Ухвала

від 30.04.2021 по справі 39/831-07

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

30.04.2021 м.Дніпро Справа № 39/831-07

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіконт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 (підписано 20.05.2008 суддя Ліпинський О.В.) у справі №39/831-07

за позовом: суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Малярчук Володимира Григоровича (м. Дніпро)

до: приватного підприємства Компанія Ріно (м. Дніпро)

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Благоустрій міста Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Діва і К (м. Дніпро)

третя особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1

про: визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі №39/831-07 визнано дійсним укладений між Суб`єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 та приватним підприємством «Компанія Ріно» договір-купівлі продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано між Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Малярчуком Володимиром Григоровичем право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: кафе Літ. А-1, загальною площею 35,0 кв.м.; мостіння І, загальною площею 18,2 кв.м; мостіння ІІ, загальною площею 51,4 кв.м., розташоване на земельній ділянці загальною площею 811 кв.м., без додаткових актів введення в експлуатацію.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавіконт", в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні визначені в главі 1 "Апеляційне провадження" розділу ІV "Перегляд судових рішень" чинного ГПК України.

Частина перша статті 254 цього кодексу встановлює загальне правило, згідно з яким учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі Господарський суд Дніпропетровської області 22.04.2008 року ухвалив рішення, яке за результатами перегляду в апеляційному провадженні було скасовано Дніпропетровським апеляційним господарським судом відповідно до постанови від 01.03.2017 року.

В подальшому відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 року було здійснено касаційний перегляд, касаційні скарги ТОВ Діва і К та ФОП Малярчук В.Г. було задоволено, постанова суду апеляційної інстанції скасована, справа направлена на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (колегія суддів: Євстигнеєв О. С., Науменко І. М., Чус О. В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі № 39/831-07 припинено.

Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні на час постановлення у 2011 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до частини першої статті 91 цієї редакції ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були можливими лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7, у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 12 та від 23.03.2012 № 3 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, станом на час постановлення оскаржуваного ТОВ "Голденграунд" в апеляційному порядку судового рішення у цій справі положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, і у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

При цьому додержання прав усіх осіб під час апеляційного перегляду судового рішення забезпечували положення статті 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно до яких апеляційний розгляд справ не обмежувався доводами апеляційної скарги, а апеляційний суд, повторно розглядаючи справу, здійснював перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Нова редакція ГПК (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), на відміну від попередньої, а саме стаття 272 Кодексу, містить новелу, яка надає право та встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) містить норми, які встановлюють особливості введення в дію нової редакції ГПК. За своєю правовою природою ці норми є темпоральними, які забезпечують належне запровадження та дію в часі нових процесуальних норм задля регулювання відповідних відносин, а з іншого боку - визначають межі дії процесуальних норм (задля регулювання відносин) в редакції Кодексу, що втратила чинність.

Розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Узагальнюючи наведені висновки, колегія суддів зазначає, що якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до статті 8 Конституції України пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 11 ГПК України визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду від 30.01.2003, № 3-рп/2003). Верховенство права - це панування права в суспільстві (рішення від Конституційного Суду від 02.11.2004, № 15-рп/2004).

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Підтверджуючи правильність наведеної позиції, апеляційний суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 11 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) (щодо застосування судом при розгляді справ, зокрема практики ЄСПЛ як джерела права), звертається до судової практики ЄСПЛ, відповідно до якої:

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom")

Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Консультативна рада європейських судів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень наголосила на тому, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

Таким чином, враховуючи, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіконт" на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіконт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі №39/831-07.

Керуючись ст. ст. 234, 272 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіконт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі №39/831-07.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тавіконт" матеріали скарги разом з доданими до неї документами.

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020 року, апеляційна скарга з додатками апелянту поштою не надсилається, знаходитиметься у Центральному апеляційному господарському суді та апелянт матиме можливість отримати її в суді апеляційної інстанції нарочно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк, передбачений ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток: апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавіконт" від 29.03.2021 року на 24 арк.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова