Ухвала

від 10.12.2020 по справі 447/950/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 447/950/16-ц

провадження № 61-15618ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Релігійної громади Української Греко - Католицької церкви с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом Релігійної громади Української Греко - Католицької церкви с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2016 року Релігійна громада Українська Греко - Католицької церкви

с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області (далі - Релігійна громада УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області) звернулася до суду з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 червня

2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 15 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області, у якій заявник просив рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області залишено без руху, надано заявнику строк до 04 грудня 2020 року для звернення до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, наданням доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду, а також для подання касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень.

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява Релігійної громади УГКЦ

с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області щодо обгрунтування права на касаційне оскарження судових рішень.

Заява серед іншого мотивована тим, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду отримав у приміщенні суду апеляційної інстанції 25 вересня 2020 року, що підтверджується наданою ним копією сторінки з журналу видачі судових рішень канцелярії апеляційного суду, де міститься відмітка № 6353 про отримання заявником копії оскаржуваної постанови.

За змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, підтверджені відповідними доказами, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Як на підставу касаційного оскарження, у поданій на усунення недоліків заяві, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обгрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необгрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Залишаючи без руху касаційну скаргу Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області Верховний Суд роз`яснив заявнику положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, а також положення частини першої та третьої статті 411 ЦПК України.

Заявник, у поданій на усунення недоліків заяві, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не вказав норму матеріального права, яку неправильно застосував апеляційний суд та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Таким чином, таке обгрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, тоді як саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Посилання заявника на наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України є необгрунтованими, оскільки, посилаючись на наявність зазначених обставин заявник не зазначив жодного із визначених частинами першою та третьою статті 411 ЦПК України випадків, за наявності яких касаційне провадження може бути відкрите на підставі зазначеної заявником норми ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов`язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи наведене, станом на 10 грудня 2020 року недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2020 року, заявник не усунув, оскільки належно не обгрунтував зазначені ним підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню заявника із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання Релігійної громади Української Греко - Католицької церкви с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області про поновлення строку задовольнити.

Поновити Релігійній громаді Української Греко - Католицької церкви с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня

2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року.

Касаційну скаргу Релігійної громади Української Греко - Католицької церкви

с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом Релігійної громади Української Греко - Католицької церкви с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною , вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик