Ухвала

від 24.09.2020 по справі 193/929/15-к

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/929/15-к

Провадження 1-кс/193/215/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 вересня 2020 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_5 ,

представника КП «Лідер» ОСОБА_6

представника Софіївської селищної

ради ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Софіївка клопотання ОСОБА_3 по об`єднаному кримінальному провадженню №42015040580000006 за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України про забезпечення цивільного позову , яке полягає у накладенні арешту на кошти юридичних осіб, які за законом нестимуть цивільну відповідальність за матеріальну та моральну шкоду неодноразовими кримінальними правопорушеннями, визначену у цивільному позові від 10.05.2018 року та у заяві від 01.09.2020 року з доповненнями позовних вимог цивільного позову, долученого до матеріалів кримінального провадження №42015040580000006 в порядку статті 128 КПК України,-

ВСТАНОВИВ:

8 вересня 2020 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надішло вищезазначене клопотання.

В обґрунтування клопотання вказує, що вона як цивільний позивач у кримінальному провадження №42015040580000006, за заявою від 01.09.2020 року про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої неодноразовими кримінальними правопорушеннями посадових осіб КП «Лідер» (КП «Відродження плюс»), Софіївською селищною радою, та Жовтоводською місцевою прокуратурою, в порядку ст.128 КПК України, просить відшкодувати за завдану їй матеріальну та моральну шкоду.

Зазначає, що згідно рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2014 року, стягнуто з КП «Відродження плюс» на корить ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.07.2013 по 04.11.2014 року в сумі 39664,00 грн. після відрахування з неї передбачених законом податків. Стягнуто з КП «Відродження плюс» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн..

Далі за рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року стягнуто з КП «Відродження плюс» на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 5616,10 грн., після відрахування з неї передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Потім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 року стягнуто з Новоюлівської сільської ради Софіївського району на користь ОСОБА_3 15392,00 грн. в рахунок відшкодування вимушеного прогулу за час затримки виконання вищезазначених рішень суду з 05.11.2014 по 19.05.2015.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 року стягнуто з Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 кошти за час вимушеного прогулу з 20.05.2015 року до дня постановления рішення, а саме по 25 червня 2015 р. включно в розмірі 3078,40 грн., після відрахування з неї передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стверджує,що вході досудовогорозслідування встановлено,що колишнім керівником ( ОСОБА_8 ), бухгалтером ( ОСОБА_9 ) КП «Відродження плюс»; головою ліквідаційної комісії по КП «Лідер» ( ОСОБА_6 ) та сільським головою ( ОСОБА_8 ), головним бухгалтером ( ОСОБА_10 ) Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області вчинені кримінальні правопорушення, які полягають у наступному;

-це невнесення до бухгалтерських реєстрів та звітностей КП «Відродженням плюс» нарахованих коштів з зазначенням періоду стягнення за рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області що набрало законної сили від 04.11 2014р. та від 07.04.2015 р.;

-це невнесення до бухгалтерських реєстрів та звітностей Новоюлівської сільської ради нарахованих коштів з зазначенням періоду стягнення за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 р., та за рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області що набрало законної сили від 20 червня 2015 р.;

- при ліквідації КП «Відродження плюс» не внесено відомості до документів та не вирішено питання виплати боргу , а бо ж на кого повинно було бути покладено обов`язок за судовими рішеннями по сплаті суми залишеного боргу - 34378,70 гри. перед ОСОБА_3 ;

-це протиправна невиплата суми залишеного боргу за судовими рішеннями при звільнені ОСОБА_3 з роботи;

-це не сплачені до держаних установ податки та збори зі вже стягнутої судами суми із Новоюлівської сільської ради та КП «Відродження плюс»;

-це не вирішені новопризначеним головою ліквідаційної комісії по КП «Відродженню плюс» питання щодо відшкодування кредитору ОСОБА_3 коштів за судовими рішенням та повернення коштів незаконно придбаної КП «Відродженням плюс», ніде не відображеної нової пластикової труби у великому розмірі, а потім незаконно переданої новоствореному КП «Лідер».

Офіційно попереджені про списання коштів з рахунку в «Ощадбанку» та з «Каси» комунального підприємства для виконання судових рішень Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2014 р. та від 07.04.2015р. : керівник КП «Відродження плюс» ОСОБА_8 ознайомлений (під розпис) 03 лютого 2015 р. та 09 червня 2015 р.; бухгалтер КП ОСОБА_9 30 квітня 2015 р..

При стягненні на користь ОСОБА_3 з Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за судовими рішеннями Управлінням Казначейської служби України у Софіївському районі Дніпропетровської області офіційно (під розпис) була ознайомлена головний бухгалтер Новоюлівської сільської ради ОСОБА_10 (службова особа установи, яка зобов`язана сплачувати податки, збори).

10 січня 2018 року офіційно (під розпис) слідчим ОСОБА_11 була повідомлена голова ліквідаційної комісії (керівник КП «Лідер») ОСОБА_6 про факт боргу КП «Відродження плюс» перед ОСОБА_3 за судовими рішеннями про факт незаконного привласнення новоствореним КП «Лідер» нової пластикової труби, закупленої за кошти КП «Відродження плюс».

Зазначає, що вищевикладене вказує на умисне невиконання рішень суду що набрали законної сили групою посадових, службових осіб Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

На даний час на думку заявника повинні бути виконані зобов`язання за ухвалами слідчих судів:

Ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2020 року, зобов`язано прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури скерувати матеріали об`єднаного кримінального провадження № 42015040580000006 до прокуратури Дніпропетровської області для вирішення керівником регіональної прокуратури питання щодо повідомлення про підозру голові Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області ОСОБА_8 за ч.1ст.175, ч.1 ст.382 КК України.

Ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року, зобов`язано прокурора Жовтоводської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо бухгалтера КП «Відродження плюс» ОСОБА_9 ; головного бухгалтера Новоюлівської сільської ради ОСОБА_10 ; голови ліквідаційної комісії по КП «Відродження плюс», директора КП «Лідер» ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.. ст.. 212,364,366 КК України.

Ухвалою від 06.07.2020 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу зобов`язано прокурора Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури в порядку ст.220 КПК України встановлений термін для надання відповіді ОСОБА_3 , щодо повідомлення про підозру голові Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області ОСОБА_8 за ч.1 ст.175, ч.1 ст.382 КК України; бухгалтеру КП «Відродження плюс» ОСОБА_9 ; головному бухгалтеру Новоюлівської сільської ради ОСОБА_10 ; голові ліквідаційної комісії по КП «Відродження плюс», директору КП «Лідер» ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 364, 366 КК України , а також надати ОСОБА_3 довідки, виписки на яких містяться докази винуватості осіб повідомлених про підозру; Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо бухгалтера КП «Відродження плюс» ОСОБА_9 ; головного бухгалтера Новоюлівської сільської ради ОСОБА_10 ; голови ліквідаційної комісії по КП «Відродження плюс», директора КП «Лідер» ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 364, 366 КК України.

Вказує, що вищевказані особи умисно приховували, витрачали кошти на незахищені статті від стягнення за судовими рішеннями, що спричинило неможливість виконання рішень суду що набрали законної сили, а тому вважає, що є реальне підтвердження, що окрім невиконання зобов`язань за рішеннями суду ,що набрали законної сили в минулому, може у разі не застосування заходу арешту коштів відповідачів за цивільним позовом або юридичних осіб, які за законом будуть нести цивільну відповідальність за шкоду завдану неодноразовим правопорушенням, знову зумовить труднощі чи неможливість при прийняті рішення судом його виконати в майбутньому.

У зв`язкуз чимвона приєдналадо кримінальногопровадження цивільнийпозов згідноякого ОСОБА_3 просить: стягнути з Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на її користь матеріальну шкоду в сумі залишеного боргу за судовими рішеннями - 34378,70грн.. До відшкодування КП «Лідер»: - середнього заробітку після утримання податків, зборів із всієї, що була нарахована судами суми - сума залишеного боргу КП «Відродженням плюс» перед ОСОБА_3 складає : 24536.59 грн..

До відшкодування із вже встановленої судом і не відшкодованої раніше частини моральної шкоди - сума залишеного боргу КП «Відродженням плюс» перед ОСОБА_3 складає : 1420,02 грн.. До сплати КП «Відродженням плюс» до державного бюджету України податків, зборів становить : Пенсійні 3,6% = 1630,08 грн.. Прибутковий податок 15% = 6792,01 грн.. Нарахування з юридичних осіб Єдиний соціальний внесок 37,87%= 17147,57 грн..

Крім того, просить стягнути з Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.06.2015р. до дня постановления рішення суду. Стягнути з Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з -6.05.2015 р. до дня постановления рішення суду.

Далі у цивільному позові просить стягнути з Софіївської селищної ради юридичної особи, (що за законом буде нести відповідальність після об`єднання громад за завдану шкоду Новоюлівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області) суму нарахування до стягнення матеріальної шкоди за весь час затримки розрахунку при звільненні та видачі належно оформленої трудової книжки (з унесеними записами повного трудового, страхового стажу роботи ОСОБА_3 на підприємстві): з 05.11.2014 р. по 31 серпня 2020 р. : у розмірі 218485,25 грн..

До стягнення з Новоюлівської сільської ради Софіївського району середнього заробітку за мінусом утриманих з фізичної особи податків, зборів становить суму заробітку за мінусом утриманих з фізичної особи податків, зборів становить 165666,60 грн. (218485,25 8530,39-40733,94 -3554,32 грн.).

У цивільному позові просить стягнути також моральну шкоду завдану їй Софіївською селищною радою у розмірі 100000,00 грн.. Стверджує, що моральна шкода полягала у позбавлені її вільно володіти та користуватись коштами належні їй, позбавило право отримувати допомогу по безробіттю та пошуку роботи, права на спокійне життя на протязі 5 років, вона позбавлена права заробляти більше коштів. Також просить стягнути з Жовтоводської місцевої прокуратури моральну шкоду у розмірі 200000 грн., що полягає у бездіяльності прокуратури реагувати на її клопотання, багато чисельні скарги, а також не повідомлення винним особам підозри про вчинення кримінальних правопорушень, за наявності достатніх доказів для їх пред`явлення.

Звертає увагу суду на те, що частиною 4 ст.170КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням судді, суду визначено необхідність арешту майна.

На підставі чого просить накласти арешт на кошти КП «Лідер», на кошти Софіївської селищної ради з метою забезпечення відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, а також накласти арешт на кошти Жовтоводської місцевої прокуратури в рахунок завданої моральної шкоди.

З метою забезпечення доповненого цивільного позову долученого до матеріалів кримінального провадження № 42015040580000006 просить суд :

1.Накласти арешт на кошти КП «Лідер» для забезпечення частин позовних вимог ( з підстав незаконно привласненої та використаної нової пластикової водопровідної труби придбаної за кошти КП «Відродження плюс» - отриманої неправомірної вигоди): суми залишеного боргу КП «Відродженням плюс» перед ОСОБА_3 після відрахування з неї податків, зборів у розмірі - 24536.59 грн.; суми податків, зборів, які КП «Відродженням плюс» повинно було бути сплачено до державного бюджету України, Пенсійні 3,6 % = 1630,08 гри. ; - Прибутковий податок 15% = 6792,01 грн.; сума нарахування з юридичних осіб Єдиний соціальний внесок 37,87 % у розмірі - 17147,57 грн.; сума залишеного боргу моральної шкоди за судовим рішенням КП «Відродженням плюс» перед ОСОБА_3 у розмірі - 1420,02 грн.;

2. Накласти арешт на кошти Софіївської селищної ради після об`єднання громад (яка відповідно до закону нестиме цивільну відповідальність за матеріальну шкоду, завдану діями, бездіяльністю юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження) з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди завданої Новоюлівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області, визначеної у цивільному позові від 10.05.2018 р. : з частині не сплачених із вже стягненої казначейством суми за судовим рішенням середнього заробітку - податки,збори: Пенсійні 3,6 % = 664,93 грн.. Прибутковий податок 15% =2770,56 грн.. Військовий збір 1,5% =277,05 грн.. Нарахування з юридичних осіб Єдиний соціальний внесок 36,8%= 6797,11 грн., в частині нарахованих для сплати до державного бюджету України загального розміру податків, зборів:Пенсійні 3,6% =8530,39 грн. (664,93 грн.+ 1636,76 грн. + 6228,70 грн.). Прибутковий податок 15, 18% = 40733,94 грн. ( 2770,56 + 6819,84 +31143,54 грн.). Військовий збір 1,5% = 3554,32 грн. (277,05 + 681,98 +2595,29 гри.). Нарахування з юридичних осіб Єдиний соціальний внесок 37,87, 22% = 62079,25 грн. - в частині нарахованої до стягнення суми середнього заробітку за мінусом утриманих з фізичної особи податків, зборів станом з 05.11.2014 р. по 31 серпня 2020 р. у розмірі 165666,60 грн..

3.Накласти арешт на кошти Софіївської селищної ради після об`єднання громад (яка відповідно до закону нестиме цивільну відповідальність за моральну шкоду, завдану діями, бездіяльністю юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження) з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди завданої Новоюлівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області, визначеної у цивільному позові від 10.05.2018 р. у розмірі - 100 000,00(сто тисяч) гривень.

4.Накласти арешт на кошти Жовтоводської місцевої прокуратури відповідно до заяви від 01.09.2020 р. про доповнення позовних вимог цивільного позову від 10.05.2018 р. у розмірі 200 000, 00 (двісті тисяч) гривен.

ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала подане клопотання в повному обсязі, просить його задовільнити.

Прокурор в судовому засіданні щодо поданого клопотання заперечує, вказуючи при цьому, що Жовтоводська місцева прокуратура здійснює процесуальне керівництво по об`єднаному кримінальному провадженню №42015040580000006 за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України в межах повноважень, наданих КПК України, наразі в даному кримінальному провадженні підозра жодній особі не пред`явлена, а тому просить в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.

Слідчий ОСОБА_5 у судовому засіданні надав пояснення стосовно проведення досудового розслідування по об`єднаному кримінальному провадженню №42015040580000006 за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України.

Представник КП «Лідер» щодо поданого клопотання заперечує, оскільки не є учасником названого кримінального провадження та є самостійною юридичною особою. КП "Відродження плюс" наразі перебуває в стадії ліквідації, рахунки даного підприємства арештовані в рамках вказаного об`єднаного провадження, а КП "Лідер" не є його правонаступником. Просить в задоволенні клопотання відмовити.

Представник Софіївської селищної ради щодо поданого клопотання заперечує, вказуючи при цьому, що заявником не доведено наявність труднощів чи неможливості при прийняті рішення судом його виконати в майбутньому, оскільки Софіївська селищна рада є органом місцевого самоврядування в Софіївському районі, є правонаступником Новоюлівської сільської ради, має власний селищний бюджет та рахунки, отже у разі ухвалення судом рішення про задоволення цивільного позову ніщо не перешкоджає безспірному списанню коштів стягувача за рішенням суду з рахунків Софіївської селищної ради. Крім того, зазначає, що безпідставне накладення арешту на рахунки Софіївської селищної ради паралізує фінансово-господарську діяльність суб`єкта місцевого самоврядування, оскільки невідомо, скільки ще триватиме досудове розслідування по даному об`єднаному кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, повно та всебічно з`ясувавши обставини, які підлягають розгляду, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вона відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимогКримінального процесуального Кодексу України, проаналізувавши наявні матеріали, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України ( ч. 2ст. 1 КПК України).

Відповідно дост. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Ст 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 7) арешт майна (ст. 131 КПК України).

Частиною п`ятоюстатті 132 КПК Українипередбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, діюче кримінально процесуальне законодавство України передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються з числа визначенихст. 84 КПК України.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3ст. 132 КПК України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними приндипами міжнародного права.

У справах « Нечипорук і Йонкало проти України » від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії » від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що « суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи « поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою ».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена, у цьому випадку слідством, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що висунуте ним.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які обумовлюють доречність застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати доцільність арешту майна доведеною поза розумним сумнівом, версія заявника має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії заявника. Наявність таких обставин, яким версія заявника не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії є підставою для розумного сумніву в доведеності доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія заявника була лише більш вірогідною за версію володільця майна. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія, яка дає підстави для констатації факту цільності арешту майна.

У цьому випадку, слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків з урахуванням того, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та у такому відстоюванні прав останні є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, в ході судового розгляду, з огляду на те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, установив, таке.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цьогоКодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першоїстатті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цьогоКодексу.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах.Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідност. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Тобто, заявниця, у силу імперативних положень кримінального процесуального законодавства України, має можливість заявляти клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову.

Як вбачається із матеріалів клопотання про накладення арешту, ОСОБА_3 просить накласти арешт на кошти юридичних осіб, а сам: Софіївської селищної ради, КП «Лідер» та Жовтоводської місцевої прокуратури. В обґрунтування нею завданих у рамках кримінального провадження матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 наводить їх розрахунок, виконаний нею особисто, крім того нею вказується на докази які містяться у кримінальному провадженні, які за її думкою, вказують на вчинення посадовими та службовими особами зазначених юридичних осіб кримінальних правопорушень, однак, до матеріалів клопотання заявником не долучено жодного належного та допустимого доказу в обгрунтування поданого клопотання, хоча потерпілий має право ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження, робити з них витяги, знімати копії та на підставі наявних документів обгрунтовувати свої вимоги. В той же час, заявник ОСОБА_3 до клопотання не долучила жодного доказу в обгрунтування клопотання про арешт майна та відповідно переклала предмет доказування по даному клопотанню на слідчого суддю.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадженння, ОСОБА_8 (керівник КП «Відродження плюс») , ОСОБА_9 (бухгалтер КП «Відродження плюс»), ОСОБА_6 (голова ліквідаційної комісії по КП), ОСОБА_10 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України не пред`явлені. Вищевказані громадяни є фізичними особами та перебувають у трудових відносинах з юридичними організаціями.

Пленум ВССУ в Узагальненнях судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 7лютого 2014року №4 (пункт2.6.2) зазначив: навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваною.

Врішенні Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук та Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 рокутермін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства". Умовамистатей 276-277 КПК Українипередбачено, що в разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення цій особі вручається повідомлення про підозру із зазначенням відомостей, зокрема - стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Як наслідок, з підстав визначених п. 4 ч. 2ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, арешт є недоцільним.

Адже, якби до нього і був поданий у цьому кримінальному провадженні цивільний позов він, у контексті норм ч. 2ст. 62 КПК України, знаходився б у статусі цивільного відповідача, але у силу норм ч. 6 ст. 170 при наявності мети визначено п. 4 ч. 2ст.170 того ж Кодексуарешт на майно цивільного відповідача не накладається, так як поняття цивільний відповідач та підозрюваний, обвинувачений, засуджений, фізична чи юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, не є тотожними.

ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У цій ситуації, заявник висунувши указане твердження, довести його «поза розумним сумнівом» не зміг.

Арешт майна з інших підстав наведених у зверненні за клопотанням цивільного позивача не є можливим не залежно від того, чи є вони дійсними,чи ні в реальності, так як порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), а даній ситуації такий порядок чітко і однозначно указує, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За змістом положеньст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, як-то того, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Пред`являючи клопотання про накладення арешту на кошти юридичних осіб та заявляючи ціну позову, вбачається, кошти які перебувають на рахунках КП «Лідер», Софіївської селищної ради та Жовтоводської місцевої прокуратури будуть значно перевищувати розмір заявлених вимог матеріального і морального характеру у цивільному позові ОСОБА_3 , про що свідчить про явну не співмірність.

Кошти які перебувають на рахунках вказаних юридичних осіб мають цільове призначення, що забезпечує нормальне і майже повноцінне забезпечення збалансованої їх діяльності, накладення арешту на їх рахунки досить ризиковано, адже застосування такого виду забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, може призвести до порушення їх діяльності та паралізувати нормальну діяльність органів, внаслідок чого можуть постраждати інші сторонні особи, які не причетні до кримінального провадження і до нього не мають ніякого відношення. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Крім того, судом оглядом матеріалів справи також встановлено, що КП «Відродження плюс» господарську діяльність здійснювало на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого рішенням Новоюліївської сільської ради від 12.01.2007 року №48-VII/V.

Згідно п. 1.2 Статуту КП «Відродження плюс» створене Новоюліївською сільською радою з метою надання комунальних послуг населенню. Підприємство, відповідно до чинного законодавства, є малим комунальним підприємством, яке діє на принципах повного господарського розрахунку, несе відповідальність за результати своєї господарської і фінансової діяльності, за виконання взятих на себе обов`язків перед Засновником та партнерами по укладених договорах, перед бюджетом, а також трудовим колективом (п.1.3 Статуту).

Згідно п. 1.4 Статуту КП «Відродження плюс» є юридичною особою, має самостійний баланс та рахунок, печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланки та інші реквізити.

Відповідно до п. 5.6 Статуту керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, приймає та звільняє своїх заступників, головного бухгалтера, спеціалістів та робітників, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунки та інші розрахунки; у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов`язкові для виконання всіх підрозділів та працівників Підприємства.

Відповідно п.8.3, керівник Підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та звітності.

Таким чином ОСОБА_8 в період з 08 липня 2013 року по 12 листопада 2015 року обіймав в КП «Відродження плюс» посаду керівника КП «Відродження плюс», пов`язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, в зв`язку з чим являвся службовою особою.

В той же час, заявник ОСОБА_3 просить суд накласти арешт на кошти КП "Лідер", який не є учасником вищевказаного об`єднаного кримінального провадження та є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс та рахунок, печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланки та інші реквізити.

КП "Відродження плюс" на даний момент перебуває в стадії ліквідації, рахунки даного підприємства арештовані в рамках вказаного об`єднаного провадження, а КП "Лідер" не є його правонаступником, отже КП "Лідер" не є належною стороною даного об`єднаного кримінального провадження.

Що стосується клопотання заявника ОСОБА_12 в частині накладення арешту на кошти Софіївської селищної ради, судом також враховується, що заявником не доведено наявність труднощів чи неможливості при прийняті рішення судом його виконати в майбутньому, оскільки виконавчий комітет Софіївської селищної ради є органом місцевого самоврядування в Софіївському районі, має власний селищний бюджет та рахунки, отже у разі ухвалення судом рішення про задоволення цивільного позову ніщо не перешкоджає безспірному списанню коштів стягувача за рішенням суду з рахунків виконавчого комітету Софіївської селищної ради, а тому клопотання заявника в цій частині необгрунтоване.

На думку суду, заявником також недоведена наявність труднощів чи неможливості при прийняті рішення судом його виконати в майбутньому відносно накладення арештів на рахунки Жовтоводської місцевої прокуратури, яка є правоохоронним органом, фінансується з Державного бюджету України має відкриті казначейські рахунки, а також має спеціальний порядок списання безспірних коштів.

Крім того, в обгрунтування клопотання в цій частині, заявник посилається на ті обставини, що Жовтоводська місцева прокуратура виявила бездіяльність щодо реагування на її клопотання, багато чисельні скарги, а також не повідомила винним особам підозри про вчинення кримінальних правопорушень, за наявності достатніх доказів для їх пред`явлення.

Суд роз`яснює заявнику, що згідно ч.1 п.1 ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру здійснюється: 1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень;

Внаслідок того, що ОСОБА_8 є спеціальним суб`єктом - головою Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, питання щодо наявності підстав для вручення повідомлення про підозру голові Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області ОСОБА_8 за ч.1 ст.175, ч.1 ст.382 КК України має розглядати керівник регіональної прокуратури в межах його повноважень, а саме прокурор Дніпропетровської області.

Жовтоводська місцева прокуратура в межах її повноважень зобов`язана тільки направити матеріали вказаного об`єднаного кримінального провадження до прокуратури Дніпропетровської області для прийняття відповідного рішення керівником регіональної прокуратури.

Згідно ч.1 ст.36, ч.5 ст.40 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Отже, що стосується повідомлення про підозру як спеціальному суб`єкту, так і особам, обгрунтовано підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, таке повідомлення про підозру здійснюється виключно слідчим, прокурором у відповідності до обсягу наданих КПК процесуальних повноважень.

В той же час, заявник просить суд накласти арешти на рахунки саме Жовтоводської місцевої прокуратури, яка в силу наданих КПК повноважень не має права вирішувати питання щодо оголошення підозри спеціальному суб`єкту - сільському голові.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За таких обставин, слідчий суддя дослідивши матеріали провадження , враховуючи думку учасників судового засідання, враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,170-173,309,369-372,376,534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання ОСОБА_3 про забезпечення цивільного позову по об`єднаному кримінальному провадженню №42015040580000006 за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 382 КК України, яке полягає у накладенні арешту на кошти юридичних осіб, які за законом нестимуть цивільну відповідальність за матеріальну та моральну шкоду неодноразовими кримінальними правопорушеннями, визначену у цивільному позові від 10.05.2018 року та у заяві від 01.09.2020 року, з доповненнями позовних вимог цивільного позову, долученого до матеріалів кримінального провадження № 42015040580000006 в порядку статті 128 КПК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та оголошений 28 вересня 2020 року о 15 годині 50 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1