Ухвала

від 18.03.2021 по справі 447/950/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 447/950/16-ц

провадження № 61-488ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж Миколаївського району, Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області (далі - Релігійна громада УГКЦ Парафія Святого Івана Богослова у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області) звернулася до суду з вищевказаним позовом до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Миколаївська РДА),

у якому просила визнати договір від 21 квітня 1994 року таким що втратив чинність, оскільки на даний час відсутня одна із сторін договору.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову Релігійної громади УГКЦ Парафія Святого Івана Богослова у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської РДА, третя особа - Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною відмовлено.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду вперше надійшла касаційна скарга Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, у якій заявник просив рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року клопотання Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області про поновлення строку задоволено. Поновлено Релігійній громаді УГКЦ

с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 04 червня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 15 вересня 2020 року.

Однак у зв`язку з неусуненням інших недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2020 року, касаційну скаргу Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області визнано неподаною та повернуто заявнику.

06 січня 2021 року Релігійна громада УГКЦ с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області засобами поштового зв`язку вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року (надійшла до суду 11 січня 2021 року), в якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 29 січня 2021 року касаційну скаргу Релігійної громада УГКЦ у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати уточнену касаційну скаргу з зазначенням конкретних норм права, що регулюють подібні правовідносини, з приводу застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, оскільки заявник посилається на підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

25 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшло обґрунтування права на касаційне оскарження, яке підписане представником Релігійної громада УГКЦ у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області - адвокатом Труш І. М.

Однак, вимоги ухвали Верховного Суду від 29 січня 2021 року не виконані.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року продовжено строк заявнику для усунення недоліків вказаних в ухвалі Верховного Суду

від 29 січня 2021 року.

У наданий судом строк заявник надав до суду заяву на усунення недоліків зазначених в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставами касаційного оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19), від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц (провадження № № 61-2276св19);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга Релігійної громади УГКЦ Парафія Святого Івана Богослова у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області подана

з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справіза позовом Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова

у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною, за касаційною скаргою Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж Миколаївського району, Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року.

Витребувати з Миколаївського районного суду Львівської області вищевказану цивільну справу (№ 447/950/16-ц).

Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити право подати відзив на касаційну скаргу, який

за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України,

у строк до 19 квітня 2021 року.

До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих

до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник