Постанова

від 04.09.2007 по справі 16/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

04 вересня 2007 р.                                                             Справа  № 16/218

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевал”, смт. Воловець

до відповідача 1 Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Свалява

до відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області ,м.Ужгород

про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання висновку про відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року у сумі 435234 грн.; стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 435234 грн. з державного бюджету.

Секретар судового засідання –А. В. Ряшко                                        

                                                  Суддя  С. Швед

від позивача  –  Митровцій В. І., адвокат (договір від 14.06.07р. №6);

від відповідача –Горінецький В. Й., ст. держподатінспектор (дов. від 12.01.07р. №79/9/10); Борейко Л. О., нач. юрвідділу (дов. від 16.01.2007р. №12-09/119);

Прокурор –Роман М. С.

                                        ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Перевал” (далі - Товариство) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.08.2007р. просить визнати протиправною бездіяльність  відповідача 1 щодо неподання висновку про відшкодування ПДВ за жовтень 2006 року у сумі 435 234 грн. та стягнути цю суму з державного бюджету на користь Товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами господарської діяльності за жовтень 2006 року у нього виникло право на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ на загальну суму 435234 грн., яка підтверджена даними податкового обліку та актом проведеної податковим органом перевірки щодо заявлених до відшкодування сум, однак у встановленому порядку йому не відшкодована. Також просить врахувати при розгляді даної справи висновки постанови господарського суду Закарпатської області від 24.05.2007 р. між цими ж сторонами щодо правомірності формування від”ємного значення ПДВ у аналогічних до розглядуваної судом справи ситуаціях.

І-й відповідач та його представник позов не визнали, оскільки за приписами Закону України „Про податок на додану вартість” (далі –Закон №168/97-ВР). (п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7) бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, які фактично та надмірно сплачені постачальникам товарів (послуг) у ціні придбання по господарських операціях на внутрішньому ринку України, а не при сплаті ПДВ до держбюджету при імпорті товарів (робіт, послуг).

2-й відповідач зазначив, що при наявності висновку податкового органу або судового рішення про відшкодування ПДВ, такі будуть виконані органом державного казначейства у встановленому порядку.

Прокурор позовні вимоги не визнав у повному обсязі і у своєму висновку в судовому процесі зазначив, що сплачений ПДВ при розмитненні товарів компенсується позивачеві у ціні реалізації товарів на митній території України. Нараховуючи ПДВ у ціні реалізації, позивач податок до держбюджету в натурі не сплачує по причині включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при імпорті, і таким чином відшкодовує сплачений ПДВ при розмитненні товарів за рахунок покупців імпортованих товарів.

       Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

       Матеріалами справи встановлено, що ТОВ „Перевал” є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.12.2000р. №10385229).

          За результатами своєї господарської діяльності позивач просить відшкодувати йому суму 435234 грн. податку на додану вартість, яка відображена ним у податковій декларації за жовтень 2006р.          

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. №2505-ІV) встановлено правило, згідно з яким сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

          а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

          б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону 168/97-ВР).

          Податковим обліком позивача та даними податкової перевірки з питань достовірності визначення сум бюджетного відшкодування (акт від 10.01.2007р. №1-2300/204586698 (а.с. 8-25) підтверджено, що з заявлених до відшкодування сум у жовтні 2006 року у розмірі 435234 грн.  позивачем сплачено фактично постачальникам товарів (послуг) по операціях на внутрішньому ринку за вересень (попередній податковий період) ПДВ у сумі 773 грн. (а.с. 19).

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення з держбюджету суми, заявленої до відшкодування у жовтні 2006р., виходячи з імперативних приписів п.п.7.7.2. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР, можуть бути задоволені лише в сумі відповідно 773 грн.

                    Що стосується інших вимог за предметом позову (визнання протиправною бездіяльності  відповідача 1 щодо неподання висновку про відшкодування ПДВ), то вони не відповідають матеріально –правовим способам захисту порушеного права платника податків на відшкодування ПДВ, визначеного законом (постанова Верховного Суду України від 04.03.2002 р. у справі № 25/374 за позовом Підприємства до ДПІ у Печерському районі міста Києва про зобов'язання надати висновок про відшкодування ПДВ,- „Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України у господарських справах”, Випуск 1, 2003 рік).

          У контексті правових приписів п.п. 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР та 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III  матеріально –правовим способом захисту порушеного права платника податків на відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ є звернення до суду з позовом про стягнення коштів з держбюджету, а не визнання протиправною бездіяльності податкових органів  тощо.

          Таким чином, у задоволенні цієї частини позовних вимог також належить відмовити.

          Крім того суд погоджується з висновком прокурора, оскільки передбачений Законом № 168/97-ВР механізм компенсації сплаченого ПДВ при імпорті товарів (послуг) є відмінним від механізму відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ у ціні товару постачальникам цих товарів(послуг) при їх придбанні на внутрішньому ринку України.

        При імпорті товарів сплачений ПДВ закладається у податковий кредит, який спрямовується  на погашення податкових зобов'язань платника податку при наступній реалізації товарів (послуг).

       Отримуючи від покупців суму вартості товарів з ПДВ, позивач компенсує собі сплачений при розмитненні ПДВ за рахунок податкового кредиту по ньому, оскільки включені до ціни реалізації суми ПДВ фактично позивачем до держбюджету не сплачувались, тобто відсутній сам факт надмірної сплати ПДВ до держбюджету, що є обов'язковою умовою для його відшкодування за рахунок коштів державного бюджету відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

        Що стосується посилання позивача на постанову господарського суду від 24.05.2007 р. у справі між сторонами № 7/131-132/2007 (а.с.53-59), то воно не може бути враховано, тому що, по-перше, ця постанова оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, тому не набрала законної сили; по-друге, предмет та підстави позову у цій справі є відмінними від розглядуваної справи.

          З огляду на наведене позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ на суму 773 грн. та 8 грн. у відшкодування судового збору по справі.

          Законодавчі підстави для задоволення  іншої частини позовних вимог відсутні.

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7-8, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевал” (смт. Воловець, вул. Пушкіна, 10/16, код 20458698) суму 781,00 грн. (у т. ч. 733 грн.  бюджетної заборгованості по ПДВ; 8,00 грн.  у відшкодування судового збору).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

       4. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

       Суддя                            С. Швед