Ухвала

від 25.02.2021 по справі 556/1843/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 556/1843/16-ц

провадження № 61-1069ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління Держземагенства у Володимирецькому районі Рівненської області, Белінська сільська рада, про визнання недійсними рішень та скасування запису про право на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати недійсним рішення Біленської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (далі - Біленська сільська рада) від 14 жовтня 2011 року № 99 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по наданню їй у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ;

визнати недійсним рішення Біленської сільської ради від 15 серпня 2012 року № 161 Про затвердження проекту землеустрою і передачу безоплатно в приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ;

скасувати рішення державного реєстратора в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки; вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5620880900:03:005:0010.

Володимирецький районний суд Рівненської області рішенням від 28 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовив.

19 січня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового звязку касаційну скаргу на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику слід було надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи та квитанцію (платіжне доручення) про сплату судового збору, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306306024487 заявник отримала вказану ухвалу 09 лютого 2021 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 19 лютого 2021 року подала засобами поштового зв`язку фіскальний чек про сплату судового збору за подання касаційної скарги та уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про залишення касаційної скарги без руху суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

У відведений судом строк та станом на 25 лютого 2021 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуто, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

У зв`язку з поверненням касаційної скарги не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про дослідження доказу при розгляді її касаційної скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев