Постанова

від 04.11.2020 по справі 916/3168/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3168/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Сидоров О.В., за довіреністю;

від відповідача: Кісь Л.С., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 17 лютого 2020 року (повний текст складено 27.02.2020р.)

по справі № 916/3168/19

за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса»

про стягнення 2 270 088,39 грн., -

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.

час та місце винесення рішення: 17.02.2020р., м. Одеса, просп.. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.11.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (позивач, ДП ОМТП , Порт) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" (відповідач, ТОВ Готель Одеса , Готель) про стягнення з останнього 2 270 088,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не здійсненням компенсації витрат по утриманню Готелю, яка передбачена договором від 20.10.2015р. №КД-19667.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задоволені у повному обсязі.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Одеса" існують відповідні зобов`язання щодо компенсування витрат по утриманню готельного комплексу «Одеса» , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А, але станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив та не надав до суду документів, спростовуючих позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. по справі №916/3168/19 та ухвалити нове рішення по даній справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції у справі №916/3168/19 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, з не з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Так, зокрема, апелянт вказує, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми у розмірі 2 011 486,53 грн., місцевий господарський суд послався на умови договору на виконання робіт №КД-19745, стороною якого ТОВ Готель Одеса не був, отже, судом не з`ясовано наявність або відсутність солідарного обов`язку оплати послуг за цим договором двох співвласників нерухомості та підстави виникнення такої відповідальності.

Також, ТОВ «Готель Одеса» зауважує, що судом не досліджено, а позивачем не доведено, як обставина витрачання позивачем сум 258 601,86 грн. та 2 011 486,53 грн. пов`язана з володінням та користуванням спільного нерухомого майна. Скаржник наполягає на тому, що одне посилання в рахунках на будівлю готелю Одеса та інвентарний номер позивача недостатньо для доведення пов`язаності витрат з положеннями договору про порядок володіння та користування майном.

Крім того, відповідач вважає неправомірним посилання на рішення по справі №916/2615/17, у розгляді якої ТОВ Готель Одеса не брало участь, а відтак, обставини, встановлені в справі №916/2615/17 є обов`язковими виключно для сторін у справі, та не породжують обов`язків для ТОВ Готель Одеса .

Апелянт звертає увагу, що місцевий господарський суд правильно зазначив, що правовідносини сторін випливають із укладеного договору № КД-19667 та регулюються положеннями гл. 26 Цивільного кодексу України, проте, дійшов висновку про обов`язок ТОВ Готель Одеса сплатити компенсацію витрат у відсутність вимоги про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, наявність якої є єдиною передумовою стягнення компенсації за приписами гл. 26 Цивільного кодексу України (ст 364 ЦК).

Крим цього, скаржник наполягає на тому, що визначення суми боргу відбулось на припущені.

Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19; розгляд справи призначено на 22.04.2020р.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2020р., у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202р. "Про запобігання поширенню на території України короновірусу « COVID-19» , учасників справи повідомлено про те, що судове засідання 22.04.2020р. не відбудеться, розгляд справи №916/3168/19 відкладено до відміни обмежувальних протиепідемічних заходів.

23.04.2020р. від Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити оскаржуване рішення в силі, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020р. справу 916/3168/19 призначено до розгляду на 08.07.2020 року.

Однак, у зв`язку з перебуванням суддів-членів колегії Головея В.М., Разюк Г.П. з 23.06.2020р. по 24.07.2020р. у щорічній відпустці, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у щорічній відпустці з 03.08.2020р. по 14.09.2020р., розгляд справи №916/3168/19 було перенесено на 16 вересня 2020 року, про що сторони були повідомлені ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.06.2020р.

15.09.2020р. від представників Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020р. продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ «Готель Одеса» на розумний строк, розгляд справи №916/3168/19 відкладено на 07.10.2020р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.10.2020р. у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2020 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 04.11.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса (далі - Співвласник 1) та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (далі - Співвласник 2) (далі разом - Сторони, Співвласники) було укладено Договір про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю №КД-19667 (далі - Договір №КД-19667).

Предметом Договору №КД-19667 є угода Сторін про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а саме - готельним комплексом «Одеса» , який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 6-А (далі - Готельний комплекс, Готель), реєстраційний номер прав власності на нерухоме майно 48508051101 (п. 1.1. Договору №КД-19667).

Відповідно до п. 1.2. Договору № КД-19667 Співвласник 1 є власником 20\100 (двадцять сотих) частин Готельного комплексу «Одеса» на підставі свідоцтва про право власності, серії ЯЯЯ №997678, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.09.2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 02.04.2009 року, номер запису: 1322 в книзі: 86неж-29.

Згідно з п. 1.3. Договору № КД-19667 Співвласник 2 є власником 80\100 (вісімдесят сотих) частин готельного комплексу «Одеса» на підставі свідоцтва про право власності 80\100 Готельного комплексу «Одеса» , відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 768859 від 09.04.2013 року.

Пунктом 2.5. Договору №КД- 19667 Сторони визначили, що Співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язуються брати участь у витратах, що виникають при експлуатації Готельного комплексу за його цільовим призначенням (управління, утримання та збереження спільного майна, у т.ч. поточний, капітальний ремонт, страхування, у сплаті податків (в тому числі податку на землю), зборів (обов`язкових платежів) та інших, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, з урахуванням особливостей, передбачених Договором.

За п. 2.5.1. Договору № КД-19667 витрати включають, але не обмежуються: основну та додаткову заробітну плату персоналу; єдиний соціальний внесок на заробітну плату; витрати на навчання, перекваліфікацію, підвищення професійного рівня персоналу, тренінги, тощо; витрати на придбання та обладнання та інвентар для забезпечення діяльності готелю; витрати на придбання матеріалів, хімічних засобів та ін. для утримання готельних номерів, конференц-залів, бізнес-центру та територій загального користування; витрати на продукти харчування та напої для забезпечення діяльності ресторанів та барів; витрати на уніформу та спец одяг для персоналу; витрати на малоцінні та швидкозношувані предмети (в т.ч. канцелярські товари) для забезпечення роботи адміністративного апарату; витрати на експлуатацію та утримання будівель та споруд, в т.ч. комунальні платежі; витрати на поточний ремонт та поліпшення будівель та споруд; витрати на поточний ремонт та утримання обладнання, устаткування та інвентарю; витрати на експлуатацію та утримання транспорту; витрати на послуги телефонії та мобільного зв`язку; витрати на послуги сторонніх організацій; витрати на відрядження; витрати на рекламу та маркетинг; витрати на сплату агентської винагороди туристичним операторам (агентам); витрати на консультаційні, аудиторські, юридичні та нотаріальні послуги, пов`язані з забезпеченням нормальної діяльності; податки, збори, обов`язкові платежі, в тому числі компенсацію плати за земельну ділянку; витрати на оренду майна, призначеного для надання готельних та ін. послуг; страхування майна та відповідальності перед третіми особами; інші витрати, які у майбутньому призведуть до підвищення якості послуг або до збільшення фінансових результатів.

Співвласники після підписання Договору, у разі необхідності, укладають між собою окремі угоди про компенсацію відповідної частки витрат на утримання Готелю, якщо такі мали місце (комунальні послуги, заробітна плата персоналу, що забезпечує охорону, пожежний та технічний нагляд та інше) до вводу в експлуатацію Готелю, у тому числі і до укладання Договору (п. 2.5.3. Договору № КД-19667).

У відповідності до п. 2.10. Договору №КД-19667 утримання Готельного комплексу, поточний, капітальний ремонт Готельного комплексу, його реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення Готельного комплексу здійснюються спільно Співвласником 1 та Співвласником 2.

Згідно до п. 2.12. Договору № КД-19667 якщо один із Співвласників відмовляється брати участь у витратах, передбачених умовами цього Договору, інший Співвласник може здійснювати їх самостійно та в подальшому вимагати від іншого Співвласника відшкодування понесених витрат (компенсацію) відповідно до умов Договору, а у разі неможливості такої компенсації - у судовому порядку.

Витрати на проведення робіт до вводу в експлуатацію Готелю здійснюється за рахунок Співвласників пропорційно майновим правам на Готельний комплекс Одеса з урахуванням лімітів, встановлених у фінансовому плані Співвласника 2.

Згідно з п. 5.1. Договору №КД-19667 останній, зокрема, вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє 15 років.

Пунктом п. 6.1. Договору №КД-19667 встановлено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) умов Договору та в інших випадках, встановлених Договором та/або Законом, Співвласники несуть відповідальність у порядку та на умовах, передбачених Договором та Законом.

Договір є обов`язковим для виконання Співвласниками (п. 7.7. Договору №КД-19667).

Матеріали справи свідчать, що Листом від 31.07.2015р. за №31/07/15-1 Співвласник 1 надав згоду Співвласнику 2 на проведення конкурсу на виконання Робіт по розробці проектної документації Капітальний ремонт будівлі Готель Одеса інв. №090100 . Даним Листом Співвласник 1 також підтвердив свою згоду на укладання за результатами проведеного конкурсу трибічного договору , з участю відповідача у фінансуванні вказаних робіт у розмірі 20% (а.с. 47).

В подальшому, 24.11.2015р. між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТПРОЕКТ» (Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт №КД-19745, згідно до п. 1.1. якого, зокрема, Виконавець бере на себе зобов`язання, у відповідності до отриманого від Замовника Завдання на розробку проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі готелю «Одеса» інв. № 090100, виконати роботи по розробці проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі готелю «Одеса» інв. №090100, у відповідності із діючими нормативними документами та стандартами, а Замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт і оплатити Виконавцю вартість виконаних робіт (а.с. 48-61).

Відповідно до платіжного доручення від 21.12.2015р. №102 (а.с. 62) та платіжного доручення від 26.12.2017р. №372 (а.с. 69) на підставі Договору на виконання робіт від 24.11.2015р. №КД-19745 Замовником було сплачено 4 901 627,27 грн. (авансовий платіж) та 5 155 805,37 грн. (за рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі 916/2615/17) відповідно, що разом становить 10 057 432,64 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Листом від 19.01.2016р. №1 Співвласник 1 у відповідь на Лист позивача від 25.12.2015р. за №47/10-138 надав згоду щодо компенсації витрат на утримання персоналу у розмірі 20/100 відповідно до п. 2.5.3. Договору №КД- 19667, та інші витрати, що можуть виникнути до вводу Готелю в експлуатацію (а.с. 21).

У матеріалах справи міститься Звіт щодо витрат коштів на утримання персоналу Готельного комплексу «Одеса» складають 1 077 507,70 грн., а саме: у жовтні 2015 року у розмірі 69,14 грн.; у листопаді 2015 року у розмірі 173,10 грн.; у грудні 2015 року у розмірі 173,41 грн.; у січні 2016 року у розмірі 180,07 грн.; у лютому 2016 року у розмірі 40 929.05 грн.; у березні 2016 року у розмірі 41 042,87 грн.; у квітні 2016 року у розмірі 36 767,73 грн.; у травні 2016 року у розмірі 43559,96 грн.; у червні 2016 року у розмірі 43 047,68 грн. у липні 2016 року у розмірі 42 252,99 грн.;у серпні 2016 року у розмірі 38 398,58 грн.; у вересні 2016 року у розмірі 41 769,95 грн.; у жовтні 2016 року у розмірі 56 31 1,64 грн.; у листопаді 2016 року у розмірі 45 639,51 грн.; у грудні 2016 року у розмірі 85 182,13 грн.; у січні 2017 року у розмірі 45 942,24 грн.; у лютому 2017 року у розмірі 43 971.64 грн.; у березні 2017 року у розмірі 48 802.06 грн.; у квітні 2017 року у розмірі 46 696,16 грн.; у травні 2017 року у розмірі 50 817,42 грн.; у червні 2017 року у розмірі 48 621.44 грн.; у липні 2017 року у розмірі 42 176,45 грн.; у серпні 2017 року у розмірі 49 331,94 грн.; у вересні 2017 року у розмірі 47 351,92 грн.; у жовтні 2017 року у розмірі 48 986,35 грн.; у листопаді 2017 року у розмірі 47 649,28 грн.; у грудні 2017 року у розмірі 41 662,99 грн. (а.с. 22).

Претензією від 26.04.2018р. №20/6-372/2035 (а.с. 70-75) Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» сплатити, зокрема:

- частку, що підлягає компенсації Співвласником 1 Співвласнику 2, у розмірі 258 601,86 грн. ((1 077 507,70 грн. х 20% (частка Співвласника у праві спільної часткової власності Готельного комплексу «Одеса» ) / 100% = 215 501,54 грн. + 20% (ПДВ)) за утримання персоналу Готельного комплексу «Одеса» ;

- частку, що підлягає компенсації Співвласником 1 Співвласнику 2, у розмірі 2 011 486,53 грн. ((10 057 432,64 грн. х 20% (частка Співвласника1 у праві спільної часткової власності Готельного комплексу «Одеса» ) / 100%)) за Договором на виконання робіт від 24.11.2015р. №КД-19745.

У відповіді на вказану Претензію від 29.06.2018р. (а.с. 96-97) ТОВ Готель Одеса відмовило Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» у задоволенні вимого останнього щодо компенсації вищевказаних витрат по утриманню Готелю у сумі 258 601,86 грн. та у сумі 2 01 1 486,53 грн. у зв`язку з тим, що за умовами Договору №КД-19667, на який Співвласник 2 посилається як на підставу виникнення у ДП Одеський морський торговельний порт» права вимоги грошової компенсації, у ТОВ Готель Одеса відсутнє зобов`язання здійснювати компенсацію будь-яких витрат позивача, які ним були понесені поза межами цього Договору, а в рамках Договору №КД-19667 право здійснювати витрати по утриманню майна є виключно у ТОВ Готель Одеса .

Водночас, у матеріалах справи наявна копія Листа від 15.02.2016р. за вих. №08-19/302/1, яким позивач просив ТОВ «Експертпроект» призупинити виконання робіт за Договором КД-19745 з огляду на те, що в ході засідання Кабінету Міністрів України 11.02.2016р. Премєр-міністром України дано вказівку негайно припинити здійснення витрат на відновлення непрофільного об`єкта ДП «Одеський морської торговельний порт» Готель «Одеса інв. № 090100 та виключити відповідні витрати на 2016 рік.

Разом з тим, враховуючи сплату ДП «Одеський морської торговельний порт» відповідних сум та те, що ТОВ Готель Одеса не здійснено компенсацію витрат у загальній сумі 2 270 088,39 грн., Порт звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, що підлягають компенсації згідно умов Договору від 20.10.2015р. №КД-19667 в розмірі 2 270 088,39 грн.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між Сторонами укладено Договір від 20.10.2015р. №КД-19667, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 26 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 2 ст. 358 Цивільного кодексу України встановлено, що Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст. 360 Цивільного кодексу України).

Судова колегія зазначає, що Сторони виконали приписи наведеного законодавства, домовились про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, у т.ч. узгодили свої зобов`язання, у відповідності ст. 360 Цивільного кодексу України, що вбачається з пунктів 1.1, 2.5, 2.5.1. Договору №КД-19667.

Судова колегія відхиляє у даному випадку зауваження апелянта щодо обов`язковості вимоги виділу частки із майна, що є єдиною передумовою стягнення компенсації у відповідності ст. 364 Цивільного кодексу, з огляду на таке.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи в дробному виразі. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. При цьому, стаття 358 Цивільного кодексу регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності .

Відповідно до ч.1 ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є в спільній частковій власності.

При цьому, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього кодексу), Співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку в праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч.2 ст. 364 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності.

Разом з тим, у ч.2 ст. 364 Цивільного кодексу України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст.183 Цивільного кодексу України).

Визначальним для виділу частки або поділу будівлі в натурі, яка перебуває в спільній частковій власності, є не порядок користування будівлею, а розмір часток Співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будівлі відповідно до часток Співвласників.

Враховуючи, що у даному випадку мова взагалі не йде про компенсацію вартості частки майна в натурі , тобто зв`язок між предметом позову, існуючими правовідносинами та посиланням на виділ частки в натурі є не зрозумілим, апеляційна колегія зазначає, що посилання ТОВ «Готель Одеса» на статтю 364 Цивільного кодексу України є хибним.

Судова колегія також враховує постанову від 15.01.2020р. у справі №367/6231/16-Ц, в якій Велика Палата Верховного Суду зауважила: поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями.

Щодо витрат на утримання персоналу Готельного комплексу «Одеса» .

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що умовами Договору №КД-19667 передбачено зобов`язання Співвласників, згідно своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах, які деталізовані підпунктом 2.5.1. Договору №КД-19667, а саме: витрати включають, зокрема, основну та додаткову заробітну плату персоналу, а також - єдиний соціальний внесок на заробітну плату.

Крім того, матеріалами справи підтверджується надання згоди ТОВ «Готель Одеса» щодо компенсації витрат на утримання персоналу у розмірі 20/100.

Витрати коштів на утримання персоналу Готельного комплексу «Одеса» у сумі 1 077 507,70 грн. підтверджуються відповідним звітом позивача та зворотно - сальдовими відомостями (а.с. 22-46).

Враховуючи наведене судова колегія вважає, що у даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо компенсації витрат за Договором на виконання робіт №КД-19745.

За умовами Договору №КД-19667 Співвласники, згідно своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язані брати участь у витратах, що виникають, зокрема, при поточному, капітальному ремонті Готельного комплексу, його реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видах поліпшення (п. 2.10. Договору).

Разом з тим, відповідно до умов п.п. 2.2, 2.3., 2.5. Договору фактична експлуатація Готельного комплексу здійснюється ТОВ «Готель Одеса» . Тобто, саме Співвласник 1, у процесі експлуатації відповідного майна, може оцінити необхідність проведення поточного або капітального ремонту, дійти висновку щодо необхідності проведення реконструкції Готельного комплексу та ін.

Більш того, у п. 2.5. Договору чітко визначено, що у разі необхідності укладення договорів щодо ремонту (поточного або капітального) Готелю на суму, що перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень (кожен договір), Співвласник 1 погоджує таки витрати із Співвласником 2. А пунктом 3.1.2. Договору встановлено, що ТОВ «Готель Одеса» зобов`язаний виконувати у повному обсязі заходи та роботи з підтримання в належному технічному стані Готелю, у тому числі поточний та капітальний ремонти.

Аналізуючи вищенаведені умови Договору №КД-19667, колегія суддів вважає, що ініціювання здійснення будь-яких заходів щодо утримання Готелю належить саме Співвласнику1. Тому, апеляційний суд погоджується із зауваженням ТОВ Готель Одеса , який у відповіді на Претензію позивача від 29.06.2018р. зазначило, що за умовами Договору №КД-19667 право здійснювати витрати по утриманню майна є виключно у ТОВ Готель Одеса .

Крім того, як вже було зазначено вище, Співвласник 1 своїм Листом від 31.07.2015р. за №31/07/15-1 надав згоду Співвласнику 2 лише на проведення конкурсу на виконання Робіт по розробці проектної документації Капітальний ремонт будівлі Готель Одеса інв. №090100 . З даного листа також вбачається, що ТОВ Готель Одеса не заперечувало проти укладання за результатами проведеного конкурсу відповідного договору, але - трибічного, з участю у такому Договорі ТОВ Готель Одеса .

Проте, як свідчать матеріали справи, ДП «Одеський морський торговельний порт» самостійно уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТПРОЕКТ» Договір, без участі в останньому ТОВ Готель Одеса . Тобто, згоди на укладення Договору на виконання робіт №КД-19745 від 24.11.2015р. Співвласник 1 позивачу не надав, однак, ДП «Одеський морський торговельний порт» вказаний Договір уклав без такої згоди, та в подальшому звернувся до Співвласника 1 з вимогою про компенсацію витрат за цим Договором.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки ТОВ Готель Одеса не був стороною Договору на виконання робіт №КД-19745, то він не повинен сплачувати 20% від його вартості. Отже, у даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що незважаючи на вказівку Прем`єр-міністра України стосовно припинення здійснення витрат на відновлення непрофільного об`єкта ДП «Одеський порт» Готель «Одеса інв. №090100 та виключення відповідних витрат на 2016 рік, Співвласник 2, на свій розсуд здійснив відповідні витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, частково найшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п.1 ч.1, ч.4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям в частині скасування нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. у справі №916/3168/19 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» (вул. Приморська, буд.6-А, Одеса, Одеська область, 65026, код ЄДРПОУ 31795692) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (пл. Митна, 1, Одеса, Одеська область, 65082, код 01125666 ) кошти у розмірі 258 601 /двісті п`ятдесят вісім тисяч шістсот одна/ грн. 86 коп., у якості частки, що підлягає компенсації Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» за утримання персоналу Готельного комплексу «Одеса» .

3. В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (пл. Митна, 1, Одеса, Одеська область, 65082, код 01125666 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Одеса» (вул. Приморська, буд.6-А, Одеса, Одеська область, 65026, код ЄДРПОУ 31795692) 5 818,54 грн. витрат про сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Одеської області на виконання постанови видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст складено 05 листопада 2020 р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.