Постанова

від 30.03.2021 по справі 908/2261/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2261/17

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2261/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі помічника судді Харченко В.М. (виконує обов`язки секретаря судового засідання)

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція",

представники позивача - Киян Я.С., адвокат, довіреність № б/н від 20.12.2019 (в судовому засіданні 02.03.2021), Святюк С.П., адвокат, ордер № 1100887 від 30.03.2021 (в судовому засіданні 30.03.2021)

відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз",

представник відповідача - Дороніна О.М., адвокат, довіреність № юр-12-0121 від 25.01.2021

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 26.08.2020

у складі колегії суддів: Дарміна М.О. - головуючий, Іванова О.Г., Антоніка С.Г.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз",

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (далі - ТОВ "Газова станція", позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - АТ "Запоріжгаз", відповідач) про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу на суму 21 039 700 грн. (том 1, а. с. 3 - 12).

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані неотриманням позивачем доходу від реалізації газу метану на орендованій ним газонаповнювальній компресорній станції через безпідставне припинення 30.01.2015 відповідачем газопостачання природного газу і його розподілу на підставі укладених з ним договорів про розподіл природного газу №Т-ПР-21018 від 10.12.2012 та постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-ПР-211018 від 10.12.2012. Також позивач зазначив про подальше невідновлення газопостачання та розподілу природного газу після виконання ремонту та повірки лічильника газу ВРСГ-1 №3550 в період з 01.02.2015 по 01.06.2017.

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

2. Справа слухалась судами неодноразово.

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 у справі № 908/2261/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено (том 2, а. с. 117 - 126; том 3, а. с. 59 - 64).

4. Постановою Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17 касаційну скаргу ТОВ "Газова станція" задоволено частково;

рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 скасовано;

справу № 908/2261/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області (том 3, а. с. 112 - 124).

4.1. Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, вірно зазначивши про необхідність доведення кредитором фактів вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів, не надали належної правової оцінки зверненню позивача до Господарського суду Запорізької області з позовом у справі № 908/4966/15 щодо відновлення розподілу природного газу на об`єкті АГНКС, що ним експлуатується, та прийнятому за наслідками розгляду цієї справи судовому рішенню, яке не виконане відповідачем.

4.2. Верховний Суд зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій при розгляді спірних правовідносин, встановивши наявність протиправної поведінки відповідача, вини, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими йому збитками, фактично не забезпечили право позивача на справедливий розгляд справи, посилаючись на неможливість самостійно перерахувати суму заявлених до стягнення збитків.

Крім того, враховуючи, що позивачем до матеріалів справи не було надано документів, в тому числі фінансового характеру, для здійснення розрахунку за заявлений період завдання збитків, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості реалізувати надане статтею 99 ГПК України право на призначення судової експертизи.

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

5. 24.12.2019 позивачем, після проведення судово-економічної експертизи Дніпропетровським НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, подано заяву про збільшення позовних вимог з 21 039 700 грн. до 25 900 000 грн. (том 4, а. с. 98 - 99).

5.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі № 908/2261/17 замінено найменування відповідача у справі № 908/2261/17 на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (код ЄДРПОУ: 03345716, далі - АТ "Запоріжгаз").

Позов задоволено повністю, стягнуто з АТ "Запоріжгаз" на користь ТОВ "Газова станція" 25 900 000 грн. - збитків у вигляді неодержаного доходу, 240 000 грн. - судового збору за подання позовної заяви (том 4, а. с. 166 - 174).

6. Місцевий суд встановив, що 10.12.2012 між ПАТ "Запоріжгаз" (найменування якого змінено на АТ "Запоріжгаз") та ТОВ "Газова станція" укладено договір на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 (далі - Договір № Т-ПР-21018), відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого ПАТ "Запоріжгаз" зобов`язалося надати позивачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № Т-ПР-21018, договірні обсяги транспортування природного газу визначаються в додатку до Договору по кожному об`єкту замовника або його споживачів.

6.1. Судом встановлено, що згідно з п. 3.2 зазначеного договору, підставами для транспортування природного газу ГРМ є:

- підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об`єктів споживачів (далі - підтверджені обсяги);

- наявність договору на постачання природного газу або договору на закупівлю імпортованого природного газу у нерезидентів для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу відповідно до вимог законодавства.

6.2. Також судом встановлено, що відповідно до пункту 11.1. зазначеного Договору, він набрав чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2013. Крім того, Договір № Т-ПР-21018 вважався продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні були переоформити додаток до Договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

7. Місцевий суд також встановив таке:

- позивачем із ТОВ "Азов Інтрейд" укладено договори № 2 від 01.10.2012 та № 9 від 30.06.2015 щодо оренди об`єкта нерухомості - комплексу АГНКС. Відповідно до п. 3.1 зазначених договорів оренди об`єкта нерухомості - строк оренди складає 24 місяці (за кожним договором) з дати прийняття об`єкта, що орендується за актом передання-приймання. Водночас, судом встановлено, що на підставі акту передавання-приймання від 01.10.2012 до договору оренди об`єкта нерухомості №2 від 01.10.2012 та акту передавання-приймання від 01.07.2015 до договору оренди об`єкта нерухомості №9 від 30.06.2015 позивачу був переданий в оренду комплекс автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС);

- транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільних мереж здійснювало ПАТ "Укртрансгаз" за договором № 3 від 13.03.2015;

- розподіл природного газу від газорозподільних мереж забезпечувався ПАТ "Запоріжгаз" за договором № Т-ПР-21018 від 10.12.2012. Разом з тим, з 01.07.2015 ліцензія ПАТ "Запоріжгаз" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу анульовано відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу. З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку, що дія договору на постачання природного газу № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 припинена в силу закону, однак договір на розподіл, який був укладений між сторонами в редакції Типової форми договору згідно постанови НКРЕ від 06.09.2012 №1164, залишився чинним. Крім того, судом встановлено, що на момент розгляду спору між сторонами укладено договір розподілу природного газу, умовами якого є умови Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498;

- 30.01.2015 ПАТ "Запоріжгаз" припинило газопостачання на об`єкті АГНКС, про що представниками ПАТ "Запоріжгаз" в присутності представника ТОВ "Газова станція" складено акт опломбування вхідної засувки від 30.01.2015. Разом з тим, судом встановлено, що єдиним постачальником газу на час розгляду спору місцевим судом залишилось ТОВ "Інтер Енерго Трейд" (за договором на постачання природного газу № Г-416/17 від 01.02.2017);

- позивачем направлялися листи відповідачу з вимогами розпломбувати вхідну засувку газоспоживного обладнання (листи від 30.01.2015 вих. № 80, від 02.02.2015 вих. № 81, від 03.02.2015 вих. № 83, від 05.02.2015 вих. № 84, від 26.03.2015 вих. № 104, від 07.05.2015 вих. № 121, від 03.06.2015 вих. № 133, від 02.07.2015 вих. № 139, від 26.08.2015 вих. № 159. Зазначені дії були розцінені судом як спроби захистити свої порушені права.

8. Місцевий суд зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017, позовні вимоги ТОВ "Газова станція" до АТ "Запоріжгаз" задоволені повністю, зобов`язано відповідача укласти з ТОВ "Газова станція" договір розподілу природного газу шляхом направлення на адресу ТОВ "Газова станція" заяви-приєднання до типового договору природного газу в редакції постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, з персоніфікованими даними щодо комерційного вузла обліку, оснащеного лічильником газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РВ №3550.

Аналізуючи обставини, встановлені судом у справі № 908/904/16, місцевий суд у цій справі дійшов висновку, що у зв`язку з неправомірною бездіяльністю відповідача, яка полягала у невідновленні розподілу газу на об`єкті АГНКС, позивач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а саме продаж газу через АГНКС для заправки автотранспортних засобів фізичних та юридичних осіб, а, відтак, отримувати прибуток.

9. Суд зазначив, що за результатами проведеної судово-економічної експертизи, Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України складено 08.11.2019 висновок № 681/682-19, відповідно до якого позивач (ТОВ "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.06.2017, виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, Г-031/14 від 01.04.2014, Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 повинен був отримати 1 750 тис. куб. м, а неодержаний позивачем прибуток (очікуваний дохід) за визначений період, складає 25 900 000 грн.

10. Місцевий суд зауважив, що відповідно до висновку експерта, розрахункові обсяги транспортування газу природного за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 в обсязі 1 750 тис. куб. м в повному обсязі забезпечені плановими обсягами придбання, а очікуваний дохід (неодержаний прибуток) розраховано експертом виходячи з мінімальної ціни продажу газу, зазначеної в довідці ДП "Держзовнішінформ" № 116/848 від 01.09.2017.

Враховуючи висновки судових економічних експертиз, оцінивши наявні докази, що містяться в матеріалах справи, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем доведений розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, який складає 25 900 000 грн. Крім того, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

-вини відповідача;

- протиправної поведінки відповідача - невідновлення розподілу природного газу на об`єкті АГНКС позивача;

- збитків (упущеної вигоди) та їх розмір;

- причинного-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та збитками - внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача позивач не міг вести господарську діяльність з експлуатації автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

11. Постановою 26.08.2020 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 задовольнив;

рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 - скасував;

ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив.

Стягнув з ТОВ "Газова станція" (код ЄДРПОУ 38312149) на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (код ЄДРПОУ 03345716) 360 000 грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (том 5, а. с. 97 - 108).

12. Апеляційний суд, здійснивши аналіз доводів сторін та їх листування, дійшов висновку, що спір між сторонами виник через відмову відповідача відновити розподіл природного газу відповідно до умов договорів про розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 та постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до умов договору № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012 з використанням для комерційного обліку природного газу лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ №3550 шляхом його пломбування і подальшого відновлення газопостачання та газорозподілу газу у відповідності до зазначених вище договорів і, відповідно, відмовою позивача ставити інший, ніж лічильник газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ №3550, лічильник на орендованому ним у ТОВ "Азов Інтрейд" об`єкті нерухомого майна.

13. Аналізуючи обставини, встановлені судами у справах № 908/904/16, № 908/4966/16, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо встановленого факту протиправної поведінки відповідача (у вигляді бездіяльності) та його вини, що призвело до позбавлення позивача можливості здійснювати господарську діяльність (продажу газу через АГНКС та отримувати прибуток) саме з часу проходження позачергової повірки, здійсненої 25.02.2016.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив про недоведеність протиправної бездіяльності відповідача в період часу з 01.02.2015 по 31.12.2015.

13.1. Також, апеляційний суд погодився з доводами позивача про те, що відповідач протиправно зволікав у відновлені газопостачання до червня 2017 року, а також з правильністю визначеного кінцевого строку такої протиправної поведінки - 01.06.2017. Суд зазначив, що відповідачем не доведена об`єктивна неможливість відновлення газопостачання та розподілу природного газу позивачеві після підписання заяви приєднання в період з 16.03.2017 до 02.06.2017.

14. Разом з тим, розглядаючи спір щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди за період з 01.01.2016 по 01.06.2017, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

14.1. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доказу, зазначив, що в основу розрахунку експерта було покладено суму неодержаного доходу, в розрахунок якої взято: середньодобову кількість реалізованого природного газу за попередній рік, а саме з листопада 2016 року по жовтень 2017 року та суму неодержаного доходу шляхом множення середньодобової кількості реалізованого природного газу за попередній рік на кількість днів призупинення діяльності АГНКС позивача та вартості природного газу. Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що розрахунок розміру упущеної вигоди не може базуватись на даних попереднього періоду (листопад 2016 року по жовтень 2017 року), оскільки спірним періодом у даній справі є листопад 2017 року - січень 2018 року, а відтак, не може вважатися понесеними позивачем збитками у вигляді упущеної вигоди. Доказів того, що позивач однозначно отримав би такий же прибуток, як і у попередньому періоді, суду не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальна можливість отримання коштів на суму 226 891, 91 грн, у зв`язку з припиненням газопостачання в період з листопада 2017 року по січень 2018 року.

15. Судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованими посилання позивача на висновки науково-правової експертизи № 126/260е від 28.12.2018, здійсненої на запит ТОВ "Газова станція", з огляду на таке.

15.1. Суд зазначив, що звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач на обґрунтування своєї правової позиції щодо можливості отримання доходів від здійснення продажу газу метану, додано договір №2-ГС від 31.12.2014, укладений з ФОП Ковальовим Ю.Е., договір № 3-ГС від 31.12.2014, укладений з ФОП Коломоєць В.А., договір № 4-ГС від 31.12.2014, укладений з ТОВ "Аскет Шиппінг". Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання контрагентами ТОВ "Газова станція" (ФОП Ковальовим Ю.Е., ФОП Коломоєць В.А. та ТОВ "Аскет Шиппінг") вимог пункту 3.1.1 договорів № 2-ГС, № 3-ГС та № 4-ГС від 31.12.2014 в частині надання позивачу переліку транспортних засобів, які планувалося обслуговувати на АГНКС в січні 2015 року і в подальших місяцях, а також виконання позивачем зобов`язань щодо надання ФОП Ковальову Ю.Е., ФОП Коломойцю В.А. та ТОВ "Аскет Шиппінг" податкових накладних, рахунків - фактур та інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували здійснення господарської операції.

15.2. Апеляційний суд зауважив, що включення до пункту 62 висновку науково-правової експертизи № 126/260-е від 28.12.3018 після слів "витрат" словосполучення "(валових витрат)" є логічною помилкою "підміна тези", яке виключає можливість використання цього пункту висновку науково-правової експертизи як засобу доказування. Також, суд зазначив про декларативний характер посилання позивача на пункт 57 висновку науково-правової експертизи №126/260-е від 28.12.2018.

15.3. Апеляційний суд встановив, що обґрунтовуючи розмір заподіяних збитків, позивач посилається на дані планових обсягів постачання природного газу, який він міг би отримати у спірний період, виходячи із планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № 3, Г-031/14 від 01.04.2014, Г- 416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012 шляхом множення вартості недоотриманого скрапленого газу на вартість ціни газу метану станом на 30.08.2017 (на час подання позовної заяви). Разом з тим, вирішуючи питання про обсяги природного газу, який міг отримати позивач , експертом Криволаповим О.В. були враховані дані Довідки № 27/01 від 27.01.2019, яка на час прийняття рішення Господарським судом Запорізької області (12.02.2020) була відсутня в матеріалах справи.

За таких обставин та з урахуванням положень частини третьої статті 269 ГПК України, судом не прийнято до уваги додану до пояснень копію довідки вих. №27/01 від 27.01.2019 за підписом директора ТОВ "Газова станція" В.Д. Соколової. Водночас, апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які могли б підтвердити дані щодо коефіцієнта стискання природного газу, що продається через АГНКС, і позивач не наводить обґрунтувань щодо можливості встановлення відповідних обставин в порядку статті 75 ГПК України.

16. Суд визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що у цій справі неможливо визначити ціну реалізації газу помісячно, оскільки, обираючи в 2015 році такий спосіб зменшення розміру неодержаних доходів, як судовий захист і, відстоюючи свою правову позицію в трьох судових процесах, позивач мав усвідомлювати значення доказів на підтвердження заявлених позовних вимог і необхідність своєчасного їх збору на підтвердження в подальшому своїх втрат.

16.1. Також, апеляційний суд визнав необґрунтованими посилання позивача на положення частини третьої статті 225 ГК України, з огляду на те, що встановлення вартості недопоставленого газу станом на час подання позову є предметом доказування у позовах про стягнення вартості непоставленого природного газу. Разом з тим, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення упущеної вигоди, а не вартості або об`ємів непоставленого природного газу, наявність підстав для стягнення вартості або об`ємів недопоставленого відповідачем природного газу при розгляді даної справи колегією суддів не встановлюється.

17. Апеляційний суд дійшов висновку про неможливість прийняття в якості належного доказу висновку експерта №03/01/19 через відсутність під час проведення судової економічної експертизи даних щодо ціни газу метан станом на час дії договорів постачання (транспортування) природного газу №Г-031/14 від 01.04.2014 з урахуванням цін, визначених в додатковій угоді №3 від 31.10.2014; №Г- 416/17 від 01.02.2017 з урахуванням цін, визначених в додатковій угоді №01 від 28.02.2017 в період часу з 01.01.2016 по 01.06.2017.

18. Крім того, суд зазначив про необґрунтованість посилання позивача на акти прийому - передачі за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 як на докази прибутковості підприємства за попередні періоди, оскільки такими актами підтверджується наявність правовідносин позивача з третіми особами з отримання газу і виникнення у нього перед цими особами зобов`язань щодо оплати. Тобто такі акти приймання - передачі підтверджують, що газ позивач отримував за оплатними договорами і, відповідно, ніс витрати на оплату цього газу. Водночас, за період часу з 01.02.2017 по 01.06.2017 позивачем не надано доказів на підтвердження обставин придбання газу (несення відповідних витрат) задля його подальшого продажу з метою отримання прибутку. Разом з тим, суд зазначив, що такі обставини становлять предмет доказування у цій категорії спорів.

За таких обставин, апеляційний суд зазначив про передчасність висновку суду першої інстанції про те, що висновки судових економічних експертиз та наявні докази, що містяться в матеріалах справи, доводять розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, який складає 25 900 000 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

19. ТОВ "Газова станція" 03.10.2020 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №908/2261/17.

20. У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Малашенкової Т.М., Булгакової І.В., Селіваненка В.П. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2261/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоуса В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020.

21. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до положень статті 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України ТОВ "Газова станція" в заяві про усунення недоліків зазначає, що касаційна скарга подається з підстав визначених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права закріплених у ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. 5 ЦК України, п. 2, 7 Глави 6 Розділу ХІ Кодексу газорозподільчих систем, ч. 4 ст. 75, ч. 2 ст. 107, ч. 4 ст. 236 ч. 5 ст. 310 ГПК України до правовідносин з відшкодування збитків споживачу які виникли внаслідок не розпломбування газопостачальною, газорозподільчою компанією газоспоживного обладнання АГНКС та безпідставного припинення постачання, розподілу газопостачальною, газорозподільчою компанією природного газу в період 01.02.2015 по 01.06.2017.

22. Ухвалою 01.02.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ТОВ "Газова станція" та поновив ТОВ "Газова станція" строк на касаційне оскарження;

відкрив касаційне провадження у справі № 908/2261/17 Господарського суду Запорізької області за касаційною скаргою ТОВ "Газова станція" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020;

надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.02.2021;

витребував з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2261/17;

розгляд справи призначив на 02.03.2021 об 11:00.

23. 17.02.2021 матеріали справи № 908/2261/17 надійшли до Верховного Суду.

Від АТ "Запоріжгаз" 23.02.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Газова станція", в якому відповідач просив відмовити ТОВ Газова станція у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у цій справі залишити без змін.

24. В судовому засіданні 02.03.2021 оголошено перерву у розгляді справи Верховним Судом до 30.03.2021 на 12:00.

В судове засідання 30.03.2021 з`явилися уповноважені представники позивача і відповідача і надали пояснення.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (30.03.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 30.03.2021.

З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 908/2262/17 у визначену раніше дату, зважаю на те, що строк розгляду справи в суді касаційної інстанції є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "Газова станція")

25. Скаржник аргументував, що передбачені законодавством підстави для невідновлення газопостачання позивачу відсутні, а відмова відповідача від розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання є неправомірною.

26. Скаржник доводив, що в основу висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Газова станція" покладено висновки, здійснені судом у справі №908/4755/15, щодо можливості використання витратоміра лічильника ВРСГ-1 Виробництва ИРВІС РФ №3550. Разом з тим, предметом даного спору є вимога ТОВ "Газова станція" про відшкодування збитків, завданих позивачеві у зв`язку з нерозпломбуванням відповідачем вхідної засувки, яку було опломбовано через відсутність лімітів газу. На думку скаржника, апеляційний суд, досліджуючи матеріали судової справи №908/4755/15 та визначаючи дії відповідача правомірними в період з 01.02.2015 по 31.12.2015, фактично поставив під сумнів правильність висновків, зроблених Господарським судом Запорізької області в рішенні від 19.04.2017 у справі №908/4966/15.

27. Скаржник зазначив про помилковість висновків апеляційного суду про можливість застосування положень Кодексу ГРС до спірних правовідносин в частині відшкодування збитків, оскільки апеляційним судом неправильно визначено період виникнення спірних правовідносин між сторонами (не з 01.02.2015, а з 01.01.2016), а Договір розподілу природного газу укладений відповідно до вимог Кодексу ГРС лише у березні 2017 року.

28. Скаржник доводив, що аналізуючи договори №2-ГС від 31.12.2014, №3-ГС від 31.12.2014, №4-ГС від 31.12.2014, апеляційний суд не звернув увагу на той факт, що договори були укладені напередодні 2015 року, а опломбування вхідної засувки відбулося у січні 2015 року і виконання таких договорів могло ще не відбутися. Крім того, такі документи не мають строку зберігання та у зв`язку із припиненням господарської діяльності позивача могли бути знищені за відсутністю можливості зберігання.

29. Скаржник аргументував, що відхиляючи розрахунок суми збитків на підставі частини третьої статті 225 ГК України, апеляційний суд не зазначає з яких підстав дана норма права не може бути застосована у позовах про стягнення упущеної вигоди.

Доводи інших учасників у справі

30. У відзиві відповідача зазначено, що розрахунок розміру упущеної вигоди не може базуватись на даних планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, які не підтверджені в порядку, встановленому законом, а відтак, не можуть вважатися понесеними позивачем збитками у вигляді упущеної вигоди. Доказів того, що позивач однозначно отримав би такий же прибуток як і у попередньому періоді матеріали справи не містять. При цьому, AT "Запоріжгаз" вважає розмір упущеної вигоди ТОВ "Газова станція", який за розрахованим експертом висновком становить 25 900 000 грн, абстрактним, оскільки виходячи із отриманої суми неодержаного доходу не вирахувано витрати, пов`язані з розподілом природного газу; витрати ТОВ "Газова станція" на придбання природного газу у спірний період; витрати за спожиту електроенергію; витрати за отримання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами тощо.

31. У відзиві зазначено, що доказів підтвердження (погодження) обсягів природного газу Оператором ГТС - ПАТ "Укртрансгаз" з 01.02.2015 по 01.06.2017 із ресурсу постачальника - ТОВ "Інтер Енерго Трейд", що включений до підтвердженої номінації цього постачальника, матеріали справи не містять, позивач таких доказів суду не надав, а тому ТОВ "Газова станція" не доведено, що обсяг природного газу, з якого обчислено вартість недовідпущеного природного газу (з обсягів якого позивач обчислює упущену вигоду), був виділений постачальником - ТОВ "Інтер Енерго Трейд" для потреб позивача на відповідний розрахунковий період з 01.02.2015 по 01.06.2017, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) у порядку, визначеному Кодексом ГТС. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності реальної можливості отримати дохід у зазначений період, а матеріали справи не містять доказів понесення ТОВ "Газова станція" витрат на оплату обсягу газу постачальнику - ТОВ "Інтер Енерго Трейд" або інших втрат унаслідок припинення газопостачання.

32. Також у відзиві зауважено, що суд керується загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості та розумності. Тобто, ухвалюючи рішення, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора, але запобігти його безпідставному збагаченню (постанова Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №916/2740/17).

33. У відзиві аргументовано, що 01.12.2015 набрала чинності постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу", тому договір №Т-ПР-21018 від 10.12.2012 фактично припинив свою дію з 01.01.2016. Водночас, ПАТ "Запоріжгаз" було зобов`язане укласти договір на розподіл природного газу з ТОВ "Газова станція" відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/904/16 від 18.11.2016, яке набрало законної сили 11.01.2017, тому до цього моменту договірних відносин між сторонами фактично не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

34. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 25 - 29 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

37. Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

38. Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України).

39. Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

40. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

41. Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

42. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

43. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

43.1. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

43.2. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

43.3. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

43.4. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

44. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

45. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

46. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

47 Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

48. Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач визначив підставою звернення до суду дії відповідача, які полягали у протиправному припиненні газопостачання та розподілу природного газу на об`єкті позивача в період з 01.02.2015 до 01.06.2017, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 21 039 700 грн, які позивач повинен був отримати за реалізацію 1 750 тис. куб. м. природного газу (том 1, а. с. 3 - 12). У подальшому, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем було збільшено суму упущеної вигоди до 25 900 000 грн. Разом з тим, період та обсяги непоставленого у спірний період газу залишені позивачем без змін.

48.1. Позивач у позові зазначив, що основним та єдиним видом його діяльності є роздрібний продаж пального - газу метану для заправки автомобілів через АГНКС.

Отже, з урахуванням висновків, зазначених у пунктах 38 - 48 мотивувальної частини цієї постанови та предмету позовних вимог, позивач у цій справі повинен був не лише довести протиправність поведінки відповідача, наявність збитків у вигляді втраченого доходу та зв`язок між ними, але й надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну (гіпотетичну) можливість отримання такої суми доходів, які позивачем було визначено як утрачену вигоду.

Щодо суті касаційної скарги

49. З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження власних доводів щодо розміру збитків у вигляді втраченої вигоди позивачем надано договори оренди № 2 від 01.10.2012 та № 9 від 30.06.2015, Договір № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 на розподіл природного газу та Договір № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 на постачання природного газу, Договір на постачання природного газу № Г-031/14 з додатковими угодами, Договір № Г-416/17 від 01.02.2017, Договір №1302000156 від 17.01.2013 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та угода від 18.02.2015 про розірвання зазначеного договору, договір №3 від 13.03.2015 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами з додатковими угодами № № 1, 2, акт опломбування вхідної засувки № 302541 від 30.01.2015, листи ТОВ "Газова станція" до ПАТ "Запоріжгаз", акти прийому-передачі природного газу за період з січня по грудень 2014 року, заяву приєднання № 0942128О45ВН027 від 16.03.2017, договори купівлі-продажу природного газу № 2-ГС від 31.12.2014, № 3-ГС від 31.12.2014, № 4-ГС від 31.12.2014.

Також, у подальшому позивач посилався також на висновки експертів № 681/682-19 від 08.11.2019 та № 03/02-19 від 08.04.2019.

50. Місцевий суд, дослідивши надані позивачем докази та доводи сторін, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 25 900 000 грн збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 01.02.2015 до 01.06.2017, яку позивач повинен був отримати за реалізацію 1 750 тис. куб. м. природного газу.

51. Апеляційний суд, розглянувши справу в апеляційному порядку, дійшов протилежних висновків щодо можливості задоволення позовних вимог щодо стягнення 25 900 000 грн збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 01.02.2015 до 01.06.2017, яку позивач повинен був отримати за реалізацію спірного об`єму природного газу.

52. Верховний Суд, переглянувши справу в касаційному порядку, вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо недоведеності скаржником реальності понесених ним збитків (у вигляді упущеної вигоди) на спірну суму, з огляду на таке.

53. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що строк дії договорів оренди № 2 від 01.10.2012 та № 9 від 30.06.2015, відповідно яких ТОВ "Азов Інтрейд" передало в оренду ТОВ "Газова станція" АГНКС, становить 24 місяці з дати прийняття об`єкта. Враховуючи положення пункту 9.5. Договору оренди №2 від 01.10.2012, такий договір припинив свою дію за закінченням строку - 01.10.2014.

З огляду на зазначене, Договір оренди № 2 від 01.10.2012 не є належним та допустимим доказом в розумінні положень статей 76-77 ГПК України, оскільки такий договір діяв до 01.10.2014, а відтак, не може підтвердити чи спростувати наявність у позивача права на використання орендованого майна з метою отримання прибутку у визначений ним період з 01.02.2015 до 01.06.2017.

Договір оренди № 9 укладено 30.06.2015, тобто через майже півроку пізніше від дати, визначеної позивачем як початок періоду (01.02.2015), за який ним понесено збитки у вигляді упущеної вигоди.

Судами наявність інших договорів оренди, які б підтверджували можливість позивача реалізовувати природний газ в період з 01.02.2015 до 20.06.2015 на орендованій АГНКС, не встановлено, позивач такі договори не надав.

54. Місцевий суд встановив, що розподіл природного газу від газорозподільних мереж забезпечувався ПАТ "Запоріжгаз" за договором № Т-ПР-21018 від 10.12.2012.

Водночас, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "Запоріжгаз" втратило право на провадження господарської діяльності з постачання природного газу в силу положень статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та з моменту закінчення дії відповідної ліцензії, а відтак, надаючи оцінку зазначеному договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дія такого договору на постачання природного газу № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 була припинена.

55. З огляду на обставини припинення дії зазначеного договору та відсутність у позивача статусу користувача нафтогазоносними надрами (в розумінні положень статті 1 Закону України "Про нафту і газ"), позивач повинен був надати докази на підтвердження наявності в нього реальної можливості отримати у період з 01.02.2015 до 01.06.2017 природний газ в обсязі 1 750 тис. куб. м.

Так, позивачем були надані договори про постачання природного газу № Г-031/14 з додатковими угодами та № Г-416/17 від 01.02.2017.

Зі змісту договору на постачання природного газу № Г-031/14 вбачається, що такий договір був укладений 01.04.2014 та відповідно до пункту 11.1. діяв до 31.12.2014. Разом з тим, судами не встановлено та позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень статей 76 -77 ГПК України (додаткових угод щодо визначення об`ємів поставки, ціни природного газу, видаткових накладних та інших документів, які б підтверджували дію такого договору) на підтвердження того, що договір на постачання природного газу № Г-031/14 діяв у період з 01.02.2015 до 01.06.2017. Крім того, дія договору № Г-416/17 почалася з 01.02.2017, тобто більш, ніж через 1,5 роки від дати, визначеної позивачем як початок періоду, за який позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди.

Відтак, такі договори самі по собі не підтверджують реальну можливість позивача отримати у період з 01.02.2015 до 01.06.2017 природний газ в обсязі 1 750 тис. куб. м.

56. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 26 описової частини цієї постанови, з огляду на таке.

56.1. Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ "Газова станція", одним із доводів, на які посилався позивач, як на підставу свої позовних вимог та на підтвердження вини у діях ПАТ "Запоріжгаз" щодо настання збитків у вигляді упущеної вигоди, було рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення АМКУ від 19.08.2015 № № 33-рш у справі № 02-21/31-15.

56.2. Разом з тим, рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 у справі № 908/4755/15, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016, рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення АМКУ від 19.08.2015 №33-рш у справі №02-21/31-15 визнано недійсним.

56.3 . За інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що рішення місцевого суду від 23.11.2015 у справі № 908/4966/15, відповідно до якого ПАТ "Запоріжгаз" було зобов`язано відновити розподіл та постачання природного газу на об`єкті АГНКС, набрало законної сили 15.02.2016.

Також, згідно із інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2015 у справі № 908/4755/15 набрало законної сили 23.03.2016 після його залишення в силі постановою Вищого господарського суду України.

Тобто, на момент набрання законної сили рішенням у справі № 908/4966/15, в основу якого були покладені висновки скасованого рішення АМКУ від 19.08.2015 № 33-рш у справі № 02-21/31-15, зазначене рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення АМКУ було дійсним. При цьому, приймаючи рішення від 23.11.2015 у справі № 908/4966/15, місцевий суд не знав і не міг знати про те, що постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 рішення місцевого суду від 09.10.2015 у справі № 908/4755/15 буде залишене в силі.

З огляду на зазначене, апеляційний суд, взявши до уваги обставини, встановлені під час розгляду справ № 908/4966/15 та № 908/4755/15 та преюдиційні висновки, викладені у рішеннях від 09.10.2015 та від 23.11.2015, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в період з 01.02.2015 до 31.12.2015 дії відповідача були правомірними, а відтак, відсутні підстави стверджувати про наявність вини у діях ПАТ "Запоріжгаз" та завданні позивачу збитків через вилучення засобу обліку природного газу та опломбуванням газоспоживного обладнання.

57. Доводи скаржника, викладені в пункті 27 описової частини цієї постанови Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на визначений позивачем період та розмір завдання збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивач визначив період завдання збитків з 01.02.2015 до 01.06.2017.

Кодекс газорозподільних систем був затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, та оприлюднений 27.11.2015.

Відтак, зазначений Кодекс набрав чинності з 27.11.2015 та поширюється на правовідносини щодо відшкодування збитків, які були завдані відповідачем починаючи з 27.11.2015 до 01.06.2017.

58. Верховний Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені в пункті 28 описової частини цієї постанови, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів, що суперечить визначеним положеннями статті 300 ГПК України межам перегляду справи касаційним судом.

59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки Європейського суду з прав людини, беручи до уваги обставини, встановлені апеляційним судом, а також те, що апеляційним судом спростовано наявність вини у діях відповідача, а позивачем не доведено реальну можливість отримати дохід на суму 25 900 000 грн за реалізацію 1 750 тис. куб. м. природного газу в період з 01.02.2015 до 01.06.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови апеляційним судом, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду.

Верховний Суд також прийшов до висновку, що подане відповідачем клопотання про закриття касаційного провадження від 02.03.2021 задоволенню не підлягає з огляду на зміст заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, що викладені в раніше поданому відповідачем відзиві на касаційну скаргу (п. 23 цієї Постанови).

Судові витрати

61. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 908/2261/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік