Постанова

від 23.09.2020 по справі 607/15838/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15838/18Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/546/20 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 301030100

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2020 року (ухвалене суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 6 березня 2020 року) у цивільній справі № 607/15838/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа Банк", державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака Василя Ярославовича, Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі ПАТ "Укрсоцбанк") правонаступником прав та обов`язків якого є акціонерне товариство "Альфа Банк" (далі АТ"Альфа Банк"), державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В.Я., Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області в якому просив скасувати рішення державного реєстратора індексний номер 40126248 від 15.03.3018 року про реєстрацію за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також припинити право власності ПАТ "Укрсоцбанк" на зазначену квартиру.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 . 07.05.2008 року, він уклав з АКБ "Укрсоцбанк" договір іпотеки зазначеної квартири для забезпечення своїх зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії №770/38-424-08 від 07.05.2008 року та договором про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-425-08 від 07.05.2008 року. 23 серпня 2018 року з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що 15.03.2018 року державним реєстратором Шелюжаком В.Я. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40136148 про реєстрацію права власності на належну позивачу квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк". Позивач вважає, що ПАТ "Укрсоцбанк" незаконно набув право власності на належне йому спірне майно, оскільки реєстрація переходу права власності на спірну квартиру проведено з порушенням встановленого порядку. На його думку, договір іпотеки від 07.05.2008 року не містить іпотечного застереження (пункт 4.5 договору передбачає лише способи звернення стягнення на предмет іпотеки і не може вважатись іпотечним застереженням, оскільки між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов, які необхідні для договору про задоволення вимог іпотекодержателя). Крім цього, зазначив, що квартира, на яку банк звернув стягнення шляхом набуття права власності, є місцем постійного проживання позивача та його сім`ї, іншого нерухомого майна для проживання у нього не має, а тому вважає, що відповідачем не дотримано вимоги ч.1 ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі Закон № 1304-VII).

Також, позивач зазначив, що сума заборгованості, в рахунок погашення якої банком набуто право власності на іпотечне майно, є спірною та за нею сплив строк позовної давності. Державний реєстратор здійснив державну реєстрацію переходу права власності на предмет іпотеки не маючи повного переліку документів, які необхідні для такої реєстрації. Повідомлень від банку про необхідність погашення боргу позивач не одержував, а тому державним реєстратором при прийнятті рішення, на думку позивача, не дотримано вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Шелюжака Василя Ярославовича, індексний номер 40126248 від 15 березня 2018 року про реєстрацію за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Припинено право власності ПАТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнуто із акціонерного товариства "Альфа банк", державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака Василя Ярославовича, Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 6708 (шість тисяч сімсот вісім) 44 коп., тобто по 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн.. 14 коп., із кожного.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2018 року, якою заборонено відчуження квартири АДРЕСА_2 .

В апеляційній скарзі АТ"Альфа Банк" просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що іпотечний договір містить застереження (п.4.5.3 договору) щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки яке і є договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Банк надав державному реєстратору повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, надіслане позивачу 03.11.2017 року рекомендованим листом.

Вказав, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані, оскільки застереження в договорі іпотеки є згодою іпотекодавця на відчуження (стягнення) іпотечного майна з визначених у застереженні підстав.

Звертає увагу суду на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту. Належним способом захисту є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Вважає що спосіб захисту ним обрано вірно тому що державний реєстратор прийняв неправомірне рішення (допустив порушення п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 22.08.2018 року в справі №925/1265/16 не можуть бути застосовані, оскільки стосуються виключно способів захисту земельних прав. Велика Палата ВСУ у постанові від 04.09.2018 року у справі №915/127/18 визначила, що якщо судом буде встановлено, що державному реєстратору було подано всі необхідні документи для державної реєстрації та відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права, то це не є перешкодою для скасування запису про державну реєстрацію, якщо наявність такого запису порушує право чи інтерес позивача, тобто дії реєстратора були правомірні; у справі яка переглядається дії реєстратора були неправомірні, оскільки він за відсутності необхідних документів передбачених Порядком вчинив реєстраційну дію. В документах, наявних в реєстраційній справі наявні суттєві розбіжності у розрахунку заборгованості від 22.12.2017 року та в повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки, які були надані державному реєстратору (зазначено інший договір), а також неналежний доказ "зворотнього поштового повідомлення про вручення вимоги" оригінал якого на вимогу суду не був наданий. Суд вірно застосував останню правову позицію Великої Палати ВСУ щодо мораторію, тому не можуть бути застосовані інші висновки, викладені у постановах ВСУ (згідно постанови ВП ВСУ від 30.01.2019 року у справі № 30.01.2019 року).

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та зіслався на обставини викладені в ній.

Представник позивача апеляційної скарги не визнала та пояснила, що позивачем вірно обрано спосіб захисту з урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка передбачає, що ухвалення рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Суд вірно застосував Закон "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який передбачає тимчасову заборону на примусове звернення стягнення на нерухоме майно.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 07 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-424-08, відповідно до п.1.1 якого, кредитор надає позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру. Підпунктом 1.1.1 зазначеного договору передбачено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами, траншами , зі сплатою 14 відсотків річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному у додатку №1 до цього договору, що є невід`ємною частиною, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 99 000 доларів США.

Крім цього, 07 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-425-08, відповідно до п.1.1 якого, кредитор зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Підпунктом 1.1.1 зазначеного договору передбачено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами, траншами , зі сплатою 24 відсотків річних за кредитом, в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за кредитом в сумі 2 015 гривень. Відповідно до п.п. 1.1.2 зазначеного договору, кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.п.1.1.1 цього договору, за умови повного погашення попереднього траншу та у випадку нездійснення позичальником сплати за рахунок власних коштів чергового страхового платежу за договором страхування іпотеки №D778-019/08/СМ від 07 травня 2008 року (надалі договір страхування), укладеного між позичальником та ВАТ НАСК Оранта , що здійснює страхування нерухомості, іпотека якої забезпечує виконання кредитних зобов`язань позичальника за договором

07 травня 2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до п.1.1, 1.2 якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії №770/38-424-08 від 07 травня 2008 року та договором про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-425-08 від 07 травня 2008 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 110,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Загальна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 670 842 грн., що в еквіваленті складає 132 840 доларів США.

Розділом 4 зазначеного іпотечного договору сторонами погоджено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація. П.4.5 вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, а саме : п.п.4.5.1 - на підставі рішення суду; п.п.4.5.2 - на підставі виконавчого напису нотаріуса або п.п.4.5.3 - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або п.п.4.5.4 - шляхом продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; або п.п.4.5.5 - шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку встановленому статтею 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати

Відповідно до пункту 6.2 зазначеного іпотечного договору, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

12 березня 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 до державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В.Я.. До заяви було надано копію іпотечного договору від 07 травня 2008 року, повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 02.11.2017 року №104553, адресоване ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості від 22.12.2017 року станом на 17.10.2017 року.

В повідомленні ПАТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 02.11.2017 року №104553 зазначено, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право вимоги заборгованості по кредитному договору №770/38-425-07 від 07 травня 2008 року (надалі кредитний договір), згідно якого являється іпотекодержателем нерухомого майна, а саме чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_4 , що є предметом договору іпотеки. Зазначеним повідомленням банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 03 жовтня 2017 року складає 93 575, 83 долари США, з яких строкова заборгованість - 37400 доларів США, прострочена заборгованість 23100 доларів США, прострочена заборгованість по нарахуванню відсотків 33075,83 долари США та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку, він має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України "Про Іпотеку".

В реєстраційній справі, наданій державним реєстратором Шелюжаком В.Я. є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 10 листопада 2017 року, оригінал якого ПАТ "Альфа-банк" на вимогу суду не надало. Також, у матеріалах реєстраційної справи міститься копія довідки розрахунку заборгованості від 22.12.2017 року станом на 17.10.2017 року, відповідно до якої зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 по договору №770/38-424-08 від 07.05.2008 року складає 93575,83 доларів США, з яких строкова заборгованість - 37400 доларів США; прострочена заборгованість 23100 доларів США, прострочена заборгованість по нарахованих відсотках -33075,83 долари США.

15 березня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжаком В.Я., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №40136148 нерухомого майна - квартиру, що розташована: АДРЕСА_3 за ПАТ "Укрсоцбанк". Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.03.2018 року, номер 117228194, право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстроване за ПАТ "Укрсоцбанк".

Судом також встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , а також члени його сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.02.2020 року №201088307, у власності ОСОБА_1 відсутнє інше нерухоме майно.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який передбачає тимчасову заборону на примусове звернення стягнення на нерухоме майно.

Колегія погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, утому числі, і статтями 35-37 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV).

Частиною першою статті 35 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304-VII підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в іноземній валюті (1.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії) під забезпечення іпотекою квартири, вказана квартира використовується ним як місце постійного проживання і у його власності не має іншого нерухомого житлового майна, тому дана квартира не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ "Укрсоцбанк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 7 травня 2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у поставах від 20.11.2019 року у справі №802/1340/18-а та від 19.05.2020 року у справі №644/3116/18, тому посилання представника банку на висновки, щодо застосування норм права, а саме мораторію на стягнення майна у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду не заслуговують уваги суду, оскільки висновки, що містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають переваги над висновками Касаційного цивільного суду.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк".

Доводи апелянта про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту не заслуговують уваги суду з огляду на таке.

Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка регулює порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав викладено в новій редакції. Відповідно до частини третьої вказаної статті відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже чинне законодавство допускає скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням раніше зареєстрованих речових прав.

Суд вірно захистив порушене право позивача у спосіб визначений спеціальним законом з урахуванням внесених у нього змін. Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду України щодо належного способу захисту враховували вимоги чинного законодавства, які діяли на час їх постановлення.

Враховуючи вказане підстав для скасуваня рішення суду першої інстанції виходячи з вищевказаних доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірний розподіл судом першої інстанції судових витрат колегія суддів вказує, що вказаний спір є немайновим, а тому повинен оплачуватись судовим збором за ставкою 704,80 грн, тому рішення суду в частині розподілу судових витрат слід скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2020 року в частині стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на сторону, яка їх понесла.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2020 року.

Головуючий Бершадська Г.В.

Судді: Міщій О.Я.

Шевчук Г.М.