Рішення

від 17.11.2008 по справі 2-25/2008

МИКИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа № 2-25/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Мотивоване

17 листопада 2008 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі:

головуючого - судді Наумик О.О.,

при секретарі Кобзар Т.А., Батовріній О.Є.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

позивачів за первісним позовом - відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом за довіреністю ОСОБА_5,

третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, що є у приватній власності,

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, яка звернулась до суду з позовом по спору, що виник до ОСОБА_4, просила ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності квартирою №31 будинку №16 по вул. Жукова у м. Горлівка Донецької області, зобов'язавши відповідача звільнити квартиру і передати їй ключі від неї.

У заяві, поданій 17.11.2008 p., ОСОБА_2 уточнила первісно заявлені позовні вимоги і просить ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності квартирою №31 будинку №16 по вул. Жукова у м. Горлівка Донецької області шляхом виселення ОСОБА_4 зі спірного житлового приміщення,

пославшись на те, що 28 липня 2007 року у відповідача ОСОБА_4 вона купила квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати житловою площею 17,8 кв. м. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Горлівського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним №2916.

Після посвідчення договору купівлі-продажу за проханням відповідача вона дозволила йому пожити в квартирі ще місяць. Проте після збігу місячного терміну відповідач відмовився звільнити належну їй квартиру та передати ключі від неї, речі свої не забрав, через що вона як власник не має можливості не тільки користуватися цією квартирою, а також і розпорядитися нею.

ОСОБА_4, який звернувся до суду із зустрічним позовом по спору, що виник до ОСОБА_2С, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.07.2007 р. квартири АДРЕСА_1 та відмінити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру і відновити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ним,

пославшись на те, що згідно свідоцтву про право власності, виданому 15.02.1993 р. виконкомом Горлівської міської ради народних депутатів згідно рішенню №302/1 від 7.10.1992 p., спірна квартира є його власністю.

З моменту приватизації до теперішнього часу спірна квартира знаходилась і продовжує знаходитись у його володінні.

28.07.2007 р. під впливом обману всупереч його волі був здійснений удаваний правочин -договір купівлі-продажу спірної квартири.

В дійсності між ним та ОСОБА_2 мала місце усна домовленість про обмін належної йому спірної квартири на іншу рівноцінну квартиру, яку ОСОБА_2 зобов'язана була придбати на його ім'я одночасно з оформленням договору купівлі-продажу спірної квартири.

У 2007 році його сусіди - родина ОСОБА_2 звернулись до нього з проханням обміняти належну йому спірну квартиру на іншу рівноцінну квартиру у цьому ж під'їзді або в іншому будинку цього району міста. Мотивували прохання тим, що бажають, щоб їх діти після укладення шлюбу проживали поруч з ними.

Враховуючи багаторічні добросусідські відносини, між ними була досягнута згода про обмін належної йому спірної квартири на квартиру, яку вони придбають для нього.

Відповідний варіант було знайдено, і він погодився на пропозицію родини ОСОБА_2, а саме: для прискорення процесу укладення правочину не йти шляхом придбання ними квартири на своє ім'я з подальшим здійсненням нотаріального посвідчення правочину обміну, а задля економії грошових коштів і часу оформити удаваний правочин купівлі-продажу спірної квартири без передачі грошей у сплату її вартості, з придбанням водночас квартири на його ім'я.

28.07.2007 р. вищевказана угода відбулася, проте без фактичного розрахунку.

Разом з тим п.2.1 договору містить вказівку на те, що він нібито повністю до посвідчення договору отримав 34095 грн., що не відповідає дійсності. Оскільки правочин був удаваним, то він підписав договір. Пункт 3.1.1 цього договору зазначає, що ключі від спірної квартири передані до підписання договору. Тобто договір містить відомості, що не відповідають дійсності.

В подальшому рівноцінна квартира для нього не була знайдена, ціни на квартири сталі вище. Через відсутність достатніх грошових коштів ОСОБА_2 запропонували йому отримати вказані у договорі гроші у сумі 34095 грн. та самостійно знайти квартиру, яка йому підійде.

Свою відмову отримати гроші він мотивував тим, що за вказану суму він вже не зможе придбати рівноцінну квартиру та попросив ОСОБА_2 переоформити спірну квартиру на його ім'я за його рахунок, на що ОСОБА_2 заявили, що він не отримає ні грошей, ні квартири, та звернулися до суду з вимогою до нього звільнити квартиру.

Обман полягає в тому, що він був введений в оману щодо природи угоди, прав та обов'язків сторін. Він не отримав грошей, оскільки в дійсності не продавав спірну квартиру, а згоден був її обміняти на іншу рівноцінну.

У разі продажу квартири її ціна була б значно вище, враховуючи ринкові ціни.

Ці обставини підтверджують удаваність правочину. Про його недійсність свідчить також той факт, що гроші йому не були передані, а ОСОБА_2 не були передані ключі від квартири.

За цих підстав просить відмовити у первісному позові до нього, задовольнити його вимоги за зустрічним позовом.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісний позов підтримала, зустрічний позов не визнала, пояснивши, що у жовтні 2006 р. вони з чоловіком домовились з ОСОБА_4 про те, що він продасть, а вони куплять у нього належну йому спірну квартиру за суму, що дорівнює 7000 доларам США. На заваді укладенню правочину стала та обставина, що відповідач мав боргові зобов'язання за комунальні послуги, з приводу чого до нього позивались у судовому порядку. Не дочекавшись вирішення цієї проблеми з боку ОСОБА_4, вони з чоловіком навесні запропонували йому сплатити самотужки заборгованість, яка складала 1400 грн., на що він погодився. Вони сплатили всю заборгованість близько 1800 грн., всі квитанції віддали відповідачу. Після цього відповідач знявся з реєстраційного обліку, була призначена дата посвідчення правочину у нотаріуса.

28.07.2007 р. у них вдома її чоловік повністю розрахувався з ОСОБА_4, сплативши за домовленістю з відповідачем 7000 доларів США, після чого вони відправились до нотаріуса.

Нотаріус надав їм договір купівлі-продажу, вони вголос прочитали його. Також нотаріус запитував у ОСОБА_4, чи відбувся розрахунок за спірну квартиру, на що той відповів, що так. Ця обставина відображена у договорі. Тільки після цього вони підписали договір.

Ключі від квартири вони відразу у ОСОБА_4 не забрали за проханням відповідача, оскільки у спірній квартирі залишались його речі. Вони його не квапили. Після спливу місяця ОСОБА_4 висунув їм вимогу доплатили йому за спірну квартиру 2500 доларів США, тільки після чого пообіцяв звільнить спірне житлове приміщення.

Зустрічний позов не визнала за наведених підстав та вважає, що ОСОБА_4 подав зустрічний позов через те, що вона звернулася до суду з позовом проти нього.

Співпозивач за первісним позовом - співвідповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3Г у судовому засіданні первісний позов підтримав, проти зустрічного позову заперечував за підстав, аналогічних наведеним ОСОБА_2С, додавши, що 28.07.2007 р. він у рахунок оплати за договором купівлі-продажу спірної квартири передав ОСОБА_4 гроші - близько 2200-2300 доларів США та 23000 грн., тільки після чого вони посвідчили правочин у нотаріуса. Право власності на спірну квартиру оформили на його дружину ОСОБА_2

Ключі від спірної квартири залишились у ОСОБА_4 на прохання останнього дати йому час вивезти меблі. Через місяць він звернувся до ОСОБА_4 з вимогою звільнити спірне житлове приміщення. ОСОБА_4 відповів, що вирішив купити квартиру, та попросив про допомогу у пошуку йому квартири. Він погодився, оскільки був зацікавлений у тому, щоб ОСОБА_4 звільнив спірне житлове приміщення.

Після того, як вони проглянули декілька квартир, ОСОБА_4 висунув вимогу доплатити йому за квартиру 2500 доларів США, заявивши, що не мав наміру продавати спірну квартиру.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав зустрічний позов, первісний позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_3 запропонував йому продати їм із дружиною спірну квартиру. Він погодився за умови, що вони знайдуть йому іншу квартиру, тобто - на обмін.

Через деякий час ОСОБА_3 повідомив йому, що отримав консультацію спеціаліста, за якою вартість оформлення обміну нерухомості вища, ніж купівлі-продажу. Він пішов ОСОБА_3 на поступки, знявся з реєстраційного обліку у спірному житловому приміщенні, і вони оформили договір купівлі-продажу спірної квартири. Проте грошей за спірну квартиру він від ОСОБА_3 не отримував. При посвідченні правочину нотаріус ставив ним питання щодо розрахунку. Позивачі відповіли, що це питання вони вже вирішили, і що гроші при нотаріусу передаватись не будуть. Він причитав договір купівлі-продажу та підписав його, зауважень у нього не було, йому ніхто не погрожував.

Після посвідчення договору ОСОБА_3 почали шукати йому квартиру. Пропонували йому варіанти у "малосімейці", та в інших житлових масивах, які його не влаштували.

Поки ОСОБА_3 підшукували йому квартиру, вартість житла зросла.

Через брак грошей ОСОБА_3 відмовились від пошуку йому житла і заявили, що спірна квартира за договором належить їм.

Дійсно ОСОБА_3 з власної ініціативи сплатили його заборгованість по квартирній платі та за теплопостачання, про що він їх не просив.

Представник відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав зустрічний позов, первісний позов не визнав за підстав, аналогічних наведеним його довірителем, додавши, що між сторонами відбувся фіктивний правочин. Такий правочин не створює правових наслідків і має бути визнаний судом недійсним. Договір купівлі-продажу спірної квартири не можна вважати вчиненим, оскільки фактичного розрахунку між сторонами не відбулося, спірна квартира ОСОБА_3 в натурі не передана. Відомості, відображені у договорі купівлі-продажу, не є достовірними, насамперед через наступне: - факт передачі ключів від спірної квартири сторонами спростований, - вказана у договорі ціна не відповідає дійсній вартості спірної квартири на час складання договору купівлі-продажу. За висновком будівельно-технічної експертизи ринкова вартість спірної квартири станом на липень 2007 р. складала 49765 грн. Порівняння з вказаною у договорі купівлі продажу ціною спірної квартири в 34095 грн. доводить правдивість ствердження ОСОБА_4 щодо його наміру лише на обмін спірної квартири і спростовує доводи ОСОБА_3 щодо передачі ними грошей за спірну квартиру ОСОБА_4.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 28.07.2007 р. до нього звернулися громадяни ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з проханням посвідчити договір купівлі-продажу спірної квартири, надали йому всі необхідні документи для посвідчення правочину, а саме: паспорти, ідентифікаційні коди, правовстановлюючі документи на спірну квартиру, витяг з реєстрації права власності на нерухоме майно та довідку житлового органу. Після того, як він склав проект договору, він дав сторонам ознайомитися з ним, потім сам прочитав вголос зміст договору. Уточнив, яка сума договору, на що йому відповіли, що сума вказана у витягу з реєстру права власності БТІ, і за бажанням сторін він в договорі вказав саме цю суму. Ще раз він запитав, які умови слід вказати в договорі, на що йому нічого не відповіли. Він прочитав вголос їм договір, після чого запитав у сторін, чи розрахувалися вони між собою за спірну квартиру, на що сторони відповіли, що так. Факт того, що сторони підтвердили повний розрахунок за продану квартиру, відображено у договорі. Він також запитав, чи мають сторони одна до одної претензії, на що ті відповіли, що не мають, і він посвідчив договір купівлі-продажу.

Гроші в його присутності не передавались, сторони розрахувалися до підписання договору, про що в ньому і зазначено. Ключі також не були передані у його присутності. Він запитав у сторін про те, чи передані ключі, на що вони сказали, що так, що і відображено в договорі.

Просив також у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_4 - його дядько. Приблизно півтори роки тому він мав намір придбати у дядька спірну квартиру, але той відмовив йому, пославшись на те, що ця квартира - його доньки, і продавати її він не збирається. ОСОБА_4 погоджувався лише на обмін житла. Реальна вартість квартири, аналогічної спірній, більш ніж півтори року тому становила близько 8000-9000 доларів США, але в нього не було таких грошей, щоб купити квартиру та обміняти її на квартиру ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснив, що він є братом ОСОБА_4 Йому відомо, що ОСОБА_2 домовились з ОСОБА_4 про те, що він продасть їм спірну квартиру, а вони знайдуть йому іншу. Зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що продавати спірну квартиру він не мав наміру, але погоджувався на обмін. В той час - навесні 2007 року продавалася квартира на 4 поверсі, і сторони хотіли зробити обмін саме на цю квартиру таким чином: господар квартири на 4 поверсі продасть квартиру ОСОБА_2, а ОСОБА_4 обміняє спірну квартиру на цю на 4 поверсі. Ця розмова між сторонами відбулася у його присутності. Проте обмін не стався через нестачу у ОСОБА_2 грошей. Влітку ОСОБА_4 сказав йому, що вони з ОСОБА_3 підуть "дивитися" дві квартири у "малосімейці", щоб обмінятися. Одну квартиру у "малосімейці" продавали за 9500-10000 доларів США. А квартира, рівноцінна спірній квартирі ОСОБА_4, мала ціну приблизно 12000 доларів США.

Заслухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази по справі, суд дістає наступних висновків:

Судом встановлено:

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 28.07.2007 р. ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила однокімнатну квартиру №31 в житловому будинку №16, розташованому по вул. ОСОБА_9 маршала в Микитівському районі міста Горлівки житловою площею 17,8 кв. м, загальною площею 37,17 кв. м (п. 1.1 Договору).

Продаж вчинено за 34095 грн., які продавець (відповідач) отримав повністю до підписання цього договору (п.2.1 Договору). Сторони підтвердили факт повного розрахунку за спірну квартиру (п.2.2 Договору).

Загальна вартість спірної квартири згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, зробленому Комунальним підприємством "Горлівське міське бюро технічної інвентаризаціґ' 6.07.2007 р. за реєстраційним номером 19470629, дорівнює 34095 грн. (п.2.3 Договору).

Сторони засвідчили, що Договір не носить характеру уявного та удаваного правочину (п.4.1 Договору).

Правочин було посвідчено приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

27.09.2007 р. була здійснена державна реєстрація правочину, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації"".

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст.210, 334 ч.ч.3,4 ЦК України ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру.

Суд вважає недоведеними доводи ОСОБА_4 щодо недійсності вчиненого правочину, укладеного, за його ствердженням, під впливом обману всупереч його волі, за наступних підстав:

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України "якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним.

Оман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування".

При вчиненні правочину сторони були ознайомлені з його природою, наслідками, правами та обов'язками сторін та власноруч засвідчили викладені у Договорі купівлі-продажу обставини, претензій один до одного не мали. Ця обставина підтверджена самим договором купівлі-продажу спірної квартири, поясненнями третьої особи по справі - приватного нотаріуса ОСОБА_6, який посвідчував вчинений сторонами правочин.

Позивачі за первісним позовом категорично наполягали на тому, що з ОСОБА_4 був вчинений саме договір купівлі-продажу спірної квартири, за що йому були передані гроші у повному обсязі.

Всі ці обставини і доводи ОСОБА_4 у судовому засіданні спростовані не були.

Суд також вважає недоведеними доводи представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 щодо фіктивності вчиненого правочину за наступних підстав:

Згідно з ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною, і у цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків (п. 16).

ОСОБА_4 ж не доведена відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Та обставина, що він як сторона правочину діяв для вигляду, не може бути підставою для визнання правочину фіктивним, оскільки ОСОБА_2 як сторона правочину, за її ствердженням, мала намір досягти правового результату, і її доводи в судовому засіданні не спростовані.

Доводи допитаних у судовому засіданні свідків про відсутність наміру у ОСОБА_4 на продаж спірної квартири не доводять факту відсутності наміру у ОСОБА_2 на купівлю спірної квартири, як не доводять і ту обставину, що при здійсненні правочину ОСОБА_4 діяв під впливом обману з боку покупця.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_4, його представника як на доказ на будівельно-технічну експертизу №747/23, за висновком якої ринкова вартість спірної квартири станом на липень 2007 р. могла скласти 49765 грн. По-перше, визначення ринкової вартості спірної квартири в розмірі, вищому, ніж та, яка вказана в договорі купівлі-продажу, не доводить факт не відбуття розрахунку. По-друге, згідно ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За наведених підстав у зустрічному позові слід відмовити.

Згідно з довідкою житлового органу у спірному житловому приміщенні, розташованому у належній ОСОБА_2 спірній квартирі, зареєстровані особи не числяться.

Спірне житлове приміщення з часу вчинення правочину купівлі-продажу спірної квартири дотепер займає ОСОБА_4

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст.169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За тих обставин, що на цьому наполягає власник спірної квартири, ОСОБА_4 належить виселити зі спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, первісний позов -задовольнити.

Крім цього, на підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати у загальному розмірі 16 грн.

Також у відповідності до ч.6 ст.154 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення зустрічного позову згідно з ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки від 25.12.2007 року, знявши арешт зі спірної квартири.

На підставі ст.391 ЦК України, ст.169 ЖК України, керуючись ст.ст. 214-218, 88, 154 ч.6 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою №31 будинку №16 по вул. Жукова у Микитівському районі м. Горлівки, виселивши з неї ОСОБА_4.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у загальному розмірі 16 грн.

Заходи забезпечення зустрічного позову згідно з ухвалою від 25.12.2007 р. скасувати, знявши арешт з квартири АДРЕСА_2 у Микитівському районі м. Горлівки.

Про апеляційне оскарження рішення може бути подано заяву до Микитівського районного суду м. Горлівки протягом десяти днів з дня його проголошення, а також апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.