Постанова

від 05.10.2020 по справі 923/378/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/378/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Кірющенко А.В. за посвідченням від 04.09.2020 року № 056794;

від Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, м. Станіслав Білозерського району Херсонської області - не з`явився;

від Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго", м. Херсон - не з`явився;

від Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року про закриття провадження у справі, м. Херсон, суддя Нікітенко С.В., повний текст складено та підписано 08.07.2020 року

у справі № 923/378/20

за позовом Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, смт. Білозерка Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, м. Станіслав Білозерського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго", м.Херсон, Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області

про визнання недійсними протоколу тендерного комітету та договору закупівлі за державні кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та ухвали суду першої інстанції.

В квітні 2020 року Заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, смт. Білозерка Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, м. Станіслав Білозерського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго", м. Херсон (за участю третьої особи на стороні позивача - Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області), в якій просив суд визнати недійсними результати публічної закупівлі, оформлені протоколом засідання тендерного комітету Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька від 04.03.2020 року щодо визначення переможця державної закупівлі ДК 021-2015 Єдиний закупівельний словник код 09110000-3 Тверде паливо на 2020 рік - Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю; визнати недійсним договір закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року, укладений між Станіславським закладом повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго , а також стягнути з відповідача на користь прокуратури судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства щодо додержання правових та економічних засад здійснення публічних закупівель за рахунок державних коштів під час здійснення закупівлі товару - твердого палива, замовником якої є Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області, які полягають в порушенні тендерним комітетом замовника умов проведення тендерної закупівлі (тендерна пропозиція переможця торгів не відповідала умовам тендерної документації), що свідчить про необґрунтованість оспорюваного рішення замовника та є підставою для визнання його недійсним, як і договору, укладеного на його підставі.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.04.2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.06.2020 року задоволено клопотання Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області про залучення до участі у справі № 923/378/20 в якості співвідповідача - Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, розгляд справи № 923/378/20 вирішено розпочати спочатку.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року у справі №923/378/20 (суддя Нікітенко С.В.) задоволено заяву Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі №923/378/20 у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині позовних вимог про визнання недійсним договору закупівлі за державні кошти; закрито провадження у справі №923/378/20 в іншій частині, оскільки спір про визнання недійсним протоколу тендерного комітету не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що учасниками спірного договору розірвано договір закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року з дати його укладення, грошові кошти за вказаним договором не було перераховано та товар не був поставлений, тобто, договір взагалі не виконувався, у зв`язку з розірванням договору не настало жодних негативних наслідків, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, як не доведено і існування будь-якого інтересу чи правовідносин з третіми особами з приводу укладення, виконання та припинення цього договору, тобто, зобов`язання за спірним договором є припиненими , а тому провадження у справі №923/378/20 в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку відсутністю предмета спору.

Щодо вимоги про визнання недійсними результатів публічної закупівлі, суд першої інстанції зазначив, що оскільки договір закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року розірвано, вимога про визнання недійсними результатів публічної закупівлі з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №918/843/17 від 14.05.2019 року, окремо не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому, суд, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закрив провадження у справі № 923/378/20.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заступник прокурора Херсонської області, м. Херсон з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року у справі № 923/378/20 скасувати та направити справу №923/378/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також відшкодувати прокуратурі Херсонської області сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17, зазначає, що оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про розірвання такого договору не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Скаржник також зауважує, що твердження суду про те, що відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, суперечить нормам матеріального права, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом на захист суспільних інтересів держави, а предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору через допущені порушення під час процедури закупівлі, а тому, припинення правовідносин за договором між його сторонами не свідчить про відсутність предмету спору.

Крім того, за твердженням скаржника, оскаржувана ухвала господарського суду постановлена з порушенням норм п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу Украйни, оскільки відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Оскільки прокурор звернувся до суду з позовом на захист економічних та суспільних інтересів держави, а не однієї з сторін спірного договору, а предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору через допущені порушення під час процедури закупівлі, тому, розірвання сторонами договору, як результату такої закупівлі та його невиконання сторонами не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Також ухвала Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року у справі № 923/378/20 постановлена з порушенням норм ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд порушив правила предметної юрисдикції. Так, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.05.2019 року у справі №918/843/17, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем, спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Враховуючи, що 18.03.2020 року між Станіславським закладом повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго було укладено (підписано) договір, а отже, між ними виникли приватноправові відносини, які відрізняються наявністю майнового інтересу у сторін. При цьому, факт розірвання договору навіть з дати укладення не спростовує факту підписання та існування договору № 38 від 18.03.2020 року, а отже, приватноправових відносини між Станіславським закладом повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго на момент його укладення.

Враховуючи викладене, на думку скаржника, суд невірно застосував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2019 року у справі №918/843/17 та від 29.01.2019 року у справі № 819/829/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року про закриття провадження у справі № 923/378/20, справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви , враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду справи в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області, м.Херсон підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року про закриття провадження у справі № 923/378/20 скасуванню з передачею справи на розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

В квітні 2020 року Заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, смт. Білозерка Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, м. Станіслав Білозерського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго", м. Херсон, Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області, в якій просив суд визнати недійсними результати публічної закупівлі, оформлені протоколом засідання тендерного комітету Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька від 04.03.2020 року щодо визначення переможця державної закупівлі ДК 021-2015 Єдиний закупівельний словник код 09110000-3 Тверде паливо на 2020 рік - Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю; визнати недійсним договір закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного №38 від 18.03.2020 року, укладений між Станіславським закладом повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго , а також стягнути з відповідача на користь прокуратури судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства щодо додержання правових та економічних засад здійснення публічних закупівель за рахунок державних коштів під час здійснення закупівлі товару - твердого палива, замовником якої є Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області, які полягають в порушенні тендерним комітетом замовника умов проведення тендерної закупівлі (тендерна пропозиція переможця торгів не відповідала умовам тендерної документації), що свідчить про необґрунтованість оспорюваного рішення замовника та є підставою для визнання його недійсним, як і договору, укладеного на його підставі.

30.06.2020 року електронною поштою та 02.07.2020 року поштою до Господарського суду Херсонської області від Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач-2 просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Заява ґрунтується на таких обставинах:

- 19.06.2020 року Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" лист за вих. № 59 про розірвання договору закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року з дати його укладення - з 18.03.2020 року, як це передбачено ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України;

- розірвання договору було ініційовано з метою уникнення додаткових збитків у вигляді судових витрат по справі № 923/378/20, які будуть стягнуті судом у разі задоволення позову;

- допущення помилок під час проведення процедури закупівлі сталося через неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань залученим спеціалістом - ФОП Сергієва-Шмаркатюк О.М., яка готувала всю тендерну документацію, у тому числі й проект протоколу тендерного комітету від 04.03.2020 року, відтак, в разі понесення збитків по справі № 923/378/20, Станіславський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області також буде вимушений в порядку регресу звертатися за відшкодуванням даних збитків й до вказаного виконавця робіт, що потягне за собою також додаткові збитки у вигляді судових витрат та послуг на правничу допомогу, оскільки в штаті установи відсутні фахівці з відповідними знаннями;

- з урахуванням зазначеного, за твердженням відповідача-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" погодилось на підписання додаткової угоди № 1 від 19.06.2020 року про розірвання договору закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного №38 від 18.03.2020 року з дати його укладення - з 18.03.2020 року. Додаткова угода № 1 від 19.06.2020 року зареєстрована та взята на облік управлінням ДКС України у Білозерському районі Херсонської області, про що свідчить відповідна відмітка на угоді.

За таких обставин, на думку відповідача-2, та з урахуванням того, що по договору №38 від 18.03.2020 року жодних оплат та відвантажень товару не було, розірвання даного договору з дати його укладення не створює та не має жодних майнових наслідків для сторін за договором, а тому, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стосовно вимоги про визнання недійсними результатів публічної закупівлі, то на думку відповідача-2, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17, така вимога окремо від вимоги про визнання договору недійсним має розглядатись в порядку іншого судочинства - адміністративного, оскільки не зачіпаються будь-чиї майнові права, тобто, перестав існувати спір про право.

На підтвердження викладених обставин, заявником було додано:

- копію листа Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області від 19.06.2020 року № 59 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго" про розірвання договору № 38 від 18.03.2020 року;

- копію додаткової угоди від 19.06.2020 року № 1 про розірвання договору № 38 від 18.03.2020 року;

- звіт про виконання договору № 38 від 18.03.2020 року.

03.07.2020 року до суду від прокурора у справі надійшли пояснення по суті заявленого клопотання про закриття провадження, в яких прокурор просив суд відмовити відповідачу-2 у задоволенні зазначеного клопотання з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 905/1227/17 від 27.11.2018 року та № 918/843/17 від 14.05.2019 року.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року у справі № 923/378/20 задоволено заяву Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі № 923/378/20 у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині позовних вимог про визнання недійсним договору закупівлі за державні кошти; закрито провадження у справі № 923/378/20 в іншій частині, оскільки спір в частині позовних вимог про визнання недійсним протоколу тендерного комітету не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В контексті зазначених норм, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

При цьому, судова колегія зазначає, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Так, звертаючись із позовом до суду, Заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, смт. Білозерка Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, м. Станіслав Білозерського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса просив суд:

- визнати недійсними результати публічної закупівлі, оформлені протоколом засідання тендерного комітету Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька від 04.03.2020 року щодо визначення переможця державної закупівлі ДК 021-2015 Єдиний закупівельний словник код 09110000-3 Тверде паливо на 2020 рік - Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю;

- визнати недійсним договір закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року, укладений між Станіславським закладом повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго .

Разом з тим, після відкриття провадження у справі до суду від Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач-2 просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (щодо першої позовної вимоги) .

При цьому, обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач-2 зауважив, що оспорюваний у справі договір № 38 від 18.03.2020 року розірваний за згодою сторін з дати його укладення, жодних оплат та відвантажень товару не було, розірвання даного договору не створює та не має жодних майнових наслідків для сторін за договором, а тому, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судова колегія зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За змістом п . 2 ч . 1 ст . 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст . 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п . 1 ст . 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення .

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) .

При цьому, оскільки основною позовною вимогою прокурора в даному випадку є вимога про визнання недійсним договору, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17 (провадження № 12-112гс18) зазначено: законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Звідси апеляційний суд обґрунтовано розглянув позов прокурора про недійсність договору оренди спірних приміщень, незважаючи на те, що ця угода припинена за домовленістю сторін. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19) зазначено: Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За таких обставин оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, то укладення між відповідачами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна під час розгляду справи не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 .

Тобто, за вказаними правовими висновками, якщо предметом спору є визнання договору недійсним, укладення між відповідачами додаткової угоди про припинення такого договору не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судова колегія також наголошує, що у справах про визнання правочинів (договорів) недійсними предметом спору є саме дійсність (чи недійсність) договору - тобто відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення при визнання договору недійсним, тобто про його анулювання як юридичного факту, який мав наслідком виникнення зобов`язання.

У випадку припинення договору з підстав, не пов`язаних з його недійсністю (наприклад, належним виконанням чи розірванням за згодою сторін) припиняються зобов`язання за даним договором.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Але це не має наслідком припинення чи будь-яке інше розв`язання спору в частині відповідності умов договору як юридичного факту вимогам законодавства на момент його укладення, за вирішенням якого звертається позивач у даній справі.

Окрім того, відповідно до приписів ч . 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тобто, угода сторін недійсного договору про його розірвання в силу наведених положень сама є недійсною, а відтак вона не може породжувати правових наслідків, зокрема, обумовлювати собою припинення договірних відносин контрагентів.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про розірвання такого договору не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Разом з тим, судом першої інстанції вищевказане враховано не було, з огляду на що, суд дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Що ж стосується закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними результатів публічної закупівлі, яке суд першої інстанції мотивував тим, що оскільки договір закупівлі за державну кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року розірвано, вимога про визнання недійсними результатів публічної закупівлі з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/843/17 від 14.05.2019 року окремо не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Розглядаючи дану справу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, Великою Палатою було зауважено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №819/829/17, суд виходив, зокрема, з того, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Позов про визнання нечинною процедури закупівлі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, якщо результати проведеної державної закупівлі реалізовані шляхом укладення з переможцем торгів договору про закупівлю послуг, а тому, на момент звернення позивача з позовом до суду, вже існував спір про право, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

У справі, яка розглядається, позовними вимогами є: визнання недійсними результатів публічної закупівлі, оформлені протоколом засідання тендерного комітету Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька від 04.03.2020 року щодо визначення переможця державної закупівлі ДК 021-2015 Єдиний закупівельний словник код 09110000-3 Тверде паливо на 2020 рік - Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю; а також вимога про визнання недійсним договору закупівлі за державні кошти вугілля кам`яного № 38 від 18.03.2020 року, укладеного між Станіславським закладом повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька та Товариством з обмеженою відповідальністю Таврія Теплоенерго .

Отже, наявність спору про право цивільне (визнання договору недійсним) виключає можливість розгляду вимоги про визнання недійсними результатів публічної закупівлі у справі № 923/378/20 в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, дійшовши безпідставного висновку щодо відсутності предмету спору за вимогою про визнання оспорюваного договору недійсним, суд першої інстанції також дійшов передчасного висновку щодо закриття провадження у справі і за первісними позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосував правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17 та від 29.01.2019 року у справі № 819/829/17.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, оскільки така ухвала прийнята з порушенням судом першої інтонації норм процесуального права та неповним встановленням обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного висновку про закриття провадження у справі як з підстави відсутності предмету спору, так і непідсудністю спору господарському суду, з огляду на що, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду .

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року про закриття провадження у справі №923/378/20 скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду позовних вимог Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, смт. Білозерка Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, м. Станіслав Білозерського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія Теплоенерго", м. Херсон, Станіславського закладу повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області ім. К.Й. Голобородька, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області про визнання недійсними протоколу тендерного комітету та договору закупівлі за державні кошти .

Що стосується стягнення на користь скаржника судових витрат за результатами апеляційного перегляду ухвали, судова колегія зазначає, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи суду першої інстанції, то розподіл суми судового збору, пов`язаної з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи (заяви), згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 231, 269, 270, 275, 277, п . 4 ч. 1 ст. 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року про закриття провадження у справі № 923/378/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.07.2020 року про закриття провадження у справі № 923/378/20 скасувати.

Справу № 923/378/20 направити до Господарського суду Херсонської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.10.2020 року.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош