Постанова

від 15.10.2020 по справі 556/1843/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 556/1843/16-ц

провадження № 61-1572св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи : Управління Держземагентства у Володимирецькому районі Рівненської області, Біленська сільська рада Володимирецького району Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління Держземагенства у Володимирецькому районі Рівненської області, Біленська сільська рада Володимирецького району Рівненської області, про визнання недійсними рішень та скасування запису про право на земельну ділянку

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Крестинської Людмили Аполлінаріївни на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, у якому просила визнати недійсним рішення Біленської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (далі - Біленська сільська рада) від 14 жовтня 2011 року № 99 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по наданню їй у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ; визнати недійсним рішення Біленської сільської ради від 15 серпня 2012 року № 161 Про затвердження проєкту землеустрою і передачу безоплатно в приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ; скасувати рішення державного реєстратора в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки; вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5620880900:03:005:0010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що рішенням Біленської сільської ради від 25 січня 2016 року № 28 їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (далі - село Новосілки) через невідповідність місця розташування її житлового будинку, показаного в технічному паспорті, адресі, зазначеній у заяві. Крім цього, у цьому рішенні зазначено, що її житловий будинок, розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Вона добросовісно, відкрито і безпосередньо понад п`ятдесят років користується земельною ділянкою загальною площею 0,3500 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме земельною ділянкою площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та земельною ділянкою площею 0,1500 га - для ведення особистого селянського господарства. Порушуючи її право на користування цими земельними ділянками і попри те, що на земельній ділянці площею 0,2500 га був побудований житловий будинок, Біленська сільська рада 14 жовтня 2011 року прийняла рішення № 99 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд загальною площею 0,2000 га та в подальшому рішенням від 15 серпня 2012 рок № 161 затвердила проєкт землеустрою і передала безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідачу ОСОБА_2 . Тобто, надаючи ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, на якій розміщений її житловий будинок, Біленська сільська рада порушила вимоги земельного законодавства, оскільки не було припинено її право користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Володимирецький районний суд Рівненської області рішенням від 28 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що оскаржуване рішення від 14 жовтня 2011 року № 99 про відведення земельної ділянки ОСОБА_2 . Біленська сільська рада прийняла з дотриманням вимог закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рівненський апеляційний суд постановою від 19 грудня 2019 року рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Визнав недійсним рішення Біленської сільської ради від 14 жовтня 2011 року № 99 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та від 15 серпня 2012 року № 161 Про затвердження проєкту землеустрою і передачу безоплатно в приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства . Скасував рішення державного реєстратора в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки та вилучив з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5620880900:03:005:0010. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 567,80 грн, а саме: 551,2 грн - судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції; 6 864 грн - витрати за проведення експертизи у справі; 1 152,60 грн - судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Своє судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки у висновку від 09 липня 2012 року № 602 про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , складеному постійно діючою комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, зазначено про відсутність на земельній ділянці будівель та споруд, хоча суд встановив, а сторони не заперечують, що у вказаний час ОСОБА_2 вже побудував будинок на цій земельній ділянці. Висновок експерта судової експертизи з питань землеустрою Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28 березня 2019 року № 8265 про те, що проєкт землеустрою розроблений та погоджений у встановленому порядку, який діяв на час такого погодження, суперечить наявним у матеріалах справи доказам і не може бути взятий до уваги апеляційним судом. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про незаконність рішень Біленської сільської ради від 14 жовтня 2011 року № 99 та від 15 серпня 2012 року № 161 і про необхідність визнання їх недійсними. Також суд виходив з того, що вимоги про скасування рішення державного реєстратора в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки та про вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5620880900:03:005:0010, є похідними і залежать від законності вищезазначених рішень Біленської сільської ради, на підставі яких було проведено державну реєстрацію, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Крестинська Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року залишити без змін .

Касаційна скарга обгрунтована невмотивованістю висновку апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 розпочав будівництво на належній позивачці земельній ділянці. Роблячи такий висновок, апеляційний суд посилався на те, що згідно з довідкою Біленської сільської ради від 17 листопада 2016 року № 1391 будинок за адресою: АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 . Рік побудови будинку - 1960. У судовому рішенні згадується й архівний витяг від 28 грудня 2016 року № 210/04-01, в якому зазначено, що згідно з рішенням Біленської сільської ради двадцять восьмої сесії п`ятого скликання від 13 серпня 2009 року № 231 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки загальною площею 0,5000 га, в тому числі і на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житловою будинку та господарських споруд, а також земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для ведення особистого селянською господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ці докази не відповідають критеріям достатності та належності з огляду на підтвердження факту будівництва житлового будинку ОСОБА_2 саме на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , а не на суміжній земельній ділянці. Апеляційний суд безпідставно вважав неналежним доказом висновок експерта судової експертизи з питань землеустрою від 28 березня 2019 року № 8265, оскільки самі по собі порушення чи неточності в технічній документації із землеустрою не є підставою для скасування рішення сільської ради, яким затверджена така технічна документація, в тому числі і речового права, що виникло на підставі такого рішення, якщо не буде доведено, що вказаними технічною документацією та рішенням ради порушені права позивача. Також зазначила, що рішенням Біленської сільської ради від 13 серпня 2009 року № 231 ОСОБА_1 надавався дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки однак вона таким правом не скористалася, не виготовила технічну документацію та не зареєструвала за собою право власності.

У травні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Зазначила, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 березня 2020 року справа № 556/1843/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Біленської сільської ради від 15 серпня 2012 року № 161 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 загальною площею 0,2000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , а також передано безоплатно ОСОБА_2 у приватну власність цю земельну ділянку.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру за ОСОБА_2 14 червня 2013 року зареєстроване право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2000 га кадастровий номер 5620880900:03:005:0010, розташовану на АДРЕСА_1 .

Рішенням Біленської сільської ради від 13 серпня 2009 року № 231 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки загальною площею 0,50 га, в тому числі і земельну ділянку загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також земельну ділянку загальною площею 0,25 га для ведення особистого селянською господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Біленської сільської ради від 25 січня 2016 року № 28 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 0,2500 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі невідповідності місця розташування житлового будинку, вказаного в технічному паспорті, адресі, зазначеній у заяві. Житловий будинок, що зазначений в технічному паспорті, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5620880900:03:005:0010 за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що спірна земельна ділянка перебуває у її користуванні, та на ній розташований належний їй житловий будинок.

Суди також встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент набуття ним права власності на земельну ділянку, перебували у родинних відносинах: позивач була тещею відповідача.

Згідно з довідкою Біленської сільської ради від 17 листопада 2016 року № 1391 будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 , рік побудови будинку - 1960.

ОСОБА_2 , будучи зятем ОСОБА_1 , у 2008 році самочинно почав будівництво на її земельній ділянці нового будинку, а ОСОБА_1 залишилася проживати в старому будинку.

Рішенням виконавчого комітету Біленської сільської ради від 25 жовтня 2011 року № 29 земельній ділянці, на якій ОСОБА_2 побудував будинок, присвоєно порядковий номер 37А .

З висновкувід 09 липня 2012 року № 602 про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 , складеного постійно діючою комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, зазначено про відсутність на земельній ділянці будівель та споруд, однак апеляційний суд встановив, а сторони не заперечували, що у вказаний час ОСОБА_2 вже побудував будинок на цій земельній ділянці.

З висновку експерта судової експертизи з питань землеустрою Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28 березня 2019 року № 8265 встановлено, що проєкт землеустрою розроблений та погоджений у встановленому порядку, що діяв на час такого погодження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга подана до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263- 265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає не повною мірою.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Апеляційний суд встановив, що, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що спірна земельна ділянка перебуває у її користуванні і на ній розташований належний їй житловий будинок.

При цьому вимоги позивачки спрямовані на позбавлення ОСОБА_2 права на земельну ділянку, яку він набув на підставі оскаржуваного рішення Біленської сільської ради від 15 серпня 2012 року № 161.

Задовольняючи позовні вимоги та позбавляючи ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, оскільки позивачка довела той факт, що при складенні проєкту землеустрою були допущені технічні неточності, зокрема, не враховано, що на земельній ділянці вже знаходився будинок, самочинно побудований ОСОБА_2 .

Такий висновок апеляційного суду є передчасним.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне процесуальне законодавство саме на суд покладає обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Зокрема, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Тобто саме на суд покладений обов`язок із визначення питань, щодо яких має бути призначено експертизу, з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги.

Враховуючи предмет і підстави заявленого ОСОБА_1 позову, з`ясування питання, чи накладається надана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка на земельну ділянку, на якій розташований будинок ОСОБА_1 , та розмір такого накладення ,має визначальне значення для встановлення обставин справи, і в разі встановлення цих обставин - можливості дійти висновку про порушення прав позивачки як землекористувача.

У суді першої інстанції тричі призначалися експертизи з різних питань, крім тих, що мають визначальне значення для вирішення заявленого позову (доведеності порушення прав позивачки).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції не дотримав вимог цивільного процесуального законодавства щодо всебічності і повноти з`ясування обставин справи та об`єктивності оцінки доказів, не перевірив належним чином доводи позивачки про незаконність оскаржуваних рішень сільської ради, якими земельну ділянку передано ОСОБА_2 з підстав того, що ця земельна ділянка знаходиться під будинком позивачки, тобто у її користуванні. Також суд не встановив і конфігурацію та площу накладення земельних ділянок позивачки і ОСОБА_2 , якщо таке накладення має місце.

Апеляційний суд не усунув неповноти з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, які зобов`язаний був здійснити відповідно до наданих йому процесуальним законом повноважень, не надав належної оцінки всім наявним у справі доказам, а тому не перевірив належним чином наявність чи відсутність порушених прав позивачки, і дійшов передчасного висновку про задоволення позову, який ґрунтується на припущеннях, що недопустимо під час ухвалення рішення про позбавлення особи права власності на майно.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крестинської Людмили Аполлінаріївни задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов