Рішення

від 17.07.2008 по справі 2-407/2008

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-407/ 2008 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 липня 2008 року     Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі:       головуючого     - судді Кудряшової A.M.

при секретарі           - Голова А.С.

за участю представника

    позивача         -ОСОБА_1

відповідачів     - ОСОБА_2,  ОСОБА_3

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в смт.  Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку,  заподіяного недостачею товару,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 червня 2008 року звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення матеріального збитку,  заподіяного недостачею товару на суму 16771 гривня 32 копійки. Позовні вимоги мотивовані тим,  що відповідачі перебувають у трудових відносинах з позивачем на посаді продавців магазину «Люкс» в смт.  Совєтський Совєтського району АР Крим,  та 01 січня 2005 року з ними було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. У період з 19 по 22 березня 2008 року у зазначеному магазині позивачем була проведена інвентаризація підзвітних відповідачам товарно-матеріальних цінностей за результатами якої була виявлена недостача товару на загальну суму 25192 гривні 58 копійок,  тобто по 12596 гривень 29 копійок у кожної з відповідачки,  у зв'язку з чим,  оскільки відповідачки у добровільному порядку частково відшкодували цозивачу матеріальний збиток,  просить стягнути матеріальний збиток з ОСОБА_2 у сумі 8618 гривень 26 копійок та з ОСОБА_3 у сумі 8153 гривень 06 копійок,  а також відшкодувати судові витрати,  понесені при подачі позову до суду.

У попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1,  якій діє на підставі відповідної довіреності,  зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 7818 гривень 26 копійок,  з відповідачки ОСОБА_3 6153 гривні 06 копійок у рахунок матеріального збитку,  заподіяного недостачею товару,  пояснивши,  що частину матеріального збитку відповідачі сплатили у добровільному порядку після пред'явлення позову до суду. В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на обставини,  викладені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнали,

що під час їх трудовій діяльності у позивача з їх вини виникла недостача товару,

тому вони не заперечують проти викладених в позовній заяві обставини,

пояснивши,  що часто відпускали товари з магазину у борг,  при цьому боржники з

ними не розраховувалися,  внаслідок чого виникла нестача на зазначену позивачем

суму.'    

Враховуючі,  що визнання відповідачами позову у попередньому судовому засі^нні не суперечить законні та не порушує права,  свободи і інтереси інших осіб,  з огляду на те,  що представник позивача не відмовляється від позову,  то є законні підстави для задоволення позову,  у зв'язку з чим,  суд вважає за необхідне задовольнити заявлений позов у попередньому судовому засіданні,  відповідно до положень  ст.  ст.  130 ч. 4,  174 ЦПК України.

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи,  встановив,  що відповідачка ОСОБА_2 знаходилася з позивачем у трудових відносинах з 27 січня 2003 року,  працюючи продавцем; відповідачка ОСОБА_3 знаходилася з позивачем у трудових відносинах з 01 жовтня 2004 року,  працюючи також на посаді продавця. Зазначені обставини підтверджуються відповідними трудовими договорами (а.с.  11-13,  14-16). З кожної з відповідачів позивач 01 січня 2005 року уклав договори про повну матеріальну відповідальність (а.с.  17,  18). Внаслідок проведеної в період з 19 по 23 березня 2008 року комісією,  створеною позивачем,  інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в магазині "Люкс",  де працювали відповідачі,  була виявлена нестача товару на загальну суму 25192 гривень 58 копійок (а.с.  6,  7). Інвентаризація проводилася за участю відповідачів. Відповідно до умов договорів про повну матеріальну відповідальність,  кожен з відповідачів прийняв на себе обов'язок по відшкодуванню матеріального збитку у повному обсязі внаслідок незабезпечення збереження ввірених ним матеріальних цінностей. Однак відповідачі порушили зазначені обов'язки,  внаслідок чого виникла нестача товару на суму 25192 гривень 58 копійок. 12 травня 2008 року відповідачі були звільнені на підставі  ст.  40 п.8 КЗпП України,  що підтверджується відмітками в їх трудових договорах,  при цьому підстави звільнення відповідачками не осопорюються.

Відповідно до  ст.  130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду,  заподіяну підприємству,  установі,  організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Згідно з п.1  ст.  134 КЗпП України,  працівники несуть' матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,  заподіяної з їх вини підприємству,  установі,  організації,  у випадках,  коли між працівником і підприємством,  установою,  організацією відповідно до статті 135-І цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей,  переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За таких обставин,  враховуючи,  що з вини відповідачів,  з якими були укладені договори про повну матеріальну відповідальність,  позивачу - суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особі ОСОБА_4 був спричинений матеріальній збиток внаслідок нестачі товару,  якій був ввіреній відповідачам,  суд вважає,  що заявлений позов підлягає задоволенню. При цьому беручи до уваги,  що з кожним із відповідачів був окремо укладений договір про повну матеріальну відповідальність,  то кожен з них повинен відповідати за фактично заподіяну ним шкоду. Судом безспірно встановлено,  що кожен з відповідачів спричинив шкоду позивачу у рівних частках,  частину збитків вони відшкодували у добровільному порядку і таким чином з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальний збиток у сумі 7818 гривень 26 копійок,  з відповідача ОСОБА_3 - у сумі 6153 гривні 06 копійок.

Відповідно до  ст.  88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у рівних частках з кожного,  а саме по 83 гривні 85 копійок у рахунок відшкодування понесених витрат по сплаті держмита та по 15 гривень у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного,   ст.  ст.  130,  134 п.1,  135-1,  135-3,  137-138 КЗпП України,  керуючись  ст.  ст.  5,  10,  11,  57,  88,  130 ч.4,  174 ч.4,  208,  209,  212-215,  223 ЦПК України,  суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

(Стягнути з ОСОБА_2 Тетяни1 Павлівни на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріального збитку,  заподіяного недостачею товару,  7818 (сім тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 26 копійок,  у рахунок відшкодування витрат по сплаті держмита 83 (вісімдесят три) гривні 85 копійок,  у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 (п'ятнадцять) гривень,  а взагалі 7917 (сім тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріального збитку,  заподіяного недостачею товару,  6153 (шість тисяч сто п'ятдесят три) гривні 06 копійок,  у рахунок відшкодування витрат по сплаті держмита 83 (вісімдесят три) гривні 85 копійок,  у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 (п'ятнадцять) гривень,  а взагалі 6251 (шість тисяч двісті п'ятдесят одну) гривня 91 копійка.

 Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку,  передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано,  та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі,  який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.