Ухвала

від 26.02.2021 по справі 447/950/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 447/950/16-ц

провадження № 61-488 ск 21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж Миколаївського району, Львівської області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова

у селі Вербіж, Миколаївського району, Львівської області (далі - Релігійна громада УГКЦ Парафія Святого Івана Богослова у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області) до Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа - Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, про визнання угоди недійсною відмовлено.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду вперше надійшла касаційна скарга Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області, у якій заявник просив рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року клопотання Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області про поновлення строку задоволено. Поновлено Релігійній громаді УГКЦ

с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 04 червня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 15 вересня 2020 року.

Однак у зв`язку з неусуненням інших недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2020 року, касаційну скаргу Релігійної громади УГКЦ с. Вербіж Миколаївського району, Львівської області визнано неподаною та повернуто заявнику.

06 січня 2021 року Релігійна громада УГКЦ с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області засобами поштового зв`язку вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року (надійшла до суду

11 січня 2021 року), в якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 29 січня 2021 року касаційну скаргу Релігійної громада УГКЦ у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області залишено без руху

з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати уточнену касаційну скаргу з зазначенням конкретних норм права, що регулюють подібні правовідносини, з приводу застосування яких відсутній висновок Верховного Суду , оскільки заявник посилається на підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

25 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшло обґрунтування права на касаційне оскарження, яке підписане представником Релігійної громада УГКЦ у с. Вербіж, Миколаївського району, Львівської області - адвокатом Труш І. М.

Однак, вимоги ухвали Верховного Суду від 29 січня 2021 року не виконані.

В обґрунтуванні права на касаційне оскарження заявник знову узагальнено посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, однак знову не зазначає, з приводу застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах (не вказує, в яких саме подібних правовідносинах) відсутній висновок Верховного Суду, на думку заявника.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду

від 29 січня 2021 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.

Керуючись статтями 127, 185, 388 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити Релігійній громаді Української Греко-Католицької церкви Парафія Святого Івана Богослова у селі Вербіж Миколаївського району, Львівської області строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць