Постанова

від 20.10.2020 по справі 905/430/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 905/430/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - адвоката Бочарової О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД №003991 від 20.11.2019, ордер серія ОД №443228 від 24.02.2020)

відповідача - не з`явився

третьої особи - з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Бриз , м. Лисичанськ, Луганська область (вх. №660 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/430/19 (повний текст рішення складено 03.02.2020; склад колегії суддів: головуючий суддя Левшина Г.В., суддя Чернова О.В., суддя Говорун О.В. )

за позовом Приватного підприємства Бриз , м. Лисичанськ, Луганська область

до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м. Краматорськ, Донецька область

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 683596,75 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року Приватне підприємство Бриз (далі - ПП Бриз ; позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (далі - ПАТ Енергомашспецсталь ; відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 683596,75 грн., у тому числі основний борг в сумі 187174,48 грн., інфляційні втрати в сумі 307181,70 грн., 3% річних в сумі 43316,00 грн. та пеня в сумі 145924,57 грн.

Підставою для звернення позивача до господарського суду стало невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару на суму 187174,48 грн. за договором поставки №204580 від 04.08.2015.

Наявність у відповідача обов`язку з оплати товару позивач обґрунтовує нормами статей 526, 530, 610, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України, умовами договору №204580 поставки від 04.08.2015 та специфікаціями до нього.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі 905/430/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП Бриз до ПАТ Енергомашспецсталь , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, про стягнення заборгованості в сумі 683596,75 грн., з яких: основний борг в сумі 187174,48 грн., інфляція в сумі 307181,70 грн., три проценти річних в сумі 43316,00 грн. та пеня в сумі 145924,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

-позовні вимоги є недоведеними, оскільки всі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які надані позивачем до матеріалів справи в підтвердження факту постачання товару відповідачу, не містять підпису або жодної відмітки відповідача (одержувача) про отримання товару;

-будь-яких інших первинних документів, які стосуються факту постачання позивачем товару відповідачу за договором №204580 поставки від 04.08.2015 за спірний період (з 04.08.2015 по 18.03.2016), суду не надано, як і не надано доказів поставки позивачем відповідачу товару за договором саме на спірну неоплачену суму 187174,48 грн.;

-у даному спорі, враховуючи, що сторони стверджують про відсутність у них оригіналів документів, а відповідач заперечує їх наявність, суд ставить під сумнів такі докази, оскільки позивачем не надано суду оригіналів вказаних первинних документів в розумінні ст.91 Господарського процесуального кодексу України;

-суд протягом десяти місяців надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права шляхом подання суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, заявлення необхідних клопотань, вживав дії замість сторін щодо фактичного пошуку первісних документів, які є необхідними для розгляду даної справи по суті та які втрачені сторонами;

-у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі №805/559/17-а відсутні конкретні відомості щодо видаткових накладних, за якими саме відбувалися господарські операції між сторонами за договором поставки №204580 від 04.08.2015 та на які суми;

-фактичні обставини справи свідчать про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача сплатити вартість товару на заявлену у позовній заяві суму, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення основного боргу;

-враховуючи недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов`язків за договором та відсутність доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, що зумовлює неможливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 307181,70 грн., трьох процентів річних в сумі 43316,00 грн. та пені в сумі 145924,57 грн. також не підлягають задоволенню.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ПП Бриз звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі 905/430/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є аргументи скаржника про те, що рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на те, що судом першої інстанції, фактично не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Скаржник стверджує, що незважаючи на наявні клопотання позивача та прийняті за результатами таких клопотань ухвал про витребування доказів, реалізація зазначених ухвал залишилась поза увагою суду. При цьому, незважаючи на той факт, що документи по взаємовідносинах між позивачем та відповідачем маються в наявності, в тому числі, у матеріалах справи №805/559/17-а, а Господарський суд Донецької області мав об`єктивну можливість отримання таких документів, тому зроблені судом першої інстанції до моменту отримання таких доказів висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову, є передчасними та необ`єктивними.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Бриз на рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/430/19. Встановлено учасникам справи строк до 22.04.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

22.04.2020, тобто у встановлені судом строки, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3697), в якому ПАТ Енергомашспецсталь вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки скаржником не наведено жодної норми матеріального чи процесуального права, яка на його думку була порушена судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. На переконання відповідача доводи скаржника зводяться лише до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою відповідним доказам, однак саме лише прагнення скаржника схилити суд до оцінки доказів на свою користь, без доведення порушення судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права судом, не є підставою для скасування останнього. Натомість самим позивачем у справі не реалізовано свої процесуальні права і обов`язки з подання суду першої інстанції належних доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми, а також не було надано до суду первинних документів, які стосуються факту постачання товару, хоча подання таких доказів до суду є його прямим обов`язком. Відповідач вважає, при ухваленні судового рішення суд першої інстанції правильно з`ясував обставини, що мають значення для справи, без порушень норм процесуального права, та правильно застосував норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, повністю відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим підстави для його скасування в апеляційному порядку відсутні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 призначено справу № 905/430/19 до розгляду на 15.07.2020 о 11:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.07.2020.

У судовому засіданні 15.07.2020 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи із посиланням на те, що ПП Бриз не отримувало відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 905/430/19 до 23.07.2020 до 15:45 год., оскільки судом з`ясовано, що позивач не отримував відзиву на апеляційну скаргу.

23.07.2020 на адресу апеляційного суду від Приватного підприємства Бриз надійшли:

-письмові пояснення щодо розрахунку суми заборгованості (вх. №6920);

-клопотання (вх. №6919) про витребування у Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду документів, які містяться в матеріалах справи №805/559/17-а, а саме: акту перевірки від 12.12.2016 №2109/28-10-14-01/00210602 та первинної документації по взаємовідносинам між позивачем та відповідачем за період часу з 04.08.2015 по 18.03.2016.

У судовому засіданні 23.07.2020 представником позивача заявлено усне клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2020.

27.07.2020 на адресу апеляційного суду від ПАТ Енергомашспецсталь надійшли письмові пояснення (вх. № 7040), в яких відповідач заперечує проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів. Щодо письмового пояснення стосовно розрахунку суми заборгованості відповідач зазначив, що не має можливості перевірити вказаний розрахунок, у зв`язку з відсутністю первинних документів. Відносно усного клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи, відповідач заперечив, зазначивши, що перед судовими експертами неприпустимо ставити суто правові питання, вирішення яких віднесено виключно до компетенції суду.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Плахова О.В., здійснено повторний розподіл судової справи №905/430/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.

29.07.2020 на адресу апеляційного суду від ПП Бриз надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. № 7098), на вирішення якої позивач просить поставити питання: чи підтверджується документально сума боргу відповідача, розрахована позивачем? Проведення експертизи просить доручити експертам ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.

29.07.2020 на адресу апеляційного суду від ПП Бриз надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про витребування доказів та призначення судово-економічної експертизи (вх.№ 7097).

Судовою колегією у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовано, що виходячи зі змісту поданих позивачем до суду першої та апеляційної інстанції клопотань про витребування доказів, останній посилається на те, що єдиною можливістю довести або спростувати позовні вимоги є дослідження акту перевірки від 12.12.2016 №2109/28-10-14-01/00210602 та первинної документації по взаємовідносинам між позивачем та відповідачем за період часу з 04.08.2015 по 18.03.2016, яка міститься в матеріалах справи №805/559/17-а, і котра на даний час знаходиться в провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Під час з`ясування обставин, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень у суду виникла необхідність вчинити дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи, а саме: витребувати належним чином засвідчені копії первинних документів за договором поставки №204580 від 04.08.2015, а також акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602, які містяться в матеріалах адміністративної справи №805/559/17-а.

Ухвалою суду від 29.07.2020 розгляд справи відкладено на 28.09.2020 об 11:45 год. Зобов`язано відповідача та третю особу надати суду належним чином засвідчені копії первинних документів за договором поставки №204580 від 04.08.2015, акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи №805/559/17-а.

18.09.2020 від ПАТ Енергомашспецсталь надійшли додаткові пояснення (вх. № 8878), в яких відповідач посилаючись на неможливість надання суду апеляційної інстанції витребуваних документів через поважні причини, просить розглянути справу № 905/430/19 у судовому засіданні 28 вересня 2020 року за наявними в матеріалах справи доказами без участі його представника; залишити апеляційну скаргу ПП Бриз без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2020 по справі № 905/430/19 без змін; судові витрати покласти на позивача.

При цьому ПАТ Енергомашспецсталь пояснило суду, що ним було направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду запит щодо надання належно засвідчених копій первинних документів за договором поставки № 204580 від 04.08.2015, акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь від 12.12.2016 за № 2109/28-10-14-01/00210602, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи № 805/559/17-а. Проте Верховний Суд ухвалою від 26.08.2020 повернув заяву про направлення копій первинних документів, які знаходяться в матеріалах справи №805/559/17-а, без розгляду та зазначив, що заявником не конкретизовано перелік первинних документів за договором поставки №204580 від 04.08.2015, як і не зазначено томи та аркуші справи із вказаними документами. ПАТ Енергомашспецсталь зазначило, що для надання до Верховного Суду переліку первинних документів із зазначенням томів та аркушів справи представнику ПАТ Енергомашспецсталь необхідно ознайомитись з матеріалами справи у Верховному Суді. Однак, у зв`язку з погіршенням ситуації щодо поширення інфекції коронавірусу, в тому числі в місті Києві, в ПАТ Енергомашспецсталь посилено обмежувальні заходи та наказом від 01.09.2020 № 217 тимчасово заборонено відрядження до міст, які входять до помаранчевої та красної зон. Верховним Судом також в ухвалі від 26.08.2020 зазначено про необхідність сплати судового збору за виготовлення копій документів, долучених до справи. Враховуючи те, що тільки акт перевірки містить понад 500 сторінок, та первинні документи за договором поставки №204580 від 04.08.2015 також не менше, то підприємство відповідача вимушене буде для підтримки позиції позивача сплатити чималі кошти, яких у зв`язку з карантинними та обмежувальними заходами, яких і так на підприємстві бракує. Відповідач вважає, що перекладання обов`язку тягаря доказування на відповідача, та ще й з певними матеріальними затратами, суперечить статті 13 Господарського процесуального кодексу України щодо змагальності сторін.

Крім того, ПАТ Енергомашспецсталь звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що справа розглядалась судом першої інстанції протягом десяти місяців та суд надавав можливість позивачу реалізувати свої процесуальні права. Судом першої інстанції було здійснено всі можливі заходи для з`ясування обставин, навіть більш ніж цього потребує від нього процесуальне законодавство, чим не було порушено жодної норми ані матеріального, ані процесуального права з цього приводу.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. здійснено повторний розподіл судової справи № 905/430/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 28.09.2020 розгляд справи відкладено на 20.10.2020 об 11:00 год. Явку сторін та третьої особи у судове засідання вирішено визнати необов`язковою.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 20.10.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у справі зворотні повідомлення.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 20.10.2020 уповноважений представник позивача надав усні пояснення по справі, просив задовольнити апеляційну скаргу. Також пояснив суду, що ненадання відповідачем витребуваних судом документів, є підставою для постановлення окремої ухвали. У зв`язку із цим представником позивача усно заявлено клопотання про винесення окремої ухвали щодо відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Оскільки суд апеляційної інстанції не вбачає в межах даної справи порушень норм чинного законодавства з боку відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали, тому вирішила відмовити у задоволенні даного клопотання.

Поряд із цим, представником позивача заявлено усне клопотання про витребування від відповідача копій первинних документів за договором поставки № 204580 від 04.08.2015 та акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь від 12.12.2016 за № 2109/28-10-14-01/00210602, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи № 805/559/17-а.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що заявлення клопотання про витребування доказів не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання.

Представник позивача не зміг підтвердити наявність у матеріалах справи №805/559/17-а зазначених первинних документів за спірним Договором поставки.

Розглянувши вказане клопотання про витребування доказів, колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем висловлюється лише припущення щодо можливості знаходження необхідних для розгляду даної справи доказів серед матеріалів справи № 805/559/17-а, тому їх витребування є недоцільним і може спричинити затягування судового процесу, у зв`язку із чим колегія вирішила, що усне клопотання позивача про витребування доказів також не підлягає задоволенню.

Поряд із цим, розглянувши раніше заявлене ПП Бриз клопотання (вх. № 7098 від 29.07.2020) про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої позивач просить поставити питання: чи підтверджується документально сума боргу відповідача, розрахована позивачем? , колегія суддів дійшла висновку про залишення даного клопотання без задоволення, оскільки для з`ясування зазначеного питання у справі № 905/430/19, яке входить до предмету доказування та має значення для справи, не потрібно спеціальних знань і суд самостійно може оцінити та перевірити правомірність заявлених ПП Бриз позовних вимог. У даній ситуації висновок експерта можливо замінити іншими засобами доказування, отже дійсної потреби у спеціальних знаннях, якими володіє експерт, не має. Необхідності у призначенні судом судово-економічної експертизи колегія суддів не вбачає.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні 20.10.2020 уповноваженого представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами, 04.08.2015 між ПП Бриз (далі - постачальник) та ПАТ Енергомашспецсталь (далі - покупець) укладено Договір поставки №204580 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору орієнтовна сума договору на момент укладання складає 3000000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 600000,00 грн., всього з ПДВ - 3600000,00 грн.

Строки і умови поставки товару вказуються у специфікаціях (пункт 5.1. Договору).

В пункті 5.2. Договору сторонами встановлено, що датою поставки вважається дата його передачі покупцю постачальником в установленому в специфікації місці.

Відповідно до пункту 6.3. Договору датою переходу права власності є дата, надання представником покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, підтверджуючим таке право, є накладна (видаткова накладна).

За умовами пункту 9.3. Договору покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 13.1. Договору).

Строк дії договору до 31.12.2016 (пункт 13.2. Договору).

Як стверджує позивач, ним на виконання умов даного Договору у період з 04.08.2015 по 18.03.2016 поставлено відповідачу товарів на загальну суму 6904775,40 грн., який останнім оплачено лише частково. За даними позивача остання оплата вартості поставленого товару здійснена відповідачем 08.07.2016.

Матеріали справи не містять доказів вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спору. Будь-якого листування з цього приводу між сторонами не проводилось.

04.03.2019 ПП Бриз звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до ПАТ Енергомашспецсталь , в якому посилаючись на неналежне виконання покупцем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманої продукції за Договором, просило суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 187174,48 грн., інфляційні в сумі 307181,70 грн., три проценти річних в сумі 43316,00 грн. та пеню в сумі 145924,57 грн.

В підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів позовної заяви додано підписані лише зі сторони ПП Бриз : договір №204580 поставки від 04.08.2015, специфікацію №1 від 04.08.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №2 від 11.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №3 від 21.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №4 від 30.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №5 від 23.10.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №6 від 30.10.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №7 від 04.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №8 від 09.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №9 від 16.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №10 від 24.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №11 від 20.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №12 від 28.01.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №13 від 29.01.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №14 від 09.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікацію №15 від 09.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, видаткову накладну №7 від 04.08.2015, товарно-транспортну накладну №Р7 від 04.08.2015, рахунок на оплату №7 від 04.08.2015, видаткову накладну №8 від 04.08.2015, товарно-транспортну накладну №Р8 від 04.08.2015, рахунок на оплату №8 від 04.08.2015, видаткову накладну №23 від 11.09.2015, товарно-транспортну накладну №Р23 від 11.09.2015, видаткову накладну №28 від 21.09.2015, товарно-транспортну накладну №Р28 від 21.09.2015, видаткову накладну №39 від 30.09.2015, товарно-транспортну накладну №Р39 від 30.09.2015, рахунок на оплату №45 від 02.10.2015, видаткову накладну №40 від 02.10.2015, товарно-транспортну накладну №Р40 від 02.10.2015, рахунок на оплату №56 від 22.10.2015, видаткову накладну №54 від 23.10.2015, товарно-транспортну накладну №Р54 від 23.10.2015, видаткову накладну №59 від 30.10.2015, товарно-транспортну накладну №Р59 від 30.10.2015, видаткову накладну №62 від 04.11.2015, товарно-транспортну накладну №Р62 від 04.11.2015, видаткову накладну 367 від 11.11.2015, товарно-транспортну накладну №Р67 від 11.11.2015, видаткову накладну №75 віл 01.12.2015, товарно-транспортну накладну №Р75 від 01.12.2015, видаткову накладну №74 від 01.12.2015, товарно-транспортну накладну №Р74 від 01.12.2015, видаткову накладну №79 від 01.12.2015, товарно-транспортну накладну №Р79 від 01.12.2015, видаткову накладну №66 від 01.12.2015, товарно-транспортну накладну №Р66 від 01.12.2015, видаткову накладну №2 від 29.01.2016, товарно-транспортну накладну №Р2 від 29.01.2016, рахунок на оплату №1 від 29.01.2016, видаткову накладну №4 від 17.02.2016, товарно-транспортну накладну №Р4 від 17.02.2016, рахунок на оплату №3 від 17.02.2016, видаткову накладну №5 від 09.03.2016, товарно-транспортну накладну №Р5 від 09.03.2016, рахунок на оплату 36 від 09.03.2016, видаткову накладну №6 від 11.03.2016, товарно-транспортну накладну №Р6 від 11.03.2016, рахунок на оплату №7 від 11.03.2016, рахунок на оплату №8 від 16.03.2019, видаткову накладну №7 від 16.03.2016, товарно-транспортну накладну №Р7 від 16.03.2016, рахунок на оплату №9 від 18.03.2016, видаткову накладну №8 від 18.03.2016, товарно-транспортну накладну №Р8 від 18.03.2016.

Також позивачем надано до позовної заяви виписки по особовому рахунку за період з 04.08.2015 по 19.02.2019 та лист-звернення від 07.12.2018 до відповідача із проханням відновити документи.

В ході розгляду справи позивач підтвердив, що надані ним до позовної заяви первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам між сторонами у спірний період (договір, видаткові накладні, ТТН), були ним втрачені.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його недоведеність відповідними доказами та наголошуючи на відсутності оригіналів документів по взаємовідносинах між сторонами, якими обґрунтовані позовні вимоги. За твердженням відповідача, наявні у справі документи позивача не є належними доказами, у зв`язку з наявністю сумнівів у відповідача щодо відповідності поданих документів оригіналам.

Розглянувши дану справу суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову в повному обсязі, у зв`язку з його недоведеністю належними та допустимими доказами.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, з огляду наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У пункті 6.3. Договору сторони дійшли згоди, що датою переходу права власності є дата, надання представником покупця в товарно-транспортній накладній (видаткові накладній), документом, підтверджуючим таке право, є накладна (видаткова накладна).

Відповідно до пункту 5.2. Договору датою поставки вважається дата його передачі покупцю постачальником в установленому в специфікації місці.

Згідно пункту 6.1. Договору позивач зобов`язується передати відповідачу одночасно з продукцією наступні документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт. технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з цих документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції (пункт 6.2. Договору).

За умовами пункту 9.3. Договору покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Таким чином, обов`язок з оплати вартості отриманого товару за умовами Договору поставки №204580 від 04.08.2015 у відповідача виникає на підставі підписаних обома сторонами первинних документів, які свідчать про фактичну передачу товару (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), а також рахунків та сертифікатів якості.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Так, стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

З урахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 по справі Домбо Бехеер проти Нідерландів зазначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які були додані ПП Бриз до матеріалів справи в підтвердження факту постачання товару Публічному акціонерному товариству Енергомашспецсталь , не містять підпису або жодної відмітки (печатки, штампу, тощо) відповідача про отримання ним товару.

Водночас, позивач, стверджуючи, що оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, які покладені в основу підстав заявленого позову в даній справі, ним втрачені, звернувся до Господарського суду Донецької області із клопотанням за вих.№ 3 від 18.04.2019 (том 1 аркуш справи 130) про витребування у відповідача оригіналів первинних документів за договором поставки №204580 від 04.08.2015, яке було задоволено місцевим господарським судом ухвалою від 23.04.2019 (том 1 аркуш справи 135).

14.05.2019 до Господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява №17/388.1164 від 08.05.2019 (том 1 аркуші справи 146-164), в якій останнім на виконання ухвали суду від 23.04.2019 долучено: копію ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03.04.2017 у справі №263/4387/17, копію протоколу обшуку від 12.04.2017, копію постанови про закриття кримінального провадження слідчого СУ ГУ НП у м.Київ, копію клопотання №17/94 від 07.02.2018 ПАТ Енергомашспецсталь на адресу слідчого СУ ГУ НП у м. Київ. Разом з тим, у вказаній заяві відповідач повідомив суд про неможливість виконати ухвалу суду від 23.04.2019 про надання оригіналів документів, у зв`язку з їх не поверненням слідчим СУ ГУ НП у м. Київ на адресу ПАТ Енергомашспецсталь та просив суд відмовити у задоволені позовної заяви.

22.05.2019 позивачем заявлено клопотання про витребування доказів (том 1 аркуші справи 170-172), яке обґрунтовано невиконанням відповідачем ухвали суду від 23.04.2019 у справі №905/430/19 виїмкою у відповідача всіх первинних документів Слідчим Управлінням Головного Управління національної поліції у м.Київі в рамках відкритого кримінального провадження, а також вилучення документів під час перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України. За твердженням позивача, оскільки наявна в матеріалах справи постанова про закриття кримінального провадження містить відомості про фінансового-господарські операції між сторонами, що встановлені Донецьким окружним адміністративним судом, необхідним є витребуванням відповідних відомостей від вказаних судових установ.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.05.2019 (том 1 аркуші справи 174-175) задоволено частково клопотання ПП Бриз , зокрема, зобов`язано Слідче Управління Головного Управління національної поліції у місті Києві - направити на адресу господарського суду Донецької області зазначений перелік первинних документів, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України - направити на адресу господарського суду Донецької області належним чином засвідчену копію акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь (ЄДРПОУ 00210602) від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602.

25.07.2019 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України надано суду першої інстанції відповідь на лист від 11.07.2019 у справі №905/430/19 (том 1 аркуш справи 186), за змістом якого зазначений контролюючий орган позбавлений права надати копію витребуваного документа, а витребуваний судом примірник акту перевірки наявний в учасника справи - ПАТ Енергомашспецсталь (відповідача).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.07.2019 (том 1 аркуш справи 191-192) зобов`язано ПАТ Енергомашспецсталь в строк протягом 7 днів з дня отримання даної ухвали суду направити на адресу суду належним чином засвідчену копію акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь (ЄДРПОУ 00210602) від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602.

Іншою ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.07.2019 (том 1 аркуш справи 189-190) зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України в строк до 08.08.2019 направити на адресу Господарського суду Донецької області належним чином засвідчену копію акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь (ЄДРПОУ 00210602) від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.08.2019 (том 1 аркуші справи 200-201) задоволено клопотання №59914/28-1050 від 08.08.2019 Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про продовження строку на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 30.07.2019 по справі №905/430/19; продовжено строк виконання вказаної ухвали; встановлено Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України новий строк з надання до господарського суду Донецької області копії акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь (ЄДРПОУ 00210602) від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602, до 09.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.08.2019 (том 1 аркуші справи 210-211) судом було вирішено питання щодо тимчасового вилучення у Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь акту перевірки ПАТ Енергомашспецсталь (ЄДРПОУ 00210602) від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602, складеного Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України для дослідження судом (у разі відсутності оригіналу його копію). Виконання вказаної ухвали доручено Краматорському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за місцезнаходженням ПАТ Енергомашспецсталь (84306, м.Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 00210602).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.09.2019 (том 1 аркуші справи 223-224) зобов`язано ПАТ Енергомашспецсталь протягом п`яти робочих днів з дня отримання даної ухвали суду надати до матеріалів справи акт перевірки ПАТ Енергомашспецсталь (ЄДРПОУ 00210602) від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602, складений Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України для дослідження судом (у разі відсутності оригіналу його копію).

05.09.2019 суд першої інстанції звернувся до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з листом про надання інформації про хід виконання ухвали господарського суду Донецької області від 20.08.2019 по справі № 905/430/19 (том 1 аркуш справи 225).

26.09.2019 суд першої інстанції звернувся із запитом до Донецького окружного адміністративного суду щодо можливості направлення на адресу Господарського суду Донецької області копії акту перевірки ПАТ ЕМСС від 12.12.2016 за №2109/28-10-14-01/00210602, який має міститися у матеріалах справи №805/559/17-а (том 1 аркуш справи 239).

26.09.2019 суд першої інстанції звернувся із запитом до Слідчого управління Головного Управління національної поліції у м. Києві (том 1 аркуш справи 240), в якому просив сприяти негайному виконанню ухвали від 22.05.2019 у справі № 905/430/19, а у разі неможливості її виконання, просив повідомити суд про відповідні причини.

09.10.2019 на адресу місцевого господарського суду від Донецького окружного адміністративного суду надійшов лист вих. № 07-13/858/19 (том 2 аркуш справи 1), в якому останнім повідомлено про неможливість надання відомостей, у зв`язку із перебуванням матеріалів адміністративної справи №805/559/17-а в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.2019 (том 2 аркуші справи 11-13), з-поміж іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г); зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, надати до суду письмові пояснення щодо відомостей, зазначених у акті документальної планової виїзної перевірки ПАТ Енергомашспецсталь від 12.12.2016 №2109/28-10-14-01/00210602.

18.11.2019 Господарським судом Донецької області постановлено окрему ухвалу та направлено її Головному управлінню національної поліції у місті Києві (01601, м.Київ, вул. Володимирська, 15) з метою усунення порушень законодавства в частині припинення вчинення перешкод у здійсненні судочинства Слідчим управлінням Головного управління національної поліції у місті Києві в частині забезпечення виконання ухвали господарського суду Донецької області від 22.05.2019 у справі №905/430/19 (том 2 аркуші справи 15-17).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.11.2019 зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надати до суду письмові пояснення щодо спору, а також пояснення щодо відомостей, зазначених у акті документальної планової виїзної перевірки ПАТ Енергомашспецсталь від 12.12.2016 №2109/28-10-14-01/00210602.

23.12.2019 від Слідчого управління Головного управління поліції у м. Києві на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 22.05.2019 у справі №905/430/19 надійшли частина первинних документів по договору поставки №204580 від 04.08.2015 (в копіях), які були вилучені в рамках кримінального провадження, а саме: лист погодження до договору №204580 від 04.08.2015, договір №204580 поставки від 04.08.2015, специфікація №1 від 04.08.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №2 від 11.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №3 від 21.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №4 від 30.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №4 від 30.09.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №5 від 23.10.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №5 від 23.10.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №6 від 30.10.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №6 від 30.10.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №7 від 04.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №7 від 04.11.2015 №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №8 від 09.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №8 від 09.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №9 від 16.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №9 від 16.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №10 від 24.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №10 від 24.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №11 від 20.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №11 від 20.11.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №12 від 28.12.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №12 від 28.01.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №13 від 29.01.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №13 від 29.01.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №14 від 04.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №14 від 04.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до специфікації №15 від 18.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, специфікація №15 від 18.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до додаткової угоди №1 від 01.12.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, додаткову угоду №1 від 01.12.2015 до договору №204580 від 04.08.2015, лист погодження до додаткової угоди №2 від 15.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015,додаткову угоду №2 від 15.03.2016 до договору №204580 від 04.08.2015, квитанцію №1 про доставляння до центрального рівня Державної податкової служби України 30.09.2015 податкової накладної №23 від 21.09.2015, квитанцію №1 про доставляння до центрального рівня Державної податкової служби України 07.10.2015 податкової накладної №34 від 30.09.2015, квитанцію №1 про доставляння до центрального рівня Державної податкової служби України 30.09.2015 податкової накладної №20 від 11.09.2015, податкова накладна №34 від 30.09.2015, квитанція №1 про доставляння до центрального рівня Державної податкової служби України 07.10.2015 податкової накладної №34 від 30.09.2015, видаткова накладна №39 від 30.09.2015, рахунок на плату №40 від 30.09.2015, товарно-транспортна накладна №Р39 від 30.09.2015, прибутковий ордер №268 від 01.10.2015, податкова накладна №23 від 21.09.2015, квитанцію №1 про доставляння до центрального рівня Державної податкової служби України 30.09.2015 податкової накладної №23 від 21.09.2015, видаткова накладна №28 від 21.09.2015, рахунок на оплату №28 від 21.09.2015, товарно-транспортна накладна №Р28 від 21.09.2015, прибутковий ордер №255 від 21.09.2015, податкова накладна №20 від 11.09.2015, квитанцію №1 про доставляння до центрального рівня Державної податкової служби України 30.09.2015 податкової накладної №20 від 11.09.2015, видаткова накладна №23 від 11.09.2015, рахунок на оплату №20 від 11.09.2015, товарно-транспортна накладна №Р23 від 11.09.2015, прибутковий ордер №243 від 11.09.2015, прибутковий ордер №840 від 11.09.2015 (том 2 аркуші справи 33-98).

Як вбачається з наданих Слідчим управлінням Головного управління поліції у м. Києві документів, встановлено судом першої інстанції і підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, вищезазначені документи підтверджують факт поставки ПП Бриз на користь ПАТ Енергомашспецсталь на загальну суму 1193966,40 грн. (за видатковою накладною №23 від 11.09.2015 на суму 730980,00 грн., видатковою накладною №28 від 21.09.2015 на суму 295490,40 грн. та видатковою накладною №39 від 30.09.2015 на суму 167496,00 грн.).

Разом із тим зміст позовної заяви та наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку ПП Бриз свідчать про те, що ПАТ Енергомашспецсталь в повному обсязі сплатило вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 1193966,40 грн.

Будь-яких інших первинних документів, які стосуються факту постачання позивачем товару відповідачу за Договором поставки №204580 від 04.08.2015 за спірний період, до суду не надано і у справі такі докази не містяться.

В той же час, відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції було заявлено клопотання №17/445-1234 від 15.05.2019 (том 1 аркуші справи 166-167), в якому зазначено, що оригінали документів по взаємовідносинам з позивачем у нього відсутні, а тому відповідач ставить під сумнів відповідність поданих позивачем копій документів оригіналам та просить суд не брати до уваги надані позивачем копії документів як докази по справі.

Згідно частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Приймаючи до уваги, що сторони стверджують про відсутність у них оригіналів первинних документів за договором поставки №204580 від 04.08.2015, а відповідач ставить під сумнів такі докази, місцевий господарський суд правомірно не прийняв додані до позовної заяви копії документів за договором поставки (без підпису та печатки відповідача) в силу положень частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт поставки товару відповідачу в силу приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що документи по взаємовідносинам між позивачем та відповідачем містяться у матеріалах справи № 805/559/17-а, а суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до моменту отримання матеріалів вказаної адміністративної справи, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи таке.

Зі змісту постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 по справі № 805/559/17-а не вбачається жодних відомостей щодо видаткових накладних (товарно-транспортних накладних) та за якими саме документами відбувалися господарські операції між сторонами за спірним Договором поставки № 204580 від 04.08.2015 і на які суми.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що матеріали справи №805/559/17-а містять первинні документи за договором поставки №204580 від 04.08.2015. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.10.2020 уповноважений представник позивач також не зміг підтвердити наявність у матеріалах справи №805/559/17-а зазначених первинних документів за спірним Договором поставки, як і не довів, що ці документи можуть стосуватися саме спірного періоду постачання товару.

Доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливості знаходження необхідних для розгляду даної справи доказів серед матеріалів справи № 805/559/17-а.

Втім, в силу положень Господарського процесуального кодексу України саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт поставки товару відповідачу.

Згідно з частиною першою та другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 164 ГПК України).

Отже, всі докази на підтвердження своїх позовних вимог повинні були бути подані Приватним підприємством Бриз одночасно із поданням до суду позовної заяви згідно частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, чого позивачем не було зроблено. В силу вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач мав довести наведені ним у позовній заяві обставини в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, всі процесуальні наслідки неподання до позовної заяви належним чином оформлених первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, покладаються на позивача.

Беручи до уваги зазначені норми процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами, покладається законом на сторони. При цьому суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів, що стосуються предмета спору та з власної ініціативи, не збирає, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, дана справа розглядалася місцевим господарським суд майже 10 місяців. В ході її розгляду суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права шляхом подання доказів в обґрунтування своїх вимог. Також судом неодноразово задовольнялися клопотання позивача про витребування від відповідача, слідчих органів, державної фіскальної служби, відповідних первинних документів; робилися численні запити, у тому числі й до адміністративного суду.

Те, що здійснені судом першої інстанції з розшуку первинних документів, які є необхідними для розгляду даної справи по суті, не дали результату, який бажав позивач, не свідчить про необ`єктивне вирішення справи.

Суд першої інстанції був обмежений процесуальним строком розгляду справи по суті, передбаченим статтею 195 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим був позбавлений можливості відкласти судове засідання на більш пізнішу дату.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №805/559/17-а задоволено клопотання Офісу великих платників податків ДПС про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вирішено провести розгляд даної адміністративної справи о 12 год. 00 хв. 03.09.2020 в приміщені Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5, за участю представника відповідача в режимі відеоконференції.

Інших даних щодо подальшого руху справи №805/559/17-а Єдиний державний реєстр судових рішень не містить. У суду апеляційної інстанції відсутні дані щодо потенційної дати закінчення касаційного провадження у цій адміністративній справі.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що до моменту закінчення касаційного провадження та повернення матеріалів справи №805/559/17-а до Донецького окружного адміністративного суду, суд позбавлений будь-якої можливості отримати цю справу та надати оцінку документам, що в ній містяться.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про факт поставки товару відповідачу на суму, зазначену в позові, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 187174,48 грн. слід визнати законними та обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 307181,70 грн., 3% річних в сумі 43316,00 грн. та пені в сумі 145924,57 грн., апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Приймаючи до уваги висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про залишення вимог позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 307181,70 грн., 3% річних в сумі 43316,00 грн. та пені в сумі 145924,57 грн. без задоволення.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі аргументи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Наведене у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Приватного підприємства Бриз , м. Лисичанськ, Луганська область залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/430/19 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга Приватного підприємства Бриз не підлягає задоволенню, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Бриз , м. Лисичанськ, Луганська область на рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/430/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2020 у справі №905/430/19 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство Бриз , м. Лисичанськ, Луганська область.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.10.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко