Рішення

від 22.01.2007 по справі 2-53/2007

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-53/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 січня 2007р.                                                         Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Лихосенко М.О.,

               при секретарі – Михайловському А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя  цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Автотранс-Хортиця" м.Запоріжжя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про поновлення на роботі в ВАТ "Автотранс-Хортиця" на посаді контролера технічного стану автомобілів, в якому вказав, що працював у відповідача  з  05.11.1988р.

Наказом №139-к від 29.07.04р. він був незаконно звільнений з роботи адміністрацією  за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаної посади внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної  роботи.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя №2-801/05 від 05.07.05р. його звільнення з роботи було визнано незаконним,  він поновлений на  роботу  до  відповідача контролером технічного стану автомобілів. На його користь з відповідача стягнуто середній  заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3134 грн., а також у рахунок відшкодування  моральної шкоди 1000 грн.

Рішення в частині поновлення його на роботі підлягало негайному  виконанню.

Незважаючи на це, адміністрація підприємства виконала рішення суду в частині поновлення його на роботі лише 12.10.05р., після розгляду даної справи Запорізьким апеляційним судом, який залишив рішення без зміни.

Видавши наказ №177-к від 12.10.06р. про поновлення його на роботі, адміністрація підприємства повідомила його про це лише листом №399 від 21.10.05р., після чого він з'явився на підприємство та був з ним ознайомлений 25.10.05р.

26.10.05р., він пройшов інструкцію з техніки безпеки та інші узгодження з керівниками відділів підприємства, однак до роботи контролера технічного стану автомобілів допущений не був.

27.10.05р. адміністрація  підприємства  запропонувала йому перейти на іншу роботу - двірником, з обов'язками прогрівальника автомобілів у нічний час під час холодів,  посилаючись на його стан здоров'я. При цьому, для повторного обстеження та висновку про можливість продовження роботи на посаді контролера ТСА він не направлявся, медичного  огляду не проходив, ніякого висновку з цього  приводу  на  момент  його звільнення не було.

До роботи  контролером  ТСА адміністрацією він допущений не був, графік роботи  йому також  доведений  не  був.

Наказом адміністрації № 190-к  від 28.10.05р.  він був звільнений з роботи за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю займаної посади  внаслідок  стану  здоров'я, що  перешкоджає продовженню даної роботи. При цьому,  адміністрація послалась на постанову ВКК №319 від 11.10.04р., що було предметом обговорення в суді при винесенні рішення  від  05.07.04р.

Своє звільнення вважає незаконним, тому що був відсутній медичний висновок про стан його здоров'я, у якому б зазначалось про неможливість виконання їм роботи на даній посаді.

В адміністрації були відсутні дані, що  саме  у  зв'язку  зі станом здоров'я він не може далі належним чином виконувати свої трудові обов'язки, або їхнє виконання протипоказане  йому.

Постанова ВКК 9-ї Запорізької міськлікарні містить у собі лише вказівку про те, що йому протипоказана праця в нічний час та з обертовими механізмами.  В ній відсутня указівка, що він не може працювати на посаді контролера ТСА та ця робота йому протипоказана.

Крім того, в жовтні 2004р. він не проходив медичне обстеження, тому що спочатку був звільнений з роботи ще 29.07.04р.

При яких обставинах та у зв'язку з чим видавався зазначений висновок адміністрації  підприємства  йому  невідомо.

Просить визнати незаконним його звільнення за наказом №190-к від 28.10.05р. за п.2 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі у ВАТ "Автотранс-Хортиця" контролером технічного стану автомобілів.

В порушення ст.116 КЗпП України при звільненні з роботи, з ним не був проведений розрахунок за період роботи  після  поновлення, з 12.10.05р.  по 28.10.05р.

Крім того, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, що підлягало негайному виконанню, за період з 06.07.05р.  по 11.10.05р.

Просить стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки виконання рішення суду з 06.07.05р.  по 11.10.05р., а також за  період  роботи  з  12.10.05р. по 28.10.06р. та за період вимушеного прогулу з 29.10.05р., в загальній сумі 6528 грн. 02 коп., згідно представленого розрахунку, виходячи з установленого мінімального розміру заробітної  плати.

Крім того, позивач зазначив, що незаконним звільненням з роботи відповідач заподіяв йому моральні страждання, тому що вдруге необґрунтовано  звільнив  його з  роботи,  він залишився без роботи, переживав, порушився звичний уклад його життя, у зв'язку з чим просить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову, суду пояснив, що рішенням Запорізького  апеляційного суду від 12.10.05р. залишено без зміни рішення суду №2-801/05 від 05.07.05р.  про поновлення на роботі ОСОБА_3 До цього рішення суду не було ними виконано у зв'язку  з оскарженням.

Наказом №177-к від 12.10.05р. ОСОБА_3 поновлений на роботі контролером ТСА. З даним наказом він ознайомлений не був, оскільки  був відсутній  на  роботі.

21.10.05р. йому направлено повідомлення про поновлення  його на роботі.

З 13.10.05р.  по 25.10.05р.  позивач не був на  роботі  без поважних  причин.

26.10.05р. він з'явився на роботу, був ознайомлений з наказом №177-к від 12.10.05р. про відновлення його на роботі. У цей же день він був запрошений на засідання профкому для розгляду  питання про його переведення на іншу  роботу,  або про дачу  згоди  на звільнення за ст. 40 п.2 КЗпП України по стану здоров'я у зв'язку з наявністю постанови ВКК № 319 від 11.10.04р., згідно якої він не може працювати на даній посаді.

27.10.05р. ОСОБА_2 на засіданні профкому була запропонована інша робота – прибиральника території, яку він може виконувати за станом свого здоров'я. Однак, він  відмовився від переведення на іншу роботу, про що був складений акт від 27.10.05р., у зв'язку з чим  профкомом  підприємства  була  дана  згода  на  його звільнення.

На повторний медичний огляд ОСОБА_2 не направлявся, тому що у адміністрації малася постанова ВКК № 319 від 11.10.04р.  згідно  якої йому протипоказана праця у нічний час,  з рухомими та обертовими механізмами.

Робота контролера ТСА пов’язана з роботою в нічний час і з рухомими і з обертовими механізмами, тому він не міг бути допущений до роботи.

Оскільки ОСОБА_2 відмовився від переводу на іншу роботу, то наказом № 190-к від 28.10.06р. був звільнений з роботи з 27.10.05р. за п.2 ст.40 КЗпП України в зв'язку з  невідповідністю займаної посади внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню  даної  роботи, на підставі постанови  ВКК № 319  від 11.10.04р.

Вважає, що звільнення  позивача  зроблене  законно, тому що стан здоров'я позивача перешкоджає виконанню їм даної роботи, про  що  є  лікарський висновок.

Оскільки наказ про поновлення позивача на роботі був  виданий тільки 12.10.05р., то середня заробітна плата за період з 05.07.05р.  по 11.10.05р.  ньому  не  нараховувалася.

Після поновлення позивача на роботу, заробітна плата за період з 12.10.05р.  по 24.10.05р.  йому не нараховувалася,  у зв'язку з тим,  що  він  на  роботу  не  виходив.

При розрахунку 28.10.05р.  йому нарахована заробітна плата  за  2 дні 26.10.05р. і 27.10.05р. та вихідна допомога, на загальну суму 290 грн. 90 коп., які позивачу виплачені не  були.

Моральна шкода їхніми діями позивачу  не  заподіяна.

Просить в  позові  відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі представлені докази в сукупності,  суд вважає, що позов про визнання незаконним звільнення,  поновлення  на  роботі підлягає задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу частковому  задоволенню з  наступних  підстав.

У відповідності зі ст.40 п.2 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений термін може бути розірваний адміністрацією підприємства у випадку невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи.

Звільнення за ст.40 п.2 КЗпП України припускає об'єктивну неможливість працівника  належно  виконувати  передбачені трудовим  договором  обов'язки  за станом здоров'я.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 1988р., з 1989р. - на посаді контролера технічного стану автомобілів.

З 23.03.04р. по 29.06.04р.  він хворів та знаходився на лікуванні з діагнозом: ИБС, інфаркт, після чого був виписаний на роботу без яких-небудь обмежень.

Листом завідуючої профвідділення 9-ї міськлікарні №772-01-08 від 13.07.04р. було підтверджено, що позивач придатний працювати  контролером  технічного стану автомобілів у нічний час,  з механізмами, які рухаються.

Незважаючи на відсутність висновку про неможливість виконання позивачем зазначеної роботи за станом здоров'я, наказом №139-к від 29.07.04р.  відповідач  звільнив позивача з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України, посилаючись на невідповідність працівника, яка виявилася, займаної посади внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню  даної  роботи.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоіжжя №2-801/05 від 05.07.05р. звільнення позивача визнано незаконним,  він поновлений на роботу до відповідача на посаду контролера ТСА,  на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3134 грн., а  також  у  рахунок  відшкодування  моральної шкоди 1000 грн.

Вказане рішення в частині поновлення позивача на роботу підлягало негайному  виконанню.

Незважаючи на це, рішення суду в частині негайного поновлення позивача на роботу на колишню посаду виконано не було, що не заперечує представник відповідача та  підтверджено листом ВДВС  Ленінського району м.Запоріжжя від 31.10.06р. № 10-23489.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду  від  12.10.05р. рішення суду № 2-801/05 від 05.07.05р. залишено без зміни та набуло законної  сили.

Лише після  цього,  наказом  №177-к  від 12.10.05р. позивач був поновлений на  роботу.

Доводи представника відповідача про те,  що рішення оскаржується в касаційному порядку та його виконання припинено, суд вважає неспроможними, оскільки  в  частині  поновлення позивача на роботу адміністрація самостійно виконала рішення суду 12.10.05р.

У той же час,  відповідач не ознайомив позивача з наказом про поновлення на  роботі та про його видання позивачу не повідомив,  у зв'язку з чим його невихід на роботу з 12.10.05р. по 15.10.05р. мав місце з поважних причин.

Позивач був ознайомлений  з  наказом про поновлення на роботу лише  26.10.05р.

Однак, адміністрація підприємства  не  допустила його до  роботи, посилаючись на  те, що  внаслідок  стану здоров'я він не може виконувати  вказану  роботу.

Разом з тим, позивач не був направлений адміністрацією для обстеження та надання висновку про можливість продовження роботи після хвороби на даній посаді, з додатком посадової інструкції та характеристикою  робочого  місця.

Відразу ж, 26.10.05р. він  був  запрошений  на  засідання профкому на 27.10.05р. для вирішення питання про перевід на іншу роботу або дачі  згоди  на  звільнення  за  ст.40 п.2  КЗпП  України.

Оскільки позивач  відмовився  від переводу на посаду прибиральника території, то на засіданні профкому 27.10.05р.  була дана згода на  його  звільнення  за ст. 40 п.2  КЗпП  України.

Наказом №190-к від 28.10.05р. ОСОБА_2 знову звільнений з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України. При цьому адміністрація послалася на постанову ВКК №319 від 11.10.04р.  згідно якої позивачу протипоказана праця в нічний час та з механізмами, які рухаються.

Однак, зазначена постанова ВКК від 11.10.04р. вже була предметом дослідження  при винесенні рішення суду від 05.07.05р. та їй давалась оцінка.

Позивач не  був на обстеженні при дачі зазначеного висновку, тому що  в  той  період  був  звільнений з  роботи.

Зазначена постанова видана без обстеження ОСОБА_2

Суд  вважає,  що  на  момент  звільнення  позивача  у відповідача були відсутні дані, що  по стані здоров'я він не здатний далі належним чином  виконувати свої  трудові функції або що виконання цієї роботи йому протипоказане.

У постанові ВКК №319 від 11.10.04р. відсутній висновок про те, що за станом здоров'я  позивач не  може  виконувати  роботу контролера  ТСА.

Без медичного висновку про неможливість виконання визначеної роботи за станом здоров'я,  звільнення працівника є неправильним.

У вказаній постанові не зазначено і термін обмежень.

Посилання відповідача на відповідь 9-ї міськлікарні від 06.12.06р. про те, що обмеження в праці для позивача передбачені безстроково, суд вважає неспроможними, дані обставини не зазначені в самій постанові ВКК.

Позивачу при звільненні  була запропонована робота прибиральника території.

Однак, позивач вказав, що в холодний час року на прибиральника покладені додаткові обов'язки прогрівальника автомобілів у  нічний  час.

Зазначені обставини  представник відповідача  не  заперечила.

Разом з тим, відповідач не одержав  висновки  ВКК  про можливість ОСОБА_2  виконувати вказану роботу за станом свого здоров'я, що також є порушенням, оскільки переведення на іншу роботу можливе тільки з урахуванням стану здоров'я.

Тягар доведення невідповідності працівника  займаної  посади внаслідок  стану  здоров'я  покладається на  адміністрацію підприємства.

Відповідачем же не представлено доказів неможливості виконання позивачем роботи на даній  посаді  внаслідок  стану здоров'я.

Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивача виконано з порушенням вимог ст. 40 п.2 КЗпП України, у зв'язку з чим  зроблене незаконно.

Згідно ст.235 КЗпП України, при звільненні працівника без законних підстав,  він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи.

Одночасно суд приймає рішення про стягнення на  користь  працівника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Однак, суд не згоден з розрахунком позивача середнього заробітку виходячи з  мінімального  розміру  заробітної  плати.

Судом встановлено, що середня заробітна плата позивача за останні  два  місяці  перед звільненням  у  2004р. складала  279 грн. /червень 313,72+ липень 244,37 : 2= 279/

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на  користь  позивача середній заробіток  за час вимушеного прогулу за один рік, тому що розгляд даної справи понад рік мало місце як з  вини  відповідача,  таки  і  з  вини  позивача.

Таким чином,  з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна   плата за час вимушеного прогулу з 29.10.05р. за 12 міс., в сумі 3348 грн. /279грн. х 12  мес.= 3348 грн./

Крім того,  з  відповідача  на  користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за затримку виконання  рішення  суду  про поновлення на роботі  за  період  з  05.07.05р. по 11.10.05р., у відповідності зі ст.236 КЗпП України,  а також заробітна плата за період роботи з 12.10.05р. по 28.10.05р., яка позивачу не була нарахована  та  виплачена  при  звільненні, у загальній сумі 976 грн.  50  коп. /279 х 3,5 мес. = 976 грн. 50  коп./

Усього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4324грн. 50 коп. /976.50 + 3348грн.= 4324 грн./

Зазначена сума розрахована без урахування обов'язкових платежів, які повинні бути нараховані та утримані на підприємстві при виплаті.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що  повторним незаконним  звільненням відповідач заподіяв йому моральні страждання, тому що він після хвороби тривалий час залишався без роботи, відчував матеріальні труднощі, переживав,  порушився  нормальний  уклад його життя.

Разом з тим,  заявлену суму позову в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000грн., суд вважає значно завищеною та не відповідає важкості заподіяних позивачу  моральних  страждань,  у зв'язку з чим вважає за необхідне зменшити її та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Оскільки по трудовим справам позивач звільнений від  сплати  держмита, воно підлягає стягненню з відповідача в  сумі  59грн. 50коп., а  також  підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне  забезпечення.

На підставі  викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 40 п.4, 233, 235, 236, 237-1 КЗпП Україна,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити.

Визнати незаконним звільнення з роботи ОСОБА_1 за наказом №190-к від 28.10.2005р. ВАТ  "Автотранс-Хортиця" за ст.40 п.4 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботу в ВАТ "Автотранс-Хортиця"  контролером  технічного  стану  автомобілів.

Рішення в  частині  поновлення на роботі піддати негайному  виконанню.

Стягнути з ВАТ "Автотранс-ХортицЯ" /м.Запоріжжя, вул.Сковороди, буд.19, розрахунковий  рахунок  26008035950001 в АКБ "Індустріал-банк", МФО 313849, код ЗКПО 03114187/ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також заробіток за період  роботи  та  за  затримку  виконання  рішення  суду в сумі 4324 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а  всього 6324 грн.

Зазначена сума розрахована без урахування обов'язкових податкових платежів, що повинні бути нараховані та утримані відповідачем при виплаті.

Стягнути з ВАТ "Автотранс-Хортиця" в доход держави держмито в сумі 59 грн. 50коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: