Рішення

від 11.07.2007 по справі 47/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/139

11.07.07

За позовом     Київський транспортний прокурор

до                     Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

Закрите акціонерне товариство "УкрРосТранснафтопродукт"

про                    стягнення 17 755 грн.

Суддя  

Представники:Від прокуратури:Від позивача:Від відповідача:

Усенко Н.О. –посв. №132 від 15.08.2006 року; Лагода О.А. –представник.;Антонюк О.В. –представник.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

             Київський транспортний прокурор в інтересах держави в  особі уповноваженого  нею центрального органу виконавчої влади –Міністерства транспорту та звязку України та Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»звернувся з позовом до Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснафтопродукт” про стягнення з останнього 17750,00 грн. штрафних санкцій за неправильне зазначення коду одержувача вантажу у накладній №32744021 від 02.01.2007 року.

             Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року було порушено провадження в справі № 47/139 та призначено до розгляду на 11.07.2007 року.

             Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задовільнити.

Повноважний представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначав у ході судового засідання (що відображено у відзиві №63 від 10.07.2007 року на позовну заяву), що згідно статті 24 Статуту залізниць України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457) хоч і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки  неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній – Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній; зазначений штраф згідно названого Статуту залізниць України підлягає застосуванняю та стягненню лише внаслідок заподіяння збитків та понесення витрат залізницею, а покладення штрафу виключно на вантажовідправника (відповідача), за умов неправильного повідомлення його про код одержувача контрагентом відповідача –Товариством обмеженою відповідальністю “Цукрове виробниче об'єднання” згідно рознарядки №33/12/6 від 28.12.2006 року (яке в свою чергу було повідомлено про невірний код одержувача самим же одержувачем, яким, згідно залізничної накладної №32744021 від 02.01.2007 року є –ВТФ “Лео”), буде порушенням зокрема п. 1.2.9 Правил перевезення наливних вантажів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, адже останні відповідальність за правильність оформлення перевізних документів покладають і на відправника і на одержувача вантажу.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади –Міністерства транспорту та звязку України та Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»до Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснафтопродукт”, заслухавши пояснення повноважних представників прокуратури, позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-західна залізниця») та відповідачем (ЗАТ “УкрРосТранснафтопродукт”) було укладено договір про організацію перевезень вантажів №ПЗ/ДН-3-05134/ДНЮ-4 від 01.06.2005 року (в подальшому переукладений 29.01.2007 року), відповідно до п.1.1. якого ДТГО «Південно-західна залізниця»зобов'язалась надавати відповідачу послуги по забезпеченню перевезень вантажів згідно переліком, зазначеним у п. 1.2 даного Договору, а відповідач, як замовник, зобов'язався сплатити вартість отриманих послуг, на підставі п.п. 2.4.2, 3.1 даного Договору №ПЗ/ДН-3-05134/ДНЮ-4 від 01.06.2005 року.

Згідно п. 2.4.1 та 4.1 даного Договору №ПЗ/ДН-3-05134/ДНЮ-4 від 01.06.2005 року замовник (відповідач) зобов'язався належним чином оформляти та узгоджувати плани і заявки на перевезення вантажів, а за неправильно зазначені у накладній (вищеназваний п. 4.1 Договору №ПЗ/ДН-3-05134/ДНЮ-4 від 01.06.2005 року) масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача, згідно зі статті 122 Статуту залізниць України із замовника (відповідача), у разі відправки вантажу, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Між відповідачем (ЗАТ “УкрРосТранснафтопродукт”), в якості комісіонера з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукрове виробниче об'єднання” в якості комітента з другої, було укладено Договір комісії №17/ДК від 16.08.2005 року, згідно п. 1.1 якого комісіонер від свого імені, по дорученю і за кошти комітента, за винагороду, зобов'язався організувати транспортно –експедиційне обслуговування внутрішньо українських, експортно –імпортних і транзитних вантажів комітента (відповідно до п. 2.1.1 даного Договору комісії №17/ДК від 16.08.2005 року –нафтопродуктів по пред'явленню комітентом рознарядки на відвантаження з вказанням об'ємів, доріг і станцій призначення, а також реквізитів одержувача) при їх перевезенні по Україні, державами СНД, у відповідності з Статутом залізниць України, затверджених постановою КМУ №457 від 06.04.1998 року, Правилами здійснення транспортно –експедиційної діяльності, затверджених постановою КМУ №770 від 21.09.1993 року, Правилами Угоди про міжнародне вантажне сполучення, міжурядовими і прикордонними Угодами і національним транспортним правом країни, по території якої здійснюється перевезення.

Між позивачем (Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-західна залізниця») та ВТФ “Лео” було укладено Договір про організацію перевезень вантажів №154 від 19.08.2006 року, відповідно до п.1.1. якого ДТГО «Південно-західна залізниця»зобов'язалась надавати ВТФ “Лео” послуги по забезпеченню перевезень вантажів (ВТФ “Лео” присвоєно код –3516 згідно п. 2.3 даного Договору №154 від 19.08.2006 року), а ВТФ “Лео”, в свою чергу, зобов'язалось сплатити вартість отриманих послуг, на підставі п.п. 2.4, 3.1 даного Договору №154 від 19.08.2006 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукрове виробниче об'єднання” (комітент по Договору комісії №17/ДК від 16.08.2005 року) 28.12.2006 року було повідомлено відповідача (комісіонера по Договору комісії №17/ДК від 16.08.2005 року) шляхом надіслання останньому рознарядки №33/12/6 від 28.12.2006 року про необхідність здійснити завантаження дизельного палива, зокрема, ВТФ “Лео” у кількості 60-ти тонн за адресою м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 10, код даного одержувача вантажу –4193.

05.01.2007 року працівниками залізничної станції Біла Церква Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»було складено акт загальної форми №1 про невідповідність цифрового коду (“3516”) одержувача вантажу –ВТФ “Лео” коду (“4193”) зазначеного вантажовідправником (відповідачем) у залізничній накладній  №32744021 від 02.01.2007 року – на підставі якої відповідачем було здано до перевезення ДТГО «Південно-західна залізниця»(за Договором №ПЗ/ДН-3-05134/ДНЮ-4 від 01.06.2005 року) дизельне паливо, на виконання зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукрове виробниче об'єднання” (по Договору комісії №17/ДК від 16.08.2005 року) по доставці останнього ВТФ “Лео” у кількості 60-ть тонн, за адресою м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 10.   

Згідно статті 908 ЦК України (зі змінами та доповненнями) умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР підприємства транспорту мають право вимагати від  пасажирів,  відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону,  кодексів (статутів)  окремих  видів транспорту та   інших  нормативних  актів  України,  що  регулюють діяльність транспорту.

Згідно статі 105 Статуту залізниць України (Далі Статут, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457) залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири,  транспортні, експедиторські і посередницькі організації та   особи,   які   виступають   від  імені  вантажовідправника  і вантажоодержувача,   несуть   матеріальну   відповідальність за перевезення  у  межах  і  розмірах,  передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна є основним перевізним документом  встановленої  форми, оформлений  відповідно  до  цього  Статуту  та  Правил  і  наданий залізниці відправником разом з вантажем.  Накладна є  обов'язковою двосторонньою  письмовою формою угоди на перевезення вантажу,  яка укладається між відправником  та  залізницею  на  користь  третьої сторони  -  одержувача.  Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для  забезпечення  гарантії  внесення  належної  провізної плати  та  інших  платежів  за  перевезення.  Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

              Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники   несуть   відповідальність   за   всі наслідки  неправильності,  неточності  або  неповноти  відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право (але не зобов'язана) перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

              Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Далі Правила) - Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажовідправником  заповнюються (в обов'язковому порядку) визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються  точне  й   повне  найменування установи,  підприємства,  організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.

               Відповідно до  5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо  під  час  перевезення вантажу або на станції  його призначення  буде  виявлено  неправильне  зазначення  у  накладній відомостей  про  адресу  одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту, а факт неправильного зазначення відправником указаних  відомостей  засвідчується актом загальної форми.        

                Відповідно до статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які   можуть   служити   підставою   для  майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і  терміни  складання актів визначаються  Статутом  залізниць  України відповідно до чинного законодавства України.                             

Відповідно до статті 122 Статуту –за  неправильно  зазначені  у накладній масу,  кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача саме –з відправника, порта  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118 цього Статуту і при   цьому   відправник    несе перед  залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

 Відповідно до статті 118 Статуту –за пред'явлення вантажу,  який заборонено до  перевезень або  який  потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім   заподіяних   залізниці   збитків  і  витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної  провізної  плати  за  всю відстань перевезення.

 Згідно до Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 року, а саме п. 3.15 за пред'явлення вантажу,  який заборонено до перевезень або  який  потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника,   крім   заподіяних   залізниці   збитків  і  витрат, стягується штраф у  розмірі,  передбаченому  статтею  118  Статуту і даний штраф  підлягає  стягненню  за  самий  факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення,  так і  на  станції  відправлення   після   пред'явлення   вантажу   до перевезення,  незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно п. 3.23 названого Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року, передбачений  статтею 122 Статуту штраф за неправильно зазначені відомості про масу, кількість місць вантажу, його назву,  код та адресу одержувача стягується з відправника і підставою для покладення на відправника  відповідальності  за   неправильне   зазначення   ним указаних  відомостей  є  акт  загальної форми або комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею  129  Статуту  залізниць України.

У пункті 3.2 Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи,  які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами  доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть   бути   підставою   для   матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні    вантажів    залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми,  які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Згідно статей 224, 225 ГК України (зі змінами та доповненнями) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, куди, зокрема, включаються додаткові витрати ((штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо)), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що відповідачем –Закритим акціонерним товариством “УкрРосТранснафтопродукт” порушено імперативні вимоги п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644) та статті 118, 122 Статуту залізниць України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457), внаслідок чого був  неправильно зазначений цифровий код одержувача вантажу (ВТФ “Лео”), який зокрема вказаний у п. 2.3 Договору про організацію перевезень вантажів №154 від 19.08.2006 року (укладений між ДТГО “ПЗЗ” та ВТФ “Лео”), що підтверджується актом загальної форми №1 Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»від 05.01.2007 року про невідповідність цифрового коду (“3516”) одержувача вантажу –ВТФ “Лео” коду (“4193”) зазначеного вантажовідправником (відповідачем) у залізничній накладній  №32744021 від 02.01.2007 року, через що, судом визнається позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі п'ятикратної  провізної  плати (згідно зазначеної залізничної накладної №32744021 від 02.01.2007 року остання становить 3551 грн.) за  всю відстань перевезення в сумі –17755,00 грн. законною та обгрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

У цьому контексті судом визнаються необгрунтованими заперечення відповідача, які останній наводить у відзиві на позов щодо того, що згідно статті 24 Статуту залізниць України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457) хоч і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки  неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній –Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, адже це лише право Залізниці, а не імперативний обов'язок останньої проводити перевірки правильності внесених вантажовідправниками відомостей до залізничних накладних, а зазначений штраф (який на думку відповідача підлягає застосуванняю та стягненню лише внаслідок заподіяння збитків та понесення витрат Залізницею) повинен стягуватися (п. 3.15 Роз'яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 року) у  розмірі,  передбаченому  статтею  118  Статуту за  самий тільки  факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень (неправильне  зазначення  у  накладній відомостей  про  адресу  одержувача, його код, назву вантажу, його кількість), встановлених залізницею,  незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки чи ні.

Також не можна вважати мотивованими та законними заперечення відповідача, що покладення штрафу виключно на вантажовідправника (відповідача), буде порушенням зокрема п. 1.2.9 Правил перевезення наливних вантажів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, тому що останні відповідальність за правильність оформлення перевізних документів покладають і на відправника і на одержувача вантажу, адже порядок оформлення перевізних документів та бланкетні норми, що конкретизують розмір і порядок стягнення санкцій за їх неправильне оформлення встановлюють саме Правила оформлення перевізних документів (а не зазначені Правила перевезення наливних вантажів), які затверджені цим же Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та чітко визначені вищим за ієрархією права нормативним документом –Статутом залізниць України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457), який також, в свою чергу, чітко визначає відповідальність саме –вантажовідправника за  неправильно  зазначені  у накладній масу,  кількість місць вантажу, його назву, адресу та код вантажоодержувача.

           Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади –Міністерства транспорту та звязку України та Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»до Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснафтопродукт” –задовільнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснафтопродукт” (код ЄДРПОУ 32250082, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, р/р № 2600010305 в відділенні ВАТ “СББ Банк”, МФО 300175), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»(код ЄДРПОУ 04713033, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6) штраф у розмірі 17755 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснафтопродукт” (код ЄДРПОУ 32250082, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, р/р № 2600010305 в відділенні ВАТ “СББ Банк”, МФО 300175) в доход державного бюджету України суму державного мита в розмірі а також 177 (сто сімдесят сім) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік