Ухвала

від 13.10.2020 по справі 489/5331/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 489/5331/18

провадження № 61-13979ск20

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тапфло про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду

м. Миколаєва з указаним позовом, у якому, неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь 300 588,56 грн,

з яких: 41 251,10 грн - оплата відпустки за період з 11 січня 2017 року

до 03 лютого 2017 року; 259 337,46 грн - компенсація за невикористану відпустку при звільненні за 183 календарних дні із розрахунку середньої заробітної плати 2 728,62 грн, а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку по день ухвалення судом рішення, виходячи

з середнього заробітку 2 728,62 грн, але не менше 965 931,48 грн; моральну шкоду у розмірі 45 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу

і додатково понесені витрати на проведення економічного експертного дослідження та комісії банку в сумі 5 050,50 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з ТОВ Тапфло на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 26 167,91 грн, середній заробіток за затримку остаточного розрахунку, без урахування податків

та обов`язкових платежів, у розмірі 30 000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та 233,00 грн витрат, понесених на підготовку експертного висновку. В решті позову відмовлено. Стягнено з ТОВ Тапфло на користь держави судовий збір у розмірі 447,59 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 9 157,41 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ Тапфло витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 3 500,00 грн.

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку

до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду

м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями

від 23 вересня 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку

на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що в судовому засіданні апеляційного суду 10 квітня 2020 року він присутній не був, оскільки проходив медичне обстеження та після обстеження було проведено оперативне втручання, що підтверджується медичними документами від 09 липня 2020 року та 24 липня 2020 року. Після проведеного лікування він був обмежений

у пересуванні, у зв`язку з ослабленим імунітетом та входженням у групу ризику із захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19. На його адресу копія оскаржуваної постанови апеляційного суду від 10 квітня 2020 року не надходила, з повним текстом якого він ознайомлений не був. Адвокат, який представляв його інтереси в період з 04 серпня 2020 року до 04 вересня 2020 року перебував у відпустці, що підтверджується наказом від 31 липня 2020 року № 7/20-К.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса

в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Оскаржуване судове рішення оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 квітня 2020 року.

Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання

їх поважними, оскільки посилання ОСОБА_1 на те, що він не отримував оскаржуваної постанови апеляційного суду від 10 квітня 2020 року не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки, як вбачається з оскаржуваного судового рішення представник ОСОБА_1 - Ткаченко О. І. був присутнім в судовому засіданні апеляційного суду 10 квітня 2020 року. Належних та допустимих доказів недодержання апеляційним судом вимог вищенаведеної частин першої-четвертої статті 272 ЦПК України заявником не надано. Також, посилання ОСОБА_1 на те, що його представник - адвокат Ткаченко О. І. перебував у щорічній відпустці з 04 серпня 2020 року до 04 вересня 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки вони

не свідчать про неспроможність ОСОБА_1 вчасно подати касаційну скаргу. Надання адвокату Ткаченку О. І. відпустки на підставі виданого ним же наказу від 31 липня 2020 року № 7/20-К не може вважатися поважною причиною пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судового рішення, ухваленого 10 квітня 2020 року.

Перебування представника позивача у відпустці не позбавляє позивача можливості подати касаційну скаргу особисто або укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом. Згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана

з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами

та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк

на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які

не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення Європейського суду з прав людини

від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ).

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження

є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, у тому числі, про дату отримання оскаржуваного судового рішення.

Крім того, в порушення в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті

392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги або зменшення його

до мінімального розміру, посилаючись на те, що тривалий час з вини відповідача він не працював, а отриманий заробіток у зв`язку з першою справою про поновлення на роботі пішов на виплату боргів, а також на лікування. З часу його звільнення з роботи, він переніс декілька хірургічних операцій,

до теперішнього часу потребує лікування та проходить його, практично став інвалідом, що підтверджується довідками огляду микрохірурга від 09 липня

2020 року та від 24 липня 2020 року.

У задоволенні клопотання необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених

у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж

до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи

за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх

чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України Про судовий збір свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Виходячи з вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом, та враховуючи те, що медичні документи не є єдиними документами, які підтверджують майновий стан заявника та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір, підстави для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відсутні.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позовна заява подана у серпні 2018 року, ставка судового збору за подання

до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1 762,00 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір

в редакції, чинній станом на час подання позовної заяви у даній справі).

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути

з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі

215 882,78 грн, з яких: 41 251,10 - оплата відпустки за період з 11 січня

2017 року до 03 лютого 2017 року; 174 631,68 грн - доплата компенсації

за невикористану відпустку при звільненні за 64 календарні дні ненаданої відпустки з розрахунку середньої заробітної плати 2 728,62 грн; стягнути

з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня наступного за днем звільнення (20 липня 2018 року) до дня ухвалення рішення у розмірі згідно з чинним законодавством; розподілити судові витрати, стягнувши їх у повному обсязі з відповідача.

Пунктом 1 частиною першою статті 5 Закону України Про судовий збір визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати

та поновлення на роботі.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України

та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить

до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,

не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку

за весь час затримки розрахунку при звільненні (або за весь час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження

№ 12-301гс18).

Відповідно до положень частини другої статті 416 ЦПК України та частини першої статті 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов`язковим для застосування судами.

Отже, при поданні касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у встановленому розмірі за вимогу майнового характеру, а саме -

за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка заявлена заявником в уточнених позовних вимогах, виходячи з середнього заробітку 2 728,62 грн, але не менше 965 931,48 грн, тому судовий збір

за подання касаційної скарги в даному випадку становить 17 620,00 грн (965 931,48 грн х 1 %, але не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (8 810 грн) х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду у розмірі 17 620 грн має бути перераховано

за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс.

р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету -22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055); Символ звітності банку - 207.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

На підставі наведеного, керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня

2020 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги або зменшення його розміру.

Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для цього та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Бурлаков