Ухвала

від 12.10.2020 по справі 638/11279/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/11279/20 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/1639/20 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42020221090000172від 01.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.08.2020 року слідчий подав клопотання, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що підозрюваний своїми умисними та протиправними діями вчинив умисний злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України. Причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Посилався на те, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України стосовно ОСОБА_7 має бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,45 ч. 1 ст.177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року клопотання слідчого задоволено.

Застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 жовтня 2020 року.

Також, визначено суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42 040 гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області та роз`яснено, що при внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_7 необхідно з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст.194КПКУкраїни покласти на ОСОБА_7 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню №42020221090000172 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчим суддею безпідставно не взято до уваги доводи сторони обвинувачення, наданого в обґрунтування обрання запобіжного заходу підозрюваному саме у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_7 , вчинений із погрозою застосування насильства до потерпілих та застосуванням насильства.

Посилається на те, що судом взагалі не враховано, що підозрюваний ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, у зв`язку з чим з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, може переховуватись від явки до органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що його попереджено про підозру у вчинені злочинів середньої тяжкості, вчинених під час іспитового строку, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового слідства та суду.

В обґрунтування ризику незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні прокурор зазначає, що підозрюваний може у подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити потерпілих змінити свої показання та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалівсправи вбачається,що СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42020221090000172 від 01.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

15.08.2020 року ОСОБА_7 затриманий в порядку ст.208 КПК України.

15.08.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення усправі "Фокс,Кемпбелл іГартлі протиСполученого Королівства"від 30серпня 1990року,п.32,SeriesA,№ 182та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Відповідно до ст.404КПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор у кримінальному провадженні у своїй апеляційній скарзі не оспорює висновків слідчого судді щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте вважає, що слідчим суддею безпідставно визначено розмір застави.

Сторона захисту не оскаржувала вказану ухвалу, якою фактично встановлено наявність всіх ризиків, що вбачає орган досудового слідства та задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

При цьому, судом об`єктивно встановлено про наявність ризиків, що доведені прокурором, для обрання такого виду запобіжного заходу.

Вказане свідчить про обґрунтованість доводів клопотання прокурора, але прокурор не погодився з судовим рішенням лише в частині застосування альтернативного запобіжного заходу застави.

На думку колегії суддів такі доводи прокурора є слушними, виходячи зі змісту оголошеної ОСОБА_7 підозри, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146 КК України, а саме незаконного позбавлення волі та викрадення людини, з корисливих мотивів, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувався заподіянням фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, що в свою чергу обумовлено необхідністю застосування обмежень, які передбачені нормою п.1 ч.4 ст.183 КК України щодо права суду не визначати розміру застави.

Колегія суддів, дослідивши доводи прокурора вбачає, що слідчий суддя перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193, 194КПКУкраїни вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме відомостями, що містяться протоколах допиту потерпілих, протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколі обшуку.

Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, є неможливим.

Разом з тим, перевіряючи ухвалу слідчого судді в частині визначення підозрюваному ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів вважає, що слідчий суддя передчасно визначив розмір застави.

Так, згідно ч.4 ст.183КПКУкраїни слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України

Враховуючи наявність ризиків, які передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 раніше судимий, згідно підозри вчинив злочин у якому підозрюється в період іспитового строку, у зареєстрованому шлюбі не перебуває може свідчити, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно вплинути на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, слід зазначити, що оскільки на даний час по цьому кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій направлених на встановлення та зібрання доказів, застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою утворить умови коли останній зможе негативно впливати на хід досудового розслідування, в тому числі впливати на потерпілих чи свідків.

Зокрема, як вбачається з матеріалів клопотання та пред`явленої підозри, ОСОБА_7 підозрюється у 7 епізодах незаконних дій передбачених ч.2 ст.146 КК України, а саме у тому, що він за попередньою змовою з групою інших не встановлених на цей час при проведенні досудового розслідування осіб викрадали алко-наркозалежних осіб з місць їх мешкання чи перебування, що супроводжувалося заподіянням останнім фізичних страждань, а потім, після усунення опору, за допомогою фізичного насилля чи психологічного тиску, проти їх волі, доставляли автотранспортом до домоволодіння, де примусово, тривалий час, утримували цих осіб, без належних матеріально-побутових та медико-санітарних умов і повноцінного харчування, в т.ч. з постійним обмеженням доступу до свіжого повітря і природного світла, одночасно примушували утримуваних алко-наркозалежних осіб приймати участь у протестантських релігійних заходах, при цьому не звертаючи уваги на їх релігійні переконання, примушували постійно переглядати книги та фільми на релігійну тематику, періодично знущалися над ними, застосовували протиправні заходи фізичного та психологічного впливу, насильство, побої, здійснювали психологічний тиск, з метою придушення їх волі, залякування та дискримінації.

Таким чином колегія суддів, враховуючи викладені обставини, а саме той факт, що інкриміновані кримінальні правопорушення було вчинено із погрозою застосування насильства та застосуванням насильства, та керуючись вищенаведеними нормами закону, вважає за необхідне не визначати в даному випадку розмір застави на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_11 було внесено заставу на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації.

Колегія суддів зазначає, що ч.11 ст. 182 КПК України передбачено, що якщо застава не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Положеннями п.п.7,8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року, встановлено, що кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально процесуальним кодексом України. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до Територіального управління ДСА засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, в якому міститься рішення про повернення застави.

Таким чином, колегія суддів роз`яснює заставодавцю, про можливість у встановленому законом порядку, звернення з заявою про повернення сплаченої застави, відповідно до ст. 182 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого скасувати в частині визначення розміру застави, а в решті ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.2, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районногосуду м.Харкова від17серпня 2020року в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - скасувати.

В решті ухвалу слідчого судді Дзержинського районногосуду м.Харкова від17серпня 2020рокув частиніобрання відноснопідозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого та прокурора.

Роз`яснити заставодавцю, про можливість у встановленому законом порядку звернення до суду з заявою про повернення сплаченої застави відповідно до ст. 182 КПК України.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді