ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №2016/4717/2012 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження 11-кп/818/2135/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: виконавче провадження
УХВАЛА
Іменем України
08 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_6 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.02.2020 року стосовно ОСОБА_7 , -
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_6 про виділення боржнику ОСОБА_7 частки майна, яка знаходиться у спільній сумісній власності з іншими особами.
Суд першої інстанції вказав, що матеріали, додані до подання старшого державного виконавця не містять відомостей та доказів того, що державний виконавець або інша особа в інтересах держави зверталась з позовом про виділення частки.
Отже,суд прийшовдо висновку,що уразі задоволенняподання старшогодержавного виконавця:по-першеспільна суміснавласність перетворитьсяу спільнучасткову,на щоспіввласники своєїзгоди ненадавали іне надають,хоча цеі невбачається зподання старшогодержавного виконавцята доказів,долучених доподання;по-друге,будуть порушеніправа співвласниківквартири,оскільки своєїзгоди навиділення часткиспіввласників ненадавали,а засуджений ОСОБА_7 питання провиділення часткине ставив.
В апеляційній скарзі старший державний виконавець міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.02.2020. Вказує, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку фактам та доказам наданих заявником до суду, у зв`язку з чим було прийнято рішення, яке не відповідає фактичним матеріалам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутогопроти ньогокримінального обвинувачення.
Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця та постановляючи оскаржувану увалу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали додані до подання старшого державного виконавця не містять відомостей та доказів того, що державний виконавець або інша особа в інтересах держави зверталась з позовом про виділення частки.
З таким висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187КК України та призначено йому покарання в виді 7 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є у його власності.
З долученої до подання копії свідоцтва про право власності на житло вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної (сумісної) власності без визначення частин між співвласниками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
13.06.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 113401953 від 19.02.2018 боржнику на праві приватної сумісної власності разом з ОСОБА_8 належить квартира АДРЕСА_2 , що підлягає конфіскації згідно вироку суду.
Згідно довідки Ізюмського міськрайонного відділу державної реєстр актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Харківській області № 264/15.7-04-04 від 01.02.2019 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області № 344/01-16 від 11.02.2019 за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_8 , яка є співвласником помешкання, що підлягає конфіскації, з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа відсутня.
Частинами 1, 3 статті 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
У відповідності до положень ст.ст. 533, 534, 535 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособове, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 62 даного Закону).
Частиною 1 ст. 379 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Зі змісту статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з вищевказаними положеннями закону, 03.02.2020 державним виконавцем було внесено до суду подання про визначення частки майна ОСОБА_7 , а саме квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, звертаючись до суду із поданням про визначення частки у спільному майні боржника ОСОБА_7 , а саме квартири, розташованої за вищевказаною адресою, в межах виконавчого провадження відкритого за виконавчим листом щодо виконання додаткового покарання у виді конфіскації всього належного ОСОБА_7 майна, державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень.
Відсутність посилання на норми кримінального процесуального законодавства, якими врегульовано порядок виконання вироків суду, не є підставою для відмови в задоволенні подання, яке належним чином вмотивоване.
Крім того, державним виконавцем долучено достатньо доказів на підтвердження перебування на примусовому виконанні вироку суду відносно ОСОБА_7 , у частині конфіскації всього належного йому майна, та перебуванні у спільній сумісній власності з ОСОБА_8 квартири, яка знаходиться на вищевказаній адресі.
Твердження суду першої інстанції, що вирішення питання про виділ частки майна боржника із спільної сумісної власності буде впливати на права кожного із співвласників, які в поданні державного виконавця не зазначені, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, визначення розміру частки боржника в спірному майні, що вирішується в порядку виконання судових рішень, є прерогативою саме суду, з урахуванням положень ЦК України, якими визначено право спільної власності.
Частиною 1 статті 357 ЦК України, визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Перелік майна, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, визначений в додатку до Закону України «Про виконавче провадження».
Квартира, є нерухомим майном, в розумінні статті ст. 181 ЦК України, та жодних обмежень щодо конфіскації даного виду майна, норми чанного законодавства не містять.
Дослідивши матеріали провадження, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють дані правовідносини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було прийнято не законне та необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця та не визначення частки майна боржника ОСОБА_7 , а саме квартири АДРЕСА_2 , яка належить йому та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.
Вказані обставини свідчать про істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування вироку.
Виходячи з того, що апелянт порушує перед судом апеляційної інстанції питання про скасування ухвали суду першої інстанції та не вказує, яке саме рішення відповідно до вимог ст. 407 КПК України, повинна прийняти колегія суддів після розгляду апеляційної скарги, суд виходить з наступного.
Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування ухвали, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог ст.370КПК України та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч. 1 ст.415КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 13, 15 ч. 1 ст.7КПК України верховенство права, законність, забезпечення права на захист, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обов`язкові вимоги у ст. 370 КПК України.
З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду необхідно вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин провадження, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини у сфері спільної сумісної власності.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) -задовольнити.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.02.2020 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.09.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2023 |
Номер документу | 91764452 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Інші справи та матеріали |
Кримінальне
Харківський апеляційний суд
Савенко М. Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні