Постанова

від 15.09.2020 по справі 447/950/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/950/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/811/2491/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивача Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с. Вербіж, Миколаївського району Львівської області - Труша І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області в складі судді Бачуна О.І. від 04 червня 2019 року у справі за позовом релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третьої особи Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж, Миколаївського району, Львівської області про визнання угоди недійсною, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року у задоволенні позову релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третьої особи Релігійної громади Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області про визнання угоди недійсною - відмовлено.

Дане рішення оскаржила релігійна громада Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж Миколаївського району Львівської області.

В апеляційні скарзі просять постановити нове рішення, яким скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги релігійної громади с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, визнавши Угоду від 21.04.1994 року, яка затверджена Миколаївською РДА у Львівській області недійсною. Вважають рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує їхні права та свободи, як релігійної організації, не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказують, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено ряд порушень норм матеріального права. Судом не враховано, що релігійна громада УАПЦ с. Вербіж на момент підписання Угоди від 21.04.1994 року не була зареєстрована, як юридична особа, відповідно не мали цивільної правоздатності на її підписання. Зазначають, що судом не надано належної оцінки, що третя особа у справі, релігійна громада УПЦ с. Вербіж, яка набула права юридичної особи після реєстрації її Статуту 08 вересня 2006 року, не може бути стороною оскаржуваної Угоди, оскільки Законом України Про свободу совісті та релігійні організації правонаступництво для релігійних організацій не передбачено. Суд першої інстанції, при постановленні рішення, безпідставно робить посилання на норму ст. 17 ЗУ Про свободу совісті та релігійні організації , яка передбачає передачу культових будівель і майна, які становлять державну власність, та можуть передаватися у почергове користування двом та більше релігійним громадам. Також судом не взято до уваги, що на момент підписання Угоди від 21.04.1994 року, яка була затверджена відповідачем, Миколаївською РДА, храм св. Івана Богослова у с. Вербіж не належав до державної власності, а перебував у власності позивача, релігійної громади УГКЦ с. Вербіж, що підтверджується Свідоцтвом від 14 квітня 1993 року, виданого на підставі Розпорядження Представника Президента України у Миколаївському районі №162 від 13.04.1993р. Окрім того зазначають, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми ст.ст. 76,77 ЦПК України, а саме: не взято до уваги письмовий доказ, лист Головного Управління Статистики у Львівській області від 22.03.2017р. (вих.№03.2-09/325), який долучений до матеріалів справи та містить інформацію, що релігійна громада УАПЦ с. Вербіж, як сторона оскаржуваної Угоди від 21.04.1994р., не була зареєстрована у встановленому порядку та не мала цивільної правоздатності і така інформація не спростована відповідачем, Миколаївською РДА. Судом не враховано, що на час постановлення рішення суду, релігійної громади УАПЦ с. Вербіж, як сторони договору не існує, і про причину припинення перебування її в реєстрі ЄДРПОУ відповідач не надав жодної інформації. Судом не надано належної оцінки тому, що третя особа у справі релігійна громада УПЦ КП с. Вербіж, яка зареєстрована 08 вересня 2006 року та, відповідно до п.2.1 Статуту, набула з цієї дати статусу юридичної особи не є правонаступником релігійної громади УАПЦ, яка вказана як сторона Договору від 21.04.1994 року.

В судове засідання окрім представника позивача, решта учасників справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяви про зміну предмету позову, апеляційної скарги, усних та письмових заяв та пояснень учасників справи в судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 81, 89 ЦПК України, ст.15 ЦК України, ст. 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , ст.ст. 9,10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 23, 26, п.1.ч.1 ст. 44, ст.ст. 57, 59 ЦК (редакція від 18.07.1963р.), та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що 18.06.1991 року затверджено статут парафії Української Греко-Католицької Церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області. 17.09.1991року за №495/161 виконкомом Львівської обласної Ради народних депутатів видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області. Згідно даного свідоцтва, зміни до статуту зареєстровано розпорядженням Голови обласної Ради народних депутатів від 19.04.1995року №271. У тексті статуту слова Українська Автокефальна Православна Церква замінено на Українська Православна Церква-Київського Патріархату . Згідно Договору від 03.01.1992 року на передачу в користування культових будівель та майна, що в них знаходиться, релігійній громаді УГКЦ с.Вербіж, виконавчим комітетом Миколаївської районної Ради народних депутатів передано у безоплатне користування кам`яний церковний будинок - церкву св. Івана Богослова, розташовану в с.Вербіж; дзвіницю, розташовану на церковному подвір`ї; церковне культове та інше майно, що знаходиться у вищеперелічених церковних спорудах. 14.04.1993року на підставі розпорядження Представника Президента України у Миколаївському районі, Українській Греко-Католицькій церкві св. Івана Богослова передано у власність цілу культову будівлю по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на культову будівлю. 08.02.1994 року рішенням Вищого арбітражного суду України, пункт 2.4.2. розпорядження представника Президента України у Львівській області від 08.02.1993року №79 скасовано, визнавши його недійсним, культову будівлю і майно передано у державну власність. 05.04.1994року Представник Президента України видав Розпорядження Про визначення порядку користування церквою св.Івана Богослова в селі Вербіж, Миколаївського району , відповідно до якого зобов`язано Миколаївську районну державну адміністрацію передати церкву Св.Івана Богослова в селі Вербіж в почергове користування релігійним громадам УГКЦ і УАПЦ, уклавши з кожною окремий договір, в якому визначити порядок користування храмом. Пункт 2.4.2. розпорядження від 08.02.94 №79 в частині передачі церкви Св.Івана Богослова у власність релігійній громаді УГКЦ відмінити. 15.04.1994року між Миколаївською районною державною адміністрацією в особі першого заступника та Релігійною громадою УАПЦ с.Вербіж було укладено договір про порядок користування церквою святого апостола Івана Богослова в с.Вербіж та іншим майном, що є державною власністю. 21.04.1994р. укладено угоду між релігійними громадами УАПЦ і УГКЦ на право користування культовою спорудою, яка знаходиться на території Гонятичівської сільської Ради народних депутатів в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області, церкви св. ап. Іоанна Богослова. 08.09.2006року зареєстрована і набула статусу юридичної особи Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату с.Вербіж та затверджено її Статут. 14.08.2017року зареєстровано у новій редакції Статут релігійної організації Релігійна громада УПЦ КП парафії Святого апостола Іоана Богослова у с.Вербіж Миколаївського району Львівської області . Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Святого апостола Іоана Богослова у с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області зареєстрована 17.09.1991року, код юридичної особи 20819860, заміна свідоцтва про державну реєстрацію відбулася 12.05.2009р. Відповідно до листа Головного управління статистики у Львівській області від 22.03.2017року, Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви с. Вербіж станом на 22 березня 2017 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) по Львівській області не значиться. Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви Святого Апостола їв. Богослова (Миколаївський р-н, с. Вербіж) 21.09.1994 була включена в державний реєстр з ідентифікаційним кодом 20819860. На підставі відомостей, які надійшли від державного реєстратора, 14.05.2009 із зазначеним кодом в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України внесено Релігійну громаду Української Православної Церкви Київського Патріархату у с. Вербіж Миколаївського району. На сьогоднішній день вказаний суб`єкт значиться в ЄДРПОУ. Суд встановив, що 17.09.1991року було проведено реєстрацію статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в селі Вербіж Миколаївського району Львівської області, про що було видано свідоцтво №495/161. За таких обставин, суд вважав, що УАПЦ в силу вимог ст.ст.23,26 ЦК України набула статусу юридичної особи та мала достатній обсяг цивільної правоздатності на укладення договору. Суд зазначив, що покликання представника позивача на те, що свідоцтво №495/161 від 17.09.1991року є підробленим свого підтвердження не знайшло. Лист Головного Управління Статистики у Львівській області від 22.03.2017року, за №03.2-09/325 теж не спростовує факту створення та існування юридичної особи - УАПЦ. Не знайшли свого підтвердження покликання в позовній заяві на порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки відповідач Миколаївська РДА, чинила тиск на релігійну громаду УГКЦ с.Вербіж, як власника культової споруди, щодо укладення оскаржуваної угоди. Зокрема, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини. За таких обставин, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, а також відсутність правових підстав, суд вважав, що в позові слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону.

19.04.2016р. релігійна громада Української Греко-Католицької церкви с.Вербіж, Миколаївського району Львівської області звернулася в суд з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату с.Вербіж Миколаївського району Львівської області, у якому просила:

?визнати Угоду від 21.04.1994 року між релігійними громадами УГКЦ та УАПЦ с. Вербіж, яка була затверджена відповідачем, Миколаївською районною адміністрацією Львівської області, такою, що втратила чинність.

05.04.2018р. Труш І. в інтересах громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району Львівської області подав суду заяву, у якій просив змінити предмет позовних вимог: з визнання угоди такою, що втратила чинність на визнання угоди недійсною та просив:

?визнати Угоду від 21.04.1994 року між релігійними громадами УГКЦ та УАПЦ с. Вербіж, яка була затверджена відповідачем, Миколаївською районною адміністрацією Львівської області, - недійсною.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що згідно договору від 03.01.1992 року на передачу в користування культових будівель та майна, що в них знаходиться, релігійній громаді УГКЦ с.Вербіж, виконавчим комітетом Миколаївської районної Ради народних депутатів передано у безоплатне користування кам`яний церковний будинок - церкву св. Івана Богослова, розташовану в с.Вербіж. 13.04.1993року на підставі розпорядження Представника Президента України у Миколаївському районні, релігійній громаді УГКЦ передано у власність цілу культову будівлю - храм св. І.Богослова по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на культову будівлю. Через деякий час в с.Вербіж, було зареєстровано церковну громаду Української Автокефальної православної церкви (надалі УАПЦ). 21.04.1994р. укладено угоду між релігійними громадами УАПЦ і УГКЦ на право користування культовою спорудою, яка знаходиться на території Гонятичівської сільської ради народних депутатів в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області, церкви св. ап. Іоанна Богослова. 08.09.2006року зареєстрована як юридична особа Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату с.Вербіж. В Статуті релігійної громади УПЦ Київського патріархату відсутня інформація, яка б вказувала про те, що вона є правонаступником релігійної громади УАПЦ, яка була стороною договору від 21.04.1994р. Позивач просить визнати договір від 21.04.1994р. таким що втратив чинність, оскільки на даний час відсутня одна із сторін договору.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.1991 року виконкомом Львівської обласної Ради народних депутатів видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області за №495/161 (Т.1 а.с. 94).

З даних ЄДРЮОФОП вбачається, що Релігійну організацію Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Святого апостола Іоана Богослова у с. Вербіж Миколаївського району Львівської області зареєстровано у даному реєстрі з 17.09.1991року (Витяг з ЄДРЮОФОП Т.1 а.с. 93).

Згодом, як вбачається із вказаного вище свідоцтва, а саме 19.04.1995 року було внесено зміни до статуту цієї релігійної організації, що зареєстровані розпорядженням Голови обласної Ради народних депутатів за №271. У тексті статуту слова Українська Автокефальна Православна Церква замінено на Українська Православна Церква - Київський Патріархат (Т.1 а.с. 94 зворот).

Ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) не змінювався по даний час (Довідка ЄДРПОУ Т.1 а.с. 93, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Т.1 а.с. 155).

Зміна назви релігійної громади та юрисдикційної належності підтверджується додатково листами Головного управління статистики у Львівській області №03.2-09/325 від 22.03.2017р, Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА №04/453 від 04.11.2013р., Львівської обласної державної адміністрації №5/15-1661/02-18/3-23 від 03.03.2018р. (Т.1 а.с. 48, 101, 129).

Статут релігійної організації був зареєстрований та зміни до нього вносилися п`ять разів, а саме 17.09.1991р., 19.04.1995р., 08.09.2006р., 28.06.2017р. та 14.08.2017р. (Т.1 а.с. 95-99).

Тобто, з наведеного вбачається, релігійна організація як була чинна та зареєстрована в 1991 році так і чинна і на даний час із зміною назви, юрисдикційної та конфесійної належності.

Відповідно підстав вважати, що релігійної організації, якою, як однією із сторін угоди було підписано спірну угоду з позивачем, що була затверджена відповідачем не існує, - немає.

Також, як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження представника президента України (Львівської обласної державної адміністрації) Про визначення порядку користування церквою Св.Івана Богослова в с.Вербіж Миколаївського району (Т.1 а.с. 102) від 5.04.1994 року №321, Миколаївській районній державній адміністрації передано церкву ОСОБА_1 в с. Вербіж в почергове користування релігійними громадами УГКЦ та УАПЦ, уклавши з кожною громадою окремий договір, в якому слід визначити порядок користування храмом. П. 2.4.2 розпорядження від 08.02.93 №79 в частині передачі церкви Св. Івана Богослова у власність релігійній громаді УГКЦ відмінено.

На виконання розпорядження, в його доповнення, 15.04.1994 року між Миколаївською районною державною адміністрацією в особі першого заступника та Релігійною громадою УАПЦ с.Вербіж було укладено договір про порядок користування церквою святого апостола Івана Богослова в с.Вербіж та іншим майном, що є державною власністю (Т.1 а.с. 167-169).

Крім цього, 21.04.1994р. на виконання згаданого розпорядження та в його доповнення, укладено угоду між релігійними громадами УАПЦ і УГКЦ на право користування культовою спорудою, яка знаходиться на території Гонятичівської сільської Ради народних депутатів в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області, церкви св. ап. Іоанна Богослова (Т.1 а.с. 11).

Із вказаних ж договору, угоди та Розпорядження представника президента України (Львівської обласної державної адміністрації) Про визначення порядку користування церквою Св.Івана Богослова в с.Вербіж Миколаївського району (Т.1 а.с. 102) від 5.04.1994 року №321 вбачається, що згадані договір від 15.04.1994 року та як доповнення до нього оскаржувана угода від 21.04.1994 року, - укладені на виконання такого розпорядження та є фактично його доповненням з деталізацією.

Тобто вказані вище договір та угода є формою виконання (реалізації) Миколаївською районною державною адміністрацією розпорядження представника президента та передачі спірного храму релігійним громадам.

Крім цього, дійсно, згідно Договору від 03.01.1992 року на передачу в користування культових будівель та майна, що в них знаходиться, дійсно, релігійній громаді УГКЦ с.Вербіж, виконавчим комітетом Миколаївської районної Ради народних депутатів передано у безоплатне користування кам`яний церковний будинок - церкву св. Івана Богослова, розташовану в с.Вербіж; дзвіницю, розташовану на церковному подвір`ї; церковне культове та інше майно, що знаходиться у вище перелічених церковних спорудах.

Також, дійсно, релігійна громада УГКЦ є власником церкви ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право особистої власності на культову будівлю від 14.04.1993 року (Т1. а.с.9) на підставі розпорядження представника президента України від 13.04.1993 року №162 та таке право додатково підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.11.2017р. (Т.1 а.с. 225).

Однак, угода від 21.04.1994 року, яка була укладена після набуття позивачем спірної будівлі у власність, не втратила своєї чинності з підстав, які наводить позивач, а саме УАПЦ в силу вимог ст.ст.23, 26 ЦК України набула статусу юридичної особи та мала достатній обсяг цивільної правоздатності на укладення договору, який має і на даний час у іншій формі (третя особа у даній справі).

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що покликання представника позивача на те, що свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в селі Вербіж, Миколаївського району Львівської області №495/161 від 17.09.1991року є підробленим свого підтвердження не знайшло, оскільки доказів цього не представлено.

Також, лист Головного Управління Статистики у Львівській області від 22.03.2017року, за №03.2-09/325 не спростовує факту створення та існування юридичної особи - УАПЦ, а навпаки підтверджує це, про що йшлося вище.

Крім цього, судом правильно встановлено те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки відповідач Миколаївська РДА, чинила тиск на релігійну громаду УГКЦ с.Вербіж, як власника культової споруди, щодо укладення оскаржуваної угоди. Навпаки, як ствердив сам представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції така угода була укладена з їх боку з метою надання віруючим іншої конфесії здійснювати свої релігійні обряди у храмі та з метою зняти напругу, що виникла в селі з приводу користування храмом між віруючими різних конфесій.

Зважаючи на наведене підстав для задоволення позову не було та такий правильно відхилено судом першої інстанції.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги теж слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Т.І. Приколота

М.М. Шандра