Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/3674/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3674/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства "Левчик" (66143, Одеська область, Балтський район, с. Оленівка);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (66142, Одеська область, Балтський район, с. Євтодія);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

про стягнення 174 303 грн та зобов`язання вчинити певні дії

за участю:

від позивача: Комісар О.В. - ордер № 531096 від 05.11.19р.;

від відповідача: Сердюков Б.Л. - ордер № 452405 від 20.12.19;

від третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

10.12.2019р. Приватне підприємство "Левчик" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтський хлібороб» , в якій просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у сумі 174 307 грн.; зобов`язати Товариство обмеженою відповідальністю „Балтський хлібороб» усунути перешкоди у користування земельними ділянками шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, що знаходяться на території Одеської області, Балтського району, кадастрові номери:

5120682200:01:001:0197, 5120682200:01:001:0200, 5120682200:01:001:0213, 5120682200:01:001:0166, 5120682200:01:001:0175, 5120682200:01:001:0184, 5120682200:01:001:0186, 5120682200:01:001:0189, 5120682200:01:001:0102, 5120682200:01:001:0042, 5120682200:01:001:0221, 5120682200:01:001:0229, 5120682200:01:001:0241, 5120682200:01:002:0304, 5120682200:01:001:0198, 5120682200:01:001:0202, 5120682200:01:001:0164, 5120682200:01:001:0172, 5120682200:01:001:0177, 5120682200:01:001:0185, 5120682200:01:001:0151, 5120682200:01:001:0096, 5120682200:01:001:0032, 5120682200:01:001:0219, 5120682200:01:001:0224, 5120682200:01:001:0230, 5120682200:01:001:0276, 5120682200:01:002:0376, 5120682200:01:001:0199, 5120682200:01:001:0201, 5120682200:01:001:0165, 5120682200:01:001:0174, 5120682200:01:001:0182, 5120682200:01:001:0195, 5120682200:01:001:0155, 5120682200:01:001:0098, 5120682200:01:001:0038, 5120682200:01:001:0220, 5120682200:01:001:0226, 5120682200:01:001:0235, 5120682200:01:001:0277, 5120682200:01:002:0027, 5120682200:01:001:0117, 5120682200:01:001:0047, 5120682200:01:001:0055, 5120682200:01:001:0018, 5120682200:01:001:0034, 5120682200:01:001:0140, 5120682200:01:002:0320, 5120682200:01:002:0187, 5120682200:01:002:0171, 5120682200:01:002:0177, 5120682200:01:002:0127, 5120682200:01:002:0379 5120682200:01:001:0130, 5120682200:01:001:0048, 5120682200:01:001:0016, 5120682200:01:001:0021, 5120682200:01:001:0043, 5120682200:01:002:0310, 5120682200:01:002:0322, 5120682200:01:002:0158, 5120682200:01:002:0172, 5120682200:01:002:0178, 5120682200:01:002:0128, 5120682200:01:001:0120, 5120682200:01:001:0052, 5120682200:01:001:0017, 5120682200:01:001:0023, 5120682200:01:001:0135, 5120682200:01:002:0318, 5120682200:01:002:0325, 5120682200:01:002:0170, 5120682200:01:002:0176, 5120682200:01:002:0126, 5120682200:01:002:0115.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач здійснює використання спірних земельних ділянок без укладених та зареєстрованих договорів оренди, чим порушує права Приватного підприємства „Левчик» , як законного орендаря таких земельних ділянок на підстава договорів, укладених з їх власниками.

Наразі, як стверджує позивач, виникла ситуація, коли він, як законний користувач, не може використовувати належні йому на праві користування земельні ділянки, оскільки ТОВ "Балтський хлібороб" незаконно користується такими земельними ділянками, здійснює їх обробіток та вирощує сільськогосподарські культури, а отже його дії, на думку позивача, кваліфікуються як самовільне зайняття земельних ділянок.

Як зазначає позивач, ним, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок, яким йому завдано значної шкоди, до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області подана заява від 14 травня 2019 року (вх. номер 3520/0/1-19 від 15.05.2019 року), в якій він просив:

- зафіксувати факт порушення чинного законодавства, а саме факт самовільного зайняття земельних ділянок, відповідно до переліку, які розташовані на території Балтського району Одеської області, що належать на праві користування Приватного підприємства "Левчик";

- встановити особу/підприємство, що здійснили самовільний захват земельних ділянок (по - кожній окремо), які розташовані на території Балтського району Одеської області, що належать на праві користування Приватного підприємства "Левчик";

- прийняти необхідні міри щодо повернення у законне Приватного підприємства "Левчик" земельних ділянок, що розташовані на території Балтського району Одеської області;

- розрахувати розмір шкоди, заподіяної Приватному підприємству "Левчик", внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 27.08.2019р. № 491-ДК/532/АПУ09/01/-19.

Під час розгляду справи про вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області було досліджено обставини справи та 25.09.2019р. винесено постанову №491-ДК/0241П0/08/01/-19, якою справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП, що вчинив керівник ТОВ "Балтський хлібороб" ОСОБА_2 , закрито, а матеріали справи направлені до Головного управління Національної поліції в Одеській області для прийняття процесуального рішення в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України.

Позивач вказує, що вищезазначеними актом та постановою підтверджено факт використання земельних ділянок відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином, самовільним зайняттям земельних ділянок стороною відповідача порушуються права позивача на законне користування земельними ділянками, зокрема, право на отримання прибутку від їх використання.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (по кожній земельній ділянці окремо), відповідно до яких розмір шкоди, завданої позивачу, складає 174 307 грн.

На думку позивача, внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у використанні земельних ділянок за відсутності у останнього відповідних повноважень на таке користування, а саме - належним чином зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, Приватному підприємству "Левчик" завдано збитки, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення суми завданої шкоди.

Крім того, оскільки протиправне користування ТОВ "Балтський хлібороб" земельними ділянками обмежує права законного користувача ПП "Левчик" у праві, зокрема, використовувати їх за цільовим призначенням та, беручи до уваги, те, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, використовує їх без правовстановлюючих документів, чим обмежує права ПП "Левчик", позивач звернувся до суду також із вимогою про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019р. позовну заяву Приватного підприємства "Левчик" за вх.№3785/19 від 10.12.2019р. залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів, що підтверджують сплату судового збору за 75 вимог немайнового характеру у сумі 144 075 грн, консолідованого розрахунку суми позову.

27.12.2019р. до канцелярії суду від позивача за вх.№2-6398/19 надійшла заява з додатками, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув, зазначив, що розмір шкоди складає 174 303 грн, та надав суду консолідований розрахунок заявленої до стягнення суми, а також докази оплати судового збору.

Ухвалою суду від 08.01.2020р. відкрито провадження у справі №916/3674/19, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "07" лютого 2020 р. о 11:30.

06.02.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява третьої особи про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що він є власником земельної ділянки, площею 2,79 га, розташованої за адресою: Одеська область, Балтський район, кадастровий номер 5120682200:01:001:0197, на теперішній час у нього укладено договір оренди землі з ТОВ "Балтський хлібороб". Водночас, вказує, що ПП "Левчик" намагається здійснити перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

В судове засідання 07.02.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом станом на 07.02.2020р. не вирішено питання щодо прийняття або неприйняття позову третьої особи, протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання на 24.02.2020 о 16:30, про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.02.2020р. відмовлено у прийнятті позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою .

14.02.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Обґрунтовуючи необхідність вступу у справу в якості третьої особи, заявник зазначив, що він є власником земельної ділянки, площею 2,79 га, розташованої за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Кармалюківка, кадастровий номер 5120682200:01:001:0197, на підставі Державного акту серії ОД №009423, виданого Балтським районним відділом земельних ресурсів 16.08.2004р., що, зокрема, є предметом спору у справі №916/3674/19.

При цьому ОСОБА_1 зазначив, що на теперішній час між ним та ТОВ "Балтський хлібороб" укладено договір оренди землі стосовно земельної ділянки площею 2,79 га, кадастровий номер 5120682200:01:001:0197. Протягом усього часу дії вказаного договору орендар - ТОВ "Балтський хлібороб" платить орендну плату та використовує вказану земельну ділянку в порядку і на умовах, визначених договором.

Водночас, заявник зазначив, що будь-яких договорів оренди землі з ПП "Левчик" не укладав та нікого на це не уповноважував, у зв`язку з чим вважає, що у ПП "Левчик" відсутні та ніколи не виникали будь-які права орендаря на вказану земельну ділянку.

18.02.2020р. до суду також надійшла заява від ТОВ "Балтський хлібороб" про залучення ОСОБА_1 до участі у справі №916/3674/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

24.02.2020р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, обґрунтоване неможливістю прибуття до суду через хворобу. При цьому, представник зазначив, що докази, які підтверджують зазначену обставину, будуть надані у наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. залучено ОСОБА_1 до участі у справі №916/3674/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, продовжено строк підготовчого провадження до "07" квітня 2020р. та відкладено підготовче засідання на "16" березня 2020 р. о 12:30.

16.03.2020р. від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів надіслання копії позовної заяви на адресу третьої особи ОСОБА_1 .

16.03.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої останній, на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, просив суд закрити провадження у справі №916/3674/19.

Посилаючись на положення п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України, представник третьої особи зазначив, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки третя особа - ОСОБА_1 є фізичною особою.

Протокольною ухвалою від 16.03.2020р. судом відкладено підготовче засідання на 06.04.2020р. о 14:15.

26.03.2020р. до суду від позивача надійшли заперечення на заяву третьої особи про закриття провадження у справі, в яких Приватне підприємство "Левчик" зазначило, що позов подано до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", а отже спір підлягає розгляду саме у господарському суді.

03.04.2020р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину. Аналогічне клопотання про відкладення підготовчого засідання надійшло 06.04.2020р. від ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2020р. відкладено підготовче засідання у справі №916/3674/19 на "27" квітня 2020 р. о 16:00.

Вказаною ухвалою запропоновано позивачу надати договори оренди на земельні ділянки, звільнення яких є предметом спору; додаткову угоду про розірвання договору оренди, укладеного з ОСОБА_1 , пояснення щодо дати цього договору з урахуванням суперечливих відомостей (інформаційна довідка та рішення суду); відомості щодо наявності або відсутності інших судових спорів з приводу дійсності договорів оренди; інформацію щодо речових прав на спірні земельні ділянки станом на день розгляду справи.

27.04.2020р. до суду від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання через продовження карантину.

У судовому засіданні 27.04.2020р. позивачем було надано суду письмові пояснення разом із додатковими доказами для залучення до матеріалів справи, а саме: копіями договорів оренди земельних ділянок та копіями мирових угод. Водночас, позивачем було повідомлено, що наразі ним може бути надано тільки 41 договір оренди земельних ділянок, щодо інших 35 договорів позивач зазначив, що керівництвом Приватного підприємства "Левчик" було проведено перевірку наявності та фізичного стану договорів оренди, однак не було встановлено місце їх знаходження.

При цьому в наданих поясненнях позивач вказав на припинення договору оренди однієї спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачем та третьою особою.

Протокольною ухвалою від 27.04.2020р. судом було відкладено підготовче засідання у справі №916/3674/19 на 18.05.2020р. о 15:00, про що представників відповідача та третьої особи було повідомлено шляхом направлення ухвали суду в порядку ст. 120 ГПК України.

08.05.2020р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю прийняти участь у судовому засіданні у зв`язку із запровадженням карантину. Аналогічне клопотання надійшло від представника третьої особи, який також просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

Протокольною ухвалою від 18.05.2020р. судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.06.2020р. о 16:30., про що відповідача та третю особу повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

29.05.2020р. від відповідача та від третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи за межі встановленого строку карантину.

01.06.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній, на підставі ст. 81 ГПК України, просив суд витребувати у Балтської міської ради Одеської області, Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та у Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області копії договорів оренди, які відсутні у Приватного підприємства "Левчик".

Так, позивач зазначив, що у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з усіх наданих для реєстрації документів, у тому числі договорів оренди, обов`язково виготовляються електронні копії шляхом сканування, що долучаються до заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі, у зв`язку з чим позивач просить суд витребувати зазначені копії договорів оренди земельних ділянок в органів, що здійснювали відповідну реєстрацію.

Крім того, позивач просив суд поновити йому строк для подання клопотання про витребування доказів судом.

Ухвалою суду від 01.06.2020р. задоволено клопотання позивача та витребувано у Балтської міської ради Одеської області, Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та у Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області копії договорів оренди земельних ділянок, які відсутні у позивача, та встановлено строк для надання копії договорів до 17.06.2020р.

Протокольною ухвалою від 01.06.2020р. судом було відкладено підготовче засідання на 22.06.2020р. о 12:30, про що відповідача та третю особу повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

22.06.2020р. від Балтської міської ради Одеської області надійшли копії витребуваних договорів оренди земельних ділянок (т.3 а.с.25-69).

22.06.2020р. від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за межі вставленого строку карантину (т.3 а.с.70-71).

В судове засідання 22.06.2020р. з`явився представник позивача. Інші учасники справи до суду не з`явилися.

У судовому засіданні представником позивача було зазначено, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" - Сердюков Б.Л. активно приймає участь в судових засіданнях при розгляді іншої справи в режимі відеоконференції. При цьому, в судові засідання при розгляді даної справи не з`являється.

Суд запропонував позивачу надати відповідні докази щодо участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" в судових засіданнях при розгляді іншої судової справи.

Приймаючи до уваги, що станом на 22.06.2020р. судом не отримано витребувані копії договорів оренди земельних ділянок від Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області та у Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у даній справі на 13.07.2020р. о 14:30.

Крім того, судом було попередньо визначено дату та час для розгляду справи №916/3674/19 по суті, а саме - 5.08.2020р. о 10:30.

03.07.2020р. до суду від Красносільської сільської ради надійшов лист, в якому остання повідомила,що означені в ухвалі земельні ділянки не знаходяться на її території.

08.07.2020р. до суду від Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області надійшов лист, згідно якого суд повідомляється про те, що державним реєстратором Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120682200:01:002:0115 реєстраційні дії не проводились.

10.07.2020р. від Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області надійшли копії витребуваних договорів оренди земельних ділянок (т.4 а.с.83-130).

13.07.2020р. від Приватного підприємства "Левчик" надійшло клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами дії представника ТОВ "Балтський хлібороб" адвоката Сердюкова Б.Л. щодо відкладення розгляду господарської справи №916/3674/19 у зв`язку із запровадженням на території України карантину (т.3 а.с.133-135).

13.07.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" надійшов відзив на позовну заяву (т.3 а.с.156-158).

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що ПП "Левчик" не є ані власником, ані користувачем спірних земельних ділянок. Позивачем не надано жодних доказів, підтверджуючих право користування такими земельними ділянками, зокрема, договорів оренди.

Наданий позивачем акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.08.2019р. №91-ДК/532/Ап/09/01/-19, виданий Головним управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідач вважає неналежним та недопустимим доказом, таким, що складений з численними та грубими порушеннями, оскільки останній, зокрема, не містить пояснення власників земельних ділянок.

Також у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем свідомо не залучено до участі у справі власників земельних ділянок, водночас такі особи можуть підтвердити факт того, що ПП "Левчик" не є орендарем спірних земельних ділянок.

Стосовно підсудності даної справи відповідач наголосив на тому, що справи, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

13.07.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" також надійшло клопотання про застосування до представника Приватного підприємства "Левчик" - Комісара О.В. заходів процесуального примусу у вигляді штрафу (т.3 а.с.153-155) та клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 13.07.2020р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Левчик" про визнання зловживанням процесуальними правами дії представника відповідача та відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу з огляду на не встановлення судом обставин, зазначених у ст.135 ГПК України.

Протокольною ухвалою судом також було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання з огляду на те, що зазначене клопотання жодним чином не обґрунтоване неможливістю прийняти участь у судовому засіданні.

Крім того, протокольною ухвалою від 13.07.2020р. судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу №916/3674/19 до розгляду по суті на раніше визначену дату, а саме - 5.08.2020р. о 10:30.

04.08.2020р. до суду від власників спірних земельних ділянок - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надійшла заява (пояснення) по справі №916/3674/19, підписана адвокатом Величко К.Г., в якій зазначено про те, що єдиним дійсним орендарем земельних ділянок є Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб". При цьому власники, у разі їх залучення, могли б спростувати факт того, що позивач є орендарем спірних земельних ділянок (т.4 а.с.1-3). У заяві також зазначено про розгляд у Балтському районному суді справи про визнання договорів оренди з ТОВ "Балтський хлібороб" продовженими, а з ПП „Левчик» недійсними.

В судове засідання 05.08.2020р. з`явилися представники позивача та третьої особи. Відповідач до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Протокольною ухвалою від 05.08.2020р. судом було оголошено перерву при розгляді справи по суті на 17.08.2020р. о 15 год. 00 хв., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

17.08.2020р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про залучення до матеріалів справи спільної заяви власників земельних ділянок, в якій останні зазначили про то що єдиним орендарем спірних земельних ділянок є Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", а також копій зведених відомостей щодо сплати відповідачем орендних платежів власниками земельних ділянок за період з 2017р. по 2019р.

17.08.2020р. позивачем до канцелярії суду подано заперечення на заяву відповідача від 14.08.2020р., в яких останній просив суд повернути таку заяву відповідачу без розгляду, з підстав того, що остання подана з порушенням процесуального строку. Також позивач зазначив, що заява та зведені відомості, які вказані в заяві від 14.08.2020р., та будь-які розрахунки між власниками земельних ділянок та відповідачем не є предметом доказування по даній справі та жодним чином не спростовують факт укладання та державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а вкотре доводить, що відповідач незаконно користується земельними ділянкам.

17.08.2020р. третьою особою подано до суду заяву, якою, зокрема, надано до матеріалів справи копії договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Балтський хлібороб" щодо оренди спірної земельної ділянки, яка належить третій особі на праві власності, додаткової угоди та акту приймання-передачі.

Крім того 17.08.2020р. представником відповідача надано суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки дана справа з огляду на суб`єктивний склад учасників справи та предмету спору підлягає розгляду в порядку ЦПК України із обов`язковим залученням усіх власників земельних ділянок.

У судовому засіданні 17.08.2020р., в якому було оголошено перерву до 02.09.2020р. об 11 год. 00 хв., судом подану відповідачем заяву про закриття провадження у справі залишено без розгляду, як таку, що подана із порушенням строків на її подання та без обґрунтування поважності причин такого пропуску. Водночас, судом зазначено, що аналогічне клопотання містилося у відзиві, у зв`язку з чим жодні права відповідача не порушуються.

У судовому засіданні 02.09.2020р. судом було оголошено перерву при розгляді справи по суті на 03.09.2020р. о17:30.

Після судового засідання, 02.09.2020р. відповідачем та третьою особою до канцелярії суду подано однакові за змістом письмові промови у судових дебатах, в яких, зокрема, наголошено на відсутності в матеріалах справи доказів передачі спірних земельних ділянок їх власниками ПП "Левчик", сплати орендних платежів ПП "Левчик", користування ПП Левчик" відповідними земельними ділянками, нанесення ПП "Левчик" збитків саме відповідачем, неможливості користування ПП "Левчик" відповідними земельними ділянками з вини відповідача.

У судовому засіданні 03.09.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2020р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, ОСОБА_1 , у судове засідання 03.09.2020р. не з`явився, про причини відсутності не сповістив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги ПП "Левчик" направлені, зокрема, на зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користування земельними ділянками, шляхом звільнення ТОВ "Балтський хлібороб" самовільно зайнятих спірних земельних ділянок.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою за відсутності документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого користування земельною ділянкою як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявності чи відсутності в особи в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

Отже, предметом дослідження та встановлення в рамках даної справи є наявність або відсутність факту самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" спірних земельних ділянок.

Суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень статей 76, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Обґрунтовуючи самовільне зайняття земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", ПП "Левчик" посилається на те, що 76 спірних земельних ділянок належать позивачу на праві користування (оренда), у підтвердження чого останнім було залучено до матеріалів справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.16-92).

Поряд з цим, враховуючи виявлення під час детального дослідження матеріалів справи відсутність інформаційної довідки стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5120682200:01:001:0177, судом було зроблено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та роздруковано інформаційну довідку, за змістом якої встановлено належність такої земельної ділянки на праві приватної власності ОСОБА_5 , інше речове право (право оренди земельної ділянки) зареєстровано за ПП "Левчик".

Дослідивши інші 75 інформаційних довідок (т.1 а.с.16-92), суд зазначає, що в розділі актуальна інформації про об`єкти нерухомого майна містяться записи щодо іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ПП "Левчик".

Відповідно до положень ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону України "Про оренду землі"). Наведене узгоджується з положеннями статей 125 та 126 ЗК України, якими унормовано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно до положень ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що здійснення державної реєстрації прав (в тому числі права оренди) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому порядку.

Також на підтвердження наявності у ПП "Левчик" права користування спірними земельними ділянками позивачем надано суду 41 договір оренди. Щодо інших договорів, позивачем було заявлено клопотання про їх витребування, обґрунтоване проведенням перевірки наявності та фізичного стану таких договорів та встановленням факту їх відсутності на підприємстві.

Відповідне клопотання судом було задоволено та витребувано ухвалою суду від 01.06.2020р. у Балтської міської ради Одеської області, Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області означені в ухвалі договори. На виконання ухвали суду Балтською міською радою Одеської області, Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області, Точилівською сільською радою Ананьївського району Одеської області було надано суду запитувані договори.

Таким чином, в матеріалах справи наявні 75 договорів оренди земельних ділянок. При цьому суд зазначає про відсутність в матеріалах справи договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_11 . Водночас, з огляду на наявність в матеріалах справи інформаційної довідки, зміст якої свідчить про реєстрацію за ПП "Левчик" права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120682200:01:002:0015, суд не ставить під сумнів наявність такого права у позивача. Крім того, судом враховується також наведена у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №491-ДК/532/АП/09/01/-19 (т.1 а.с.93-108) інформація стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120682200:01:002:0015 та земельні ділянки з кадастровими номерами - 5120682200:01:002:0018, 5120682200:01:002:0379, тобто земельні ділянки, щодо яких у матеріалах справи наявні договори оренди, обробляються як єдиний масив та засіяні по всій площі ячменем.

Отже, наявні в матеріалах справи договори оренди земельних ділянок, які фактично свідчать про наявність певної домовленості сторін цих правочинів щодо оренди спірних земельних ділянок, а також інформаційні довідки, що засвідчують офіційне визнання та підтвердження державою шляхом проведення державної реєстрації права оренди у встановленому законодавством порядку за ПП "Левчик", спростовують відповідні пояснення ТОВ "Балтський хлібороб", що зазначені у відзиві, щодо відсутності в матеріалах справи доказів наявності у позивача права оренди спірних земельних ділянок.

В свою чергу, у підтвердження факту зайняття відповідачем спірних земельних ділянок ПП Левчик" залучено до матеріалів справи акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (т.1 а.с.93-108), тобто органом, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

В процесі перевірки державним інспектором встановлено, що ПП "Левчик" є орендарем 97 земельних ділянок. При цьому, в ході проведення обстеження, від позивача надійшли заперечення щодо подальшої перевірки 11 земельних ділянок з огляду на відсутність будь-яких порушень прав користувача.

Під час перевірки не вдалося встановити осіб, які причетні до самовільного використання 10 земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами, таким чином, вказаним актом підтверджено зайняття з боку ТОВ "Балтський Хлібороб" 76 земельних ділянок, про усунення перешкод у використанні яких просить позивач.

При цьому, суд зазначає, що ТОВ "Балтський Хлібороб" жодним чином, окрім останнього судового засідання, під час розгляду справи по суті, а також у заявах по суті спору, не спростовував тверджень позивача щодо зайняття ТОВ "Балтський Хлібороб" спірних земельних ділянок.

Навпаки, відповідач наголошував на тому, що право користування спірними земельними ділянками належить саме ТОВ "Балтський Хлібороб", в підтвердження чого зазначав про наявність раніше укладених договорів, до яких були укладені додаткові угоди про продовження строку дії договорів.

Також в підтвердження наявності орендних правовідносин з власниками земельних ділянок ТОВ "Балтський Хлібороб" було надано відомості про сплату орендних платежів (т.4 а.с.59-128).

Оцінюючи надані відповідачем докази на предмет їх належності, допустимості, суд, враховуючи положення ст. 125, 126 ЗК України, якими визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав, зазначає, що ТОВ "Балтський Хлібороб" не надано жодного доказу на підтвердження наявності зареєстрованого права користування (оренди) спірними земельними ділянками.

Більш того, в матеріалах справи, а саме у письмових поясненнях позивача (т.2 а.с.67-70) наявні відомості щодо встановлення у судових рішеннях фактів закінчення строку договорів між власниками земельних ділянок ТОВ "Балтський Хлібороб" та укладення відповідних мирових угод (т.2 а.с.156-159).

Щодо доказів, наданих відповідачем у підтвердження сплати орендної плати ТОВ "Балтський хлібороб", суд зауважує, що наявні в матеріалах справи відомості, по-перше, подані з порушенням встановленого законом строку на подання доказів, по-друге, такі докази не містять інформації, за використання яких саме земельних ділянок відповідачем здійснювались платежі, за який період та в якому розмірі.

При цьому, суд також відзначає, що сплата грошових коштів за відсутності інших доказів, підтверджуючих наявність у відповідача права користування (оренди) спірними земельними ділянками, не свідчить про правомірне використання таких земельних ділянок, оскільки законом виникнення права оренди, тобто правомірність користування орендованими земельними ділянками, пов`язується з моментом державної реєстрації такого права, а не зі сплатою грошових коштів.

Щодо наданої відповідачем у підтвердження своєї правової позиції спільної заяви власників, суд, перш за все, зазначає, що особи, які підписали відповідну заяву, не є учасниками справи, з клопотаннями про залучення їх до участі у справі до суду не зверталися.

Вказана заява також не може бути розцінена судом як заява свідка, оскільки вона не відповідає формі, встановленій для такої заяви ч.3 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи судом були з`ясовані питання щодо вчинення відповідачем або фізичними особами - власниками спірних земельних ділянок дій, направлених на визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених з ПП "Левчик".

В свою чергу жодних доказів звернення до суду з вимогами про визнання недійсними таких договорів станом на дату закриття підготовчого провадження, які могли бути використані з метою, зокрема, зупинення провадження у даній справі, не було надано.

Наявна в матеріалах справи ухвала про відкриття провадження у справі №493/390/20 (т.4 а.с.14) надана до суду вже на стадії розгляду справи по суті, в той час, коли суд в силу імперативної норми Господарського процесуального кодексу України (ст.195 ГПК України) позбавлений можливості зупинити провадження у справі.

Суд також зауважує, що суду не було надано позовну заяву в рамках справи №493/390/20, для можливості встановлення змісту позовних вимог.

Водночас, суд враховує обізнаність ТОВ "Балтський хлібороб" щодо існування договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених з ПП "Левчик", що найменше станом на момент проведення Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області перевірки та складання акту. Натомість, доказів вчинення активних дій щодо звернення до суду як заінтересованої особи, якій належить право звернутися до суду з вимогами про визнання недійсним цих договорів, із визначенням підставами подання позову належність саме йому права користування спірними земельними ділянками, відповідач не надав.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене суд вважає, що докази, які надані ПП "Левчик" у підтвердження належності йому права користування і відповідно самовільного зайняття ТОВ "Балтський хлібороб" спірних земельних ділянок, є більш вірогідними ніж докази, надані ТОВ "Балтський хлібороб" у підтвердження належності саме йому права користування зазначеними земельними ділянками, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд не може погодитися з доводами відповідача щодо непідсудності вказаної справи господарському суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні висновків Верховного Суду у справах №911/4111/16 та №902/517/17, без врахування того, що правовідносини у вказаних справах та у справі 916/3674/19 не є подібними.

Аналізуючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 174 303 грн, суд вказує наступне.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, як самовільне зайняття земельних ділянок (пункт "б" частини 1).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити у діях винної особи наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд враховує той факт, що судом визнано доведеним самовільне зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, тобто незаконність (протиправнисть ) дій останнього. При цьому, шкідливим результатом такої поведінки є фактично неможливість позивача використовувати спірні земельні ділянки за призначенням.

Так, суд враховує, що під час проведення відповідної перевірки інспектором встановлено в діях керівника ТОВ "Балтський хлібороб" ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.53 1 КУпАП - самовільне зайняття земельної ділянки, 42 земельних ділянок, які були засіяні відповідачем в період дії договору на зазначені земельні ділянки з ПП "Левчик".

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, в даному випадку фактично полягає саме у неможливості проведення позивачем робіт з посіву і вирощуванню власних сільськогосподарських культур на спірних 42 земельних ділянках через здійснення на ній засіву сільськогосподарських культур відповідачем. Тобто, шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, а протиправна поведінка, в свою чергу, передує у часі шкідливому результату, що настав.

Щодо шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та її розміру, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Згідно п. 1 Методики остання спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Відповідно до п.7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок, здійснений належним органом із застосуванням Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідач, в свою чергу, жодних заперечень щодо розрахунку розміру шкоди не висловив.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми шкоди, вважає його правильним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При цьому, з урахуванням заявленого представником позивача клопотання про надання можливості подати докази на підтвердження розміру судових витрат (витрат на правничу допомогу), суд, керуючись ст.221 та п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18.09.2020р. о 13 год. 45 хв.

Керуючись ст.ст. 129,221,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство обмеженою відповідальністю „Балтський хлібороб» (66142, Одеська область, Балтський район, с. Євтодія, код ЄДРПОУ 32431869) усунути перешкоди у користування земельними ділянками шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, що знаходяться на території Одеської області, Балтського району, кадастрові номери:

5120682200:01:001:0197, 5120682200:01:001:0200, 5120682200:01:001:0213, 5120682200:01:001:0166, 5120682200:01:001:0175, 5120682200:01:001:0184, 5120682200:01:001:0186, 5120682200:01:001:0189, 5120682200:01:001:0102, 5120682200:01:001:0042, 5120682200:01:001:0221, 5120682200:01:001:0229, 5120682200:01:001:0241, 5120682200:01:002:0304 5120682200:01:001:0198, 5120682200:01:001:0202, 5120682200:01:001:0164, 5120682200:01:001:0172, 5120682200:01:001:0177, 5120682200:01:001:0185, 5120682200:01:001:0151, 5120682200:01:001:0096, 5120682200:01:001:0032, 5120682200:01:001:0219, 5120682200:01:001:0224, 5120682200:01:001:0230, 5120682200:01:001:0276, 5120682200:01:002:0376, 5120682200:01:001:0199, 5120682200:01:001:0201, 5120682200:01:001:0165, 5120682200:01:001:0174, 5120682200:01:001:0182, 5120682200:01:001:0195, 5120682200:01:001:0155, 5120682200:01:001:0098, 5120682200:01:001:0038, 5120682200:01:001:0220, 5120682200:01:001:0226, 5120682200:01:001:0235, 5120682200:01:001:0277, 5120682200:01:002:0027, 5120682200:01:001:0117, 5120682200:01:001:0047, 5120682200:01:001:0055, 5120682200:01:001:0018, 5120682200:01:001:0034, 5120682200:01:001:0140, 5120682200:01:002:0320, 5120682200:01:002:0187, 5120682200:01:002:0171, 5120682200:01:002:0177, 5120682200:01:002:0127, 5120682200:01:002:0379 5120682200:01:001:0130, 5120682200:01:001:0048, 5120682200:01:001:0016, 5120682200:01:001:0021, 5120682200:01:001:0043, 5120682200:01:002:0310, 5120682200:01:002:0322, 5120682200:01:002:0158, 5120682200:01:002:0172, 5120682200:01:002:0178, 5120682200:01:002:0128, 5120682200:01:001:0120, 5120682200:01:001:0052, 5120682200:01:001:0017, 5120682200:01:001:0023, 5120682200:01:001:0135, 5120682200:01:002:0318, 5120682200:01:002:0325, 5120682200:01:002:0170, 5120682200:01:002:0176, 5120682200:01:002:0126, 5120682200:01:002:0115.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (66142, Одеська область, Балтський район, с. Євтодія, код ЄДРПОУ 32431869) на користь Приватного підприємства "Левчик" (66143, Одеська область, Балтський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 39248813) 174 303 /сто сімдесят чотири тисячі триста три/ грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а також судовий збір у сумі 148 610 /сто сорок вісім тисяч шістсот десять/ грн 55 коп.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18.09.2020р. о 13 год. 45 хв.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська