Постанова

від 04.11.2020 по справі 39/831-07

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 39/831-07

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є. В. - головуючого, Пількова К. М., Мачульського Г. М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 про закриття апеляційного провадження у справі

за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Малярчук Володимира Григоровича до Приватного підприємства "Компанія Ріно", третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради; третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діва і К"; третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст історії справи

1.1. У листопаді 2007 року Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Малярчук Володимир Григорович (далі - ФОП Малярчук В. Г.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія Ріно" (далі - ПП "Компанія Ріно") у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати дійсним укладений 01.10.2007 між ним і ПП "Компанія Ріно" договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати право власності на це нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з кафе літ. А-1, загальною площею 35,0 м 2 , мостіння І, загальною площею 18,2 м 2 ; мостіння ІІ, загальною площею 51,4 м 2 , розташоване на земельній ділянці загальною площею 811 м 2 , без додаткових актів прийняття до експлуатації.

1.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 (суддя Ліпинський О. В.) визнано дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за позивачем право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, що складається з кафе літ. А-1, загальною площею 35,0 м 2 , мостіння І, загальною площею 18,2 м 2 ; мостіння ІІ, загальною площею 51,4 м 2 , розташоване на земельній ділянці загальною площею 811 м 2 , без додаткових актів прийняття до експлуатації.

Місцевий господарський суд встановив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 у справі № 31/373-06 за ПП "Компанія Ріно" визнано право власності на об`єкт по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення 01.10.2007 ФОП Малярчук В. Г та ПП "Компанія Ріно" уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який підлягав нотаріальному посвідченню. Враховуючи, що відповідач ухиляється від такого посвідчення, позивач подав до господарського суду позов про визнання дійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.10.2007, а також визнання права власності на нерухоме майно за позивачем без додаткового прийняття до експлуатації.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи підтверджують часткове виконання договору, від нотаріального посвідчення якого ухиляється відповідач, що відповідно до вимог частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання судом договору дійсним. Враховуючи, що спірне майно відповідає нормативним вимогам та є придатним для експлуатації, суд відповідно до статей 328, 376 ЦК України визнав за позивачем право власності на спірне майно.

1.3. 28.12.2016 Комунальне підприємство "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради, як особа, яку не залучено до участі у справі, права та охоронювані законом інтереси якої порушено, звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції.

1.4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (колегія суддів: Чимбар Л. В., Орєшкіна Е. В., Березкіна О. В.) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вказав про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірне нерухоме майно збудоване без дотримання передбаченого законодавством порядку, земельна ділянка в установленому порядку під уже збудоване майно не надавалась, на момент вирішення спору об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та як вбачається з договору купівлі-продажу, спірний об`єкт нерухомості, як об`єкт нерухомого майна, вперше був зареєстрований Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 09.06.2008 за реєстраційним номером 3235547799, тобто, після винесення господарським судом рішення у даній справі.

1.5. Постановою Вищого господарського суду від 24.10.2017 (колегія суддів: Рогач Л. І., Алєєва І. В., Дроботова Т. Б.) касаційні скарги ТОВ "Діва і К" та ФОП Малярчука В. Г. задоволено частково. Постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що вирішуючи питання про порушене право територіальної громади міста Дніпропетровська, розміщеною в місті загального користування самочинно збудованою спорудою, на захист якого з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами", суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним доказам, за змістом яких спірне майно належить ТОВ "Діва і К", яку не залучено до участі у справі, та яка, відповідно до наявного у матеріалах справи договору купівлі-продажу від 20.11.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, є особою права якої порушено оскаржуваним рішенням.

1.6. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (колегія суддів: Євстигнеєв О. С., Науменко І. М., Чус О. В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі № 39/831-07 припинено.

Ухвалу мотивовано тим, що як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції у даній справі, в ньому відсутні висновки щодо прав і обов`язків Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради. Зазначена особа не була учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі і були предметом розгляду справи. Рішенням суду першої інстанції не встановлено порушення прав і обов`язків скаржника, суд не зобов`язував Комунальне підприємство "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного майна, отже, відсутній правовий зв`язок між скаржником і сторонами у справі.

1.7. У червні 2020 року Дніпровська міська рада, як особа, яку не залучено до участі у справі, права та охоронювані законом інтереси якої порушено, звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у даній справі.

Дніпровська міська рада вважає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції були порушені законні права та інтереси територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, які полягають у визнанні судовим рішенням права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради, чим порушено законне право міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси територіальної громади міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

За доводами апелянта, про фактичне існування свого порушеного права власності, права користування та права розпорядження земельною ділянкою на якій розташоване спірне нерухоме майно, скаржник дізнався лише під час розгляду кримінальної справи № 199/5125/19 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська у червні - липні 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197 1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), де потерпілою стороною від дій обвинуваченого було визнано територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Скаржник вважає, що спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а також за відсутності доказів про те, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію. Суд першої інстанції не залучив до участі у справі всіх суб`єктів, які законодавчо наділені повноваженнями в галузі земельних відносин, містобудування, контролю за об`єктами благоустрою (елементів) і чиї права та обов`язки могли бути порушені під час розгляду справи.

На думку Дніпровської міської ради, суд першої інстанції взагалі не мав розглядати позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт без з`ясування питань землекористування, оскільки за диспозицією частини 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Тобто необхідною передумовою для розгляду позовних вимог про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва за правилами зазначеної норми права є наявність у особи права землекористування щодо земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований. На час здійснення самовільного будівництва земельна ділянка, на якій розташовані спірний самовільно збудований об`єкт нерухомого майна, була призначена для розташування об`єкту благоустрою - місця загального користування та обладнана елементами благоустрою - асфальтовим покриттям.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 (колегія суддів: Дармін М. О., Кощеєв І. М., Антонік С. Г.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у даній справі.

Ухвалу мотивовано посиланнями на те, що зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі № 39/831-07 не містить будь-яких вказівок про права, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради, що підтверджено в судовому засіданні представником апелянта.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 04.07.2019 у справі № 199/5125/19 встановлені обставини, які слугували підставою для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197 1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Тому обставини, встановлені ухвалою суду, якою особу звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення не є доказом, який має для колегії суддів преюдиціальне значення. Крім того зміст ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 04.07.2019р. у справі № 199/5125/19 не містить будь-яких посилань рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі № 39/831-07.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку суду апеляційної інстанції, зводяться до викладення норм матеріального права, які на переконання скаржника свідчать про порушення його прав і є тотожними змісту апеляційної скарги Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради, в зв`язку із чим у відповідності до положень частини 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не розглядаються під час розгляду апеляційної скарги Дніпровської міської ради.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Дніпровська міська рада посилається на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України і просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду апеляційної скарги. При цьому скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам статей 234, 254, 264 ГПК України залишив поза увагою доводи Дніпровської міської ради про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушено її законні права та інтереси, оскільки земельна ділянка на якій розташоване спірне нерухоме майно належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності. В силу статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначена земельна ділянка була самовільно зайнята за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність чи користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без державної реєстрації права на неї та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

5.1. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

5.4. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

5.5. Згідно з положеннями статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

5.7. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

5.8. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

5.9. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

5.10. Отже, чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і тим чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

5.11. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

5.12. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Дніпровська міська рада наголошує, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції були порушені законні права та інтереси територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, які полягають у визнанні судовим рішенням права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради, чим порушено законне право міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси територіальної громади міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

5.13. Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

5.14. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 ЗК України).

5.15. Разом з тим, дійшовши висновку про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, суд апеляційної інстанції зазначених тверджень скаржника щодо належності земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, до комунальної власності та щодо відсутності згоди власника - Дніпровської міської ради на забудову цієї ділянки, не з`ясував та не спростував.

5.16. Також суд апеляційної інстанції не навів мотивованих висновків щодо наявності чи відсутності правового зв`язку між скаржником і тим чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради оскаржуваним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі № 39/831-07.

5.17. З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.2. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку із скасуванням ухвали суду апеляційної інстанції та направленням справи до справи до апеляційного господарського суду для продовження розгляду, розподіл витрат зі сплати судового збору у тому числі за подання апеляційної скарги і касаційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України підлягає здійсненню судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 39/831-07 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя К. Пільков