Ухвала

від 16.02.2021 по справі 489/5331/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 489/5331/18

провадження № 61-13979ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тапфло про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду

м. Миколаєва з указаним позовом, у якому, неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на свою користь 300 588,56 грн,

з яких: 41 251,10 грн - оплата відпустки за період з 11 січня 2017 року

до 03 лютого 2017 року; 259 337,46 грн - компенсація за невикористану відпустку при звільненні за 183 календарних дні із розрахунку середньої заробітної плати 2 728,62 грн, а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку по день ухвалення судом рішення, виходячи

з середнього заробітку 2 728,62 грн, але не менше 965 931,48 грн; моральну шкоду у розмірі 45 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу

і додатково понесені витрати на проведення економічного експертного дослідження та комісії банку в сумі 5 050,50 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Тапфло на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 26 167,91 грн, середній заробіток за затримку остаточного розрахунку, без урахування податків

та обов`язкових платежів, у розмірі 30 000 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та 233,00 грн витрат, понесених на підготовку експертного висновку. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ТОВ Тапфло витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 3 500,00 грн.

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку

до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду

м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями

від 23 вересня 2020 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень

за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Відмовлено ОСОБА_1

в задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору

за подання касаційної скарги або зменшення його розміру. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк дня усунення недоліків скарги

до 12 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме - для надання заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, із наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів,

а також для надання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилався на те, що він упродовж тривалого часу, а саме:

з 11 березня 2020 року до 06 липня 2020 року перебував за кордоном

у республіці Польща, де проходив медичні обстеження. Повернутися в Україну для участі в розгляді справи не мав можливості оскільки відповідно

до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 288-р Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон

та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення тимчасово було закрито пункти пропуску та пункти контролю через державний кордон,

а також тимчасово припинено пішохідне сполучення у пунктах пропуску через державний кордон. Через всі вказані обставини, він зміг повернутися в Україну лише 06 липня 2020 року. Після повернення в Україну йому було проведено оперативне втручання, після чого він був обмежений у пересуванні, у зв`язку

з ослабленим імунітетом та входженням у групу ризику по захворюванню

на коронавірусну хворобу (COVID-19). Крім цього, він не був присутнім

в судовому засіданні апеляційного суду 10 квітня 2020 року, копія оскаржуваного судового рішення йому не вручалася, і він не міг своєчасно ознайомитися з текстом прийнятого відносно нього рішення. На підтвердження наведеного заявником надано копії сторінок закордонного паспорта та медичні документи.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. від 18 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень; відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, до 20 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

У січні 2021 року ОСОБА_1 повторно надіслав засобами поштового зв`язку

до Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору,

з посиланням на важкий майновий стан, та зазначив, що розмір судового збору, що підлягає сплаті є для нього значним, оскільки його дохід за 2020 рік становив 932,49 грн. На підтвердження вказаних обставин надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів

та утриманих податків, з яких убачається, що з 1 по 3 квартали 2020 року дохід ОСОБА_1 становив 932,49 грн.

Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, у порядку передбаченому законом, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний період.

Оскільки, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги на судові рішення становить 17 620,00 грн, що перевищує 5 % розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний період, тому Верховний Суд приходить до висновку про задоволення заявленого клопотання

та звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження).

В касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається на те, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі

№ 761/9584/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16. Зазначає, що судами неправильно та неповно досліджені докази у справі та не в повному обсязі з`ясовані обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року

та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року.

Керуючись статтями 136, 389, 394, 395 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва

від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 10 квітня 2020 року.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня

2020 року.

Витребувати з Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу

№ 489/5331/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю Тапфло про стягнення компенсації

за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який

за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали, але

не пізніше 16 березня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська