Ухвала

від 29.10.2020 по справі 910/15253/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15253/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Тавріда Електрик Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020

у справі № 910/15253/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Тавріда Електрик Україна (далі - ТОВ Підприємство Тавріда Електрик Україна , скаржник)

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Підприємство Тавріда Електрик Україна 05.10.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/15253/19, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки наведену касаційну скаргу подано 05.10.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, перевіряти матеріали цієї скарги слід, зважаючи на приписи Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 року (далі - ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, йому необхідно вказати саме судові рішення Верховного Суду, зокрема постанови, які ухвалені у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається саме постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення .

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України , з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга не містить посилань на підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції ТОВ Підприємство Тавріда Електрик Україна у поданій касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 64 Закону України Про банки і банківську діяльність та статтю 10 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , а також не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.04.2020 у справі №910/3245/19, від 05.03.2020 у справі №910/7161/19. Крім того, на думку скаржника суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували у спірних правовідносинах висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2018 у справі №910/11471/17.

При цьому Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу, конкретні підстави касаційного оскарження з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України .

З огляду на викладене скаржнику необхідно чітко визначити підставу (підстави), на яких подається касаційна скарга, визначену (визначені) відповідним пунктом (пунктами) частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 286 ГПК України судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд .

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 37 Закону України Про судоустрій і статус суддів у складі Верховного Суду діє Касаційний господарський суд.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017. Цю Постанову оприлюднено в газеті Голос України від 01.12.2017 № 225.

Як вбачається з матеріалів скарги, у порушення вимог пункту 1 частини другої статті 290 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), щодо зазначення у касаційній скарзі найменування суду касаційної інстанції, до якого подається скарга, скаржником зазначено Вищий господарський суд України , який з 15.12.2017 припинив свою діяльність із здійснення правосуддя.

Отже, скаржнику необхідно уточнити касаційну скаргу в частині зазначення найменування суду касаційної інстанції.

Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/15253/19 слід відзначити таке.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Північного апеляційного господарського суду у справі №910/15253/19 ухвалена 03.09.2020, повний текст постанови складено 10.09.2020, а тому строк на її оскарження закінчився 30.09.2020.

Касаційна скарга ТОВ Підприємство Тавріда Електрик Україна подана 05.10.2020, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення .

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано обчисленням строку касаційного оскарження з дати отримання копії оскаржуваної постанови, а саме з 16.09.2020. В обґрунтування викладених доводів скаржник додає до матеріалів касаційної скарги витяг з сайту http://ukrposhta.ua. про відстеження листа з трек-номером 0411631811183.

Проте, безпосередньо зі змісту даної інформації щодо відстеження листа з трек-номером 0411631811183, неможливо достовірно встановити факт відправлення Північним апеляційним господарським судом на адресу ТОВ Підприємство Тавріда Електрик Україна саме листа з копією повного тексту оскаржуваної постанови у справі № 910/15253/19.

Водночас перевірити дані доводи Касаційний господарський суд не має можливості і матеріалами справи №910/15253/19, оскільки касаційна скарга надійшла безпосередньо до Верховного Суду без матеріалів справи.

Відтак Касаційний господарський суд позбавлений можливості перевірити чи встановити дійсну дату отримання скаржником постанови суду апеляційної інстанції, що є предметом касаційного оскарження та встановити дату початку обчислення строку.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційної інстанції у справі № 910/15253/19, оскільки скаржником не надано належних доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови саме 16.09.2020 (зокрема, але не виключно: конверт листа Північного апеляційного господарського суду тощо).

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Отже, Касаційний господарський суд зазначає, що ТОВ Підприємство Тавріда Електрик Україна необхідно: зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України; уточнити касаційну скаргу в частині зазначення найменування суду касаційної інстанції; надати докази отримання оскаржуваної постанови саме 16.09.2020 (зокрема, але не виключно: конверт листа Північного апеляційного господарського суду тощо) або навести інші підстави для поновлення строку.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Тавріда Електрик Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/15253/19 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство Тавріда Електрик Україна строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул.О.Копиленка,6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство Тавріда Електрик Україна , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко