Постанова

від 18.02.2010 по справі 15/371

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТ ИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна , 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер сп рави >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2010 року 09:24 № 15/371

Окружний адміністрат ивний суд міста Києва у склад і головуючого судді Мазур А.С ., суддів: Качур І.А., Степанюка А .Г., при секретарі Бистрик О.С. з а участю позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому с удовому засіданні адміністр ативну справу за позовом

ОСОБА_1

до Міністерст ва праці та соціальної політ ики України

про визнання не законною та скасування части ни шостої пункту 8 Типового по ложення про комісії для розг ляду питань, пов' язаних із в становленням статусу учасни ка війни відповідно до Закон у України від 22.10.1993 року "Про ста тус ветеранів війни, гаранті ї їх соціального захисту" зат вердженого в новій редакції наказом Міністерства праці т а соціального захисту населе ння України від 06.08.2003 року № 218.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС У країни в судовому засіданні 18 лютого 2010 року проголошено вс тупну та резолютивну частини постанови. Виготовлення пос танови у повному обсязі відк ладено, про що повідомлено ст орін після проголошення всту пної та резолютивної частини постанови в судовому засіда нні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України. Повний текст по станови складено та підписан о 26 лютого 2010 року.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерст ва праці та соціальної політ ики України про визнання нез аконною та скасування частин и шостої пункту 8 Типового пол оження про комісії для розгл яду питань, пов'язаних із вста новленням статусу учасника в ійни відповідно до Закону Ук раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально го захисту»затвердженого в н овій редакції наказом Мініст ерства праці та соціальної п олітики України від 06.08.2003 року № 218, якою встановлено, що свідк ом можуть бути лише особи, які на час підтвердження факту р оботи заявника досягли 14 - річ ного віку.

Позовні вимоги обґрунтову є тим, що наказ Міністерства п раці та соціальної політики України в частині встановлен ня вікового цензу для свідкі в є незаконним і підлягає ска суванню, оскільки право обме ження віку свідків законодав ством України не віднесено д о повноважень Міністерства. Такі питання можуть регулюва тися лише законами України. З аконом України «Про статус в етеранів війни, гарантії їх с оціального захисту»таких об межень не встановлено і не до ручено відповідачу регулюва ти це питання. Процесуальним законодавством України тако ж не встановлено будь-яких ві кових обмежень щодо свідків. Таким чином, оскаржуваний на каз грубо порушив загально в изначені правові норми, що ст осуються осіб, які можуть бут и свідками, а також суперечит ь вимогам ст. 21 Конституції Ук раїни, відповідно до яких усі люди є рівні у правах, ст. 64 Кон ституції України, згідно яко ї конституційні права людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, пере дбачених Конституцією Украї ни та ст. 92 Конституції Україн и, відповідно до якої права гр омадянина та його правосуб'є ктність визначаються виключ но законами України.

У судовому засіданні позив ач підтримав позовні вимоги і зазначив, що відповідач не м ав жодних повноважень які б н адавали останньому право виз начати вікові обмеження свід ків, які можуть підтвердити ф акт роботи заявника, а тому на каз у цій частині є незаконни м. У зв' язку з цим позивач про сив суд позов задовольнити.

Для участі у судовому засід анні 18.02.2010 року відповідач явку свого представника не забез печив, проте до матеріалів сп рави долучено лист Міністерс тва праці та соціальної полі тики України від 19.06.2009 року у як ому відповідач зазначив, що о скільки Кримінальним кодекс ом України визначено, що найм енший вік згідно з яким насту пає кримінальна відповідаль ність є 14 років, у зв'язку з цим найменшою межею віку, з якого особа несе відповідальність за свої вчинки є 14 років, а тому у частині 6 пункту 8 Типового п оложення про комісії для роз гляду питань, пов'язаних із вс тановленням статусу учасник а війни відповідно до Закону України «Про статус ветеран ів війни, гарантії їх соціаль ного захисту»вік свідків, як і можуть підтверджувати факт роботи заявника в тилу в пері од війни, визначено 14 років. Та кож у вказаному листі зазнач ено, що вказане Типове положе ння зареєстроване у Міністер стві юстиції України, що підт верджує його відповідність К онституції та законам Україн и.

У судове засідання 17.12.2009 року з' явився представник відпо відача, який заперечив проти задоволення позову та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у вищезазначеному листі Міністерства праці та соціальної політики України .

На виконання вимог ст. 171 КАС України відповідачем опублі коване оголошення щодо відкр иття провадження у справі пр о оскарження нормативно-прав ового акта (надруковано "Офіц ійний вісник України" № 16 від 13. 03.2009 р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС Укр аїни у разі неприбуття відпо відача - суб'єкта владних повн оважень, належним чином пові домленого про дату, час і місц е судового розгляду без пові домлення ним про причини неп рибуття розгляд справи не ві дкладається і справу було ви рішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторон ами документи і матеріали, за слухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді спр ави, всебічно і повно з' ясув авши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об ' єктивно оцінивши докази, я кі мають юридичне значення д ля розгляду справи і вирішен ня спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підляга є задоволенню з таких підста в.

Преамбулою Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального зах исту Особи, які належать до уч асників війни» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII) встановл ено, що цей Закон визначає пра вовий статус ветеранів війни , забезпечує створення належ них умов для їх життєзабезпе чення, сприяє формуванню в су спільстві шанобливого ставл ення до них.

Відповідно до ст. 9 Закону №355 1-XII особам, які народилися до 31 г рудня 1932 року включно і з поваж них причин не мають можливос ті подати документи, що підтв ерджують факт роботи в періо д війни, статус учасника війн и може бути встановлено за по данням відповідних комісій у порядку, визначному Кабінет ом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабіне ту Міністрів України від 26 кві тня 1996 р. № 458 «Про комісії для ро згляду питань, пов'язаних із в становленням статусу учасни ка війни відповідно до Закон у України «Про статус ветера нів війни, гарантії їх соціал ьного захисту»доручено Міні стерству соціального захист у населення затвердити Типов е положення про комісії для р озгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасн ика війни, передбачивши в ньо му, зокрема, що:

а) комісії розглядають за зв ерненням громадян справи з п итань встановлення статусу у часника війни за місцем пере бування їх на пенсійному обл іку, за місцем роботи, а для ос іб, які не є пенсіонерами, - за м ісцем проживання;

б) комісії розглядають доку менти, заслуховують поясненн я громадян, які їх подали, свід ків, представників державних органів, громадських органі зацій, рад ветеранів, дослідж ують інші докази та у 10-денний термін з дня подання докумен тів приймають відповідні ріш ення, про що інформують грома дян, які подали заяви, надають допомогу громадянам у розшу ку документів та інших доказ ів, необхідних для встановле ння статусу учасника війни;

в) у разі виникнення спірних питань передають у відповід ну вищестоящу комісію матері али для розгляду зі своїми пр опозиціями і рекомендаціями ;

г) республіканська, обласні , Київська та Севастопольськ а міські комісії у 20-денний те рмін з дня одержання докумен тів приймають рішення зі спі рних питань;

д) рішення комісії оформляє ться протоколом, який підпис ується головою та секретарем комісії; комісії несуть відп овідальність за прийняті ріш ення;

е) рішення комісій надсилаю ться для виконання органам с оціального захисту населенн я за місцем перебування гром адян на пенсійному обліку аб о за місцем їх проживання. Вит яги з рішень комісій щодо вст ановлення статусу учасника в ійни зберігаються в особисти х пенсійних справах громадян і в окремих справах загально го діловодства як обов'язков і документи;

є) за поданням комісій орган и соціального захисту населе ння, відповідні служби мініс терств і відомств видають ве теранам війни документи про право на пільги, передбачені Законом України "Про статус в етеранів війни, гарантії їх с оціального захисту", які нада ються з моменту прийняття рі шення комісією;

ж) комісії здійснюють свою д іяльність під організаційно -методичним керівництвом Мін істерства соціального захис ту населення.

Міністерством праці та соц іальної політики України нак азом від 30.05.1996 р. № 79 затверджено Типове положення про комісії для розгляду питань, пов'язан их із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус в етеранів війни, гарантії їх с оціального захисту», яке вик ладено у новій реакції наказ ом від 06.08.2003 р. № 218 та зареєстрова но в Міністерстві юстиції Ук раїни 04.06.1996 р. за №264/1289 (далі - Полож ення).

Пунктом 1 Положення визначе но, що ним регламентується по рядок створення і діяльності комісій щодо встановлення с татусу учасника війни особам , які народилися до 31 грудня 1932 р оку включно і з поважних прич ин не мають можливості подат и документи, що підтверджуют ь факт роботи в період Велико ї Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією 1941 - 1945 років.

Частина 6 пункту 8 Положення , яка є предметом оскарження у даній справі, передбачає, що с відками можуть бути особи, як і на час підтвердження факту роботи заявника, досягли 14-рі чного віку.

Суд звертає увагу на те, що З акон України та постанова Ка бінету Міністрів України на виконання яких відповідач за твердив Положення не містять жодних приписів щодо встано влення чи обмеження критерії в яким повинні відповідати с відки що можуть підтвердити відповідні факти. Крім того, з і змісту вказаної постанови Кабінету Міністрів України в бачається, що метою з якою бу ло доручено відповідачу затв ердження вказаного Положенн я є лише створення та порядок діяльності відповідних комі сій.

Також, суд вважає обґрунтов аним доводи позивача, зазнач ені ним на обґрунтування сво їх вимог про те, що жодним норм ативно-правовим актом Україн и не встановлено будь-яких ві кових обмежень щодо свідків, при цьому Кримінальний Коде кс України (ст.22) встановлює ві к з якого може наставати крим інальна відповідальність, і жодним чином не стосується в ікового цензу свідків. Проце суальним законодавством Укр аїни також не встановлено бу дь-яких вікових обмежень щод о свідків. За ст. 65 Кодексу адмі ністративного судочинства У країни свідком може бути кож на особа, якій можуть бути від омі обставини, що належить з' ясувати у справі. Стаття 142 Код ексу адміністративного судо чинства України регулює поря док допиту малолітніх і непо внолітніх свідків, аналогічн і правові норми закладено у Ц ивільному процесуальному (ст .ст. 50,63, 182) та Кримінально-процес уальному (ст.ст. 167, 168) кодексах У країни.

Підставами для визнання ак та недійсним є невідповідніс ть його вимогам чинного зако нодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язков ою умовою визнання акта неді йсним є також порушення у зв'я зку з прийняттям відповідног о акта прав та охоронюваних з аконом інтересів позивача у справі. Зазначену правову по зицію наведено в роз'ясненні Президії Вищого арбітражног о суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Пр о деякі питання практики вир ішення спорів, пов'язаних з ви знанням недійсними актів дер жавних чи інших органів", а так ож у постанові Пленуму Вищог о адміністративного суду Укр аїни від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністратив ними судами окремих положень Кодексу адміністративного с удочинства України під час р озгляду адміністративних сп рав".

Відповідно до частини друг ої статті 3 Конституції Украї ни права і свободи людини та ї х гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності д ержави. Держава відповідає п еред людиною за свою діяльні сть. Утвердження і забезпече ння прав і свобод людини є гол овним обов'язком держави, що і відображено у принципі верх овенства права.

Однією з конституційних га рантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення ї х скасування чи звуження їх з місту та обсягу при прийнятт і нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст. 22 Ко нституції України).

Тлумачення словосполученн я "звуження змісту та обсягу п рав і свобод людини і громадя нина", що міститься в частині т ретій статті 22 Конституції Ук раїни, Конституційний Суд Ук раїни дав у Рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне кор истування земельними ділянк ами), згідно з яким конституці йні права і свободи гарантую ться і не можуть бути скасова ні при прийнятті нових закон ів або внесенні змін до чинни х законів, не допускається зв уження змісту та обсягу існу ючих прав і свобод. Скасуванн я конституційних прав і своб од - це їх офіційна (юридична а бо фактична) ліквідація. Звуж ення змісту та обсягу прав і с вобод є їх обмеженням. При цьо му Конституційний Суд зазнач ив, що визначальними поняття змісту прав людини є умови і з асоби, які становлять можлив ості людини, необхідні для за доволення потреб її існуванн я та розвитку. Обсяг прав люди ни - це їх сутнісна властивіст ь, виражена кількісними пока зниками можливостей людини, які відображені відповідним и правами, що не є однорідними і загальними.

При прийнятті оскарженого наказу всупереч зазначеним правовим позиціям відповіда ч фактично звузив зміст і обс яг права громадян які бажают ь надати відповідні свідченн я і виходячи із специфіки нор ми Закону, на виконання якого було затверджено Положення, такі люди є похилого віку.

Крім того, права і свободи л юдини і громадянина, а також г арантії цих прав і свобод (у то му числі додаткові гарантії недоторканності особи), прав осуб'єктність громадян визна чаються виключно законами Ук раїни (ст. 92 Конституції Украї ни).

Відповідно до ст. 19 Конститу ції України органи, державно ї влади та органи місцевого с амоврядування, їх посадові о соби зобов'язані діяти лише н а підставі, в межах повноваже нь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Ук раїни.

Відповідно до вимог частин и 3 статті 2 Кодексу адміністра тивного судочинства України у справах щодо оскарження рі шень, дій чи бездіяльності су б' єктів владних повноважен ь адміністративні суди перев іряють, чи прийняті (вчинені) в они: 1) на підставі, у межах повн оважень та у спосіб, що передб ачені Конституцією та закона ми України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою ц е повноваження надано; 3) обґру нтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значе ння для прийняття рішення (вч инення дії); 4) безсторонньо (не упереджено); 5) добросовісно; 6) р озсудливо; 7) з дотриманням при нципу рівності перед законом , запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно , зокрема з дотриманням необх ідного балансу між будь-яким и несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (д ія); 9) з урахуванням права особ и на участь у процесі прийнят тя рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статт і 11 КАС України розгляд і вирі шення справ в адміністративн их судах здійснюється на зас адах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду с воїх доказів і у доведенні пе ред судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС У країни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та зап еречення, крім випадків, вста новлених статтею 72 цього Коде ксу. В адміністративних спра вах про протиправність рішен ь, дій чи бездіяльності суб'єк та владних повноважень обов' язок щодо доказування правом ірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він запе речує проти адміністративно го позову.

Відповідач не надав суду до статніх беззаперечних доказ ів в обґрунтування правомірн ості своїх дій.

Оцінивши докази, які є у спр аві за своїм внутрішнім пере конанням, що ґрунтується на ї х безпосередньому, всебічном у, повному та об'єктивному дос лідженні, суд прийшов до висн овку, про задоволення позовн их вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158- 163, 167, 171 Кодексу адміністративно го судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скас увати частину шосту пункту 8 Т ипового положення про комісі ї для розгляду питань, пов' я заних із встановленням стату су учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затвер дженого в новій редакції нак азом Міністерства праці та с оціального захисту населенн я України від 06.08.2003 року № 218.

Постанова набирає законно ї сили після закінчення стро ку подання заяви про апеляці йне оскарження або апеляційн ої скарги в порядку, встановл еному ст. 254 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и. Постанова може бути оскарж ена в апеляційному порядку т а в строки, встановлені ст. 186 Ко дексу адміністративного суд очинства України.

Головуючий су ддя А.С. Ма зур

Судді: І.А. Качур

А.Г. Степанюк