СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2020 р. Справа № 922/2865/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.,
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" (вх. № 472 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19, ухвалене суддею Лавровою Л.С. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 17.01.2020,
за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради, смт Сахновщина, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело", м. Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Сахновщинський молокозавод", м. Мерефа, Харківська область,
про внесення змін до договору оренди
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19 задоволено позовні вимоги. Внесено зміни до договору оренди землі від 21.01.2008, який зареєстрований у Сахновщинському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК за №040870200007 від 13.03.2008, шляхом визнання укладеною додаткової угоди між Сахновщинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" до договору оренди землі у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду. Стягнуто з ТОВ "Слобожанське джерело" на користь прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19. Зупинено апеляційне провадження у справі №922/2865/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
У зв`язку з закінченням розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" (вх. № 472 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19; призначено розгляд справи на 17.09.2020.
21.08.2020 до апеляційного господарського суду від заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7858), в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ "Слобожанське джерело", та вважає, що твердження апелянта не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
11.09.2020 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Слобожанське джерело" надійшли пояснення (вх. № 8552), в яких відповідач, заперечуючи проти доводів прокурора, вказує на те, що до нього перейшло право користування лише частиною земельної ділянки, тоді як інша частина продовжує знаходитись у користування третьої особи - ПАТ "Сахновщинський молокозавод".
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2020 представники відповідача надали пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. В свою чергу, прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказавши про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату та місце судового розгляду справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.09.2020, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.
21.09.2020 до суду апеляційної інстанції від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення (вх. № 8891), в яких прокурор з посиланням на практику Верховного суду зазначив про наявність підстав для переходу права користування усією земельною ділянкою до ТОВ "Слобожанське джерело", заперечував проти доводів відповідача щодо переходу право користування лише на частину земельної ділянки.
22.09.2020 до апеляційного господарського суду від ТОВ "Слобожанське джерело" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів (вх. №9013), в якому відповідач просив залучити до матеріалів справи копію заяви від 18.09.2020 ТОВ "Слобожанське джерело" до Сахновщинської селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та докази її направлення на адресу Сахновщинської селищної ради: опис та поштовий чек.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.09.2020 присутні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Присутній в судовому засіданні прокурор, заперечуючи проти доводів апелянта з підстав, зазначених у відзиві на неї та письмових поясненнях, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією на офіційному веб-сайті "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи.
Щодо доданих до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для їх прийняття під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта, а також підтвердження такими доказами фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.
В обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на те, що зазначені докази об`єктивно не могли бути надані до суду першої інстанції та долучені до апеляційної скарги у зв`язку з їх відсутністю на час вчинення відповідних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що додані до суду апеляційної інстанції нові докази не були предметом розгляду під час ухвалення оскаржуваного рішення та не стосуються обставин, які входять до предмету доказування, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, зокрема вчинення відповідних дій під час розгляду справи судом першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія долучає до матеріалів справи вищенаведені додаткові докази, однак до розгляду не приймає як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2008 між Сахновщинською селищною радою (орендодавцем) та ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель, не наданих у власність та постійне користування на території Сахновщинської селищної ради, яка знаходиться за адресою: вул. Шевченко, 2, с. Сахновщина, Харківська області (п. 1.1 договору).
Розділом 2 визначено об`єкт оренди. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,9467 га, у тому числі:
- 0,52085 га - під капітальною забудовою;
- 0,83150 га - під проходами, площадками, під`їздами;
- 1,55445 га - під зеленими насадженнями;
- 0,02775 га - під спорудами;
- 0,00547 га - під іншими.
Згідно пункту 3.1 договору на земельній ділянці знаходяться капітальні одноповерхові та двоповерхові забудови, споруди і об`єкти нерухомості та обладнання, що належать ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" згідно акту передачі нерухомого майна у власність Закритому акціонерному товариству "Сахновщинський молокозавод" від Відкритого акціонерного товариства "Харківмолпром" за актом без номера від 02.08.2001.
Відповідно до пункту 3.3. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2006, згідно розрахунку Державного підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 01.01.2006, та затверджена рішенням другої сесії п`ятого скликання Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області 18.05.2006 №103, становить 302626,09 грн.
У розділі 4 договору визначено строк дії договору та умови його припинення. Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та подальшої державної реєстрації і дійсний протягом 49 років з моменту реєстрації (п.4.1).
Дія договору припиняється у разі: письмового повідомлення в тридцятиденний строк орендарем орендодавця про припинення дії договору в односторонньому порядку (п. 4.3.1); придбання орендарем земельної ділянки у власність (п. 4.3.2); ліквідація юридичної особи - орендаря (п. 4.3.3); за взаємною згодою сторін (п. 4.3.4); за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 4.3.5); у разі закриття юридичної особи - ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" право орендаря на оренду цієї земельної ділянки на умовах цього договору переходить до правонаступника орендаря або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем, або особою, що буде володіти нерухомістю, яка розташована на цій ділянці, повідомивши про це селищну раду в письмовій формі (п. 4.3.6).
Відповідно до пункту 5.1 договору орендна плата затверджена рішенням другої сесії п`ятого скликання Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області 18.05.2006 №103 у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки та складає 151313,30 грн на рік.
Орендна плата вноситься у грошовій формі щомісяця у розмірі 1/12 частини орендної плати 1260,94 грн не пізніше 15 числа, наступного за звітним (п. 5.2).
Розмір орендної плати переглядається один раз на два роки та не має зворотної дії у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у інших випадках, передбачених законом (5.3.1-5.3.4).
Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування приміщень та будівель орендаря та забезпечення комерційної діяльності орендарю; цільове призначення земельної ділянки - підприємства іншої промисловості.
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з встановленням її меж. Підставою для встановлення меж земельної ділянки є рішення XVIII сесії XXIV скликання від 31.03.2004 б/н про затвердження проекту відведення земельної ділянки ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" та про надання дозволу на виготовлення технічної документації (п.п. 7.1, 7.2 договору).
Невід`ємними частинами цього договору є план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; інформація про нормативну оцінку земельної ділянки (п. 14.2 договору).
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками; зареєстрований у Сахновщинському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2008 № 040870200007.
Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди земельної ділянки від 21.01.2008 Сахновщинська селищна рада (орендодавець) передала, а ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (орендар) прийняло земельну ділянку, загальною площею 2,9467 га по вул. Шевченка, 2 в смт Сахновщина Харківської області за рахунок земель комерційного призначення згідно з планом (схемою) земельної ділянки (додаток №1). Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками 20.03.2008 (т.1, а.с. 159).
Згідно кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 6324855100:00:018:0003, складеного 20.03.2004, загальна площа 2,9467 га, у тому числі: капітальна одноповерхова забудова - 0,52085 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,83150 га; під зеленими насадженнями - 1,55445 га; під спорудами - 0,02775 га; під іншим - 0,00547 га (т.1, а.с. 160-161).
Матеріали справи свідчать, що 18.07.2013 державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіною О.М., відповідно до статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів, затвердженого 16.07.2013 в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області, видані свідоцтва №№ 808, 811, 814, 817, 820, 823, 826, якими посвідчено, що ТОВ "Транс-Авіа Плюс" (код ЄДРПОУ 37846883) належить на праві власності майно, що розташоване за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вул. Шевченка, буд. 2, що раніше належало ПАТ "Сахновщинський молокозавод" (код ЄДРПОУ 00447340) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Сахновщинською селищною радою Харківської області від 28.02.2001 та зареєстрованого Сахновщинським Бюро технічної інвентаризації Харківської області 28.01.2001 у реєстрову книгу №1а за реєстровим №161, а саме:
- будівля контори "А1", загальною площею 258,4 кв.м (свідоцтво від 18.07.2013 №808);
- будівля молокозаводу "Б2", загальною площею 2565,7 кв.м (свідоцтво від 18.07.2013 №811);
- будівля прохідної "М", загальною площею 30,0 кв.м (свідоцтво від 18.07.2013 №814);
- будівля мийки "О", загальною площею 68,6 кв. м (свідоцтво від 18.07.2013 №817);
- будівля майстерні "Ж", загальною площею 71,2 кв.м (свідоцтво від 18.07.2013 №820);
- будівля майстерні "В", загальною площею 118,9 кв.м (свідоцтво від 18.07.2013 №823);
- будівля гаражу "У", загальною площею 328,5 кв.м (свідоцтво від 18.07.2013 №826) (т.1, а.с.20-26).
В подальшому, 13.08.2013 між ТОВ "Транс-Авіа Плюс" (продавець) та ТОВ "Слобожанське джерело" (ідентифікаційний код 38773172) (покупець) укладено договори купівлі продажу №№ 2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2022, 2025, за умовами яких продавець передав, а покупець прийняв у власність наступне нерухоме майно, що розташоване за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вул. Шевченка, буд. 2:
- будівля контори "А1", загальною площею 258,4 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №808;
- будівля молокозаводу "Б2", загальною площею 2565,7 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №811;
- будівля мийки "О", загальною площею 68,6 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №817;
- будівля майстерні "Ж", загальною площею 71,2 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №820;
- будівля майстерні "В", загальною площею 118,9 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №823;
- будівля гаражу "У", загальною площею 328,5 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №826;
- будівля прохідної "М", загальною площею 30,0 кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого Сахновщинською державною нотаріальною конторою Харківської області від 18.07.2013 №814 (т.1, а.с.27-33).
Пунктом 1 цих договорів купівлі-продажу передбачено, що згідно довідки, виданої відділом Держземагенства у Сахновщинському районі Харківської області від 22.08.2013 за № 01-20-1765, земельна ділянка за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вулиця Шевченка, 2, має наступні характеристики: площа - 2,9467 га, кадастровий номер - 6324855100:00:018:0003, форма власності - державна власність.
У пункті 12 вказаних договорів зазначено, що зміст ст.120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України представникам сторін роз`яснено.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2019 № НВ-6308789112019 щодо земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 6324855100:00:018:0003, площею 2,9467 га, розташованої за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вулиця Шевченка, 2, датою державної реєстрації земельної ділянки є 02.04.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.03.2004 (т.1, а.с.45-47).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.08.2019 №178728272 щодо об`єктів нерухомого майна за адресою/місцезнаходження: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вулиця Шевченка, будинок 2 (параметри запиту), міститься наступна інформація (т.1, а.с.34-44).
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1831078463248.
Земельна ділянка, кадастровий номер 6324855100:00:018:0003, площа 2,9467 га, дата державної реєстрації 02.04.2019; цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Форма власності: комунальна; власник: Сахновщинська селищна рада.
Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права 15.05.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки; підстава виникнення речового права: договір оренди землі від 21.01.2008 б/н; характеристика речового права: строкове платне користування земельною ділянкою несільського господарського призначення, строк дії 49 років; орендодавець: Сахновщинська селищна рада; орендар: ЗАТ "Сахновщинський молокозавод".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108986163248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля гаражу "У", загальною площею 328,5 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №826 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2022 за ТОВ "Слобожанське джерело".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108966163248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля майстерні "В", загальною площею 118,9 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №823 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2019 за ТОВ "Слобожанське джерело".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108948463248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля майстерні "Ж", загальною площею 71,2 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №820 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2016 за ТОВ "Слобожанське джерело".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108921163248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля мийки "О", загальною площею 68,6 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №817 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2013 за ТОВ "Слобожанське джерело".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108888363248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля прохідної "М", загальною площею 30,0 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №814 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2025 за ТОВ "Слобожанське джерело".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108852663248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля молокозаводу "Б2", загальною площею 2565,7 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №811 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2010 за ТОВ "Слобожанське джерело".
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 108772563248.
Опис об`єкта нерухомого майна: будівля контори "А1", загальною площею 258,4 кв.м. 18.07.2013 зареєстровано вказаний об`єкт нерухомого майна з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №808 за ТОВ "Транс-Авіа Плюс";
Згідно актуальної інформації про право власності, 30.08.2013 зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2007 за ТОВ "Слобожанське джерело".
За твердженням прокурора, виходячи з положень статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 141 Земельного кодексу України, статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі", враховуючи дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо перебування у власності ТОВ "Слобожанське джерело" нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,9467 га, кадастровий номер 6324855100:00:018:0003, за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вулиця Шевченка, 2, та набуте у власність на підставі договорів купівлі-продажу від 30.08.2013 № 2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2022, 2025, укладених між ТОВ "Транс-Авіа Плюс" та ТОВ "Слобожанське джерело", то у відповідача з 30.08.2013 автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 21.01.2008, а тому ТОВ "Слобожанське джерело" і визначено відповідачем за даним позовом.
Водночас, прокурор зазначив про те, що рішенням XXIV позачергової сесії Сахновщинської селищної ради VI скликання №599-VI від 10.07.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Сахновщина, села Жовтень, села Чорнолозка та села Германівка" затверджено технічну документацію, з нормативної грошової оцінки, зокрема, земель селища Сахновщина. Відповідно до пункту 4 зазначеного рішення зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договорів оренди землі. Станом на 01.01.2019 нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №6324855100:00:018:0003 складає 4474694,97 грн (т.1, а.с. 48-49).
Відповідно до рішення XXVIII сесії VI скликання Сахновщинської селищної ради від 25 вересня 2013 року № 1294-VI "Про затвердження розмірів орендної плати за користування землями несільськогосподарського призначення по населених пунктах смт Сахновщина, с.Чорнолозка, с. Жовтень, с.Германівка" (зі змінами відповідно до рішення від 25 грудня 2013 року №1448-VI) встановлено ставку орендної плати за користування землями промисловості в межах населеного пункту в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до пункту 2 рішення Сахновщинської селищної ради від 25 грудня 2013 року №1448-VI встановлено обов`язок керуватись вказаним рішенням при укладанні договорів оренди на землю та додаткових угод до них (т.1, а.с.50-51).
Водночас, прокурором зазначено про те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 6324855100:00:018:0003 - землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, тоді як відповідно до договору оренди землі від 21.01.2008 ставка орендної плати складає 5% від нормативно грошової оцінки, що суперечить вищевказаному рішенню селищної ради.
Отже, посилаючись на приписи статей 13, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 288, 289 Податкового кодексу України, статей 1, 13, 15, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", прокурор зазначив про те, що впровадження нового розміру нормативної грошової оцінки земель смт Сахновщина з 01.01.2013 є підставою для зміни розміру орендної плати за договором оренди землі від 21.01.2008, а тому нормативна грошова оцінка земельної ділянки та ставка орендної плати підлягають зміні шляхом укладення додаткової угоди до вказаного договору оренди.
За таких обставин, 13.05.2019 Сахновщинською селищною радою, як орендодавцем, на юридичну адресу ТОВ "Слобожанське джерело" (набувача нерухомого майна) було направлено лист-пропозицію від 11.05.2019 №02-16/425, до якого додано проект додаткової угоди про внесення змін до п. 2.1, 3.3, 5.1, 5.2 вказаного договору оренди землі. Проте, проект додаткової угоди ТОВ "Слобожанське джерело" не було підписано, поштове відправлення повернуто Сахновщинській селищній раді з відміткою поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (т.1, а.с. 52-56).
Вищенаведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
15.01.2020 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" про внесення змін до договору оренди.
Дослідивши підстави звернення прокуратури з даним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вимог частини 3 статті 53 ГПК України прокурором було обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором попередньо повідомлено Сахновщинську селищну раду про представництво інтересів держави в її особі при зверненні із позовною заявою до господарського суду.
Щодо позовних вимог по суті спору судом першої інстанції встановлено наявність у власності ТОВ "Слобожанське джерело" нерухомого майна, яке територіально зосереджене на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,9467 га, кадастровий № 6324855100:00:018:0003, за адресою: смт Сахновщина, вул. Шевченко 2, що набуто відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу від 30.08.2013 №2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2022, 2025, укладених між ТОВ "Слобожанське джерело" та ТОВ "Транс-Авіа Плюс", а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України у ТОВ "Слобожанське джерело" з 30.08.2013 автоматично виникло право користування (оренди) земельною ділянкою, що є предметом позову у даній справі.
Окрім того, враховуючи, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, судом першої інстанції вказано, що зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обов`язковою підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої сторонами в договорі оренди землі від 21.01.2008 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі.
Також, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині доповнення пункту 2.1 договору оренди землі від 21.01.2008 відомостями щодо адреси та кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки, відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі", така істотна умова договору оренди землі як об`єкт оренди повинна містити відомості щодо кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того факту, що відповідач не є правонаступником по договору оренди, оскільки він придбав тільки частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка є предметом позову, та про це ним надані відповідні докази, які неправомірно відхилені судом першої інстанції. На думку відповідача, він не повинен сплачувати орендну плату за користування частиною земельної ділянки, на якій не знаходиться його нерухоме майно. Окрім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано до спірних правовідносин положення статті 79-1 Земельного кодексу України, виходячи з приписів якої договір оренди земельної ділянки між відповідачем та Сахновщинською селищною радою не може бути укладений до формування окремої земельної ділянки площею 0,34413 га з встановленням меж по периметру об`єктів нерухомого майна відповідача та присвоєнням їй окремого кадастрового номера.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є позовні вимоги прокурора в особі Сахновщинської селищної ради про внесення змін до договору оренди землі від 21.01.2008, укладеного між Сахновщинською селищною радою (орендодавцем) та ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" (орендарем), шляхом визнання укладеною додаткової угоди між Сахновщинською селищною радою та ТОВ "Слобожанське джерело" до договору оренди землі у редакції, викладеній у позовній заяві, в частині заміни сторони договору - орендаря, оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, право користування цією земельною ділянкою перейшло до іншої особи, а також в частині визначення кадастрового номера вказаної земельної ділянки, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.
Правовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі (за змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі").
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу), за змістом частин першої, другої якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Разом з цим, відповідно до частини 6 статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Згідно з частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (ч. 2 ст. 377 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
За положеннями пункту "е" частини першої статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом статей 120, 140 та 141 ЗК України законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункти 7.40, 7.42, 8.5).
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.
Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.
Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно із наведеними нормами права.
Особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16 та у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 15.01.2019 у справі №908/27/18, від 05.02.2019 №914/1131/18.
Таким чином у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності надана у користування (оренду) ТОВ "Сахновщинський молокозавод" на підставі договору оренди землі від 21.01.2008 для обслуговування приміщень та будівель орендаря та забезпечення комерційної діяльності орендарю (п. 6.1 договору). При цьому, відповідно до підпункту 2.1.1 цього договору та кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 6324855100:00:018:0003, що є невід`ємною частиною цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,9467 га, у тому числі під капітальною забудовою 0,52085 га.
Відповідно до інформаційної довідки від 27.08.2019 № 178728272, яка містить відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 31.07.2012 прийнято рішення про державну реєстрацію та внесено запис про право власності за ПАТ "Сахновщинський молокозавод", реєстраційний номер майна: 37257670; тип майна: Сахновщинський молокозавод; адреса нерухомого майна: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вулиця Шевченка, будинок 2; площа земельної ділянки: 29745,0 кв.м; номер запису: 161 в книзі 1а.
Матеріали справи містять дублікат свідоцтва про право власності від 28.02.2001, виданого на підставі рішення виконкому Сахновщинської селищної ради від 12.01.2001 №3, щодо об`єкту нерухомого майна "Молокозавод", яким посвідчено, що об`єкт в цілому, розташований у смт Сахновщині, вул. Шевченка, 2, належить ЗАТ "Сахновщинський молокозавод", та складається з тринадцяти будівель . Вказане свідоцтво зареєстроване Сахновщинським Бюро технічної інвентаризації Харківської області 28.02.2001 у реєстрову книгу №1а за реєстровим №161 (т.1, а.с. 205-206).
Тобто, ПАТ "Сахновщинський молокозавод" був власником нерухомого майна - Сахновщинський молокозавод, як цілісного майнового комплексу, що підтверджено також поясненнями сторін в судовому процесі.
Згідно копії технічного паспорта №1а-161, виготовленого Сахновщинським БТІ станом на 10.07.2012, на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами до складу майнового комплексу "Сахновщинський молокозавод" входили наступні об`єкти нерухомості загальною площею 2,9745 га: адміністративна будівля "А 1"; будівля прохідної "М"; будівля молокозаводу "Б"; службові будівлі: "З", "Ж", "В", "в", "Д", "Е", "Є", "Т", "И", "О", "І", "у"; огорожа №1; ворота №2, №3; споруди "Ю", "Г" (т.1, а.с. 233).
На виконання ухвали суду першої інстанції від 04.12.2019 Сахновщинським МГКПТІ надано суду копії матеріалів інвентаризаційної справи №1а-161 та письмові пояснення щодо кількості об`єктів нерухомого майна за даними цієї інвентаризаційної справи. Відповідно до цих пояснень, станом на дату проведення останньої поточної інвентаризації (2012 рік) та дату видачі технічного паспорту, інвентаризаційний об`єкт «Сахновщинський молокозавод» складався з 23 будівель та споруд: А1-будівля контори, а-ганок, а-ганок, Б2-будівля молокозаводу, б-гадок, б-ганок, б-ганок, б-ганок, М-будівля прохідної, О-будівля мийки, Ж-будівля майстерні, Д-будівля дизельної, В-будівля майстерні, И-будівля кладової, У-будівля гаражу, З-будівля котельні-дизельної, Ю-градилка, Г-Градилка, Е-сарай, Є-сарай, Л-сарай, С-вбиральня, К - вбиральня.
При цьому, звернуто уваго на те, що господарсько-побутові будівлі та споруди (ганки, сараї, вбиральні тощо), що розташовані на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі як на окремі об`єкти визнаватися не може. Крім того, відповідно до супутникових знімків із загальнодоступної програми GoogleEarth можливо встановити, що частина будівель об`єкту «Сахновщинський молокозавод» перестала існувати, зокрема, будівля кладової (літ. И), будівля котельні-дизельної літ. З, будівля сараю літ. Є, будівля сараю літ. Е, у зв`язку з чим, перебувати у власності будь-яких осіб вказані об`єкти не можуть (т.1, а.с. 202-204).
З наявних матеріалів неможливо достеменно встановити, які саме будівлі та споруди знаходились на земельній ділянці, що є предметом договору оренди землі від 21.01.2008, площа такої забудови, статус цих будівель як окремого нерухомого майна.
Водночас, єдиний правовстановлюючий документ щодо нерухомого майна майнового комплексу "Сахновщинський молокозавод" містить відомості про те, що вказаний об`єкт складається з 13 будівель.
Судова колегія зазначає, що доказів переходу права власності на згаданий вище комплекс об`єктів нерухомості в цілому матеріали справи не містять.
Водночас, відповідно до свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.07.2013 №№ 808, 811, 814, 817, 820, 823, 826, виданих державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіною О.М., посвідчено право власності ТОВ "Транс-Авіа Плюс" (код ЄДРПОУ 37846883) на наступне нерухоме майно: будівля контори "А1", загальною площею 258,4 кв.м, будівля молокозаводу "Б2", загальною площею 2565,7 кв.м, будівля прохідної "М", загальною площею 30,0 кв.м, будівля мийки "О", загальною площею 68,6 кв. м, будівля майстерні "Ж", загальною площею 71,2 кв.м, будівля майстерні "В", загальною площею 118,9 кв.м, будівля гаражу "У", загальною площею 328,5 кв.м. Загальна площа об`єктів нерухомості складає 0,3441 га.
Як визначено у цих свідоцтвах вищезазначене майно належало ПАТ "Сахновщинський молокозавод" (код ЄДРПОУ 00447340) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Сахновщинською селищною радою Харківської області від 28.02.2001 та зареєстрованого Сахновщинським Бюро технічної інвентаризації Харківської області 28.02.2001 у реєстрову книгу №1а за реєстровим №161.
Дані свідоцтва не містять жодних відомостей щодо земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майна.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.08.2019 №178728272, 18.07.2013 зареєстровано право власності ТОВ "Транс-Авіа Плюс" на вказане нерухоме майно на підставі зазначених свідоцтв з відкриттям відповідних розділів, реєстрацією даних об`єктів нерухомого майна.
При цьому, матеріали справи не містять доказів присвоєння кадастрових номерів спірним земельним ділянкам, на яких розташовані вказані об`єкти нерухомого майна, та доказів виокремлення спірних земельних ділянок з загального масиву земельної ділянки попереднього власника майна.
В подальшому, 13.08.2013 право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна (а саме: будівля контори "А1", загальною площею 258,4 кв.м, будівля молокозаводу "Б2", загальною площею 2565,7 кв.м, будівля прохідної "М", загальною площею 30,0 кв.м, будівля мийки "О", загальною площею 68,6 кв. м, будівля майстерні "Ж", загальною площею 71,2 кв.м, будівля майстерні "В", загальною площею 118,9 кв.м, будівля гаражу "У", загальною площею 328,5 кв.м) перейшло від ТОВ "Транс-Авіа Плюс" (продавець) до ТОВ "Слобожанське джерело" (покупець) на підставі договорів купівлі-продажу №№ 2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2022, 2025.
Вказані договори купівлі продажу містять умови щодо характеристики земельної ділянки, за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вулиця Шевченка, 2, у тому числі визначено кадастровий номер та площу цієї земельної ділянки.
Однак, відомостей щодо перебування цієї земельної ділянки в оренді на підставі договору оренди землі від 21.01.2008 ці договори не містять, як й інформації щодо попереднього землекористувача, не встановлено будь-яких умов щодо прав на земельну ділянку, які переходять до набувача об`єктів нерухомості.
Встановивши, що матеріали справи не містять доказів переходу права власності на весь майновий комплекс "Сахновщинський молокозавод", для обслуговування якого надано спірну земельну ділянку у користування (оренду) третій особі, враховуючи відсутність доказів відчуження усіх об`єктів нерухомого майна, яке розташоване на цій земельній ділянці та належить на праві власності ПАТ "Сахновщинський молокозавод" на підставі свідоцтва про право власності, виданого Сахновщинською селищною радою Харківської області від 28.02.2001 та зареєстрованого Сахновщинським Бюро технічної інвентаризації Харківської області 28.02.2001 у реєстрову книгу №1а за реєстровим №161, та відсутність встановлення факту, що ПАТ "Сахновщинський молокозавод" не є власником нерухомості на спірній земельній ділянці та не користується нею, врахувавши приписи пункту "е" частини першої статті 141 ЗК України, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення права користування третьої особи на спірну земельну ділянку за договором оренди землі від 21.01.2008 та автоматичного переходу цих прав у повному обсязі до відповідача.
Водночас, місцевий господарський суд, обмежившись посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо відсутності відомостей про наявність інших нежитлових приміщень на спірній земельній ділянці, право власності на які зареєстровані за іншими особами, та на лист Сахновщинського МГКПТІ від 18.12.2019 вих. № 12/19-192, зазначив про безпідставність посилання відповідача на те, що на земельній ділянці розміщене нерухоме майно, що належать третій особі.
З цього приводу колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 2 названого Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В свою чергу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (стаття 5 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Згідно з частиною 1 статті 4 названого Закону право власності підлягає державній реєстрації.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
В частині 3 статті 3 цього Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву, відносно того, що згідно даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно ПАТ "Сахновщинський молокозавод" належить нерухоме майно (тип майна - Сахновщинський молокозавод), що знаходиться на спірній земельній ділянці (внесення запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 31.07.2012).
Поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
Починаючи з 01.01.2013 відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовувалися державним реєстратором без проставляння будь-яких відміток, у тому числі про погашення записів. Самі ж відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру прав поступово почали дублюватися в частині інформації про об`єкт нерухомого майна та містити різну (суперечливу) інформацію про суб`єкта права власності, іншого речового права на нерухоме майно.
Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 N 484, врегульовано відносини, пов`язані з погашенням записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зокрема, згідно з пунктом 45 вищевказаного Порядку у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 01.01.2013 в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення такого запису. Правила цього пункту в частині проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек застосовуються також у разі, коли така державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відповідної відмітки під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об`єкта нерухомого майна за умови належної ідентифікації такого об`єкта у відповідних реєстрах або у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав.
Критерієм, з урахуванням якого здійснюється визначення наявності чи відсутності підстави для погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є належна ідентифікація на ідентичність об`єкта нерухомого майна, відомості про який містяться в Державному реєстрі прав та в Реєстрі прав власності . При цьому, як Реєстр прав власності на нерухоме майно, так і Державний реєстр прав не є інформаційними системами для реєстрації об`єктів нерухомого майна, а створювалися виключно для державної реєстрації прав з відображенням відомостей про об`єкт речового права.
З метою уникнення дублювання відомостей про зареєстровані речові права, про суб`єктів та об`єкти таких прав, та унеможливлення відображення таких відомостей в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, якщо відомості про зареєстровані речові права на відповідний об`єкт нерухомого майна містяться в Державному реєстрі прав, з моменту набрання чинності Порядком ведення Державного реєстру прав, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, окрім технічної можливості погашення запису про об`єкт нерухомого майна з відомостями про зареєстроване право власності, інші речові права, з`явилася і юридична можливість здійснення такої дії.
Аналогічне за змістом роз`яснення з цього приводу з вказівкою на алгоритм дій державних реєстраторів щодо погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно було надано Міністерством юстиції України в листі № 5729/8.4.1/32-19 від 12.07.2019.
Наведені роз`яснення викладено Верховним Судом у постанові від 21.01.2020 у справі №910/8348/19.
Проте на час пред`явлення даного позову та розгляду справи, у Реєстрі прав власності на нерухомо майно не було проставлено відповідну відмітку про погашення запису щодо права власності ПАТ "Сахновщинський молокозавод" на нерухоме майно (Сахновщинський молокозавод). При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено можливості належної ідентифікації на ідентичність об`єкта нерухомого майна, відомості про який містяться в Державному реєстрі прав (щодо окремих об`єктів нерухомого майна з відкриттям нових розділів) та в Реєстрі прав власності (щодо типу майна Сахновщинський молокозавод, до якого увійшли будівлі та споруди).
Суд першої інстанції не врахував висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, відповідно до якого за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Окрім того, відповідно до висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18, за яким частиною другою статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться в Державному реєстрі.
Однак, місцевий господарський суд не з`ясував на підставі яких правовстановлюючих документів була проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Сахновщинський молокозавод) - групу будівель та споруд, їх кількість, що знаходиться за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вулиця Шевченка, 2. Висновок суду першої інстанції про набуття відповідачем права власності на усі об`єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, ґрунтується лише на відомостях, що містяться у Державному реєстрі, та, відповідно, є передчасним, та не є таким, що зроблений на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, такий висновок не відповідає критерію обґрунтованості в розумінні частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи відомості, які містяться у свідоцтві про право власності від 28.02.2001, виданого на підставі рішення виконкому Сахновщинської селищної ради від 12.01.2001 №3, щодо об`єкту нерухомого майна "Молокозавод", яким посвідчено, що вказаний об`єкт належить ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" та складається з тринадцяти будівель; дані технічного паспорта №1а-161, виготовленого Сахновщинським БТІ станом на 10.07.2012, на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами до складу майнового комплексу "Сахновщинський молокозавод" щодо переліку будівель та споруд, пояснення Сахновщинського МГКПТІ та копії матеріалів інвентаризаційної справи №1а-161, умови договору оренди землі від 21.01.2008 щодо розміру земельної ділянки під капітальною забудовою (0,52085 га), загальну площу об`єктів нерухомості, що перейшли до ТОВ "Слобожанське джерело" (0,3441 га), колегія суддів вважає правомірним посилання відповідача щодо відсутності підстав для переходу права оренди на усю спірну земельну ділянку, оскільки до останнього перейшло право власності лише на частину об`єктів нерухомого майна (7 будівель), що входили до складу майнового комплексу "Сахновщинський молокозавод" та які розміщені на земельній ділянці.
Вказані твердження щодо переходу права власності лише на частину будівель та споруд не спростовано прокурором ні в суді першої інстанції, ні під час перегляду справи апеляційним господарським судом.
З урахуванням вимог наведеного законодавства, враховуючи, що відповідач придбав частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді у третьої особи, договір оренди земельної ділянки не може бути припиненим в цілому, зокрема, в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташована інша будівля або споруда, за відсутності достовірних доказів відчуження всього нерухомого майна, знищення цього майна та припинення права власності третьої особи на таке майно. Отже, факт відчуження частини нерухомого майна не впливає на правовідносини оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 21.01.2008, укладеного між позивачем та третьою особою.
Окрім того, як вже було зазначено, право оренди на земельну ділянку переходить за договором, який передбачає набуття права власності на будівлю. Цим же договором одночасно припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташована така будівля (частина 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі").
Разом з тим, у зазначених нормах передбачено перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно від іншої особи (відчужувача) саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020у справі № 910/2845/19).
У разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України.
Таким чином, у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилася в користуванні саме відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 921/257/19).
Відтак за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.
Тобто, від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке відсутнє у попереднього землекористувача станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці (подібний правовий висновок викладений палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 913/169/18).
Колегія суддів зазначає, що в укладених між ТОВ "Транс-Авіа Плюс" (продавець) та ТОВ "Слобожанське джерело" договорах купівлі-продажу від 30.08.2013 №№ 2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2022, 2025, вказано лише кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, проте не зазначено положень щодо наявності у попереднього власника права володіння чи користування земельною ділянкою (умов, підстав та обсягів), на якій розташоване відчужуване нерухоме майно. Доказів існування у ТОВ "Транс-Авіа Плюс" права користування земельною ділянкою, на якій розміщені передані у власність відповідача нежитлові будівлі на момент відчуження нерухомого майна матеріали справи не містять.
Водночас, судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо припинення права оренди у ПАТ "Сахновщинський молокозавод" за договором оренди землі від 21.01.2008, зокрема, правової підстави припинення та момент такого припинення, не враховано наявних в матеріалах справи договорів купівлі-продажу від 30.08.2013 №№ 2007, 2010, 2013, 2016, 2019, 2022, 2025, на які він посилається у своєму рішенні, як на доказ набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, та з яких вбачається, що продавцем нерухомого майно, яке придбав відповідач, є інша особа (ТОВ "Транс-Авіа Плюс"), і, як наслідок, не було встановлено обставини щодо особи, яка є "попереднім орендарем земельної ділянки" у розумінні частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", оскільки право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 21.01.2008 було зареєстроване саме за ПАТ "Сахновщинський молокозавод", а об`єкти нерухомості, розташовані на цій земельній ділянці, відповідач придбав у ТОВ "Транс-Авіа Плюс".
Отже, аналізуючи обставини даної справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження прокурора про перехід до ТОВ "Слобожанське джерело" права користування спірною земельною ділянкою у повному обсязі відповідно до договору оренди землі від 21.01.2008 внаслідок набуття права власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 30.08.2013, та автоматичне припинення права попереднього користувача за вказаним договором оренди землі.
Враховуючи наведене, а також надавши оцінку всім зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора про внесення змін до договору оренди землі від 21.01.2008, який укладений між Сахновщинської селищної ради (орендодавцем) та ЗАТ "Сахновщинський молокозавод" та зареєстрований у Сахновщинському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК за №040870200007 від 13.03.2008, шляхом визнання укладеною додаткової угоди між Сахновщинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" до договору оренди землі, а отже відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивача та обґрунтування його підстав, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.
Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої).
Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував нездійснення захисту інтересів держави Сахновщинською селищною радою, яка не вжила заходів для звернення до суду з даним позовом про внесення змін до договору оренди землі від 21.01.2008, про що вона повідомила прокуратуру відповідними листами, в яких просила прокуратуру забезпечити представництво інтересів Сахновщинської селищної ради в суді, зазначаючи про неможливість самостійного звернення до суду з позовом, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору та практичного досвіду правничої діяльності та юридичної освіти (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що невнесення змін до вказаного договору оренди землі від 21.01.2008 протягом 2013-2019 років призводить до недоотримання територіальної громадою смт Сахновщина значних коштів у вигляді орендної плати, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).
З огляду на вищевикладене вірним є висновок суду першої інстанції про доведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Щодо інших аргументів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у постанові, оскільки не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанське джерело" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2020 у справі №922/2865/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.09.2020.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.В. Шевель
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2020 |
Оприлюднено | 01.10.2020 |
Номер документу | 91850626 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Фоміна Віра Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні