Ухвала

від 29.10.2020 по справі 908/2261/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2261/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

розглянувши заяву про самовідвід колегії суддів у справі №908/2261/17

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газова станція

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020

у справі №908/2261/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газова станція (далі - ТОВ Газова станція , скаржник)

до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз

про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Газова станція 03.10.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 (повний текст виготовлений 04.09.2020) у справі №908/2261/17, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 залишити в силі.

Згадана касаційна скарга передана на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючого), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень ТОВ Газова станція звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 21 039 700, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неотриманням позивачем доходу від реалізації на орендованій ним газонаповнювальної компресорної станції газу метану через безпідставне припинення відповідачем газопостачання природного газу і його розподілу 30.01.2015 у відповідності до укладених з ним договорів про розподіл природного газу від 10.12.2012 № Т-ПР-21018 та постачання природного газу за регульованим тарифом від 10.12.2012 № ТП-ПР-211018, і подальше не відновлення газопостачання та розподілу природного газу після виконання ремонту та повірки лічильника газу ВРСГ-1 № 3550 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2661/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз на користь ТОВ Газова станція 25 900 000, 00 грн - збитків у вигляді неодержаного доходу.

Рішення вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача - не відновлення розподілу природного газу на об`єкті АГНКС позивача; збитків (упущеної вигоди) та їх розмір; причинного зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та збитками - внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача позивач не міг вести господарську діяльність з експлуатації автомобільної газонаповнювальної компресорної станції; вини відповідача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2020 у справі №908/2261/17 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції відзначив, що обираючи спосіб стягнення розміру неодержаних доходів, як судовий захист і, відстоюючи свою правову позицію в трьох судових процесах, позивач мав усвідомлювати значення доказів на підтвердження заявлених позовних вимог і необхідність своєчасного їх збору на підтвердження в подальшому своїх втрат. Посилання позивача на положення частини 3 статті 225 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як на підставу визначення розміру упущеної вигоди, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що встановлення вартості недопоставленого газу станом на час подання позову є предметом доказування у позовах про стягнення вартості недовідпущенного природного газу, порядок стягнення якої розтлумачено в пункті 4.3 правової позиції Постанови Верховного суду від 18.02.2020 у справі № 911/1109/19, яка у відповідності до частини четвертої статті 236 ГПК України враховується колегією суддів при винесенні рішення. Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення упущеної вигоди, а не вартості або об`ємів недовідпущеного природного газу, з урахуванням принципу диспозитивності, визначеному у статті 14 ГПК України, наявність підстав для стягнення вартості або об`ємів недопоставленого відповідачем природного газу при розгляді даної справи колегією суддів не встановлюється.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

З урахуванням вищенаведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку, що спір у справі №908/2261/17, стосується стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу, заподіяних внаслідок дій/бездіяльності відповідача. Тобто зі змісту позовних вимог вбачається, що спір виник із недоговірних зобов`язань.

Водночас відповідно до рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 №7, яким внесли зміни в додаток №3 до рішення борів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 №6 Про затвердження складу судових палат, персонального складу постійних колегій суддів у складі судових палат, спеціалізації судових палат та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду , виклавши його у новій редакції, - справи у спорах щодо недоговірних зобов`язань передаються на розгляд палаті для розгляду справ про банкрутство.

З огляду на викладене 29.10.2020 суддями Касаційного господарського суду Малашенковою Т.М. (головуючим), Булгаковою І.В. і Селіваненком В.П. подано мотивовану заяву про самовідвід від розгляду справи №908/2261/17.

Так, частиною першою статті 32 ГПК України встановлено, що справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.

Частинами шостою та сьомою статті 37 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що у Касаційному господарському суді обов`язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо (про): банкрутство; захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством; корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів. Інші палати у касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду.

Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 № 6 визначено спеціалізацію судових палат та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в тому числі суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, а саме - суддів: Малашенкової Т.М., Булгакова І.В. та Селіваненко В.П.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

В обґрунтування наявності підстав для самовідводу судді Малашенкова Т.М., Булгакова І.В. та Селіваненко В.П. зазначили, що обставинами, які виключають можливість їх участі у розгляді касаційної скарги ТОВ Газова станція у справі №908/2261/17 є порушення порядку визначення судді для розгляду справи, оскільки у справі №908/2261/17 спір виник із недоговірних зобов`язань, а рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 №7 суддям Малашенковій Т.М., Булгаковій І.В. та Селіваненку В.П. не визначено спеціалізацію з розгляду справ про банкрутство (у спорах щодо недоговірних відносинах).

Відповідно до частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відтак, наведені у заяві суддів Малашенкової Т.М. (головуючого), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П. обставини, у розумінні приписів статті 35 ГПК України, є підставою для самовідводу від розгляду цієї справи.

На підставі викладеного та керуючись статтею 37 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статтями 32, 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву суддів Малашенкової Т.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. від 29.10.2020 про самовідвід від розгляду справи №908/2261/17 - задовольнити.

2. Матеріали касаційної скарги у справі № 908/2261/17 передати на авторозподіл.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко