Ухвала

від 23.09.2020 по справі 404/5687/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/5687/20

Номер провадження 1-кс/404/1579/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про накладення арешту на грошові кошти в банківських рахунках по кримінальному провадженню 12020120020003611 за ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, за погодженням з прокурором подав до Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання про накладення арешту по зазначеному кримінальному провадженню. Обґрунтовуючи клопотання слідчий у клопотанні зазначив, що 01 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогермес» від імені якого діяв директор товариства ОСОБА_5 уклало письмовий договір та фактично передало ОСОБА_6 в якості позики грошові кошти в сумі сто тридцять тисяч доларів США.

Допитані по кримінальному провадженню ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пояснили, що умовою передачі коштів на користь позичальника було повернення коштів і створення ним нових суб`єктів господарювання, які повинні були займатись купівлею-продажем сільськогосподарської продукції. Винагорода за користування позикою становила половину вартості корпоративних прав у новостворених ОСОБА_6 суб`єктах господарювання.

Під час розгляду клопотання про арешт майна прокурор наголошує, що ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошовими коштами потерпілого, позику повертати не збирався, оскільки корпоративні права на новостворені ним суб`єкти господарювання: товариство з обмеженою відповідальністю «Вісник Трейд» та товариство з обмеженою відповідальністю «ВСП» продав третім особам, тобто ОСОБА_6 на власний розсуд розпорядився предметом позики, а корпоративні права продав третім особам. Прокурор просить накласти арешт на грошові кошти в банківських рахунках як вказаних товариств, так і на особисті рахунки громадянина ОСОБА_6 . Накласти арешт на розрахункові рахунки необхідно для збереження предмету злочинного посягання та запобігання подальшої можливості його приховання, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

Майно не вилучалось, тому за правилами ч. 2 ст. 172 КПК України, для забезпечення можливості арешту майна, клопотання вирішено без повідомлення інших власників майна.

Слідчим відділом Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню 12020120020003611 за ч. 4 ст. 190 КК України.

01 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогермес» від імені якого діяв директор товариства ОСОБА_5 уклало письмовий договір позики та фактично передало в якості позики грошові кошти в сумі сто тридцять тисяч доларів США (3510000грн.) на користь позичальника ОСОБА_6 .

Допитані по кримінальному провадженню ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пояснили, що грошові кошти позичальник отримав за умови своєчасного повернення коштів і створення ним нових суб`єктів господарювання, для купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Винагорода за надану позику становить половину вартості корпоративних прав у частці новостворених ОСОБА_6 суб`єктів господарювання.

18.10.2018 року та 20.11.2018 року ОСОБА_6 як єдиний кінцевий бенефеціарний засновник зареєстрував за собою: товариство з обмеженою відповідальністю «Вісник Трейд» та товариство з обмеженою відповідальністю «ВСП», які згодом продав третім особам, проте запис про відчуження корпоративних прав був анульований та під час розгляду клопотання всі корпоративні права цих двох товариств зареєстровані за ОСОБА_6 , що документально підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим на день розгляду цього клопотання.

Заявлені до арешту рахунки відкрито зазначеними товариствами, що документально підтверджується листом ДФС від 18 вересня 2020 року.

Сукупність перерахованих документально підтверджених доказів підтверджує існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність (п. 3 ч. 2 ст.173 КПК України.)

На початковому етапі проведення досудового розслідування не вирішується питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних дійшов висновку, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в цьому кримінальному провадженні заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:

1)Правова підстава для арешту майна.

2)Можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої стаття 170 КПК України)

Правова підстава для арешту майна.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Арешт майна допускається, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені так критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали цього кримінального провадження вказують на ймовірність того, що грошові кошти потерпілого набуті кримінально-правовим шляхом. Слідчий з прокурором подали докази того, (ст. 132 КПК України), що корпоративні права заявлених підприємств, у тому числі й грошові кошти на банківських рахунках, на які вони просять накласти арешт, зазнали незаконної спроби відчуження. За таких умов захід забезпечення кримінального провадження застосовується не у зв`язку з звичайною господарською діяльністю, а з метою попередження подальших спроб ухилення від застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Арешт може бути накладений, в тому числі, на корпоративні права (ч. 10 ст. 170 КПК України). Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. В цьому кримінальному провадженні грошові кошти на рахунках товариств кінцевим бенефеціарним засновником яких є позичальник ОСОБА_6 переконує в наявності обґрунтованої сукупності підстав вважати, що таке майно було набуте кримінально-правовим шляхом, а також зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, одержаних злочинним шляхом. Отже, грошові кошти на рахунках товариств є об`єктами, на які може накладатися арешт у цьому кримінальному провадженні. Арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів на виконання завдання із запобігання можливості їх приховування, зміни, відчуження або знищення. Спроба відчуження корпоративних прав свідчить про дотримання критерію розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, та є найменш обтяжливим способом забезпечення для реалізації підприємницької діяльності товариств. Предмет посягання-грошові кошти можуть бути використані як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

На виконання вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя застосовує спосіб арешту майна, який буде найменш обтяжливий для власника майна та забезпечить досягнення мети, задля якої такий арешт накладається, а саме, не позбавляючи права на підприємницьку діяльність.

Накладення арешту на грошові кошти товариств не є припиненням права власності на них або позбавленням таких прав і жодним чином не обмежує реалізацію цих корпоративних прав як учасників товариства (права брати участь в управлінні товариством тощо). Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності та полягає у тимчасовій забороні, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом забезпечення, що не призведе до порушення конституційних прав особи, яка ним володіє. Отже таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.

На підставі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з цим не підлягають задоволенню клопотання слідчого в частині заявленої вимоги про накладення арешту на активи (грошові кошти) внесені на рахунки банківських установ на ім`я фізичної особи-громадянина ОСОБА_6 . Неможливість такого задоволення полягає у тому, що не подано та документально не підтверджено, що ОСОБА_6 є клієнтом будь-якої банківської установа та відкрив на своє ім`я банківський рахунок. Таке твердження врегульовано ч. 5 ст. 132 КПК України, щодо обов`язку представників сторони обвинувачення подати докази обставин, на які вони посилаються, чого не було виконано. Керуючись статтями 132, 170, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , а також на рахунку НОМЕР_2 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСНИК ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 42559913.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку НОМЕР_3 , а також на рахунку НОМЕР_4 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» товариством з обмеженою відповідальністю «ВСП» код ЄДРПОУ 42636061.

Відмовити у вимозі про накладення арешту щодо рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_6 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали невідкладно вручити слідчому. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1