Постанова

від 24.09.2020 по справі 918/844/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/844/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Студенця В. І., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора: Красножон О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019

у складі колегії суддів: Тимошенка О. М. - головуючого, Дужича С. П., Юрчука М. І.

у справі за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Рівнеенергопотенціал"

третя особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Рівненська районна рада

про визнання недійсним договору в частині та стягнення суми ПДВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2018 року заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Рівнеенергопотенціал" про визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти № 486/17 від 01.08.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині включення до договірної ціни та сплати податку на додану вартість, передбаченого пунктом 1.1 договору, в розмірі 136 992,00 грн, а також зобов`язання відповідача повернути Рівненській районній раді фактично сплачену за договором суму податку на додану вартість у розмірі 136 992,00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що Рівненською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу вебпорталу державних закупівель виявлено порушення чинного законодавства при укладенні 01.08.2017 між Відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством "Рівнеенергопотенціал" (постачальник) договору № 486/17 про закупівлю товарів за державні кошти, внаслідок укладення та виконання якого до ціни товару була включена сума ПДВ, що є незаконним, оскільки згідно з пунктом 45 підрозділу ХХ ПК України операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД звільняються від оподаткування ПДВ, а тому договір в частині включення до договірної ціни ПДВ у розмірі 136 992,00 грн підлягає визнанню недійним, а переплачена сума ПДВ - стягненню з відповідача.

3. Мотивуючи підстави звернення з цим позовом прокурор вказав на порушення інтересів держави щодо раціонального й ефективного використання бюджетних коштів під час укладення спірного договору та сплати на користь відповідача сум податку на додану вартість всупереч приписам податкового законодавства, а також посилався на невжиття Відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації, що є замовником за спірним договором та розпорядником бюджетних коштів, заходів до захисту і поновлення інтересів держави, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

4. Правовою підставою позову прокурор визначив приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 6, 203, 215, 216, 236 ЦК України, статті 207 ГК України, пункту 45 підрозділу 2 розділу XХ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. До позовної заяви прокурором додано примірник листа Рівненської місцевої прокуратури від 26.12.2018, адресованого начальнику Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації, стосовно виявлених порушень під час укладення оспорюваного договору та про наявність підстав для подання прокурором позову в інтересах держави, якщо у спірних правовідносинах захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Фактичні обставини справи, установлені судами

6. 30.06.2017 на вебпорталі уповноваженого органу з питань закупівель "Prozorro" оприлюднене оголошення про проведення процедури закупівлі за № UA -2017-06-30-000220-с по предмету ДК 021:2015-09110000-3 "Тверде паливо" (вугілля, торф, деревне паливо) на загальну суму 1 173 000,00 грн.

7. Пропозиції по лоту-1 тверде паливо (вугілля, торф) надало 2 учасника: відповідач з остаточною пропозицією 821 952,00 грн та ПП "Західпроменерго" з остаточною пропозицією 823 000,00 грн.

8. 01.08.2017 між Відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством "Рівнеенергопотенціал" (постачальник) укладено договір № 486/17 про закупівлю товарів за державні кошти, за пунктом 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати замовнику у власність код за ДК 021:2015-09110000-3 тверде паливо (вугілля, торф), надалі-товар, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити товар, а саме: вугілля кам`яне марки ГКОМ (13-100), 106 т, ціна за одиницю без ПДВ - 2 400,00 грн, загальна суму без ПДВ 254 400,00 грн; напівбрикет торф`яний, 416 т, ціна за одиницю без ПДВ - 1 035,00 грн, загальна суму без ПДВ 430 560,00 грн; загальна вартість товару без ПДВ 684 960,00 грн, ПДВ 136 992,00 грн, загальна вартість товару з ПДВ 821 952,00 грн.

9. Згідно з пунктами 1.2.-1.7. договору право власності на товар переходить до замовника в момент підписання накладної на партію товару. Замовник має право зменшити обсяг закупівлі за договором залежно від реального фінансування видатків. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Ціна за одиницю товару, зазначена у пункті 1.1. договору, може бути змінена у випадках, передбачених пунктом 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови надання постачальником замовнику належних та об`єктивних доказів, що підтверджують необхідність таких змін, з підстав, передбачених Законом. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою до цього договору. Продаж товару здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

10. Згідно з пунктом 2.5. договору приймання товару за кількістю і якістю оформлюється видатковою накладною. Товар вважається поставленим постачальником: по кількості відповідно до фактично одержаної представником замовника кількості; по якості відповідно до якості, вказаної у посвідченні якості, з урахуванням вимог пункту 2.1. договору. Моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання замовником з відповідною відміткою у товаросупровідних документах. Разом з товаром замовнику повинні передаватися належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до замовника в момент підписання відповідальною особою замовника видаткової накладної, що є підтвердженням належного виконання постачальником умов цього договору. Підписання представником замовника видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника замовника на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов договору по поставці товару та засвідчує узгодження з замовником кількості та якості товару, зазначеної у видатковій накладній.

11. У пунктах 4.1.- 4.6. договору врегульовано порядок поставки товару. Так, термін поставки товару з дня підписання договору до 15.09.2017. Місце поставки товару Рівненська область, Рівненський район, навчальні заклади згідно з рознарядкою замовника, що є додатком № 2 до цього договору. Доставка товару до місць постачання, вказаних у пункті 4.2., здійснюється постачальником за його рахунок (з вказанням вантажних робіт тощо). Всі зобов`язання по укладенню транспортних договорів з перевізниками (відправниками), по найму транспортних засобів тощо покладено виключно на постачальника. Товар приймається замовником відповідно до специфікації та товаросупровідних документів. Разом з товаром постачальник зобов`язаний надати замовнику належним чином оформлені товаросупровідні документи: рахунок-фактуру постачальника; видаткову накладну, товаро-транспортні накладні (у випадках, передбачених чинним законодавством). Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у пункті 4.2. цього договору, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством та цим договором, якщо внаслідок прийому буде встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, та умовам договору.

12. 27.11.2017 сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 01.08.2017 № 486/17, якою у зв`язку з виробничою необхідністю та у зв`язку із збільшенням ціни за одиницю товару на напівбрикет торф`яний, враховуючи листи постачальника від 22.11.2017 № 22-11 та виробника ДП "Рівнеторф" від 02.10.2017 № 775, сторони дійшли згоди про внесення змін до договору в частині строку його дії, виконання зобов`язань щодо передання товару та збільшення ціни за одиницю товару в межах не більше 10%, зокрема і сум ПДВ.

13. На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено, а замовником прийнято товар на загальну суму 821 952,00 грн, у тому числі ПДВ 139 992,00 грн, а замовник здійснив розрахунки за поставлений товар, про що свідчать платіжні доручення № 727 від 07.08.2017 на суму 99 360,00 грн, № 728 від 07.08.2017 на суму 100 092,60 грн, № 747 від 11.08.2017 на суму 99 937,80 грн, № 748 від 11.08.2017 на суму 99 813,60 грн, № 753 від 14.08.2017 на суму 77 376,60 грн, № 64 від 20.09.2017 на суму 12 171,60 грн, № 869 від 20.09.2017 на суму 87 312,60 грн, № 870 від 20.09.2017 на суму 103 057,20 грн, № 1114 від 20.11.2017 на суму 13 165,20 грн, № 1197 від 11.12.2017 на суму 129 664,80 грн, а всього на суму 821 952,00 грн, у тому числі ПДВ 139 992,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.04.2019 у справі № 918/844/18 позов прокурора задоволено повністю. Визнано недійсним договір про закупівлю товарів за державні кошти № 486/17 від 01.08.2018, укладений між Відділом освіти Рівненської районної державної адміністрації та ПП "Рівнеенергопотенціал", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, передбаченого пунктом 1.1 договору, в розмірі 136 992,00 грн. Зобов`язано відповідача повернути позивачу безпідставно отримані 136 992,00 грн. Стягнуто з відповідача 3 816,88 грн судового збору на користь прокуратури Рівненської області.

15. Суд першої інстанції проаналізувавши зміст спірних правовідносин та компетенцію відділу освіти районної державної адміністрації дійшов висновку про виникнення у прокурора права на позов та доведення ним підстав представництва у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру", позаяк матеріалами справи підтверджено нездійснення позивачем, що є стороною спірного договору та розпорядником спірних коштів, захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Щодо суті спору суд першої інстанції визнав обґрунтованими аргументи прокурора та позивача про те, що сплачена позивачем в повному обсязі сума ПДВ була безпідставно включена відповідачем до тендерної пропозиції та умов оспорюваного правочину, і відповідач не довів протилежного, відтак позовні вимоги про визнання недійсним договору в частині умов щодо сплати ПДВ та про стягнення 136 992,00 грн задовольнив в повному обсязі.

16. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2020 апеляційну скаргу ПП "Рівнеенергопотенціал" задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2019 у справі № 918/844/18 скасовано. Позовну заяву заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації до ПП "Рівнеенергопотенціал" про визнання недійсним договору в частині та стягнення суми ПДВ залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 226 ГПК України.

17. Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого господарського суду щодо підтвердження прокурором підстав представництва у розумінні статті 23 Закону "Про прокуратуру", вказавши, що прокурором не подано до матеріалів справи доказів того, що орган, визначений ним як такий, до компетенції якого належать відповідні повноваження не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і не доведено прокурором неналежності здійснення ними такого захисту.

18. До того ж, суд апеляційної інстанції послався на відсутність в матеріалах справи доказів вручення адресату попереднього повідомлення прокурора про звернення до суду з відповідним позовом (лист Рівненської місцевої прокуратури від 26.12.2018 до начальника відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації), зауваживши, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах є Держаудитслужба, яка може бути самостійним позивачем у цій справі, та має бути вказана прокурором у позовній заяві, як орган уповноважений державою здійснювати функцію захисту інтересів держави у спірних відносинах.

19. Відтак, дійшовши висновку що прокурор у даній справі не довів правових підстав для представництва останнім інтересів держави та невірно визначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, апеляційний суд залишив позов без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 226 ГПК України, як такий, що поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції заступник прокурора Рівненської області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та залишити в силі рішення суду першої інстанції у справі № 918/844/18.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

21 . Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

22 . Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

23 . Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

24 . За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

25 . Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

26 . Отже, учасник справи, який не є скаржником, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

27 . Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

28 . Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 918/844/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.09.2019, тобто значно раніше дати запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України, якою є 12.03.2020 . Тому положення пункту 4 розділу X ГПК України щодо особливостей продовження процесуальних строків під час розгляду цієї касаційної скарги застосуванню не підлягають.

29 . Ця ухвала суду касаційної інстанції від 14.08.2019, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 918/844/18, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

30 . Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

31 . У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

32 . На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

33 . З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

34 . На час розгляду касаційної скарги прокурора відзиви на неї від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

35. 24.09.2020 у судове засідання з`явився прокурор та надав пояснення у справі . Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України, не реалізували. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 24.09.2020 від учасників справи не надходило.

36. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

37 . Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

38. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду .

39. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

40. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

41 . Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

42 . Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами .

43 . Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

44 . У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

45 . У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 17.09.2020 на 24.09.2020 обов`язковою не визнавалась.

46 . З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (заступник прокурора Рівненської області)

47. В обґрунтування доводів касаційної скарги прокурор посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права та безпідставність висновку про непідтвердження прокурором підстав представництва, стверджуючи таке:

- склад сторін у спорі відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки Відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів та стороною у спірному договорі;

- висновки апеляційного суду про ненадання прокурором доказів невиконання позивачем своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та нез`ясування причин такої бездіяльності не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, та є безпідставним, оскільки відділ освіти з серпня 2017 року ухилявся від обов`язку захистити інтереси держави у спірних правовідносинах;

- апеляційний суд помилково визначив належним позивачем органи Державної аудиторської служби України, не здійснивши належного аналізу компетенції цих органів та змісту спірних правовідносин;

- оскільки підставою позову є недотримання податкового законодавства при укладенні договору, а не порушення процедури закупівлі, відділ освіти районної державної адміністрації є належним позивачем у справі;

- висновок апеляційного суду щодо нездійснення прокурором належного повідомлення відділу освіти не вмотивований, оскільки законодавство не встановлює вимог щодо порядку такого повідомлення.

48 . Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

49. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.

50 . Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

51 . Оскільки заступник прокурора Рівненської області з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 918/844/18 звернувся до Верховного Суду 12.07.2019, тобто до набрання чинності Законом від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд цієї скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.

52 . Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

55. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

56. Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до договірної ціни суми податку на додану вартість та про зобов`язання відповідача ПП "Рівнеенергопотенціал" повернути позивачу фактично сплачену за договором суму податку на додану вартість.

57. Залишаючи позов прокурора без розгляду апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду з огляду на недоведення прокурором правових підстав для представництва інтересів держави в суді та невірне визначення позивача в особі якого подано позов.

58. У поданій касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує, що в розрізі положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини четвертої статті 53 ГПК України ним у позовній заяві належним чином обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави, зокрема нездійснення позивачами захисту інтересів держави. Крім того вказує, що судом не надано належної оцінки обставинам справи, що підтверджують правильне визначення прокурором позивача в інтересах якого подано позов.

59. Отже, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання повноти обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у даній справі та наявності (відсутності) підстав для залишення позову прокурора без розгляду.

60. Надаючи оцінку доводам скаржника наведеним у пункті 47 цієї постанови, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи зважає на таке.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду

61 . Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

62 Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

63 . Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

64. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

65. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

66. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

67. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо , до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень . У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

68. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18 ).

69. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

70. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

71. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

72. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

73. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи . Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

74. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку , передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності . Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано , то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ).

75. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

76. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

77. У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

78. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

79. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

80. Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пунктах 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ).

81. При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

82. Однак у наведеній статті ГПК України ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ).

83. Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

84. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

85. У даному випадку суд апеляційної інстанції мотивуючи залишення позову без розгляду послався на невірне визначення прокурором позивача - відділу освіти районної державної адміністрації, замість Державної аудиторської служби України, що є уповноваженим державним органом на здійснення контролю за дотриманням законодавства про державні закупівлі. Однак встановлення судом обставини звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, як помилково вважав апеляційний суд (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17).

Щодо залишення позову без розгляду

86. Залишення позову прокурора без розгляду апеляційний суд мотивував, поряд з висновком про неправильне визначення прокурором позивача, також недоведенням прокурором правових підстав представництва через відсутність доказів вручення органу, уповноваженому на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, попереднього повідомлення прокурора про звернення до суду із відповідним позовом.

87. Як зазначалося вище, звертаючись до суду із позовом прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, зокрема, бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

88 . У цьому випадку з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку , передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності .

89. В контексті наведеного, висновок про доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

90. Отже, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин з урахуванням положень законодавства і висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах та за результатами оцінки доводів прокурора стосовно підстав представництва і доказів, якими ці доводи підтверджено.

91. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

92. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 ГПК України).

93. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" заступник прокурора Рівненської області при зверненні 29.12.2018 з позовом до суду додав до позовної заяви лист Рівненської місцевої прокуратури від 26.12.2018, адресований начальнику Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації, стосовно виявлених порушень під час укладення і виконання оспорюваного договору та наявність підстав для подання прокурором позову на захист інтересів держави у цих правовідносинах.

94. Проте, як встановив апеляційний суд, докази вручення цього листа позивачу в матеріалах справи відсутні .

95. До того ж, установлені судами попередніх інстанцій строки подання прокурором позовної заяви до суду 29.12.2018 та підписання ним 26.12.2018 повідомлення позивачу про наявність підстав для даного позову, засвідчують, що такі строки не відповідають критерію розумності для кваліфікації невжиття заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, як бездіяльності Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації в контексті положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням висновків, викладених у пунктах 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

96. За таких обставин суд апеляційної інстанції, вказавши, що прокурор у даній справі, не довів підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, дійшов висновку про залишення позову заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації до ПП "Рівнеенергопотенціал" без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України.

97. Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

98. З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України є помилковими, адже якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, така позовна заява, подана прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, залишається без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України .

99 . Відтак, зазначені в оскаржуваній постанові підстави залишення прозову прокурора без розгляду підлягають зміні за результатами касаційного перегляду. Оскільки після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наявних доказів апеляційний господарський суд установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, позовну заяву заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації належить залишити без розгляду відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

100 . Доводи касаційної скарги щодо суті спору зводяться до переоцінки доказів і обставин справи, що, відповідно до положень статті 300 ГПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

101 . Аргументи сторін, що не стосуються мотивів залишення позову прокурора без розгляду, наведених у цій постанові, суд касаційної інстанції не аналізує з огляду на зазначені вище висновки щодо необхідності першочергового з`ясування та підтвердження судом підстав представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді у разі звернення прокурора з відповідним позовом.

Щодо суті касаційної скарги

102 . Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103 . Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

104 . Відповідно до положень статтею 311 ГПК України суд підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

105. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини частина четверта статті 311 ГПК України.

106 . Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні, а саме викладення мотивування висновку суду про залишення позовної заяви без розгляду в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

107 . У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області відмовити.

2. Змінити мотивувальну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 918/844/18, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 918/844/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Студенець

В. Г. Пєсков