І. Гончар

Ю. В.Сіренко

Т. Л. Фетісова